Крок 12. Підведення підсумків проектної діяльності

Підведення підсумків проектної діяльності ґрунтується на моніторинговій інформації, передбачає формулювання висновків щодо ефективності проекту та прийняття рішення про продовження чи закриття проекту.

На цьому етапі відстежуються основні показники реалізації про­грами, дається оцінка та готуються висновки. Підходи до визначення основних критеріїв та показників реалізації програми різні. Більшість авторів зосереджують увагу на:

а) визначенні критеріїв оцінки діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу;

б) визначенні критеріїв оцінки якості програми розвитку (відповідно до мети та основних завдань школи).

Пропонуємо декілька з критеріальних добірок:

1. Критерії оцінювання стратегії в цілому:

1. Прийнятність.

2. Схвалення та підтримка широкої громадськості.

3. Вплив на користувачів.

4. Зв'язок із конкретною проблемою.

5. Узгодженість із місією.

6. Поєднання з іншими процесами та видами діяльності.

7. Технічні можливості впровадження.

8. Витрати на фінансування.

9. Рентабельність.

10. Оцінка ризику.

11. Гнучкість.

12. Часові межі.

13. Потреба у додатковому персоналі.

14. Потреба у приміщенні.

15. Потреба у додатковому навчанні.

2. Зміст освітнього процесу:

• зміни в навчальному плані;

• зміни в робочих навчальних програмах;

• зміни в навчально-методичному забезпеченні.

Способи організації навчального процесу:

• оптимальна циклічність навчального року; «зручний режим роботи;

• оптимальний розклад занять.

Педагогічні технології:

• ефективність інноваційних навчальних технологій;

в оптимальне співвідношення класно урочної та самостійної роботи учнів;

• адекватна система оцінювання.

Педагогічні кадри:

• достатній рівень компетентності педагогів для рішення освітніх проблем;

в організація самоосвітньої роботи;

• перманентна підготовка педагогів до нових умом роботи.

Матеріально-технічне забезпечення:

• відповідність технічного забезпечення;

• обладнання навчальних аудиторій;

• наявна система стимулів та заохочень.

Система проміжної та підсумкової атестації учнів:

• визначення показників якості освітнього пронесу;

• визначення ключових компетентное гей учнів;

• адекватність методів оцінювання академічних досягнень.

Організація шкільного середовища:

• взаємодія суб'єктів навчально-виховного процесу (вчителі, учні, керівники, батьки);

• дієвість системи шкільного самоуправління;

• узгодженість прав та обов'язків суб'єктів закладу освіти.

Зовнішні зв'язки:

• взаємодія школи із вищими органами управління освітою;

• взаємодія із культурою, спортом, науковими та іншими органі­заціями;

• налагодження системи спонсорської та шефської допомоги нав­чальному закладу.

З Критерій якості:

• Реальні результати діяльності школи відповідно до цілей, задач закладу, моделі випускника, державних освітніх стандартів, со­ціального замовлення тощо.

• Ефективність (економічність): витрати часу, коштів, кадрів, зу­силь, інших ресурсів.

• Психологічний клімат: самопочуття, стосунки, атмосфера тощо.

4. Основними показниками реалізації програми є:

1. Освітні:

• Охоплення освітою різних вікових груп населення.

• Динаміка рівня освіти.

• Кількість суб'єктів, які достроково припинили навчання.

• Кількість продуктів творчої діяльності педагогів та учнів шко­ли.

• Кількість переможців різноманітних олімпіад, конкурсів, зма­гань., "

• вростання банку інформації про хід інноваційних процесів.

• Характер і кількість реалізованих соціальних ініціатив школи.

2. Соціальні:

• Оптимізація ринку освітніх послуг школи.

• Зростання рівня соціальної захищеності учнів та вчителів.

• Динаміка правопорушень.

• Число учнів, реально включених в активну соціальну та вироб­ничу діяльність.

• Стан здоров'я підростаючого покоління.

• Показники соціальної адаптації випускників. Динаміка рівня безробіття серед випускників школи.

• Індекс популярності педагогічної професії серед випускників.

• Психологічний комфорт вихованців школи.

3. Економічні:

• Динаміка рівня життя вчителів та учнів школи.

• Нормативне фінансування.

• Доля позабюджетного фінансування по підношенню до бю­джетного.

• Рівень матеріально-фінансового оснащення школи.

• Введення нових приміщень.

4. Управлінські:

• Рівень мотивації та стимулювання всіх учасників педагогічного процесу.

• Рівень сформованості інформаційної системи забезпечення школи.

• Рівень аналітичної системи управління.

• Рівень прогнозу при плануванні.

• Рівень раціональної організації навчально-виховного пронесу.

• Рівень контролю як технологічної послуги вчителеві.

• Рівень корекційної діяльності.

• Рівень самоуправління. Ступінь децентралізації.

Переваги програмно-цільового підходу до управління розпитком на­вчального закладу

1. Підґрунтям програмно-цільового підходу є баланс між прогнозова­ними результатами та кадрами, наявними ресурсами, використаними резервами.

2. Програми розвитку спрямовані на прогнозоване оновлення діяль­ності школи.

3. Програми розвитку забезпечують системність розвитку та впрова­дження інновацій.

4. Програми розвитку за формою мають інноваційний потенціал.

5. Програми розвитку реалізують етапність у розв'язуванні актуальних проблем закладу.

6. Робота над розробкою та втіленням програми у життя згуртовує шкільний колектив.

7. Під час роботи над програмою розвитку з'явиться спільна для всix мрія про нову і успішну школу.

8. Впошуках ідей, нових технологій, під час їх реалізації в значній мірі зросте рівень компетентності та професіоналізму педагогів.

9. Упродовж роботи в інноваційному режимі зросте статус школи в мікрорайоні, керівництва вищої ланки.

10. Колегіальність роботи створить ситуацію, коли керівник може на­решті стати лідером-реформатором, «соціальним архітектором».

Контрольні питання та завдання

Поиск по сайту: