Податок на прибуток. Податок на прибуток, який справляється в Україні є аналогом розповсюдженого у світі податку на прибуток корпорацій

Податок на прибуток, який справляється в Україні є аналогом розповсюдженого у світі податку на прибуток корпорацій. Це прямий особовий загальнодержавний податок, розмір якого залежить від результатів господарської діяльності платників податків юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів. В системі доходів зведеного бюджету України цей податок займає друге місце після податку на додану вартість. Зараховується податок на прибуток до Державного бюджету України та місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України.

Платник податку. Податок на прибуток сплачується юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, які є резидентами України, а також юридичними особами, які не є резидентами України, але отримують доходи з джерелом їх походження з України. Під резидентом України з метою оподаткування цим податком розуміється юридична особа та її відокремлені підрозділи, які утворені та провадять свою діяльність, відповідно до законодавства України, з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами.

Платниками податку з числа резидентів є:

- суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

- відокремлені підрозділи юридичних осіб-суб’єктів господарювання;

- неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та або/доходів, що підлягають оподаткуванню;

- управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту;

- підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту.

Платниками податку з числа нерезидентів є:

- юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників. Обов’язковою умовою є реєстрація постійного представництва до початку господарської діяльності в податковому органі за місцем свого знаходження, в іншому випадку вважається, що такий платник податку ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки – прихованими від оподаткування.

Об’єкт податку. Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України об’єктом обкладення податком на прибуток є:

· прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду;

· дохід (прибуток) нерезидента із джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу.

Доходи – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг – це витрати, прямо пов’язані із виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III Податкового кодексу України.

Витрати – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, у результаті яких відбувається зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, унаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обчислення об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень Податкового кодексу.

Податковий облік наближено до бухгалтерського. Так, при визначенні доходів та витрат «метод першої події” замінено на “метод нарахувань”, тобто як доходи, так і витрати визнаються з моменту переходу до покупця права власності на товар та складання акта приймання-передачі робіт/послуг. Таким чином, попередня (авансова) оплата товарів (робіт, послуг) не визнається доходами й не впливає на податкові зобов’язання платника податків. Але разом з тим, повної уніфікації бухгалтерського та податкового обліку не здійснено, поряд з цими двома видами обліку на платника податків покладається обов’язок ведення третього – обліку тимчасових та постійних податкових різниць та використання даного обліку для складання декларації з податку на прибуток (податкова різниця – різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов’язань за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності та доходами і витратами, визначеними згідно з розділом ІІІ Податкового кодексу України), а також подання податкової та фінансової звітностей.

Доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, класифікуються за такими групами:

- дохід від операційної діяльності, що включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та дохід банківських установ;

- інші доходи, що включають, зокрема, доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходи від операцій оренди/ лізингу, доходи за операціями в іноземній валюті, доходи від торгівлі цінними паперами та деривативами, суми штрафів, неустойки чи пені, суми безповоротної фінансової допомоги, безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Існує також перелік доходів, що не враховуються для визначення об’єкта оподаткування. Це, зокрема, прямі інвестиції або реінвестиції в корпоративні права платника, компенсація (відшкодування) за примусове перше відчуження державою майна платника податку, перший емісійний дохід, міжнародна технічна допомога та інше.

Склад витрат та порядок їх визнання встановлено у статті 138 Податкового кодексу України. З метою достовірного визначення розміру витрат та дати їх виникнення платники податку визначають собівартість товарів (робіт, послуг), до складу якої включається вартість запасів.

Витрати, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, поділяються на;

- витрати операційної діяльності (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, витрати банківських установ);

- інші витрати. Інші витрати, у свою чергу, включають, зокрема:

- адміністративні витрати (проведення річних зборів, представницькі витрати, відрядження та утримання апарату управління підприємством, консультаційні, інформаційні послуги, оплата послуг зв’язку тощо);

- витрати на збут (пакувальні матеріали, оплата праці та комісійні винагороди продавцям, реклама та дослідження ринку (маркетинг), передпродажна підготовка товарів, транспортування, страхування товарів, транспортно-експедиційні послуги, гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування тощо);

- інші операційні витрати (витрати за операціями в іноземній валюті, податки і збори, інформаційне забезпечення, проценти (за користування отриманими кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою) тощо);

- інші витрати звичайної діяльності (добровільно перераховані (передані) активи, безнадійна заборгованість, утримання та експлуатація фондів природоохоронного призначення, придбання ліцензій та спеціальних дозволів тощо).

Собівартість товарів (робіт, послуг) складається з витрат, прямо пов’язаних із виробництвом таких товарів (робіт, послуг), а саме із:

- прямих матеріальних витрат (сировина, матеріали та напівфабрикати, що утворюють основу виготовленого товару (роботи, послуги);

- прямих витрат на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (робіт, послуг);

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних із виробництвом товарів (робіт, послуг);

- вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних із їх виробництвом (наданням);

- загальновиробничих витрат (витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів та нематеріальних активів загально-виробничого призначення, витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, витрати на охорону праці тощо);

- інших прямих витрат (внески на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв).

Витрати, що формують собівартість товарів (робіт, послуг), визнаються витратами того звітного періоду, у якому визнано доходи від реалізації таких товарів (робіт, послуг). Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, у якому вони були здійснені, з урахуванням, окремих особливостей. Так, наприклад, нараховані податки і збори включаються до витрат того звітного періоду, за який проводиться таке нарахування.

Новацією Податкового кодексу є окрема норма про те, що платник податку має право на врахування в податковому обліку витрат, підтверджених документами, складеними нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Податковий кодекс не містить обмежень щодо врахування витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів при визначенні об’єкта оподаткування, витрат на гарантійний ремонт та заміну бракованого товару, умови якого оприлюднені продавцем товару. Знято обмеження щодо витрат зі страхування, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, крім страхування ризиків, пов’язаних із виробництвом національних фільмів, витрати на яке дозволяється враховувати в розмірі не більше 10% вартості виробництва такого фільму. Встановлено розмір обмеження на добровільне перерахування коштів бюджетам або неприбутковим установам – до 4% оподатковуваного прибутку попереднього року.

Передбачено також збільшення суми добових на відрядження до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, у розрахунку на календарний день, а длявідряджень за кордон – не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, у розрахунку на календарний день.

Дозволено враховувати в податковому обліку витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації фізичних осіб у закордонних навчальних закладах, якщо наявність сертифіката про освіту в таких закладах є обов’язковою для виконання певних умов ведення господарської діяльності.

З метою збільшення бази оподаткування в Податковому кодексі України розширено перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Крім традиційних витрат непов’язаних з господарською діяльністю (витрати на прийоми, презентації, свята, розваги), платежі за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, погашення отриманих позик, кредитів, дивіденди, штрафи, неустойки чи пені та ін., встановлено обмеження щодо врахування певних витрат при визначенні об’єкта оподаткування.

В податковому обліку не враховуються витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв’язку із придбанням у нерезидента послуг (робіт) із консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів) у обсязі, що перевищує 4% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням ПДВ та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а для банків – в обсязі, що перевищує 4% від операційної діяльності (за вирахуванням ПДВ) за рік, що передує звітному. При цьому: до складу витрат не включаються в повному обсязі такі витрати, якщо особа, на користь якої здійснюються відповідні платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус.

Також у податковому обліку не враховуються витрати, понесені (нараховані) у зв’язку із придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу (крім витрат, нарахованих на користь постійних представництв нерезидентів) у обсязі, що перевищує 5% митної вартості обладнання, імпортованого згідно з відповідним контрактом. При цьому витрати, нараховані у зв’язку із придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу, не включаються до складу витрат узагалі, якщо виконується будь-яка з таких умов:

- особа, на користь якої нараховується плата за послуги інжинірингу, є нерезидентом, що має офшорний статус;

- особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги.

Новим у Податковому кодексі є положення про те, що в разі визнання правочину недійсним із будь-яких підстав проводиться відповідний перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних фондів), що раніше були відображені за таким правочином.

Амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизуються протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Сума амортизаційних відрахувань окремо не виділена у визначенні об’єкта оподаткування, оскільки така сума включається до складу собівартості та інших витрат. Передбачено 16 груп амортизації для основних фондів (із законодавчим встановленням мінімального строку корисного використання) та 6 груп амортизації для нематеріальних активів (із встановленням мінімального строку корисного використання відповідно до правовстановлюючого документа, проте з деякими законодавчими обмеженнями).

Розрахунок амортизаційних відрахувань може здійснюватись за такими методами:

- прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів;

- зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість;

- прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється. Цей метод застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

- кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

- виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) із використанням об’єкта основних засобів.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися в першому місяці використання об’єкта в розмірі 50% його вартості, яка амортизується, а решта 50% - у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) унаслідок невідповідності критеріям визнання активом, або в першому місяці використання об'єкта - 100 % його вартості.

Нарахування амортизації для оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику для нарахування амортизації з метою складання фінансової звітності. Таким чином, у податковому та бухгалтерському обліку застосовуються однакові методи нарахування амортизації. Метод амортизації об’єкта основних засобів може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання та має відповідати змінам методу в обліковій політиці. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, що настає за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Статтею 146 Податкового кодексу України також передбачено здійснення переоцінки основних засобів. При цьому будь-яка інша переоцінка (дооцінка, уцінка) балансової вартості основних засобів, здійснена відповідно до правил бухгалтерського обліку, не відображається в податковому обліку. Дозволяється відносити витрати на поточний або капітальний ремонт основних засобів до складу витрат у податковому обліку, ліміт на таке віднесення (10%) розраховується від сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів станом на початок звітного року. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується під час визначення витрат платника податку, щодо активів якого виник такий гудвіл.

Строк корисного використання об’єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених у статті 145 Податкового кодексу України.

У випадку коли витрати платника податку перевищують його доходи, виникає від’ємне значення об’єкта оподаткування (збитки). Податковим кодексом України передбачено порядок перенесення від’ємного значення об’єкта оподаткування на майбутні періоди. При цьому збитки переносяться на майбутні періоди без будь-яких обмежень до повного їх погашення.

Орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації через відображення в такій декларації збитку. У разі якщо збиток, як результат розрахунку об’єкта оподаткування, декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, податковий орган має право провести позапланову перевірку правильності визначення об’єкта оподаткування. Новацією Податкового кодексу України є те, що збиток, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується в загальній сумі збитків та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Для операцій особливого виду передбачені спеціальні правила оподаткування.

Дивіденди. Податковим кодексом України передбачено механізм справляння авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів. Водночас, авансовий внесок не справляється при виплаті дивідендів:

- фізичним особам;

- у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих платником податку, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів у статутному фонді емітента;

- інститутами спільного інвестування;

- на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб;

- управителем фонду операцій з нерухомістю при виплаті платежів власникам сертифікатів фонду операцій із нерухомістю в результаті розподілу доходу такого фонду;

- платником податку, прибуток якого звільнений від оподаткування, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у періоді, за який виплачуються дивіденди.

Авансовий внесок із податку на прибуток при виплаті дивідендів сплачується за місцезнаходженням юридичної особи та її відокремлених підрозділів пропорційно до питомої ваги суми витрат відокремлених підрозділів у загальній сумі таких витрат платника податку, визначених в останній податковій звітності, поданій таким платником податку.

Реорганізація платника податку. Особливістю податкового обліку при реорганізації юридичних осіб є не включення до складу доходу платника податку-правонаступника коштів або майна, отриманих від юридичної особи, яка припиняється у зв’язку із проведенням реорганізації.

Балансова вартість основних фондів та нематеріальних активів юридичної особи, що припиняється, включається до складу балансової вартості відповідних груп основних фондів та нематеріальних активів платника податків-правонаступника на дату затвердження передавального акта та підлягає амортизації в загальному порядку. Собівартість запасів, що обліковуються в податковому обліку юридичної особи, яка припиняється, включається до складу собівартості запасів правонаступника на дату затвердження передавального акта.

У разі якщо дата збільшення витрат, здійснених (нарахованих) юридичною особою, що припиняється, не настала до моменту затвердження передавального акта, такі витрати враховуються в податковому обліку правонаступника. Такий правонаступник набуває право на збільшення витрат у загальному порядку, визначеному розділом III Податкового кодексу. Це правило застосовується також:

- до суми витрат, що обліковуються в особливому порядку (витрат на придбання цінних паперів, деривативів тощо) та не враховані у зменшення доходів платника податку до моменту затвердження передавального акта;

- до суми доходу, отриманого (нарахованого) платником податку, який припиняється, та невключеного до доходу до моменту затвердження передавального акта.

Від’ємне значення об’єкта оподаткування звітного періоду, що обліковувалось у платника податку, який припиняється, включається до складу витрат платника податку-правонаступника. Зазначене положення також застосовується до суми збитків, що обліковуються в особливому порядку у платника податку, який припиняється (збитки за операціями із цінними паперами, деривативами, правами вимоги тощо).

Операції із цінними паперами. Фінансовий результат за операціями із цінними паперами та деривативами визначається по окремому виду цінних паперів.

Операції з іноземною валютою. Податковий облік операцій в іноземній валюті максимально наближено до правил бухгалтерського обліку. Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. В разі придбання іноземної валюти до складу витрат або доходів звітного періоду включається відповідно додатна або від’ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти (за офіційним курсом).

Орендні операції. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування. Якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об’єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об’єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об’єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об’єкт лізингу на дату такого повернення. Заниження вартості об’єкта фінансового лізингу, що вперше або повторно вводиться в експлуатацію, є підставою для проведення позапланової перевірки податковим органом з метою визначення звичайної ціни.

Операції з управління майном. Новацією Податкового кодексу є визначення особливостей оподаткування діяльності, що здійснюється за договорами управління майном. Передбачено, що платник податку, який отримав майно на підставі договору управління (управитель), веде окремо від власного податковий облік доходів та витрат у розрізі кожного договору управління. П рибуток від кожного договору управління оподатковується на загальних підставах, а податок сплачується до бюджету управителем майна. При цьому виплата доходу установнику управління здійснюється лише після оподаткування прибутку. Сума винагороди за управління майном включається до складу доходу управителя майна від його власної діяльності.

Операції з пов’язаними особами. Доходи та витрати від операцій з пов’язаними особами визначаються відповідно до рівня договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такої операції, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Існує ціла низка пільгових режимів оподаткування, зокрема звільнення від оподаткування прибутку:

- отриманого підприємствами та організаціями, заснованими громадськими організаціями інвалідів;

- отриманого від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва;

- Чорнобильської АЕС;

- отриманого за рахунок міжнародної технічної допомоги, яка надається на безоплатній та безповоротній основі або за рахунок коштів, які передбачаються в державному бюджеті як внесок України до Чорнобильського фонду “Укриття” для реалізації міжнародної програми – Плану здійснення заходів на об’єкті “Укриття”;

- державних підприємств “Міжнародний дитячий центр “Артек” і “Український дитячий центр “Молода гвардія” від провадження діяльності з оздоровлення та відпочинку дітей.

Особливості пільгового оподаткування також передбачені стосовно прибутку, отриманого у зв’язку із впровадженням енергозберігаючих технологій та реалізації енергоефективних проектів, інвестиційних програм щодо водо-, теплопостачання та водовідведення. Збережено особливості оподаткування неприбуткових установ та організацій, виробників сільськогосподарської продукції.

На період з 01.04.2011 року до 01.01.2016 р. вводяться “податкові канікули”, тобто застосовується ставка 0% для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком із початку року не перевищує трьох мільйонів гривень, а розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають із платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом. Це стосується тих платників, які відповідають одному з таких критеріїв:

- утворені в установленому законом порядку після 01.04.2011 року;

- діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

- які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності Податкового кодексу та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

Податкові канікули не поширюються на суб’єктів господарювання, утворених у період після набуття чинності Податкового кодексу шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації, та на тих, які здійснюють:

- діяльність у сфері розваг;

- виробництво, оптовий продаж, експорт/імпорт підакцизних товарів;

- виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;

- видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону “Про Ліцензування певних видів господарської діяльності”;

- фінансову діяльність;

- діяльність з обміну валют;

- видобуток та реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення;

- операції з нерухомим майном, оренду;

- діяльність із надання послуг пошти та зв’язку;

- діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

- діяльність із надання послуг у сфері телебачення та радіомовлення відповідно до Закону “Про телебачення і радіомовлення”;

- охоронну діяльність;

- зовнішньоекономічну діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації);

- виробництво продукції на давальницькій сировині;

- оптову торгівлю та посередництво в оптовій торгівлі;

- діяльність у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води;

- діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу, надання послуг підприємцям.

Платники податку на прибуток, які перебувають на канікулах:

- подають органам державної податкової служби декларації з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою;

- ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат із метою обрахунку об’єкта оподаткування за Методикою, затвердженою Мінфіном.

Водночас для платників, які користуються податковими канікулами, встановлено, що:

- суми коштів, не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку 0%, спрямовуються на переоснащення матеріально-технічної бази, на повернення кредитів, використаних на вказані цілі, і сплату процентів за ними та/або поповнення власних обігових кошті в;

- суми коштів, не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку 0%, визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, здійснених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат.

У разі якщо суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку 0%, використані не за цільовим призначенням або не використані платником податку протягом річного звітного періоду, залишок невикористаних коштів або сума коштів, використана не за цільовим призначенням, зараховуються до бюджету в І кварталі наступного звітного року.

Значна кількість пільг по даному податку передбачена також розділом ХХ “ Перехідні положення ” Податкового кодексу України. Наприклад, тимчасово (до 01.01.2020 року) звільняється від оподаткування: прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива; прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одномасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива. Передбачені й інші пільги. Особливістю цих пільг є те, що суми коштів вивільнені від оподаткування мають бути спрямовані на збільшення обсягів виробництва, переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження нових технологій, повернення кредитів, взятих на ці цілі. У разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів, платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання з податку на прибуток за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до Податкового кодексу України.

Загальна ставка податку на прибуток становить:

- з 01.01.2012 року до 31.12.2012 року – 21% від прибутку;

- 01.01.2013 року до 31.12.2013 року – 19% від прибутку;

- з 01.01.2014 року – 16% від прибутку.

Для суб’єктів індустрії програмної продукції з 1 січня 2013 року застосовується спеціальна ставка податку – 5%.

Доходи нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках встановлених статтею 160 Податкового кодексу України оподатковуються за ставками 0,4,6,12,15 і 20%.

Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII Податкового кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, зменшеній на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Поиск по сайту: