До складу четвертої природоохоронні конст положення (кожен зобов'язаний не завдавати шкоди природі)

10. Міжнародні конвенції, багатосторонні міждержавні угоди і двосторонні договори як джерела земельного права.

Міжнародний договір - це родове поняття, що охоплює всі міжнародні угоди, які можуть мати різні найменування та форми: договір, угода, конвенція, протокол та ін..

Україна як самостійна держава підписала і ратифікувала низку міжнародних договорів, що регулюють екологічні відносини у планетарному масштабі, в тому числі й відносини щодо охорони земель. Серед них, зокрема, Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовище існування водоплавних птахів.

На виконання цієї Конвенції постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. затверджено порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення". А з метою удосконалення управління у сфері охорони та раціонального використання водно-болотних угідь Міністерство екології та природних ресурсів України затвердило структуру, зміст і порядок ведення паспорта водно-болотного угіддя міжнародного значення.

Слід зазначити, що між Україною, сусідніми та іншими державами укладено певні угоди, конвенції, договори, які тією чи іншою мірою стосуються регулювання земельних відносин. Так, Консульська конвенція між Україною і Республікою Польщею, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 14 липня 1993 р., встановлено, що акредитуюча держава має право на умовах, передбачених законами та іншими положеннями держави перебування, набувати у власність або орендувати, володіти і використовувати ділянки землі, будівлі або частини будівель призначені для перебування консульської установи, для резиденції глави консульської установи або для житлових приміщень інших працівників консульської установи; будувати будівлі на придбаних ділянках землі; передавати право власності на земельні ділянки, будівлі або частини будівель, таким чином придбаних або збудованих.

Рамкова конвенція ООН «про зміну клімату» 29.10.1996, Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат, Європейська ландшафтна конвенція.

11. Закони України як основні джерела земельного права.

Одним з головних джерел земельного права є Земельний кодекс України. Він регулює такі інститути, форми власності на землю, користування землею; порядок передачі земель у власність і користування; окремі права і обов'язки власників землі та землекористувачів; використання земель; вирішення земельних спорів і т. п.. Цим Кодексом передбачено право власності на землю громадян і юридичних осіб у межах населених пунктів для підприємницької діяльності. Визначено, що громадяни та юридичні особи, крім прав власності на землю, набувають інших прав на земельні ділянки, в тому числі права оренди, права забудови, сервітуту, права переважного придбання т. п..
Принципово важливими положеннями Кодексу є:
- Створення умов для еволюційного розвитку аграрного землеволодіння та землекористування від підсобного, натурального і великого высокотоварного шляхом зняття верхніх (граничних) меж земельних ділянок;
- Зняття обмежень щодо придбання у власність земельних ділянок громадянами і юридичними особами;
- Істотне розширення умов використання сільськогосподарських земель несільськогосподарськими підприємствами;
- Обов'язковість використання земель сільськогосподарського призначення безпосередньо власником або орендарем.
Важливим положенням щодо вирішення соціально-економічних проблем є право підприємств, установ і організацій на користування землею на умовах оренди і шляхом передачі у власність.
Погоджено з галузевим законодавством правовий режим та порядок використання земель природно-заповідного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
До джерел земельного права належить також ряд інших законів, що регулюють земельні правовідносини. Так, Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» регулює відносини щодо права придбання земельних ділянок у постійне чи тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди. Законом визначаються права і обов'язки власників земельних ділянок і землекористувачів.
Закон України «Про оренду землі» регламентує порядок користування землею на правах оренди як особливої форми реалізації права власності та господарського використання землі; визначає статус орендодавців та орендарів у земельних правовідносинах; передбачає зміна, припинення і поновлення договору оренди землі.
Лісовий кодекс України містить норми про розподіл земель лісового фонду, особливостей їх надання у постійне та тимчасове користування, користування земельними ділянками лісового фонду, їх оренди. Значна частина норм регулює користування земельними ділянками лісового фонду з метою використання лісових ресурсів для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт на природно-заповідних територіях і об'єктах, у лісах населених пунктів, у прикордонній смузі.
Норми Водного кодексу України визначають склад земель водного фонду, підстави та порядок користування ними, встановлюють відповідальність за порушення вимог використання цих земель.

12. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела земельного права.

Особливо важливе місце серед джерел земельного права займають укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з Конституцією України Президент України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на всій території України. На фоні швидких змін в політичних, економічних, соціальних, екологічних відносинах в земельному законодавстві виникають прогалини, які усуваються саме Указами Президента України.

У земельному праві укази Президента є актуальними і різнобічними, що пояснюється важливістю і різноманітністю земельних відносин.

Укази президента можна розділити на звичайні:

Про невідкладні заходи щодо захисту прав власників земельних ділянок і зем часток, про оптимізацію централ орган виконавчої влади, про держ агенстві зем ресурсів.

Надзвичайні

• «Про продаж земель сільськогосподарського призначення» від 3 грудня 1999

Важливим джерелом земельного права є також постанови Кабінету Міністрів України - вищого органу виконавчої влади в державі. Серед передбачених у ст. 116 Конституції України повноважень Уряду є й такі, які відносяться до регулювання і реалізації земельних відносин, зокрема: «забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сфері праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.»

• Постанова від 12 жовтня 1995 р. № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка книги сертифікатів на право на земельну частку (пай)»;

• Постанова від 23 березня 1995 року № 213 «Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів»;

До джерел земельного права відносяться також накази, інструкції, правила, настанови, які вживаються центральними органами виконавчої влади, до яких належать міністерства, державні агентства і відомства їхні акти регулюють відносини в системі свого відомства, але вони мають деякі над відомчі, іноді координаційні функції, які й обумовлюють значення відомчих актів не тільки для її співробітників, але і для інших громадян.

Міністерство агрополітики і зем рес – наказ про затвердження положень про теренів органах держземагенства, про затвердження порядку консервації земель

Держ зем агенство про індексацію нормативів грошової оцінки земель

13. Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.

У структурі джерел земельного права є також нормативні рішення й розпорядження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Вони мають переважно деталізуючий характер. Їх головне завдання полягає в забезпеченні конкретизації тих положень, закріплених в актах загального регулювання. Так, голови місцевих державних адміністрацій приймають розпорядження в межах повноважень, у тому числі з питань застосування земельного законодавства, згідно з Конституцією та Законом України "Про місцеві державні адміністрації". Акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать чинному законодавству або інтересам територіальних громад, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або суду.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами, приймають рішення, які теж можуть виступати джерелами земельного права.

14. Поняття та види земельних правовідносин.

Земельні правовідносини суспільні відносини, що виникають у сфері взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем з приводу володіння, користування чи розпорядження зем ділянки і врегульовані нормами земельного права.

Поиск по сайту: