Теоретичні відомості. Закономірності функціонування ДП та М - це найстійкіші тенденції їх розвитку та використання у суспільстві

Закономірності функціонування ДП та М - це найстійкіші тенденції їх розвитку та використання у суспільстві. Вони зумовлені наявністю у документів об'єктивних властивостей, що забезпечують їх значущість та необхідність у система соціальних комунікацій. За ступенем узагальнення та функціональної роллю розрізняються загальні й специфічні закономірності. Загальні закономірності є відносно незалежними один від одного й рівноправні за значенням, формуються під впливом зовнішнього середовища на ДП та М як систему.

Основну загальну закономірність, що є методологічною основою теорії розвитку документних комунікацій, відбиває закон відповідності складу та обсягу ДП та М зовнішньому середовищу – інформаційним потребам членів суспільства, завданням різних видів документних систем на кожному конкретному історичному етапі.

З ускладненням та збільшенням обсягів ДП та М постає необхідність в його ущільненні через впровадження нових знакових засобів та способів документування інформації, ви­нахід новітніх носіїв інформації та видів документів. Цю тен­денцію можна охарактеризувати як закономірність ущільнення ДП та М під час його історичного розвитку. Класич­ними прикладами її дії можуть бути перехід писемності від ідеографічних до літерно-звукових (алфавітних) знакових си­стем, перехід від рукописів до друкування, а від них - до еле­ктронних технологій документування інформації. Взагалі цю закономірність підтверджує вся еволюція документа від гли­няних табличок до СD-RОМ.

З попередньою закономірністю тісно пов'язана інша те­нденція розвитку ДП та М, яку можна охарактеризувати як закономірність зберігання й спеціалізації різних видів до­кументів. Її зміст в тому, що попередні й нові види і форми документів взаємодоповнюють один одного, спеціалізуючись на виконанні певних функцій, поряд із новітніми використо­вуються й минулі досягнення технологій документування ін­формації. Так, широке розповсюдження великої кількості ідентичних примірників поліграфічних документів не лікві­дувало рукописи, аудіовізуальні документи використовують поряд з текстовими та фотографічними. Еволюція функціону­вання документних комунікацій свідчить, що попередні види документів, віддавши частину своїх функцій новим видам, як правило, не відмирають, а зберігаються й починають ефекти­вно виконувати порівняно обмежені функції.

Специфічні закономірності пов'язані з окремими властивостями інформаційної складової документів, що впливають на динаміку росту ДП та М, приводять до розсіювання концентрації, старіння або актуалізації документів.

Серед специфічних закономірностей, що впливають на розвиток ДП та М, є старіння документів.

Старіння документів - це складний процес, який зале­жить від багатьох факторів і стосується як інформаційної складової документа, так і його фізичної основи.

Старіння фізичної основи документа обумовлене змі­ною з часом властивостей речових матеріалів, використаних при виробництві носія інформації та засобів її документування. Ці зміни відбуваються як внаслідок взаємодії складових елементів основи один з одним, так і внаслідок впливу фак­торів зовнішнього середовища (температури й вологості повітря, ступеня його забруднення домішками газів, наявності спектрів ультрафіолетового та інфрачервоного випроміню­вання, та ін.).

Процес старіння фізичної складової документа є необоротним і належить до нерівномірних процесів, у якому одночасно відбуваються декілька явищ, що можуть накладатися одне на друге. З метою виявлення інтенсивності процесу старіння матеріальних носіїв документованої інформації використовують закон збереження маси, закон збереження енергії, другий закон термодинаміки та ін.

Процес старіння матеріальної складової документа відбиває закон зниження з часом основних фізико-хімічних параметрів довговічності. Швидкість падіння показника довговічності залежить від умов зберігання документа. Визна­чаючи показник довговічності матеріальної складової документа, слід зважати на параметри, які умовно характеризують склад сировини і технологію виробництва матеріальної основи документа, а також на температуру та відносну вологість повітря у сховищі, освітлення, довжину хвиль спектра випромінювання, зміст шкідливих домішок у повітрі.

Процес старіння інформаційної складової документів обумовлений тим, що документи навіть одного тематичного напряму, різнорідні не тільки за фізичним та інформаційним обсягом, але й за змістовною цінністю та корисністю для споживачів. Тому швидкість і характер їх просування до ко­ристувачів неоднакові. Більшим попитом користуються до­кументи, що містять нову і, як правило, більш актуальну й цінну інформацію. Зі збільшенням "віку" документів попит на них спочатку сягає певного максимуму, а потім поступово зменшується і може навіть зовсім припинитися.

Швидкість старіння різних видів документів у ДП та М неоднакова. Журнальні статті старіють швидше, ніж моно­графії і підручники, патентна документація – ніж звіти про НДР та науково-популярні видання. Але й документи одного виду старіють різними темпами. Так, статті, що взагалі не бу­ли процитовані, - застаріли одразу; статті, що активно циту­ються, старіють значно повільніше, ніж середньоцитовані.

Поиск по сайту: