Наступальний бій механізованого відділення

229. До початку наступу з положення безпосереднього зіткнення із противником відділення приховано займає вихідну позицію (вказане командиром взводу місце).

У вихідному положенні особовий склад механізованого відділення, як правило, розташовується в траншеї, а БМП (БТР) – на вогневій позиції поряд із траншеєю з метою підтримки атаки відділення вогнем, просування за ним під час наступу і швидкого відходу для посадки особового складу або в глибині вихідного району разом з іншими машинами взводу. Гранатометне і протитанкове відділення, займають вогневі позиції, на яких, як правило, відривають та обладнують окопи.

Із зайняттям вихідної позиції (вказаного місця) командир відділення організує спостереження, систему вогню і маскування на випадок відбиття можливої атаки противника або знищення вогневих засобів під час вогневої підготовки атаки.

У вихідному положенні командир відділення ставить завдання спостерігачу, в якому вказує орієнтири, відомості про противника, місце для спостереження, сектор спостереження, район особливої уваги, порядок доповіді.

На випадок відбиття атаки противника командир відділення ставить завдання, де вказує: передній край оборони противника і звідки можна чекати його несподіваної атаки, смугу вогню відділення (її межі праворуч, ліворуч) і додатковий сектор обстрілу; кулеметнику – вогневу позицію, основний і додатковий сектори обстрілу; гранатометнику – вогневу позицію, основний і додатковий сектори обстрілу; автоматникам – місця на позиціях; час готовності і дії з початком атаки противника.

Після цього, у разі потреби, робить вказівки щодо дообладнання позицій, які займають у вихідному положенні, де визначається конкретний обсяг необхідних робіт, виконавці та час початку і закінчення робіт.

Під час підготовки наступу з ходу відділення займає визначене місце у вихідному районі роти згідно з розділом “Розташування на місці”.

230. З отриманням бойового завдання командир відділення організовує підготовку наступу. Він повинен: з’ясувати її, оцінити обстановку (зрозуміти, де противник і що він робить, а також розташування його вогневих засобів; вивчити місцевість, її захисні і маскуючі властивості, вигідні підступи до переднього краю оборони противника (об’єкта атаки), загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню); провести бойовий розрахунок і визначити завдання особовому складу, віддати бойовий наказ; організувати підготовку відділення до виконання завдання; перевірити знання завдань особовим складом, його забезпеченість усім необхідним і доповісти командиру взводу про готовність відділення до наступу.

Під час підготовки наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником усю роботу з організації наступу командир відділення проводить на місцевості, а під час наступу з ходу в разі неможливості виїхати на місцевість – за схемою (на макеті місцевості).

Під час з’ясування завдання командир відділення повинен зрозуміти завдання взводу, відділення (об’єкт атаки і напрям продовження наступу, рубіж переходу в атаку і місце спішування, завдання танка, за яким наступає відділення, і його номер (розпізнавальний знак) і порядок його виконання (дії до початку і під час атаки), а також завдання сусідів, час готовності до наступу.

Під час вивчення противника командир відділення повинен зрозуміти накреслення переднього краю (траншеї, ходу сполучення) перед фронтом наступу відділення і його віддалення від вихідної позиції (рубежу переходу в атаку і спішування), склад об’єкта атаки (обслуга кулемета, протитанкового ракетного комплексу, група піхоти, БМП (танк), інші вогневі засоби) і його розташування, у тому числі вогневих засобів на флангах і в глибині об’єкта атаки.

Під час вивчення місцевості командир відділення визначає вигідні підступи до об’єкта атаки, наявність загороджень, природних перешкод і проходів у них, її доступність для дій у пішому порядку і на БМП (БТР), захисні і маскуючі властивості, умови спостереження і ведення вогню до й у ході наступу.

Проводячи бойовий розрахунок, командир відділення повинен призначити спостерігача за противником, зв’язківця до командира взводу і підношувача боєприпасів, визначити склад бойових “двійок” (“трійок”, тактичних груп) і їх старших, порядок їх розміщення в БМП (БТР) і в бойовому порядку.

Визначаючи завдання особовому складу, командир відділення намічає розміщення кожного солдата в бойовому порядку відділення (бойових груп у бойовому порядку відділення), цілі для ураження вогнем стрілецької зброї і БМП (БТР), порядок їх руху, порядок висування відділення до проходу в мінно-вибуховому загородженні і його подолання, спішування, розгортання і ведення вогню під час переходу в атаку, в ході її ведення та дії під час бою в глибині; порядок взаємодії та взаємної підтримки вогнем, способи і сигнали управління.

У бойовому наказі командир відділення вказує:

у першому пункті – орієнтири, склад і характер дій противника, накреслення його переднього краю оборони, місця розташування вогневих засобів;

у другому пункті – завдання взводу і відділення (об’єкт атаки і напрямок продовження наступу), завдання сусідів, танка, за яким буде наступати відділення, його номер (розпізнавальний знак), а також порядок використання вогню артилерії старшого командира й інших вогневих засобів;

у третьому пункті після слова “Наказую” – завдання особовому складу відділення (“двійкам”, “трійкам”, тактичним групам) і доданим вогневим засобам;

у четвертому пункті – час готовності до виконання завдання, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час постановки завдань командир відділення вказує:

командир механізованого відділення – усьому особовому складу (“двійкам”, “трійкам”, тактичним групам) – місце і порядок спішування, місце кожного солдата (групи) в бойовій лінії відділення, порядок подолання загороджень і перешкод; навіднику-оператору (кулеметнику БТР), кулеметнику і гранатометнику, а в разі потреби й іншому особовому складу (групам) – цілі для ураження і порядок ведення вогню; механіку-водію (водію) – напрямок, порядок руху в атаці, подолання загороджень і перешкод;

командир гранатометного відділення – обслугам – цілі для ураження, вогневі позиції і порядокїх зайняття, напрямок стрільби і порядок ведення вогню, а також порядок взаємодії з механізованими підрозділами; навіднику-оператору (кулеметнику БТР) – порядок прикриття дій обслуг і підтримки атаки механізованих підрозділів вогнем із гармати і кулемета; механіку-водію (водію) – напрямок наступу, порядок руху, подолання загороджень і перешкод;

командир протитанкового відділення – обслугам, навіднику-оператору (кулеметнику БТР) – цілі для ураження, порядок ведення вогню і спільних дій із механізованими підрозділами; механіку-водію (водію) – напрямок наступу, порядок руху в атаці, подолання загороджень і перешкод; під час атаки в пішому порядку, крім того, – місце і порядок спішування, подолання загороджень і перешкод.

Бойовий наказ командир відділення віддає на місцевості, а в разі неможливості – за схемою (на макеті місцевості) і уточнює бойове завдання на місцевості під час висування до рубежу переходу в атаку або з початком атаки.

Під час взаємодії командир відділення повинен організувати взаємодію з сусідами і засобами, що діють на напрямку дій відділення, а також між вогневими засобами відділення за місцем (рубежем, об’єктом), часом і завданням, що вирішується.

Взаємодія з танком досягається рухом без відставання особового складу механізованих підрозділів і підтримання їх своїм вогнем, наданням допомоги при подоланні перешкод, прикриттям вогнем при виході з ладу, знищення протитанкових засобів, що заважають просуванню танків.

Найважливішою умовою підтримання взаємодії механізованих підрозділів з підрозділами інших родів військ є своєчасний показ танкам, артилерії і авіації цілей для ураження і використання результатів їх дій механізованими підрозділами.

231. Підготовка відділення до виконання завдання включає: розставляння особового складу, що прибув, за посадами, підготовку особового складу до виконання завдання, а озброєння до бойового застосування, поповнення ракет і боєприпасів, технічне обслуговування БМП (БТР), виконання завдань інженерного обладнання вихідної позиції (місце розташування).

У ході підготовки командир відділення перевіряє знання особовим складом бойового завдання і способів дій у наступі, сигналів і порядку дій заним, готовність озброєння, БМП (БТР) до бою, наявність встановленого запасу боєприпасів, пального, продовольства й інших матеріальних засобів. Виявлені недоліки усуваються на місці. Про готовність до наступу командир відділення у встановлений час доповідає командиру взводу.

232. Наступ із безпосереднього зіткнення з противником відділення починає з вихідної позиції (з траншеї, окопу), яка займається у встановлений командиром взводу час із перестроюванням бойового порядку (при перебуванні в положенні оборони) або після зміни підрозділів, які оборонялися.

Для наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником відділення займає ділянку траншеї (ходу сполучення) з урахуванням побудови бойового порядку для наступу або зручності посадки на техніку під час атаки на БМП (БТР, десантом на танку). БМП (БТР) займає вогневу позиціюза відділенням або розташовується разом із взаємодіючими танками на вихідній (очікувальній) позиції. Із зайняттям вихідної позиції командир відділення організовує спостереження за об’єктом атаки, систему вогню і маскування на випадок переходу противника в наступ або для знищення його вогневих засобів, які виявлені, дообладнання вихідної позиції і підготовку пристосувань для швидкого вистрибування з траншеї, а при наступі на БМП (БТР) вказати особовому складу місце та порядок посадки і спішування.

Якщо вихідна позиція відділення має ділянку траншеї, то вона дообладнуватиметься стрілецькими окопчиками, пристосуванням для швидкого вистрибування, а в разі потреби і заглиблюється. За відсутності фортифікаційних споруд особовий склад відриває поодинокі окопи, а за наявності часу – ділянки траншеї (окоп на відділення) й укриття для особового складу, а також споряджає магазини, стрічки і готує до дії гранати. Для розміщення БМП (БТР) використовуються наявні окопи, а за їх відсутності – складки місцевості або влаштовуються укриття. Усі роботи проводяться під виглядом посилення оборони переважно вночі, в інших умовах обмеженої видимості і до світанку ретельно маскуються.

Гранатометне і протитанкове відділення, зазвичай, займають вогневі позиції, на яких відриваються й обладнуються окопи.

233. З початком вогневої підготовки наступу командир відділення веде спостереження за об’єктом атаки і про все помічене в ньому і біля нього (виявлені вогневі засоби противника), а також про результати вогню своєї артилерії й інших вогневих засобів доповідає командиру взводу. Відділення вогнем своєї зброї знищує виявлені кулемети, гранатомети й інші вогневі засоби, а також живу силу противника в об’єкті атаки і на його флангах або діє за рішенням командира взводу.

Під час атаки в пішому порядку з підходом танка до траншеї на відстань
100 – 200 м командир відділення подає команду “Відділення – ПОЗНАЧИТИ ПРОХІД ДЛЯ ТАНКІВ”, а потім за командою (сигналом) командира взводу – “Відділення – ПРИГОТУВАТИСЯ ДО АТАКИ”. За цією командою особовий склад заряджає зброю повними магазинами (стрічками), приєднує багнети і встановлює, у разі потреби, обладнання для швидкого вистрибування з траншеї, веде спостереження за танками і сигналами командирів відділень.

За командою (сигналом) командира взводу про початок руху в атаку командир відділення подає команду“Відділення, в атаку – ВПЕРЕД”, за якою відділення швидко вистрибує з траншеї (окопу) і прискореним кроком або бігом услід за танком або самостійно, за підтримкою вогнем БМП (БТР), атакує противника, ведучи вогонь на ходу і з коротких зупинок і продовжує наступ углиб.

Під час атаки відділення не відстаючи, прямує за танком і своїм вогнем знищує вогневі засоби противника, в першу чергу протитанкові,вчасно вказує БМП (БТР) і танку найбільш небезпечні цілі, які перешкоджають просуванню.

Командир відділення, просуваючись у бойовій лінії, на ходу уточнює (ставить) завдання кулеметникам, гранатометнику і стрільцям (бойовим групам), а в разі потреби – порядок подолання загороджень.

Мінне поле відділення долає слідом за танком його коліями або по пророблених проходах бігом, як правило, у складі взводу. При підході до мінного поля за командою командира взводу або самостійно командир відділення командує: “Відділення, за мною, у колону по одному (по двох), у прохід, бігом – МАРШ”. За цією командою кулеметник першим висувається до проходу, долає його, вогнем прикриває рух відділення. Решта солдатів із наближенням поступово скорочують інтервал до 1 м, перешиковуються в колону і стрімким кидком під прикриттям вогню БМП (БТР) і кулеметника долають мінне поле.

За командою командира відділення “Відділення в напрямку _________, напрямний _____________, до бою – ВПЕРЕД” або “Відділення, за мною – ДО БОЮ”. При цьому слід пам’ятати, що мінно-вибухові загородження не є такою загрозою, як вогонь противника, що прикриває загородження.

Подолавши мінне поле, відділення (танк) знову розгортається в бойову лінію і стрімко атакує противника. Наблизившись на 25 – 40 м до противника, який у траншеї,особовий склад за командою командира відділення “Відділення, гранатами – ВОГОНЬ” закидає його гранатами, вривається на передній край оборони противника, знищуючи його вогнем упритул і гранатами, а при виникненні рукопашної сутички – багнетами і прикладами, неспинно, услід за танками продовжує атаку у визначеному напрямку.

Якщо танки затрималися, відділення повинне висуватися вперед і атакувати противника, не очікуючи танків, використовуючи результати вогню артилерії і мінометів.

Знищивши противника, відділення, не затримуючись, просувається вперед, при послабленні опору противника за командою (сигналом) командира взводу проводить посадку в бойову машину піхоти (БТР, десантом на танк) і продовжує наступ у вказаному напрямку.

Під час атаки з висуванням на рубіж переходу в атаку на БМП (БТР) посадка в них особового складу здійснюється з підходом БМП (БТР) до початкового положення для наступу. Механізоване і протитанкове відділення за командою своїх командирів “ДО – МАШИНИ”, “ПО – МІСЦЯХ” швидко роблять посадку, готуються для ведення вогню з ходу і слідом за танком або самостійно атакують противника, ведучи вогонь з ходу через бійниці (поверх борту), знищуючи живу силу противника і його вогневі засоби, у першу чергу ті, що перешкоджають просуванню танків.

234. Отримавши завдання знищити противника, який залишився в траншеях і ходах сполучення, 2 – 3 солдати (одна з бойових груп) відділення, закидавши противника гранатами, стрімко застрибують у траншею, враховуючи ведення вогню вздовж траншеї в різні напрямки, для прикриття один одного з тилу, просуваються траншеєю, вогнем в упор, багнетами і гранатами знищують противника, який обороняється, долають прямолінійні ділянки траншей (ходу сполучення) після їх обстрілу і подавлення вогневих точок гранатами, просуваючись від повороту до повороту і знищуючи тих, хто обороняється. Решта складу відділення (бойова група) рухається обома боками траншеї зверху, не втрачаючи з виду солдатів, що просуваються траншеєю, знищують виявлені вогневі засоби і противника, який намагається залишити (захопити) траншею.

Жива сила і вогневі засоби противника, що розташовані в бліндажах та інших оборонних спорудах, закидаються гранатами, у разі потреби частина бойової групи вривається в бліндаж і вогнем упритул завершує його знищення, при цьому один – два солдати контролюють входи і виходиз бліндажа зовні.

Після знищення противника в траншеях, ходах сполучення та інших фортифікаційних спорудах відділення, не затримуючись, просувається у визначеному напрямку.

Виявивши відхід противника, командир відділення доповідає про це командиру взводу, не відстаючи, переслідує противника і знищує його вогнем усіх своїх засобів.

Командир відділення, діючи в бойовому порядку відділення, управляє вогнем і рухом відділення командами, що подаються, як правило, голосом. Сигнальними патронами і трасуючими кулями він вказує БМП (БТР) і танку цілі, що перешкоджають просуванню відділення.

235. Під час наступу “двійками” (тактичними групами) позначення проходів для танків і перехід відділення в атаку здійснюється в порядку, викладеному в статті 222. При цьому бойові “двійки” діють в інтервалі 15 – 20 м, а тактичні групи –
25 – 30 м між ними.

Подолання загороджень у складі взводу відділення може здійснювати відповідно до положень, викладених у статті 222. Можливий і такий варіант: маневрена група відділення діє в безпосередній близькості за танком і веде вогонь уздовж лівого (правого) борту танка, знищуючи живу силу і протитанкові засоби ближнього бою безпосередньо перед ним; вогнева група відділення діє на відстані
5 – 10 м за танком і своїм вогнем знищує живу силу і вогневі засоби праворуч від танка. Можливе подолання загороджень тільки маневреною групою під прикриттям вогневої групи і БМП (БТР).

Після подолання мінного поля відділення розгортається в бойовий порядок і атакує противника одночасно всім відділенням або маневреною групою під прикриттям вогневої групи.

236. Під час наступу в глибині оборони противника відділення, не відхиляючись від напрямку наступу, використовуючи складки місцевості, швидко виходить у фланг або тил противнику і рішучою атакою знищує його. Переміщення відділення здійснюється за командою командира взводу. На окремих ділянках спосіб пересування (прискореним кроком, бігом, перебіжками, переповзанням) визначає командир відділення залежності від рельєфу місцевості й інтенсивності вогню противника. Він зобов’язаний стежити за тим, щоб підлеглі швидко просувалися вперед, уміло використовували місцевість і витримували вказаний напрямок. Відкриті ділянки місцевості, що прострілюються противником, вигідно долати перебіжками (бігом) усім складом відділення одночасно або по одному – два. На закритій місцевості необхідно рухатись у бойовій лінії прискореним кроком. Прихованим підступом механізоване відділення просувається в колоні по одному. Невеликі ділянки, що прострілюються противником і мають незначні укриття, можуть долатися солдатами відділення почергово, короткими перебіжками, під прикриттям вогню сусіда (першим повинен розпочати рух солдат, який перебуває позаду інших). Вогонь у відділенні ведеться з ходу і з коротких зупинок, при цьому командир відділення зобов’язаний встановити такий порядок просування і ведення вогню, щоб не припинявся рух відділення в цілому: кулеметник (одна “ двійка”, “ трійка”, тактична група) і частина стрільців веде вогонь, а інші – просуваються вперед, потім ті, що просунулися, відкривають вогонь, забезпечуючи просування тих, що залишилися позаду.

Якщо відділення потрапило під вогонь артилерії (мінометів), воно виходить
з-під обстрілу стрімким кидком уперед.

У разі застосування противником зброї масового ураження для захисту людей, техніки і озброєння використовуються складки місцевості, укриття, інженерні споруди. Найефективнішим засобом захисту є безпосереднє зіткнення з противником, тому що це не дає йому можливості застосувати зброю масового ураження, щоб не уразити свої війська.

Надійний захист особового складу відділення може бути досягнутий умілими і енергійними діями командира й особового складу, використанням захисних якостей техніки, місцевості, індивідуальних засобів захисту, санітарної обробки особового складу, дегазації і дезактивації обмундирування, ОВТ.

Виявивши відхід противника, командир відділення доповідає про це командиру взводу, не відстаючи, переслідує противника і знищує йоговогнем усіх своїх засобів.

237. Під час наступу з ходу командир механізованого (протитанкового, гранатометного) відділення з початком розгортання взводу в бойовий порядок виводить БМП (БТР) на свій напрямок, уточнює навіднику-операторові (кулеметнику БТР) і механіку-водію (водію) об’єкт атаки (цілі), напрямок продовження наступу (направлення наступу), місце і номер проходу в загородженнях і управляє вогнем відділення.

Під час атаки на БМП (БТР) відділення після розгортання взводу в бойову лінію услід за танком або самостійно продовжує висунення до переднього краю оборони противника, знищує його протитанкові цілі й інші вогневі засоби вогнем зі зброї бойової машини і стрілецької зброї через бійниці (поверх борту).

Під час атаки десантом на танку відділення розмішується, головним чином, у його кормовій частині, над силовим відділенням. Командир відділення займає місце праворуч біля башти і виходить на зв’язок із командиром танка через танковий переговорний пристрій. Для ведення вогню солдати розміщуються: кулеметник – у центрі танка, безпосередньо за його баштою; стрільці – праворуч і ліворуч від башти; гранатометник розташовується поряд із командиром відділення і веде спостереження за сигналами командира взводу. Під час руху десантом на танку відділення веде спостереження, за командою командира відділення і самостійно знищує виявлені цілі противника, особливо протитанкові засоби ближнього бою. Командир відділення попереджає командира танка про загородження, які розташовані попереду, і природні перешкоди.

Під час атаки в пішому порядку з виходом БМП (БТР), танка з десантом до встановленого місця спішування відділення за командою свого командира “ДО – МАШИНИ” швидко вискакує з машини (спішується) і за командою “Відділення в напрямку _________, напрямний _____________, до бою – ВПЕРЕД” або “Відділення, за мною – ДО БОЮ” розгортається в бойову лінію і прискореним кроком або бігом, ведучи інтенсивний вогонь з ходу, продовжує атаку.

Атаку переднього краю оборони противника і розвиток наступу в глибині відділення здійснює в такому самому порядку, як і під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником.

238. Найважливішим фактором, що визначає результат бою, є управління боєм і його складова – управління вогнем. Управління вогнем – найважливіший обов’язок командира відділення, що включає: розвідку цілей і оцінку їх важливості; вибір виду зброї для надійного їх ураження; подання команд на відкриття вогню; спостереження за результатами вогню і його корегування, маневр вогнем; контроль за витратою боєприпасів.

Під час ведення бою командир відділення просувається в бойовій лінії у безпосередній близькості від кулеметника і гранатометника з метою своєчасної постановки їм завдання. Крім цього, трасуючими кулями він вказує цілі танку на напрямку дій, що заважають відділенню просуватися вперед.

239. При пошкодженні і зупинці БМП (БТР) екіпаж продовжує вогнем з місця знищувати противника, димовими гранатами чорного диму імітує загоряння, уживаючи одночасно заходів щодо усунення пошкодження, доповідає про пошкодження командиру взводу (відділення)або його заступнику. Якщо машину самостійно відновити неможливо, то необхідно дочекатися підходу ремонтних (евакуаційних) засобів. У разі виникнення пожежі в машині екіпаж уживає заходів щодо її гасіння, а якщо це неможливо або в разі загрози вибуху, екіпаж залишає її, забираючи закріплену за ним зброю, у тому числі спарений кулемет, боєприпаси до неї, гранати, і приєднується до свого відділення, доповідає командиру відділення причину залишення машини.

240. Після бою відділення виходить у призначене місце. Командир відділення організовує спостереження та безпосередню охорону, розташовує особовий склад, дотримуючись вимог маскування, уточнює втрати особового складу, озброєння, витрати боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів, наявні пошкодження ОВТ.

Про результати бою командир відділення доповідає командиру взводу. У доповіді вказуються: результати виконання бойового завдання; місце (рубіж) втрати особового складу, знаходження, а якщо можливо, місця перебування поранених і вбитих, втрати та пошкодження ОВТ, витрати ракет і боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів, морально-психологічний стан особового складу, інші питання.

Поиск по сайту: