 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Поняття і причини виникнення банкрутства. Методика визначення стану банкрутства підприємства
Банкрутство – визнана арбітражним (господарським) судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як шляхом застосування ліквідаційної процедури. Таким чином, головним критерієм для визначення підприємства банкрутом є його неспроможність вчасно розрахуватися за своїми
зобов’язаннями. У той же час підприємство де-факто вже може бути банкрутом, але продовжує вчасно розраховуватися зі своїми кредиторами.
Справи про банкрутство розглядаються виключно арбітражними судами.
Основними фінансовими причинами банкрутства є: серйозні порушення фінансової стійкості підприємства; істотна незбалансованість протягом тривалого часу грошових потоків підприємства; тривала неплатоспроможність підприємства, викликана низькою ліквідністю його активів.
У законодавчій і фінансовій практиці виділяють такі види банкрутства: реальне, технічне, навмисне, фіктивне.
Передумови банкрутства слід розглядати як цілісну взаємодію факторів. Більшість фінансових аналітиків розподіляє ці фактори на внутрішні
та зовнішні. Зовнішні - нестабільність законодавчої бази, різке коливання курсу гривні, непередбачені зміни цін на окремі товари, зміна облікової ставки Національного банку. Внутрішні - дефіцит власних коштів; недосконалий механізм ціноутворення на підприємстві; відсутність договірної дисципліни; відсутність юридичних служб, зростанням дебіторської та кредиторської заборгованості.
Процедура визнання підприємства банкрутом поділяється на етапи:
– подання заяви до арбітражного суду про визнання підприємства
банкрутом;
– судовий розгляд справи про банкрутство;
– прийняття арбітражним судом рішення щодо справи про банкрутство підприємства. Головним критерієм визнання підприємства банкрутом є його неспроможність вчасно розрахуватись за своїми зобов’язаннями.
Існує цілий комплекс показників для аналізу результатів господарської діяльності. Основне місце серед них належить фінансово-економічним
показникам і коефіцієнтам:
| Коефіцієнт | Значення | Розрахунок | Норм. знач. |
| Коефіцієнт покриття | Оцінка достатності обігових коштів для погашення боргів протягом року | Поточні активи / короткострокові зобов’язання | >1 |
| Коефіцієнт забезпеченості власними коштами | Оцінка забезпеченості підприємства власними коштами, частка власних джерел фінансування обігових активів | Реальний власний капітал – позаобігові кошти / обігові кошти | >0.1 |
| Коефіцієнт абсолютної ліквідності, | Оцінка негайної готовності підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість | Кошти + короткострокові фінансові вкладення / короткострокові зобов’язання | >0.2 |
| Коефіцієнт автономії | Оцінка фінансової незалежності від зовнішніх джерел | Джерела власних коштів / підсумок балансу | >0.5 |
| Коефіцієнт фінансової стабільності, | Оцінка фінансової стійкості | Власні кошти / позикові кошти | >1 |
Аналіз усіх наведених показників необхідно робити в динаміці.
Краще, якщо це буде зроблено, враховуючи дані не річних звітів, а кварта- 201
льних.
Поиск по сайту: