Структура мовного етикету в науковому стилі

Практичне заняття № 14

Тема: Мовний етикет наукового стилю

План

1. Структура мовного етикету в науковому стилі.

2. Різновиди взаємодії власне авторської та інтекстової інформації.

3. Мовні засоби для вираження позитивного оцінювання наукового дослідження.

4. Мовні засоби для вираження негативного оцінювання.

Структура мовного етикету в науковому стилі

Традиційно вивчення мовного етикету здійснюється в площині художніх, розмовно-побутових, ділових і почасти публіцистичних текстів. Науковий текст, як не парадоксально, залишається поза увагою мовознавців, хоча кожному вченому відомо: мовний етикет науки загалом і наукового тексту зокрема має свої особливості. А виявляються вони не лише в своєрідності системи лексичних та граматичних засобів його вираження, але й у специфіці типових етикетних ситуацій. Вирізняється також функціонування висловів мовного етикету в різних формах наукового спілкування – усному й писемному. Зрештою, усе це і складає підґрунтя однієї із важливих стильових ознак.

Мовний етикет наукового стилю регулює мовну поведінку, взаємини чітко окресленого кола мовців (напр.: учений – його колеги – у власне науковому підстилі; учений – його учні – у науково­-навчальному підстилі тощо). Крім того, він обслуговує сферу фахо­вого спілкування, тому засоби його вираження мають певні диференційні ознаки залежно від наукового стилю.

Структура мовного етикету в науковому стилі визначається фор­мою спілкування. В усному спілкуванні науковців переважають такі елементи мовного етикету, як звертання, прощання, подяка. Вибір мов­них засобів в усному мовленні майже повністю підпорядковується вимогам структурно-семантичної організації конкретного виду й жанру публічного виступу. Скажімо, форма звертання на науковому сим­позіумі, академічній лекції чи на захисті дисертації буде різною: цього вимагає специфіка комунікативної ситуації, тип адресата. Водно­час вона модифікується залежно від уподобань мовця, умов і мети спілкування. Етикетні вислови звертання (найчастотніші з-поміж інших в усному мовленні науковців) слугують не лише для встановлення контактів зі слухачами на початку доповіді, лекції, бесіди тощо. Їх використовують ще й для діалогізації усного мовлення, активізації уваги слухачів. Сучасні формули звертання, якими послуговуються вчені в офіційних ситуаціях, відзначаються уніфікованістю та стерео­типністю вживання і тільки почасти різняться від звертань в інших функціональних стилях.

Найбільшою ритуальністю (і консервативністю) вживання по­значені етикетні вислови, що обслуговують процедуру публічного захисту дисертацій (напр., звертання до голови і членів спеціалізо­ваної ради, вислови подяки опонентам тощо). Приміром: Вельмишановний голово спеціалізованої вченої ради.

Мінімальна «свобода вибору», а отже, стереотипність функціо­нування, притаманна етикетним висловам вітання й прощання. У деяких ситуаціях спостерігаються відмінності стильо­вого навантаження таких висловів. Напр., на лекції викладач здебіль­шого скористається нейтральними формулами на зразок: «Доброго ранку!», «Добрий день!» – «До побачення!», «До зустрічі!», «До наступної лекції!». Зустрівши на науковій конференції свого колегу, цей же викладач може привітати його урочистим: «Моє шануван­ня!». Якщо він «господар», організатор конференції, доречним буде вислів: «Радий Вас вітати в нашому місті!».

Стрижень писемного спілкування становлять такі елементи ко­мунікативних ситуацій: згода/схвалення, заперечення, побажання, подяка, що виникають як результат гармонійного співіснування двох – семантичного й комунікативного – потоків інформації в науковому тексті.

Поиск по сайту: