Національне багатство

Розвиток матеріального і нематеріального виробництва сприяє зростанню національного багатства країни, яке охоплює людський, фізичний і природний капітал.
Світовий банк на експериментальній основі використовує нові методи оцінки національного багатства. Хоча ці методи не є досконалими, завдяки ним було отримано несподівані результати.
Головним компонентом багатства країни традиційно вважався фізичний капітал (нагромаджені матеріально-речові фонди). Однак згідно з оцінкою, проведеною Світовим банком, у 1995 р. в 192 країнах частка фізичного капіталу в середньому дорівнювала лише 16 % загального обсягу національного багатства. Більш вагоме значення має людський капітал, який у середньому становить 64 % (рис. 86, а).

У країнах із високим рівнем доходу, наприклад у ФРН, Японії і Швейцарії, його частка дорівнює 80 % загального обсягу капіталу. Проте в країнах Африки, розташованих на південь від Сахари, де людські ресурси обмежені, понад половину національного багатства, як і раніше, становлять природні ресурси.
Згідно з методикою обчислення національного багатства, що застосовується в нашій країні, до його складу входять: 1) фонди виробничого призначення; 2) фонди невиробничого призначення; 3) природні ресурси (рис. 86, б).
Порівнявши рис. 86, а і 86, б, легко помітити головну відмінність методик обчислення національного багатства у розвинених країнах світу та в Україні: вітчизняна методика не враховує нагромадженого досвіду, знань, кваліфікації працівників.
В умовах науково-технічної революції людський капітал є головним чинником, який впливає на обсяги ВВП і національного багатства країни.
Фонди виробничого призначення охоплюють:

1) основні виробничі фонди (виробничі будівлі та споруди, машини, устаткування тощо);

2) запаси матеріальних оборотних фондів — матеріальні запаси у виробничій сфері (запаси сировини, палива і матеріалів, незавершене виробництво і будівництво) і готову продукцію виробництва засобів виробництва на складах підприємств, комерційних установ, у дорозі;

3) суспільні резерви засобів виробництва (зокрема засоби і предмети праці та матеріали);

4) нагромаджені матеріальні і трудові витрати на поліпшення земель, лісів та інших природних ресурсів.
Фонди невиробничого призначення містять:

1) фонд особистого споживання населення;

2) фонд суспільного невиробничого споживання, який є необхідним для суспільства, але безпосередньо не впливає на матеріальний добробут населення.
Фонд особистого споживання населення складається з таких елементів:

1) основні невиробничі фонди закладів охорони здоров'я, освіти, побутових послуг, культурного обслуговування, спорту і житловий фонд;

2) готова продукція — предмети споживання (на складах підприємства, в торгівлі та на підприємствах громадського харчування, в особистих підсобних господарствах, у дорозі);

3) особисте майно (предмети тривалого користування) населення;

4) суспільні резерви предметів споживання.
Фонд суспільного невиробничого споживання містить:

1) основні фонди наукових установ, установ державного управління, фінансової системи, політичних і громадських організацій, військових установ і організацій;

2) запаси матеріалів на зразок оборотних фондів у перелічених установах, запаси військового майна і резерви.
Під природним багатством розуміють не всю сукупність предметів і сил природи, не весь фізично-географічний комплекс, що оточує людину, а лише ту його частину, яка доступна впливу суспільного виробництва і за певного рівня продуктивних сил є джерелом сировини для матеріального виробництва. Наявність природних багатств створює сприятливі умови для зростання національного багатства.