Поняття педагогічного управління та менеджменту

М. М. Поташник, А. М. Моїсєєв: «Управління в освіті ми розгля­даємо як галузь соціального управління і відповідно складову частину соціального управління як науки, її галузь».

Г. В. Єльнікова: «Сутнісно управління освітою можна визначити як цілеспрямований вплив суб'єктів управління різних рівнів (державного, регіонального, місцевого) на всі ланки освіти з метою гармонійного розвитку підростаючого покоління, життєдіяльність якого необхідно забезпечує збереження і подальший розвиток соціального організму та культури суспільства».

Ю. В. Васильєв: «Педагогічне управління як педагогічна діяльність — це управління вихованням і навчанням підростаючих поколінь».

М. М. Поташник: «Управління — це цілеспрямована діяльність всіх суб'єктів, яка забезпечує становлення, стабілізацію, оптимальне функціонування і обов'язковий розвиток школи».

B. С. Лазарев: «Управління школою можна визначити як особливу діяльність, під час якої її суб'єкт засобом рішення управлінських задач, забезпечує організованість сумісної діяльності учнів, педагогів, батьків, обслуговуючого персоналу та її спрямованість на досягнення освітніх цілей та розвитку школи».

Є. М. Хриков: «Суть внутрішньошкільного управління можна визначити як діяльність управлінської підсистеми, що спрямована на створення соціально-прогностичних, педагогічних, психологіч­них, кадрових, організаційних, правових, матеріально-фінансових, санітарно-гігієнічних, медичних умов, які потрібні для нормального функціонування і розвитку навчально-виховного процесу та реалізації мети школи».

Отже, послуговуючись визначеннями понять вітчизняними і за­рубіжними вченими та практиками управління, ми дійшли певних ви­сновків та уявлень, зокрема:

1. Поняття «управління», «керівництво» та «менеджмент» утворюють синонімічний ряд.

2. Управління — це вид діяльності, який забезпечує оптимальне фун­кціонування та розвиток систем, узгоджує та координує діяльність людей щодо досягнення спільної мети.

3. Управляти можна системами, процесами; керувати — людьми, ко­лективами. Тобто управління і керівництво відрізняються об'єктами та суб'єктами. Управляти можна чимось, керувати — кимось. Управ­ляти — створювати умови для роботи людей. Керувати — спрямо­вувати роботу інших людей. Керівник — це менеджер, який ор­ганізовує, координує діяльність людей для досягнення професійних успіхів, результатів.

4. Менеджмент - теорія та практика ефективного управління.

5. Внутрішньошкільний (педагогічний) менеджмент — теорія та прак­тика ефективного управління закладом освіти.

6. Менеджер — керівник, який володіє професійними знаннями та уміннями для реалізації ефективного управління.

7. Менеджер освіти — керівник, який володіє професійними знаннями та вміннями для реалізації ефективного управління в освіті.

Довготривала дискусія в спеціальній управлінській літературі май­же завершена з приводу визнання тотожності понять «менеджмент», «управління» та «керівництво». Вони означають:

— практику діяльності людини, професію;

— науку (галузь людських знань);

— процес діяльності;

— людей, які здійснюють управління;

— орган (апарат) управління організацією.

Мартиненко М. М. визначає менеджмент як сукупність видів управ­лінської діяльності, яка спрямована на ефективне, результативне вико­ристання усього комплексу ресурсів 128]. Зміст поняття «менеджмент» він укладає у рис. 5.

Рис. 5. Зміст поняття «менеджмент»

Менеджер — це спеціаліст, який володіє спеціальними знаннями та уміннями та професійно займається управлінською діяльністю в конкретній галузі.

Мета управління

У найширшому плані мета управління полягає у створенні необхідних умов для реалізації мети організації.

Конкретна мета:

— мінімум — забезпечити оптимальне функціонування організа­ції;

— максимум — забезпечити її розвиток.

Загальне поняття управління полягає у визначені цілей та органі­зації їх досягнення за допомогою необхідних та достатніх способів. Відповідно загальна мета управління передбачає саме кінцеві результа­ти, які будуть досягнуті у певний момент. Управління стає процесом рефлексії досягнення мети.

М. М. Мартиненко до науки управління застосував методи фор­малізації і представив поняття управління у вигляді формули [28]:

У=ƒ(Ц^{^}С^{^}Ф)

де: У — управління;

Ц — цілі;

С — сукупність способів для досягнення мети;

Ф — факт досягнення мети;

^{^} — і.

Таким чином, управління має три суттєві ознаки: Ц, С, Ф.

Вираз (1) належить прийняти за аксіому, з якої М. М. Мартиненко виводить такі наслідки:

Н. 1. У ≠ f (С ^{^}Ф), тобто без мети управління не може бути.

Н. 2. У ≠ (Ц ^{^}С), тобто без наявності сукупності відповідних засобів та способів для досягнення мети управління не здійснюється.

Н. 3.У ≠ (Ц^{^}Ф), тобто без наявності факту досягнення мети управ­ління не є завершеним.

Поиск по сайту: