Політичні партії в Україні в міжреволюційний період (червень 1907—лютий 1917р.)

1. Стан українських політичних партій, організацій, їх практична робота.

Після поразки першої російської революції, українські партії Наддніпрян­щини, які належали до революційно-демократичного табору, зазнали жорсто­кого переслідування з боку царської влади.

Вони майже припинили свою політичну діяльність, переживали гостру ор­ганізаційну кризу. В стані організаційної стагнації після розпуску II Державної думи перебувала і УСДРП. Разом з тим, докорінна зміна політичної ситуації в Російській імперії після третьочервневого перевороту, наступ царизму на український визвольний рух вимагали від української соціал-демократії своєчасної оцінки нових умов для діяльності та вироблення відповідних їм форм і методів партійної роботи.

Одна з останніх спроб активізації роботи осередків УСДРП у загально­українському масштабі була здійснена у середині червня 1907 р. Вона була пов'язана з інструктивним листом, який Центральний Комітет розіслав місце­вим організаціям. В ньому було визначене найближче завдання партії, яке по­лягало у підготовчій роботі до чергового піпнесення у майбутньому визволь­ного руху. На перший план, як і в дореволюційні часи, знову висувалося керівництво економічною боротьбою сільського і міського пролетаріату ¹

ЦК зобов’язував місцеві осередки партії викривати реакційний характер царського маніфесту від 3 червня 1907 р. і використовувати парламентську трибуну “для ліквідації старого устрою і запровадження справжнього народоправства”.²

Потрібно зазначити, що значне скорочення селянського представництва в Думі, позбавлення виборчих прав робітників дрібних і кустарних підприємств, серед яких переважно працювали осередки УСДРП, значно ускладнило і обме­жило можливості парламентської діяльності партії. Для вирішення питання про участь у виборах до III Державної думи і вироблення передвиборчої тактики, 6-8 липня 1907 р. відбулася загальнопартійна конференція в Києві. Вона прийняла рішення про енергійну участь УСДРП у виборчій кампанії' та агітації соціал-демократичних депутаті» у Думі. Загальнопартійна конферен­ція орієнтувала українську соціал-демократію під час виборів на політичні блоки з іншими соціалістичними партіями, а також висловлювалась за можли­вість для окремих своїх виборців “подавати голоси за кандидатів демократич­них і опозиційних партій не правіше кадетів і українських радикал- демократів”.³ Аналогічного змісту резолюції були винесені також повітовими і крайовими конференціями УСДРП у Золотоноші, Пирятині, Прилуках, Острозі й Козелецькому повіті Чернігівської губернії. їх характер і зміст засвідчив здатність партії до тверезого аналізу дійсності й мав оптимістичне забарвлення. Важливо звернути увагу на відсутність у рішеннях конференції будь-якого натяку на поразку революції 1905-1907 pp., навпаки, підкреслю­ється, за певних умов, можливість збереження її завоювань — Державної думи, заснування культурно-просвітніх і кооперативних організацій, підносної свободи слова і друку. Це спонукає до перегляду усталеної в офіційній історико-партійній літературі тези про безумовну поразку першої буржуазно- демократичної революції в Росії. У кращому випадку, нона може стосуватися лише проповідуваної більшовиками і есерами-максималістами так званої “пролетарської революції.”

"В складних політичних обставинах результати виборчої кампанії УСДРП були досить скромними. Лише в окремих повітах Полтавської, Херсонської, Подільської губерній від волосних сходів виборщиками пройшли декілька членів УСДРП. До 111 Державної думи українській соціал-демократії не вдалось провести жодного депутата.⁴

Вказуючи на різке зниження політичної активності української соціал- демократії після третьочервневого перевороту, ЦК УСДРП зазначав, що передвиборна кампанія до 111 Думи була “останнім подихом нашої партії, а по ній ми швидко руйнуємося, умірає організація за організацією і тільки хиба в одному Київі відбуваються час од часу партійні збори, де робітники самі без інтелігенції, що мало не вся одійшла від партії, ретельно працюють над відновленням організації, котра оживає тільки на спорадичних загальних зборах”.⁵

В серпні 1907 р. відбулась серія арештів серед місцевих осередків україн­ської соціал-демократії. Зокрема, 26 серпня поліція затримала 22 активісти Полтавського обласного комітету УСДРП.

Частину членів УСДРП, проти яких була порушена кримінальна справа, до суду випустили під грошову заставу. Скориставшись цим у вересні 1907 р. до

Львова емігрували В.Винниченко, Д.Донцов, А.Жук та ін. У липні вони започаткували Закордонну Групу УСДРП.⁶

У зв’язку з тим, що більшість партійного керівництва з репресій відійшла від активної діяльності та виїхала з Києва на початку 1908 p., метою уникнення ЦК УСДРП фактично був паралізований. Внаслідок власної дезорганізації він вже був не здатний координувати діяльність партійних комітетів. Місцеві осередки УСДРП перебували в аналогічному стані й ледве животіли.

Певну уяву про стан партії дає лист А.Андрієнка одному із діячів україн­ської соціал-демократії М.Стасюку від 22 жовтня 1912 p.: “В 1908-1909 pp., якраз в розпал реакції, наша партія як політична організація перестала існувати. Не було навіть центрів, а люди, котрі їх складали, за невеликим винятком, здається, назавжди відійшли від роботи і від партії, хоч, можливо і причисляють себе до неї як політичного напрямку”.¹

Отже, в 1908-1909 pp. УСДРП охопила глибока організаційна криза, ви­кликана спільними для всіх революційних організацій Росії причинами: урядо­вими репресіями, зневірою у перспективах подальшої боротьби, політичною апатією трудящих і самоусуненням від визвольного руху значної частини демократичної інтелігенції. Сдиною політичною для української громад- ськості ознакою теоретичної та агітаційно-пропагандистської діяльності УСДРП протягом двох років після третьочервневого перевороту був вихід у Києві легального щотижневика “Слово.” За найскрутніших обставин для видання легального популярного друкованого органу марксистського спряму­вання з 14 травня 1907 р. до 7 червня 1909 р. побачило сиіт 105 нпмррія щотижневика: ЗО— у 1907 p.. 52— v 1908 р. і 23— v 1909 р.⁸ “Слово" було різноплановим тижневиком, цікавим за змістом і гострим чя хяряктерпм Воно знайомило читача з подіями національно-визвольного руху та новинами партійного життя в державі, давало критичну оцінку внутрішній і зовнішній політиці царату, популяризувало питання тактики і стратегії УСДРП. містило інформацію про закордонний робітничий і соціалістичний рух. Влітку 1909 р. в результаті різкого звуження можливостей легальної пропаганди соціал- демократичних ідей, тижневик “Слово”, що виходив за редакцією С.Петлюри та В.Садовського, припинив своє існування.

В цей же час відбулося певне пожвавлення соціал-демократичного руху серед українського студенства. 16-18 липня 1909 р. у Львові за участю Організаційного Комітету УСДРП, вищих шкіл Росії та Київської робітничої організації партії відбулась нарада з приводу пошуку шляхів виходу з того тяжкого становища, в якому опинилася українська соціал-демократія.

Львівська нарада 1909 р. закликала членів партії до ідейвої єдності і з цією метою, за допомогою нелегального дискусійного оргаву, до проведеввя підготовчої роботи по відроджевню партії.⁹

Гостру дискусію на нараді викликало питання про об’єднання УСДРП з українськими соціалістичними організаціями. В даному випадку мова йшла про українські есерівські організації. Однак, практично всі учасники наради, вихо­дячи з вузькопартійних позицій, виступили проти цього. У зв’язку з цим була втрачена ще одна можливість ковсолідувати український соціалістичний рух.

Потрібно зазначити, що в цілому рішевня Львівської варади 1909р. восили компромісний і половинчастий характер. Вони засвідчили, що українська соці­ал-демократія як організований політичний рух виявилася відкинутою назад у своєму розвитку до передреволюційних часів. Учасникам наради так і не вдалося подолати серйозну ваду вітчизняного соціал-демократичного руху — амбітність його керівників. Суперництво між Закордонною Групою і централь­ними органами партії /ОК і ЦК/, що набрала специфічного вигляду конфлікту між прихильниками і противниками використання легальних можливостей для партійної діяльності, стало на заваді швидкому відродженню УСДРП у передвоєвний період.

Після Львівської варади відбулась активізація видавничої та агітаційно- пропагандистської діяльності ЦК УСДРП.

З листопада 1909 р. у Львові підновилось видання часопису “Праці”, навколо якого групувалась частина УСДРП (В.Виввиченко, Ь.Мартос та ін.), яка переслідувала мету “створити національну політичну організацію українського пролетаріату”. На початку 1910 р. там же було розпочато видання газети “Робітник” за участю Л.Юркевича /Рибалка/, М.Порша /Чацький/. “Робітник” вів боротьбу з “івтелігевтським” напрямком часопису “Праця" і закликав членів УСДРП до активної нелегальної роботи серед робітництва.¹⁰ ^ квітні

1910 р. ЦК УСДРП розпустив обидві групи та їх друковані оргави.

У 1911 р. у Львові ЦК УСДРП разом з УСДП видавали журнал “Наш голос”. У жовтні цього ж року випуск “Нашого голосу” внаслідок матеріаль­них труднощів припинився.

Потрібво зазвачити, що політична діяльність і стан партійного будівиниц- тва в місцевих осередках УСДРП ва початку нового революційвого піднесення залишалися вкрай незадовільвими.

Загальний стан партійних справ був визначений у березні 1911 р. на зборах Полтавського комітету досить самокритично:”Партія активно не працює,

тактики немає, працівників у повіті мало.” Усі спроби протягом року активізу­вати і розширити партійну діяльність не дали бажаного результату. Ситуація ускладнювалася наявністю в партії провокаторів, щодо яких полтавців попе­реджував Київський комітет УСДРП. Не вдалося провести і Київську крайову конференцію партії 8 березня 1911 p., в якій мали взяти участь представники партійних осередків Київської, Волинської, Полтавської, Чернігівської та Хар­ківської губерній.¹¹

Певне пожвавлення діяльності місцевих організацій УСДРП настало у 1913-1914 pp. у зв’язку із загальним наростанням революційно-визвольного руху в Російській імперії. Важливо підкреслити, що в роки реакції і нового революційного піднесення українська соціал-демократія намагалась проти­діяти великодержавному шовінізму і репресіям царського уряду проти націо­нального руху, захищаючи право України на політичне і культурне само­визначення.Одночасно тривав процес ідейно-політичної еволюції частини української соціал-демократії в самостійницькому напрямку.

Незадовго до початку першої світової війни українські соціал-демократи в особі своєї Закордонної Групи зробили перший крок до усвідомлення пріоритету загальнонаціонального політичного об’єднання з керівною роллю українських соціал-демократів для активної пропаганди ідеї державної неза­лежності України. Проте намір Закордонної Групи УСДРП консолідувати українську еміграцію під національними гаслами не був реалізований.

Напередодні першої світової війни УСДРП здійснила ряд практичних заходів. Зокрема, спільно з російською соціал-демократією виступила проти справи Бейліса, поширювала перші травневі листівки і відозви до пам’яті Т. Шевченка.¹²

Однак, незважаючи на певні позитивні зрушення в практичній роботі, в цілому українська соціал-демократія у передвоєнний період залишалася в ста­ні організаційної стагнації, поступаючись у національному житті Товариству українських поступовців. Незважаючи на те, що в 1907-1914 pp. українська соціал-демократія знову опинилася на початку шляху, її життєвий багаж зба­гатився політичним досвідом, до громадсько-політичного і революційного життя прилучалася нова генерація здібних і енергійних партійних діячів. Україн­ська соціал-демократія виявилася, практично, єдиною дієвою національною політичною силою, що витримала всі удари реакції в 1907-1914 pp., зуміла відродити основні елементи своєї організаційної структури і зберегти кадри здібних політичних керівників та теоретиків.

Важливо особливо наголосити на тому, що організаційна криза УСДРП після невдачі революції 1905-1907 pp. не спричинилася до ідейно-теоретичного занепаду вітчизняної соціал-демократії. В міжреволюційний період УСДРП продовжувала активно займатися розробкою теоретичних проблем національ­но-визвольного pvxy.

В передвоєнний час усередині УСДРП сформувалася невелика група партійних керівників-інтелектуалів (М.Порш, Л.Юркевич, Д.Донцов), що інтенсивно переосмислювали досвід першої російської революції та порево- люційної доби.¹³ Першочерговою проблемою для них, як і раніше, залишалися поєднання положень марксівського соціалізму з ідеєю національного визво­лення українського народу. Поєднуючи розв’язання українського питання з інте­ресами певних класів і соціальних груп, вітчизняна соціал-демократія зробила помітний внесок у концептуальний розвиток проблеми в цілому, чимало було зроблено і в практичному плані для пробудження національної самосвідомості мас. Однак розробка українською соціал-демократією національного питання виключно в соціально-класовому аспекті й ігнорування нею більшості нових процесів, що виразно проявилися в громадському житті Росії після революції 1905-1907рр., а також непослідовність у ставленні до майбутнього європей­ського військового конфлікту, згубним чином відбилися на реалізації потен­ційних можливостей вітчизняної соціал-демократії у визвольному русі.

Маючи спільну з українськими лібералами ближчу національно-політичну мету (автономія України) і обгрунтовуючи її набагато глибшими соціально- економічними розвідками, українські соціал-демократи, виходячи з догматич­них міркувань, поставилися вороже до поступового руху і відмовилися від співпраці з ним. Як засвідчив досвід національно-визвольного руху в Україні в першій третині XX століття, це було непоправною політичною помилкою, зумовленою як особливостями їх марксистської доктрини, так і загальною незрілістю українського соціалістичного руху.

У важкому організаційно-політичному стані в міжреволюційний період перебувала і “Спілка”. В кінці 1907 р. майже в повному складі був арештований Центральний Комітет “Спілки” (ГІ.Ф.Ретлінг, І.М.Сброкер, П.М.Слуцький, М.С.Малов, О.М.Чистяков). До цього часу були також розгромлені основні комітети партії в Київській, Полтавській, Волинській, Чернігівській і Поділь­ській губерніях.¹⁴ Тому невдалою була спроба центральвого керівництва організувати передвиборчу кампанію партії до 111 Державної думи.

Аналізуючи становище в українській соціал-демократичній “Спілці” в роки

реакції, один з членів Головного Комітету, якому випадково вдалося уникнути арешту, писав до М.Меленевського: ’’Організації розгромлені, нерухомі, неініціативні... Ставлення організації до Г.К. (Головного Комітету — авт.) таке, що просто руки опускаються. Жодної копійки грошей. Багато хто з наших, так би мовити, “товаришів” виявляються звичайними шахраями, наприклад, беруть гроші і їдуть по своїм справам”.¹⁵ Після третьочервневого перевороту значна частина інтелігенції вийшла з партії.

На початок 1908 р. лідери “Спілки”, які залишились на свободі, перебували в еміграції. Зусиллями М.Меленевського (Баска), Й.Барановського, М.Росова у Відні була створена закордонна група партії і розпочалось тісне співробіт­ництво “спілчан” з Л.Д.Троцьким. У липні 1908 p. М.Меленевський (Басок) спе­ціально приїздив в Україну з метою отримання для себе і Л.Троцького від Віницької і Бердичівської організацій “Спілки” на видання газети “Правда.”

17 січня 1908 р. у Києві (чи у Василькові) відбулась конференція “Спілки” за участю представників її організацій в Шостці, Кролевіцькому повіті, Берди­чеві, Житомирі, Новограді-Волинському і Закордонної групи, на якій обгово­рювались питання про видання газети “Правда.” Було розглянуто звіти органі­заційної комісії і тимчасової групи “Спілки”, її Закордонної групи, думські справи, питання участі в загальноросійській конференції РСДРП, роботу на місцях і обрано Головний Комітет.¹⁶ Через помилковість уяви рядових “спілчан” щодо більшовицької орієнтації в той час Л.Троцького, “Спілка” виступила проти визнання газети “Правда” обласним органом партії і запро­понувала передати такі функції меншовицькій газеті “Голос соціал-демо­крата.” Таке рішення не відповідало намірам М.Меленевського. Він посилено добивався його відміни і намагався переконати місцеві організації “Спілки” в необхідності тісних контактів з ліквідаторами.Практично в цей же час М.Меленевський намагався відродити “Спілку” як самостійну організацію і заснував в Цюріху, Женеві, Парижі, Відні і Львові так звані “групи допомоги”.¹⁷

В 1909-1911 рр. “Спілка” як організоване політичне формування фактично не існувала. Окремі місцеві організації “Спілки” були досить малочисельними, розрізненими і базувались в основному в невеличких містечках Волині і, природно, не могли мати ніякого позитивного значення в справі згуртування місцевого населення. З початком нового революційного піднесення і пожвав­лення на цій основі національно-визвольного руху в Україні, “Спілка” вбачає свою головну мету в тому, щоб, за словами М.Меленевського, “своєю співчутливою відродженню українського народу діяльністю, своєю у цьому відродженні участю” здійснювати свій вплив на робітничі і селянські маси. “Нам необхідно для цього,— зазначав він,— виставити ряд культурно- національних українських вимог (вже в теперішній виборчій платформі), як, наприклад, націоналізація народної школи вже тепер і автономія України н майбутній російській республіці. Ми, підходячи з агітацією і пропагандою рідною для народу мовою повинні стати тією цілком своєю, зрослою до розуміння своєї національності верствою робітників і ввести їх цим шляхом до єдиної організації всеросійського пролетаріату”.¹⁸

В 1912 р. М.Меленевський та інші його однодумці, які залишилися на свободі, докладали зусилля по координації дій по відродженню “Спілки”. 22 травня цього ж року вровінціальне бюро “Спілки” в Києві випустило україн­ською мовою листівку під назвою “До всіх спілчан.” Бюро “Спілки” поставило перед розпорошеними членами організації таке завдання: ’’сполучення органі­заційної роботи серед городського і промислового пролетаріату з такою ж роботою в великій масі хліборобських робітників території України”.¹⁹

Потрібно вказати, що розбита організаційно “Спілка” не мала навіть Го­ловного Комітету, а тільки тимчасове вровінціальне бюро, яке мало намір скликати всеукраїнську конференцію “Спілки”. Однак ця спроба відродити ' “Спілку” не вдалася. Поскільки “Спілка” прагнула вести політичну роботу як між сільського робітництва, так і серед промислового пролетаріату. Таким чином “Спілка” об’єктивно претендувала на роль потенційного конкурента російської соціал-демократії в Україні. 1 хоч політична лінія “Спілки” мала проросійський напрямок, проте російські соціал-демократи хотіли допустити, щоб вона стала всеукраїнською краевою партією. Маючи протидію як з боку УСДРП, так і РСДРП, “Спілка” майже зовсім припинила свою діяльність.

Процеси, які протікали в середовищі “Спілки” та УСДРП в роки реакціі та нового революційного піднесення в Росії, дальше падіння їх впливу обумовили взаємне прагнення до об’єднання і консолідації. При цьому кожна з них пере­слідувала свої цілі: УСДРП розраховувала на те, що об’єднання із “Спілкою”, яка входила до складу меншовицької фракції і формально користувалася назвою РСДРП, надасть їй більшої ваги і допоможе втриматись на політичній арені: “Спілка”, зі свого боку, також розраховувала посилити вплив шляхом використання в агітаційно-пропагандистській роботі національних гасел УСДРП. Ініціатором цієї акції став один із лідерів “Спілки” М.Меленевський, який помістив у місячнику УСДРП “Наш Голос” в 1912 р. свій відкритий лист “До роботи через єднання.” В ньому він вказав на зростання “національної української свідомості” серед українських робітників і закликав членів “Спілки” і УСДРП об’єднати свої сили. Але виявилося, що УСДРП не мала з ким об’єднуватися. Напередодні першої світової війни “Спілка” як політична організація перестала існувати, фактично припинила свою діяльність. Остан­нім відомим документом “Спілки” стало підписане її лідерами в 1913 р. Звер­нення соціал-демократичних партій Росії та Австрії до міжнародного соціалі­стичного конгресу в Базелі.²⁰

В період реакції припинила свою діяльність і зникла з політичної арени України партія самостійницького напряму — УНП. Потрібно зазначити, що після 1907 р. ніяких документальних відомостей про існування УНП не зустрі­чається. Партія проіснувала близько семи років і, не зустрівши ніякої підтрим­ки в масах, занепала. Лише в 1917 р. колишні члени УНП заснували партію соціалістів-самостійників.

Спад політичної діяльності та організаційну кризу в 1907-1914 pp. пережи­вала і Українська партія соціалістів-революціонерів. В серпні 1907 р. була роз- громлена найактивніша група пяртії— Радомишльська, а потім розпочались арешти і в інших містах Східної і Південної України, ліквідовано ЦК УПСР. Лідери партії, які залишались на свободі, змушені були емігрувати до Львова і розгорнути там активну діяльність. В наступні роки нечисленні організації УПСР існували також в деяких країнах Європи (Австро-Угорщина, Швей­царія). Загальну координацію діяльності закордонних формувань партії здій­снював однойменний ЦК, який зробив спробу в 1910-1911 pp. відродити діяль­ність есерівських організацій в Харкові та Києві. В 1912-1913 pp. окремі кружки та організації УПСР виникли в Києві, Полтаві, Миргороді, Лубнах, Ровно, Чернігові.²¹

В серпні 1914 р. у Львові українськими емігрантами, представниками УСДРП (Д.Донцов, А.Жук, В.Дорошенко, Л.Цегальський та ін.), “Спілки” (М.Меленевський /Басок/, О.Скоропис-Йолтуховський, П.Бендря та ін.), групи українських есерів (М.Залізняк, Ю.Бачинський та ін.) було створено “Союз визволення України” (СВУ).Він проіснував до кінця 1918 р. Відразу ж після утворення в серпні 1914 р. Союз визволення України опублікував дві відозви “До громадської думки Європи” та “До українського народу в Росії”, в яких були викладені мета і завдання Союзу.²² У жовтні 1914 р. була видана політич­на декларація під назвою “Наша платформа.” В ній підкреслювалось: ’’Націо­нально-політичною платформою союзу є державна самостійність України. Формою правління самостійної української держави має бути конституційна монархія з демократичним внутрішнім устроєм політичним, однопалатною системою законодавства, горожанськими, язиковими і релігійними свободами для всіх національностей і віросповідань з самостійною українською церк­вою”.²³ В економічній сфері Союз визволення проголосив, що а самостійній Україні мас бути проведена земельна реформа на користь селянства.²⁴ Виникнення Союзу визволення України відразу викликало величезну хвилю обурення й звинувачень його у зраді з боку як української соціал-демократичної, так і російської поступової й реакційної преси. Протягом 1914-1915 pp. у Росії, по суті, не було жодної газети, яка б хоч раз не виступила з розвін­чанням “зрадницької” ролі Союзу, що в розпочатій війні виступив на боці ворогів Росії.

Відразу ж після заснування Союзу й проголошення ним політичної платформи, в рішучу боротьбу проти нього включилися всі каральні й розвіду­вальні органи Росії, вбачаючи в його діяльності смертельну загрозу цілісності Російської імперії. Про це переконливо свідчить безліч циркулярів МВС та уряду, а також листування між Департаментом поліції, жандармськими управліннями і охоронними відділеннями українських губерній.²⁵

СВУ вів активну пропагандистську та агітаційну роботу, домігся, щоб українські полонені в Австрії та Німеччині були виділені в окремі табори. Він отримував від країн Четверного союзу матеріальну допомогу, яка зарахову­валась як державний борг майбутньої самостійної України.

УСДРП в цілому критично (за винятком, наприклад, С.Петлюри та ін.) ставилася до Союзу визволення України. Переважав погляд, що орієнтація на Центральні держави не допоможе Україні, а тільки зашкодить українському визвольному рухові.

В 1915 р. шляхом об’єднання частини колишніх лідерів “Спілки” і однієї з течій УСДРП виникла Українська соціал-демократія Росії (УСДР). Вона існу­вала в 1915-3-916 pp. і видавала газету “Робітничий прапор”, яка розгорнула агітацію за “самостійну” Україну і об’єднання на цій платформі всіх течій української соціал-демократії. В 1916 р. партійним референдумом були ухва­лені програма і організаційний статут Української соціал-демократії Росії.

Під її впливом відновили діяльність нечисленні групи УСДРП в Київській, Полтавській, Харківській і Катеринославській губерніях. Наприклад, Київська організація УСДРП видала на початку 1915 р. відозви проти війни і царського режиму. Особливу активність в революційній пропаганді виявила організація УСДРП в Катеринославі. Вона виступала з численними закликами до робіт­ників, які містили рішучий протест проти імперіалістичної війни і ставили національні домагання українського народу.

З 1915 р. знову почали виявляти певну активність затихлі після арештів 1910-1911 рр. групи українських есерів в Києві, Чернігові й Харкові. їхня діяльність обмежувалась гуртковою роботою та виданням матеріалів Союзу визволення України, що їх надсилала віденська група українських есерів М.Залізняка.

У березні 1915 р. Киїьська група УПСР розпочала видання журналу “Боротьба”, в якому закликала до так званої “незалежної орієнтації”. В 1916 р. вона опублікувала проект партійної прпгрями я якому було висунуто вимогу демократизації російської держави і перебудови її на принципах федереції з забезпеченням національно-територіальної автономії для України.²⁶ Саме з подібними політичними утвореннями і контактували українські соціал- демократи. У цей час навіть були спроби об’єднати їх організаційно і утворити єдину українську соціалістичну партію. Проте до конкретних результатів вони не привели.

На дещо особливих позиціях, які відрізняли її від інших національних течій і груп, стояла невеличка група “лівих” елементів УСДРП, що об’єднувалася навколо щомісячника “Боротьба” (видавався з лютого 1915 р. по вересень 1916 р. Л.Рибалкою /Юркеничем/) у Женеві. У статтях “Війна і українська соціал- демократія”, “Українське міщанство і війна”, “Союз визволення України”, “Російський імперіалізм і українство” “Боротьба” виступила з різкою критикою політичної лінії СВУ і підтримала лозунг поразки імперіалістичних урядів у війні.²⁷

В складних умовах реакції була зведена нанівець і партійна діяльність ліберально-демократичної інтелігенції. В 2-й половині 1907 р. поступово самоліквідувалась як політична партія УДРП.

Восени 1908 р. з ініціативи колишніх членів УДРП і за участю представників майже всіх інших українських партій було засноване Товариство українських поступовців ПГУП). Товариство не було власне партією. Воно ставило за мету спільну працю українських партійних діячів у боротьбі за національні інтереси українського народу в добу реакції- і Програма і тактика Товариства були близькими до кадетів, політична платформа базувалась на визнанні принципів конституційного парламентаризму і автономії України, гарантованої федера­цією рівноправних народів^^рш^загальних політичних вимог ТУП висунуло широку програму захисту і розвитку української культури, мови та

національної школи.²⁸ З огляду на переслідування Товариство було глибоко законспірованою політичною організацією, яка об’єднувала чимало тогочас­них громадських діячів. У своїй більшості це були представники української творчої інтелігенції. ТУП очолювала рада, що обиралася щорічним з’їздом. До ради входили М.Грушевський, Є.Чикаленко. І.Шраг, С.Єфремов. В.Винни­ченко, Ф.Матушевський. Рада ТУП знаходилася у Києві і координувала працю близько 60 “громад” в Україні, а також 2 громади у Петербурзі і громапи v Москві.²⁹ Вела широку пропагандистську, інформаційну, культурно-просвіт­ницьку роботу, згуртовувала українські сили. Уяву щодо програмних засад цієї організації дає заява, яку її провідники направили до IV Державної думи. В ній, зокрема, зазначалось:”Визнаємо негайну потребу націоналізації осніти в інте­ресах культурного розвитку українського народу. Вважаємо автономію Украї­ни, рівно як і інших областей і націй, гарантією від втручань н сферу національ­ного життя і запорукою (забезпеченням) вільного культурного і громадського розвою”.³⁰

Потрібно сказати, що ТУП не повністю втратило ознаки партійності. Щороку відбувалися нелегальні з’їзди організації в Києві. Товариство мало керівні органи, діяло в тісному контакті з партією кадетів. Однак усі ці атри­бути означали не що інше, як партійну ембріональність ліберально-демокра- тичного руху, хоча на той час така форма була найнигіднішою, оскільки не давала приводу для репресій. ТУП входило до створеного в 1911 р. Всеросій­ського товариства автономістів-федералістів.

Передвоєнне пожвавлення революційної активності мас і, водночас, по­слаблення репресивної державної машини обумовили повернення української поступової інтелігенції до суто політичної діяльності.

На з’їзді ТУП (1911 р.) була розроблена передвиборна платформа до

IV Думи. Як стратегічна мета в ній ставилося завдання територіально- національної автономії України в складі федеративної Росії. В тактичному плані як політичне гасло висувалися вимоги повернення до громадянських свобод, декларованих царським маніфестом 17 жовтня ^Об^уУкраїнське питання підіймалося на ближчий час лише як національно-культурне, про політичні його аспекти не йшлося. При всій поміркованості програми к обстановці загального відступу доби реакції це був обережний крок вперед до легального виведення українського питання на рівень політичмогбГВбдночас ТУП не наважувалося виступати самостійно і знову увійшло в блок з росій­ськими кадетами.³¹

З допомогою російських кадетів ТУП вдалося декілька разів піднімати українське питання в Думі (у 1908, 1911, 1913, 1914 рр.). Гострі дискусії, які спалахували з цьрго приводу між чорносотенцями і ліберальною опозицією, набули широкого розголосу серед української громадськості.

Обережна тактика діячів ТУПу зберегла політичний провід цій партії недоторканим царською адміністрацією аж до 1915 р. Щоденна газета “Рада” в дуже лояльному тоні визнала позицію поміркованих елементів українського громадянства.

Під час першої світової війни Товариство українських поступовців намага­лось проводити свою діяльність в легальних формах. За ініціативою членів ТУП були засновані лазарети для поранених солдатів-українців у Петербурзі й Києві. Члени ТУП складали петиції до царських міністрів, в яких зверталися з проханням припинити переслідування української школи й культури в Галичині та дозволити навчання українською мовою в школах Наддніпрян­щини. Діячі ТУП зверталися також до членів Державної думи (кадетів і соціал-демократів), щоб вони з думської трибуни піднесли протест проти гноблення українців царським урядом.

Члени ТУП брали участь у роботі Комітету Південно-Західного Фронту, Всеросійського Союзу Міст, а також у Союзі Земств. Ці організації займались координацією питань, пов’язаних із санітарною й технічною допомогою армії. Працюючи в цих організаціях такі українські діячі як Ф.Матушевський, Д.Дорошенко, А.В’язлов та інші дещо зробили для українських біженців та виселенців із західних областей України, а також допомагали культурним установам окупованої Галичини, школам. Протягом війни туповці робили різні спроби видавати українську пресу як в містах України, так і Росії. Так, в 1915 p., було видано декілька номерів місячника “Основа” в Одесі, а в 1916 р. почав виходити український тижневик “Промінь” у Москві за редакцією М.Грушев- ського і В.Винниченка.³²

Потрібно зазначити, що в роки першої світової війни ТУП значною мірою перешкоджало поширенню шовіністичних ідей різного гатунку. Спочатку ТУП зайняло оборонську, проросійську позицію в Наддніпрянщині й Україні. їх газета “Рада” на початку закликала українців стати на захист російської держави. Пізніше, в 1916 р. Рада Товариства українських поступовців підготувала декларацію до російського суспільства і до народів світу, в якій висло­вила рішучий протест проти продовження війни, яка руйнувала українські землі. В Лютневій революції 1917 р. саме провідні українські політичні партії:

Товариство українських поступовців. Українська соціал-демократична робіт­нича партія та Українська партія соціалістів-революціонерів повели боротьбу за національне відродження України. Вони ж зіграли ключову роль у створенні, зміцненні та визначенні основних напрямків діяльності Центральної Ради.

Царська Росія намагалася знищити український національно-політичний рух не лише в Наддніпрянщині, але і в Австро-Угорщині. Про наміри і плат царизму щодо українського визвольного руху в Галичині представники українських соціал-демократичних партій Росії та Австро-Угорщини писали у відозві, надісланій надзвичайному конгресу соціалістичного Інтернаціоналу в Базелі в 1913 р.:”Царат бачить в Галичині огнище українського життя, якого іскри перелетять на російську Україну і спалять трухлявий будинок царату. Тому російське правительство посилає тисячі своїх шпіонів у Галичину, для того воно утворило там спеціальну партію москвофілів, які за рублі ведуть царську православну пропаганду і хотять за рублі накинути нашому народові ідею тожсамости української нації з російською. Немає ніякого сумніву, що з вибухом війни Галичина буде першою ціллю російських армій”.³⁴

Для боротьби з українським рухом в Австро-Угорщині російський уряд йшов на союз з польськими крайовими діячами, які мали впливові позиції в галицькій адміністрації, а також із галицькими москвофілами.

В умовах загрози війни, активізації антиукраїнської політики польських консервативних сил і москвофільства важливе значення мало зміцнення та консолідація партій українського національного табору. На лівому крилі укра­їнського політичного табору найвпливовішою залишалася Українська ради­кальна партія. В 1911 р. у віденському парламенті вона мала п’ять послів (Л.Бачинський, В.Стефаник, К.Трильовський, М.Лагодинський, П.Лаврук), а в галицькому сеймі в 1913 р.— шість. В парламенті вони утворили окремий посольський клуб.³⁵ Від виборів в 1907 р. УРП вела свою політику в парла­менті переважно в згоді й контакті з націонал-демократами. Разом з ними радикали виступили співзасновниками Українського парламентського союзу. Підтримуючи ідею консолідації сил, УРП закликала “всі українські поступові національні партії до заснування “Народної ради”.³⁶

Одночасно радикали активно працювали над організацією січового руху. Спортивні товариства “Січ” користувалися великою популярністю у молоді. На чолі “Січей” стояв посол УРП до австрійського парламенту К.Трильов­ський. В 1912 р. окремі спортивні організації “Січі” об’єдналися в Січовім союзі. Напередодні війни Український Січовий союз мав у своєму складі 916 організацій.³¹ З усіх українських політичних партій в Галичині найскладніше становище мала УСДП, яка до 1907 р. була фактично секцією Польської соціал-демократичної партії Галичини і Шлезька, федеративною частиною Соціал-демократичної партії Австрії. Нерівноправність у відносинах між польськими та українськими соціал-демократами, яка проявлялася в засиллі польської мови у профспілках, пресі, у виборах до парламенту польських соціал-демократів голосами українських робітників, викликала опозицію молодих членів УСДП, які прагнули створити самостійну партію.

Опозиція під керівництвом Л.Ганкевича, В.Старосольського, П.Буняка, І.Квасниці провела в 1907 р. свою конференцію, після чого розпочала активну діяльність по створенню самостійних організацій УСДП в містах. Протягом 3 років місцеві комітети УСДП виникли і діяли в 11 містах, в тому числі у Львові, Станіславі, Тернополі, Стрию, Дрогобичі, Бориславі та ін. Вони вели активну агітаційно-пропагандистську і організаційну діяльність. Так, місцевий комітет УСДП у Львові лише протягом 1909р. організував 22 віча. Ство­рювались також й більш крупні — повітові і окружні організації УСДП.³⁸

У 1907-1911 pp. УСДП активізувала і культурно-просвітницьку діяльність. Основною формою роботи в цьому напрямку була організація в містах україн­ських культпросвітніх товариств “Воля.” Товариства “Воля” організували курси для неграмотних, лекції з суспільних і природничих наук, створювали бібліотеки, проводили вистави аматорських робітничих драмгуртків. На кінець

1911 р. діяло 13 товариств “Воля”.³⁹

Посиленню позицій УСДП та її впливу в масах сприяло й розширення в 1907-1911 pp. видавничої діяльності партії. В зазначений період УСДП вида­вала газети “Земля і воля”, “Борба”, а також “Робітничий календар.” Необхід­но відзначити, що вся видавнича діяльність, як і практично вся організаційна робота УСДП в містах, велася головним чином зусиллями “молодих”, які з 1909 р. мали вже домінуючий вплив в партії.

Свідченням зростання ролі УСДП в суспільно-політичному житті краю стало отримання партією права постійного представництва на конгресах II Інтернаціоналу.

Протиборство двох течій в УСДП завершилося на IV з’їзді в 1911р. розколом партії. Та частина УСДП, яку очолювали С.Вітик і М.Ганкевич, надалі залишалась секцією польської соціал-демократії. Самостійна УСДП виступила за окрему українську політику і профспілкову організацію.⁴⁰ Вона вела активну роботу серед українського промислового і сільськогосподарського пролетаріату, організовувала страйки, боролась проти ополячення українських робітників, проводилала культурно-просвітницьку діяльність^роте діяльність УСДП була непослідовною, поскільки партія відстугіила від створення профспілкових організацій. У парламентських виборах 1911р. соціал-демократи зуміли провести лише одного кандидата. Становище УСДП зміцніло лише після об’єднання обох фракцій, яке відбулося у березні 1914 р. на V з’їзді партії.⁴¹

У національному питанні соціал-демократи виступали за “автономію національностей проти автономії країв”, домагалися “перебудови Австрії на основі самоуправління народів”.⁴² УСДП відстоювала ідею відокремлення українських земель від польських в Галичині і запровадження автономних органів управління, організовувала мітинги і демонстрації на підтримку вибор­чої реформи, відкриття українського університету. Пріоритет національної ідеї над соціальною був основою для зближення УСДП з іншими українськими політичними партіями.

На консолідацію сил в українському політичному таборі була спрямована і діяльність Української національно-демократичної партії. З’їзд УНДП 1911 р. ухвалив відозву до всіх українських парламентських послів із закликом об’єднатися в єдиний український клуб. 16 липня 1911 р. під головуванням К.Левицького з числа українських послів від націонал-демократів, радикалів і Буковинського клубу було сформовано Український парламентський союз.⁴³ Ідея згуртування національно-демократичних сил була в центрі уваги всіх передвоєнних форумів УНДП.

Консолідаційні процеси в краї підтримала Християнсько-суспільна партія (ХСП), яка була утворена в грудні 1911 р. з колишнього Католицького русько- народного союзу. ХСП видавала газету “Руслан”, яка часто критикувала націо­нал-демократів за їх не досить послідовну “католицьку” політику у справах релігії й церкви. Проте, Християнсько-суспільна партія в цілому підтримала вимоги націонал-демократів про запровадження виборчої реформи, відкриття українського університету у Львові, поділу Галичини на українську і польську частини,.протидії москвофілам. Проте, ХСП, на чолі якої стояв О.Барвінський, не зуміла здобути значного впливу і розвинутися у масову партію.⁴⁴

В роки першої світової війни українські політичні партії в Галичині обрали орієнтацію на Центральні держави, тобто Німеччину, Австро-Угорщину та Італію. На думку галицьких політиків скинути царське ярмо з українського народу можна було б лише в разі поразки царської Росії. Тому в інтересах

українського народу була б перемога Австро-Угорщини. З самого початку війни українські партії вважали за необхідне стати на боці Центральних держав, добитися визволення Наддніпрянщини і визнання національно- територіальної автономії українців у межах Австро-Угорщини. З цією метою з представників усіх українських політичних партій 1 серпня 1914 р. у Львові було утворено Головну Українську раду. Її головою став посол до австрій­ського парламенту К.Левицький (націонал-демократ), заступниками — М.Пав- лик (радикал) та М.Ганкевич (соціал-демократ). З серпня 1914 р. Головна Українська рада оголосила маніфест, в якому, зокрема, зазначалось: ’Тепе­рішня хвиля кличе український нарід однодушно проти царської імперії, при тій державі, в якій українське національне життя знайшло свободу розвитку. Побіда австро-угорської монархії буде нашою побідою. І чим більше буде пораженнь Росії, тим швидше виб’є година визволення України... нехай на руї­нах царської імперії зійде сонце вільної України”.⁴⁵ —

В травні 1915 р. Головна Українська рада була реорганізована в Загальну Українську раду, до якої увійшов 1 представник від Галичини, 7— від Буковини і 3— від Союзу визволення України. Головою президії Загальної Української ради було обрано К.Левицького. Загальна Українська рада стала репрезен­тантом усього українського народу. 12 травня 1915 р. вона видала декларацію до всіх народів світу, в якій зазначила, що її метою є “створення вільної само­стійної української держави, а також домагання територіально-національної автономії для українського народу в Австро-Угорщині”.⁴⁶ Загальна Українська рада вимагала від австрійського уряду енергійних заходів у справі економічної відбудови Галичини, поділу її на східну і західну, заснування українського університету у Львові, запровадження української адміністрації на відвойова­ній Волині, Холмщині і Підляшші.⁴⁷ _м.

Однак вимоги Загальної Української ради не знайшли підтримки в австрій­ського уряду. В результаті лицемірної політики австрійського уряду восени 1916 р. Загальна Українська рада змушена була скласти свої повноваження. Політичний провід у краї перейшов до Української Парламентської ради, яку на початку 1917 р.очолив Є.Петрушевич. Основою її політики була орієнтація на Австро-Угорщину.⁴⁸

Поиск по сайту: