Етика екзистенціалізму

Екзистенціалізм (лат. existentia — існування) — суб´єктивістське вчення, основним завданням якого є встановлення змісту людського існування, безпосередньо даного індивіду як його переживання свого «буття у світі», через яке відкривається буття світу. Його заснов­ник — представник християнського екзистенціалізму, датський філософ Сьорен Кіркеґор

Вихідною засадою екзистенціалізму є розуміння буття як певної нерозчленованої цілісності суб´єкта і об´єкта, пізнавано­го і пізнаючого. Буття може бути осягнуте лише само через се­бе. Основою для такої цілісності є не переживання як таке (дещо суб´єктивне), а переживання суб´єктом свого "буття-у-світі". Моральнісний зміст екзистенційної онтології — у відкритості існування, в спрямованості на "інше", що набуває сенсу мети. У так званому "атеїстичному екзистенціалізмі" (Гайдеґґер, Сартр, Камю, Мерло-Понті) сутністю екзистенції є буття, спря­моване у ніщо, буття, що усвідомлює свою кінцевість.

Етика психоаналізу

Цю теорію заснував З. Фройд. Його аналіз несвідомого сформував нову основу для психологічної інтерпретації людини, стимулював нетрадиційні пошуки в культурології, філософії, мистецтві. Він справив значний вплив і на розвиток етики.

Етика З. Фройда вибудовувалася на положенні про вроджені психічні комплекси людини. Структуру і мотиви поведінки індивіда він виводив з його несвідомих, передусім сексуальних (лібідо), потягів. Первинним елементом внутрішнього світу людини філософ вважав несвідоме (Воно), що діє як неспрямована енергія, устремління і набуває спрямування у «принципі втіхи». У чоловіків це проявляється в суперечливому комплексі сексуальних потягів до матері й агресивних імпульсах у ставленні до батька («комплекс Едіпа»). Властиві такі потяги й жіночій статі («комплекс Електри»). Вони домінували ще у бутті первісної людини. Однак суспільство розвивається, виникають моральні норми поведінки, які обмежують і пригнічують відкриті прояви несвідомих потягів, тому в свідомості людини ще на ранніх етапах суспільного розвитку розвивається і передається спадково особлива інстанція («Ідеал-Я»), що є результатом засвоєння індивідом моральних норм. За З. Фройдом, будь-яка цивілізація ворожа людині, оскільки зумовлює придушення її потягів, наслідком чого є перетворення (сублімація) психічної енергії на різноманітні види культурної діяльності. Потяги, які не сублімувалися, проявляються у формі психічних хвороб й аморальних вчинків людей.

Метаетика

Предметом М. є «моральна мова», логіка моральних понять, принципи побудови ієрархії моральних цінностей (неопозитивізм в етиці, аксіологія етична). Ці проблеми М. розглядає ізольовано від закономірностей практичного регулювання моральних відносин, від втілення цих закономірностей у системі моральних норм, принципів, ідеалів; етика тлумачиться як «позапартійна», нейтральна наука. яку заснував Джордж Мур

Суть і цінність метаетики визначається не комплексом поставлених у ній проблем (вони — традиційні), а. методологією етичних досліджень, запропонованою Муром. Метаетика має досліджувати не мораль, а мову етики як науки про мораль через її опосередковане вираження у мові. Аналіз мови моралі Мур вважає засобом для вирішення проблем ети­ки. Велика увага приділена критиці "традиційної" етики (ге­донізм, метафізична етика, утилітаризм). Критиці піддаються всі етичні теорії від часів Давньої Греції до XX ст. Для вивчен­ня моралі Мур звертається не до реальних вчинків людей, а зо­середжує увагу на тому, як вони говорять про мораль (семіо­тичний метод дослідження).

Суттю етичної концепції Мура є інтуїтивізм. Введене філо­софом поняття інтуїції як методу осягнення етичних понять зумовило назву усієї його концепції.

Поиск по сайту: