 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Системний характер аналізу
Ефективність аналітичної діяльності зумовлюється запровадженням системного аналізу. Системний аналіз — це методика підготовки аналітичного обґрунтування управлінських рішень та досягнення поставлених цілей. Це сукупність процедур, які використовуються для вивчення складних проблем та об'єктів. Процес системного аналізу складається із різних взаємодіючих між собою аспектів:
Морфологічний аспект
Мета: виокремити складові елементи об'єкту аналізу, дати їм характеристику.
Структурний аспект
Мета: з'ясувати внутрішню організацію об'єкта, з'ясувати характер зв'язків між елементами, що його становлять.
Функціональний аспект
Мета: виявити значення кожного структурного елемента, ступінь впливу, характер зв'язків із зовнішнім середовищем, пояснити «інтегративний ефект» системи.
Генетичний аспект
Мета: з'ясувати походження, процес формування і розвитку проблеми, тенденції та закономірності, які є наявними на момент аналізу.
Алгоритм системного аналізу (за Ю.А. Конаржевським)
1. Усвідомити проблему аналізу.
2. Прийняти об'єкт аналізу за систему.
3. Сформулювати мету аналізу.
4. Декомпозувати (розчленувати) систему, виокремити елементи, які її складають.
5. Дати кількісну та якісну характеристику цим елементам.
6. Виокремити системоутворюючі зв'язки.
7. Проаналізувати та оцінити спосіб та характер зв'язку елементів.
8. Дати характеристику ієрархічним та субординаційним зв'язкам системи.
9. Охарактеризувати функції та функціональні зв'язки елементів.
10. Проаналізувати зв'язки системи із зовнішнім середовищем.
11. Охарактеризувати інтегративний результат функціонування системи.
12. Порівняти вихідний та кінцевий стан системи.
13. Показати шляхи формування кінцевого результату.
Види аналізу
Існують різні підходи до класифікації видів аналізу.
І
Оперативний аналіз ґрунтується на даних первинного надходження інформації.
Поточний аналіз ґрунтується на результатах та показниках певних планових та звітних періодів. Ефективність діяльності оцінюється шляхом зіставлення отриманих результатів із плановими.
Перспективний аналіз передбачає вивчення можливостей стратегічного розвитку організації, реалізації стратегічного управління. Зміст перспективного аналізу: вибір із числа альтернативних та формулювання місії і генеральної мети організації; визначення цілей подальшої діяльності.
II
Основні види аналізу — це:
1. За об'єктом:
• аналіз роботи школи в цілому,
• аналіз роботи окремих структурних підрозділів,
• аналіз роботи персоналу.
2. За суб'єктом:
• аналіз, який проводиться адміністрацією,
• аналіз, який проводиться громадськими організаціями,
• самоаналіз.
3. За метою:
• об'єктивна оцінка діяльності,
• підбиття підсумків роботи,
• формулювання цілей та завдань для нових планів,
• ліквідація вузьких місць у навчально-виховному процесі,
• виявлення певних педагогічних резервів,
• регулювання ходу навчально-виховного процесу,
• узагальнення якості знань та рівня вихованості учнів,
• узагальнення рівня викладання та виховання учнів,
• визначення ступеня ефективності управління.
4. За періодичністю:
• епізодичний,
• одноразовий,
• постійний (поточний).
5. За змістом та характером ПА:
• параметричний (оперативний),
• тематичний (локальний),
• комплексний (підсумковий).
Параметричний (оперативний) аналіз дозволяє щоденно аналізувати основні показники навчально-виховного процесу, викривати причини відхилень від стандартів та виробляти рекомендації щодо усунення цих причин.
Мета: забезпечення регулювання, підготовка даних для тематичного та комплексного аналізу.
Завдання:
— викрити недоліки в роботі та встановити їхні причини;
— знайти резерви для удосконалення діяльності.
Джерела:
— дані спостережень;
— дані оперативного контролю;
— дані системи інформаційного забезпечення;
— контрольні роботи;
— класні журнали;
— учнівські зошити тощо.
Предмети оперативного аналізу:
— урок,
— виховний захід, (
— стан трудової дисципліни,
— відвідування учнями занять тощо.
Зміст:
— оперативна оцінка роботи за день, тиждень;
— виявлення відхилень від норми, правил, планів;
— встановлення причин відхилень;
— вироблення рекомендацій;
— обґрунтування питань для тематичного аналізу;
— підготовка матеріалів для підсумкового аналізу.
Особливість: оперативність, швидкість впливу та корекції.
Позитив: дає можливість одразу встановити причину недоліків та терміново внести корекцію.
Недолік: поверховість, високий рівень випадковості та суб'єктивізму, неможливість глибокого аналізу, змістовних висновків.
Тематичний (локальний) — це вид аналізу, спрямований на глибоке вивчення найбільш важливих проблем, дозволяє розробити змістовні рекомендації щодо впорядкування певної системи, переведення її до більш високого якісного стану.
Мета: забезпечення рекомендаціями щодо впорядкування певної системи та переведення її окремих структурних елементів до вищого якісного стану.
Завдання:
— напрацювати рекомендації для впорядкування шкільних систем та для підвищення ефективності управління ними;
— створити умови для удосконалення і розвитку шкільних систем.
Джерела:
— дані внутр.5 тережень.
Предмети тематичного аналізу:
— система уроків;
— система виховних заходів;
— система роботи окремих вчителів;
— найбільш суттєві сторони педагогічного процесу тощо.
Зміст:
— вивчення найбільш важливих та складних ланок роботи;
— дослідження шляхів підвищення якості навчання (виховання, розвитку) школярів;
— аналіз роботи окремих педагогів за певний період або над певною проблемою;
— аналіз викладання окремих навчальних дисциплін, аналіз якості знань, умінь учнів з певних предметів;
— узагальнення рекомендацій за даними оперативного аналізу;
— підготовка матеріалів для підсумкового аналізу.
Особливість: глибина проникнення у підсистему.
Позитив: об'єктивність оцінки, змістовність рекомендацій, можливість управляти розвитком системи.
Недолік: обмеженість у кількості питань для глибокого, всебічного вивчення та проблем для моніторингу і розв'язування.
Підсумковий (комплексний) аналіз дозволяє відстежувати діяльність певних об'єктів та суб'єктів за певний звітний період: місяць, чверть, півріччя, навчальний рік, декілька років.
Мета: оцінка результатів діяльності суб'єктів та об'єктів за певний період, знаходження кращих варіантів їх подальшого розвитку, формулювання і розробка цілей для нових планів.
Завдання:
— обробити та впорядкувати наявні матеріали за певний період щодо удосконалення регулювання, планування, контролю;
— підвести підсумки роботи закладу освіти, його систем та персоналу;
— розробити рекомендації щодо оновлення діяльності закладу в цілому та усіх його підсистем, сформувати цільовий блок нових планів.
Джерела:
— матеріали оперативного та тематичного аналізу;
— систематизовані дані внутрішньошкільного контролю;
— впорядкована інформація (таблиці, матриці, графіки, діаграми тощо);
— шкільна документація;
— дані відвіданих за певний період уроків, виховних заходів;
— звітні матеріали вчителів, класних керівників, методичних об'єднань, творчих груп;
— результати контрольних робіт, іспитів, зрізів знань, атестації учнів;
— щоденники (книги) спостережень керівників тощо.
Особливість: комплексний характер, перспективність.
Поиск по сайту: