Суть стратегічних змін та визначення їх рівня хар-ка впливу різнорівневих стратегічних змін на п-ві

1) перебудова підприємства (реорганізація), передбачає суттєву зміну підприємства, що впливає на місію та організаційну структуру та культуру. Подібні зміни можуть знадобитися тоді, коли організація змінює галузь (або входить у нову для себе) і, відповідно, змінює продукт і ринкову позицію;

2) радикальні зміни, передбачають зміну організаційних структури (наприклад, злиття з іншою організацією);

3) помірні перетворення, передбачають зміни у функціональних сферах організації, що пов’язані з виходом на нові сегменти ринку та організуванням виробництва та маркетингу нової продукції;

4) звичайні зміни є реакцією на результати системи контролювання діяльності (наприклад, можуть передбачати зміни в системі маркетингу).

Основні типи стратегічних змін на підприємстві:

Реінжиніринг — це фундаментальне переосмислення та радикальна перебудова господарських процесів підприємства з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

Реструктуризація підприємства — це проведення організаційно - економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну організаційної структури, форми власності, організаційно - правової форми з метою підвищення ефективності виробництва, збільшення обсягу випуску конкурентоспроможної продукції, фінансового оздоровлення.

Нововведення — це кінцевий результат інтелектуальної діяльності, втілений у виведеному на ринок новому або вдосконалену продукті, технологічному процесі, що використовується в практичній діяльності, або в новому підході до надання соціальних послуг.

Зміни можуть проходити з різною швидкістю - одночасно і поетапно. Вибір швидкості змін визначають два фактори:

1. Наскільки терміново потрібні зміни. Ринкова криза, наприклад, звичайно диктує термінову необхідність змін, а підготовка до прийняття нових юридичних положень, запланованих до здійснення через 5 років, дозволить проводити зміни повільніше і, можливо, менш болісно.

2. Наскільки сильна інерція організаційної культури. Для «розморожування» інерції одним організаціям потрібно більше часу, ніж іншим.

Перевага одночасних змін — ефект швидкого подолання. Така модель змін дозволяє швидко реагувати на ситуацію і приймати нові умови, не оглядаючись назад. Недолік — «болючий» фактор, тобто з боку менеджменту при одночасних змінах може знадобитися навіть примус по відношенню до підлеглих, що може зіпсувати взаємини між ними.

Перевага поетапних змін — поступовість, проходження крок за кроком. Менеджмент організації, де інерція велика, за такої моделі може домогтися схвалення змін ще до початку або в процесі самих змін. Весь процес поділяється на ряд чітких кроків, між якими може бути фаза «відпочинку». У ситуаціях швидкої зміни навколишнього середовища використання цієї моделі недоцільно.

Умовами ефективного проведення стратегічних змін на підприємстві є:

ü організаційна структура, що адекватна обраній стратегії;

ü сприятлива організаційна культура;

ü наявність агентів стратегічних змін.

З огляду на сприяння стратегічному процесу, організаційні культури класифікують як:

1) культури — захисники, що не сприймають раптові та радикальні зміни,

2) культури - розвідники, сприймають радикальні зміни;

3) культури - аналітики, прийнятні до навчання та змін;

4) реактивні культури, прийнятні до спонтанних змін.

Поиск по сайту: