 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Основні ідеї та концепції сучасного менеджменту
Д. Мак-Грегор і Р. Макмурі запропонували об'єднати досягнення усіх шкіл в теорію менеджменту. Розпочався розвиток теорії капіталістичного менеджменту. З'явилась універсальна теорія менеджменту. Основною ідеєю цієї теорії є посилення ролі керівника і його управлінської діяльності у виробництві та суспільстві. Таким чином, управління оформлюється як самостійна наука і особливий вид діяльності.
Основні положення нової інтегрованої парадигми управління зводяться до того, що:
— ставка робиться на людину, яка сама допомагає собі реалізуватись;
— організація розглядається як живий організм, що живе, розвивається, формує систему цінностей та цілей;
— постійне оновлення — основа життєдіяльності організації, яка живиться своїми внутрішніми прагненнями та пристосовується до зовнішніх умов;
— необхідне поєднання різних підходів до управління;
50—60pp.: набуває розвитку школа соціальних систем.
Професор Гарвардського університету Ч. Барнард висунув концепцію взаємодії системи з оточуючим середовищем. Г. Саймон, Д. Марч, теоретики цієї школи, розглядали управління як складну ієрархічну систему. Окрім того, вони уявляли організацію як складний комплекс взаємозалежних і взаємодіючих факторів, серед яких є йлюдина. Вчені намагались поєднати раціоналістичну та соціально-психологічну школи, додаючи аналіз факторів зовнішнього середовища.
70-ті pp.: розвиток кібернетики, економіки, математичних методів аналізу, комп'ютеризація зумовили появу ще однієї так званої «нової школи». Найбільш відомими її представниками є: Р. Акофф, Л. Бертоланфі, С. Бір.
З'явились наукова дисципліна — теорія управлінських рішень, яка спрямувала зусилля на розробку:
— методів математичного моделювання процесів вироблення рішень у колективах;
— алгоритмів розробки оптимальних рішень із застосуванням теорії статистичних рішень, теорії ігор тощо;
— кількісних моделей.
У 70-ті роки Р. Моклер розробив теорію ситуативного підходу. Цій проблемі присвячено книги Д. Міллера та М. Старро. Широкого розвитку набувають різні методи управління, які є більш чи менш ефективними за певних умов. Уможливлюється адаптація системи до змін в оточенні.
80-тіpp.: утворився напрям так званої організаційної культури.
Увага до створення організаційної культури дає змогу реалізувати гуманістичні основи управління. Зменшується жорсткість ієрархічних структур, розширюється організаційна кооперація, починає використовуватися делегування повноважень. Відбувається скорочення управлінського апарату. Поступово витискуються методи і форми командно-адміністративного управління. Статичні структури поступово змінюються гнучкими, форми яких змінюються при кожній зміні середовища.
90-ті – 2000 рр.:
1. Одним із понять менеджменту стає невизначеність як постійна мінливість умов. Завдання керівників у створенні адаптивних, швидко реагуючих управлінських механізмів, в організації відповідних підходів. Необхідне більш гнучке, різноманітне, органічне управління. Доцільно експериментувати, шукати, творити. Сформульовано і уточнено нові задачі управління:
— переорієнтація на кінцеві результати, групові завдання, нововведення;
— розробка альтернативних варіантів організації, режимів роботи з гнучкими параметрами, індивідуалізація праці;
— розширення стимулюючих інструментів;
— підвищення ролі активізації новаторської діяльності;
— довгострокове планування розвитку;
— планування кар'єри;
— формування нового господарського мислення;
— лейтмотивом стало твердження, що в основу удосконалення управління необхідно покласти людський фактор.
2. Особливості сучасного погляду на лідера полягають в тому, що керівник розглядається як носій інноваційної організаційної культури. Це знаходить прояв у тому, що:
— стосунки «керівник — підлеглий» переходять на рівень співробітництва;
— відбувається кооперація партнерів, зацікавлених у справі;
— розпорядження, накази заміняються переконанням;
— жорсткий контроль поступається роботі за довірою;
— прагнення розвивати роботу командою;
— керівники-новатори завжди відкриті для нових ідей від колег, підлеглих, клієнтів;
— керівник прагне підтримувати сприятливий психологічний клімат у колективі;
— цінується особистий приклад керівника;
— обізнаність керівника у навіть незначних інноваційних підходах чи проектах.
3. Нова філософія управління якістю, яка базується на таких положеннях:
— якість оголошується головною метою, перетворюється на образ життя управлінців та працівників;
— потрібний послідовний контроль за якістю роботи безпосередніми виконавцями, тобто розвиток самоконтролю;
— в організації повинні бути нейтралізовані сили, які шкодять розповсюдженню нової філософії управління якістю.
Суть цього підходу — задоволення споживача (клієнта, користувача послуг).
Поиск по сайту: