Досвід функціонування вільних економічних зон (ВЕЗ) в Україні

Вільні економічні зони (ВЕЗ) - обмежені території, міста, мор-ські й авіаційні порти, де для національних та іноземних підприємців ді-ють особливі пільгові економічні умови, які сприяють виконанню зовні-шньоторговельних, загальноекономічних, соціальних, науково-технічних і науково-технологічних завдань.

Перелік спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) в Україні

"Азов" (м. Маріуполь)б "Донецьк""Закарпаття""Інтерпорт Ковель" (Волинська область)"Курортополіс Трускавець" (Львівська область)"Миколаїв" (Миколаївська область)"Порто-франко" (м. Одеса)"Порт Крим" (Автономна Республіка Крим)"Рені" (Одеська область)"Сиваш" (Автономна Республіка Крим)"Славутич" (Київська область)"Яворів" Львівська область

Сьогодні СЕЗ розглядаються Україною як один з інструментів досягнення відкритості національної економіки світові та стимулювання міжнародного економічного співробітництва. До цілей, які держава ставить при створенні СЕЗ, належать розвязання проблем зайнятості та формування нових робочих місць; активізація зовнішньої торгівлі; стимулювання припливу іноземних інвестицій; активізація обміну знаннями і технологіями, тобто досягнення нової інноваційної якості економіки; розширення експортної бази або розвиток імпортозаміщення; збільшення обсягів зовнішніх надходжень і поліпшення платіжного ба-лансу; ефективне використання місцевих ресурсів, тощо.

Діяльність ВЕЗ в Україні характеризується як позитивними, так і негативними тенденціями. До перших можна віднести збільшення припливу інвестицій і розширення обсягу промислового виробництва. До других належать факти використання ВЕЗ для забезпечення "тіньової" економіки - контрабанди, легалізації незаконних доходів та ухиляння від сплати податків. У 2000-2004 рр. такі тенденції найбільш виразно простежувалися у ВЕЗ "Донецьк" і ТПР "Донецька область", де мали місце масштабний імпорт мяса без сплати мита та легалізація значних незаконних доходів, а також у ВЕЗ і ТПР "Закарпаття", де відбувалося ввезення товарів без сплати мита з країн Центральної Європи. Серед ВЕЗ не було створено жодного великого технопарку, технополісу або науково-впроваджувальної зони. Все це свідчить про необхідність диференційованого підходу до оцінки діяльності і перспективності наявних зон.

ВЕЗ необхідні Україні, але не в нінішньому стані. Для цього потрібно виправляти їхні вагомі вади, через наступні шляхи:

а) залучення в економіку України іноземного капіталу, передової технології та управлінського досвіду;

б) створення інфраструктури для розширення міжнародних економічних звязків (у тому числі валютно-кредитних, страхових, інформаційних, транспортних), які дозволяють використати ВЕЗ як канал між внутрішньою та зовнішньою економікою;

в) розвиток експортної зони та збільшення валютних надходжень, у тому числі за рахунок переробки сировинних ресурсів, поступаючих на світовий ринок у непереробленому вигляді;

г) підвищення ефективності впровадження у виробництво вітчизняних та зарубіжних науково-технічних розробок з подальшою передачею результатів для широкого використання в економіці країни та за кордоном;

д) апробація на локальному рівні різноманітних варіантів впровадження нових форм господарювання, пристосованих до умов світового ринку;

е) практичне навчання наших фахівців способам та методам міжнародного бізнесу з подальшим використанням отриманих навичок роботи поза зоною;

Поиск по сайту: