ПРИРОДНО–ЗАПОВІДНІ ТЕРИТОРІЇ

У програмі міжнародного співробітництва "Людина і біосфера" важливе місце посідає утворення глобальної сітки біосферних заповідників як системи еталонів основних біомів Землі – сховищ (наче банків) усього різноманіття генетичного матеріалу планети, фонових станцій спостереження за глобальним станом оточуючого середовища і біологічними компонентами відповідних ділянок біосфери.

3а роки незалежності площа природно-заповідного фонду України зросла більш ніж удвічі.

За результатами даних обліку територій та об’єктів природно-заповідного фонду, поданих органами виконавчої влади на місцевому рівні, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, станом на 01.01.2015 природно-заповідний фонд України має в своєму складі 8154 територій та об’єктів загальною площею 3992521,0 га в межах території України (фактична площа 3716540,89 га) та 402500,0 га в межах акваторії Чорного моря.

Відношення фактичної площі природно-заповідного фонду до площі держави («показник заповідності») становить 6,15 %.

Незважаючи на це, площа природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишаться значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де середній відсоток заповідності становить 15%.

У Законі України «Про природно-заповідний фонд України» подано класифікацію територій та об'єктів ПЗФ України (стаття 3).

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. ПЗФ поділяється на 11 категорій, які об’єднуються у дві групи: природні території та об’єкти і штучно створені об’єкти (рис.1).

Рис. 1. Структура типів територій і об'єктів, включених у природно-заповідний фонд (ПЗФ) України

Природний заповідник (ПЗ) – природоохоронна, науково-дослідна установа загальнодержавного значення, що створюється з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Біосферний заповідник (БЗ) – природоохоронна, науково-дослідна установа міжнародного значення, що створюється з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Національний природний парк (НПП) – природоохоронна, рекреаційна, культурно-освітня, науково-дослідна установа загальнодержавного значення, що створюється з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Регіональний ландшафтний парк (РЛП) – природоохоронна рекреаційна установа місцевого чи регіонального значення, що створюється з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Заказник – природна територія (акваторія) загальнодержавного чи місцевого значення, що визначається з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Пам'ятка природи – природно-заповідна територія або об’єкт загальнодержавного чи місцевого значення, що оголошується для охорони окремих унікальних природних утворень, які мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення.

Заповідне урочище – природно-заповідна територія місцевого значення, що визначається для охорони в природному стані всього природного комплексу в її межах.

Державний природно-заповідний фонд — це складна система, яка включає в себе чотири підсистеми:

1) природоохоронну та науково-дослідну (біосферні заповідники, заповідники і пам'ятки природи);

2) природоохоронну та рекреаційну (національні парки і пам'ятки садово-паркового мистецтва);

3) природоохоронну та ресурсновідновну (заказники природи);

4) науково-дослідну та природоохоронну (ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки).

Залежно від рівня наукової і природоохоронної цінності заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва отримують статус державного або місцевого значення.

Залежно від походження та інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи,

заказники поділяються на:

- ландшафтні – призначені для збереження чи відновлення особливо цінних природних комплексів (природних ландшафтів);

- лісові – призначені для збереження чи відновлення особливо цінних типових та унікальних для України та окремих її регіонів лісових насаджень, що мають природоохоронну, наукову або прикладну цінність;

- ботанічні – призначені для збереження і відновлення чисельності цінних у науковому, господарському і культурному відношенні, а також рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення видів рослин і їх угруповань;

- загальнозоологічні – призначені для збереження і відновлення чисельності цінних у науковому, господарському і культурному відношенні, а також рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення видів тварин, (підвидів, популяцій);

- орнітологічні – призначені для збереження і відновлення цінних у науковому, господарському і культурному відношенні, а також рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення видів птахів, (підвидів, популяцій), створення сприятливих умов для птахів під час гніздування, линяння та зимівлі, міграцій;

- ентомологічні – призначені для збереження і відновлення цінних у науковому, господарському і культурному відношенні, а також рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення видів комах;

- іхтіологічні – призначені для збереження і відновлення цінних у науковому і господарському відношенні, а також рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення видів риб, (підвидів, популяцій) в місцях їх нересту, нагулу та зимівлі;

- гідрологічні – призначені для збереження і відновлення цінних водних об’єктів і природних комплексів (болотних, озерних, річкових, морських);

- загальногеологічні – призначені для збереження цінних об’єктів і комплексів неживої природи (геологічних відслонень, виходів кристалічних порід, родовищ мінералів і інших корисних копалин, примітних форм рельєфу і пов’язаних з ним елементів ландшафту);

- палеонтологічні – призначені для збереження місць знахідок і скупчень решток або скам’янілих зразків викопної флори і фауни, що мають особливе наукове значення;

- карстово-спелеологічні – призначені для збереження цінних у науковому та рекреаційному відношенні печер, поверхневих карстово-спелеологічних утворень печерних видів флори і фауни.

Залежно від характеру, походження і необхідного режиму охорони пам’ятки природи поділяються на такі типи:

- комплексні – до яких можуть бути віднесені:

• ділянки мальовничих місцевостей,

• еталонні ділянки недоторканої природи,

• локальні території, на яких серед антропогенно зміненого ландшафту збереглись рештки природних екосистем,

• природні ландшафти з унікальними формами рельєфу (гори, групи скель, ущелини, каньйони, групи печер, льодовикові цирки і долини, моренно-валунні гряди, гігантські полої тощо),

- ботанічні – представляють собою:

• місця зростання цінних, реліктових, ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин,
• лісові масиви та ділянки лісу, особливо цінні за своїми характеристиками (породним складом, продуктивністю, генетичними якостями тощо), а також зразки видатних досягнень лісогосподарської науки і практики,

• окремі гаї, дерева-довгожителі та їх біогрупи, дерева, що мають історико-меморіальне значення, дерева оригінальних форм, окремі екземпляри екзотів і реліктів, а також природні об'єкти штучного походження - стародавні алеї, парки, бульвари,

- зоологічні – оголошуються в місцях мешкання цінних, реліктових, ендемічних, рідкісних і зникаючих видів тварин, в місцях гніздування птахів, колоніальних поселень тварин тощо,

- гідрологічні – до яких відносять природні об'єкти, що відіграють важливу роль у підтримці гідрологічного режиму певних територій та мають водоохоронне значення

• витоки річок, водно-болотні комплекси, ділянки заплав невеликих річок, ділянки морського узбережжя,

• окремі водні об’єкти – озера, ставки, водоспади,

• природні гідромінеральні комплекси - термальні і мінеральні водяні джерела, родовища лікувальних грязей,

- геологічні – являють собою геологічні відслонення, що мають особливу наукову цінність:

• опорні розрізи, стратотипи, виходи рідкісних мінералів, гірських порід і корисних копалин,

• геолого-географічні полігони, у тому числі класичні ділянки з особливо виразними слідами сейсмічних явищ, а також оголення розривних і складчастих порушень залягання гірських порід,

• останці, прояви карсту, печери, гроти, окремі мальовничі скелі, льодовикові валуни, визначні гори, еталонні ділянки родовищ корисних копалин, місцезнаходження рідкісних чи особливо цінних палеонтологічних об'єктів, а також геологічні об'єкти штучного походження, наприклад, старі кар'єри тощо.
Оголошення пам’яток природи провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів.

Дендрологічний парк (дендропа́рк, дендра́рій, від грец. déndron —дерево) або арборетум (від лат. arbor) — територія, на якій на відкритому ґрунті культивуються деревні рослини. Парк з колекцією різних порід дерев.

Насадження в дендропарку, зазвичай у стилі ландшафтного парку, можуть бути самостійними або входити до складу ботанічного саду. Розміщення рослин здійснюється за систематичною, географічною, екологічною, декоративною або іншими ознаками.

Ботанічний сад — науково-дослідницький та культурно-просвітницький заклад, в якому проводиться накопичення колекцій флори з метою її вивчення, збереження, культивування й акліматизації; пошук і добір рослин, перспективних для створення зелених насаджень і здійснення інших видів господарської діяльності; робота щодо збереження генофонду рослинного світу. У ботанічному саду створюються ділянки рідкісних і звичайних рослин, а також місцевої природної рослинності. Розрізняють ботанічний сад державного та місцевого значення.

Зоологічний парк — це місце, де утримуються рідкісні, іноземні та місцеві види фауни з метою охорони їх генофонду та для організації наукової і просвітницької діяльності. Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі. Зоологічні парки загальнодержавного значення є природоохоронними культурно-освітніми та науково-дослідними установами.

Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва — категорія заповідних об'єктів, що визначається Законом України про природно-заповідний фонд України.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва — це найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.

Поиск по сайту: