ПРЕДМЕТ СИНТАКСИСУ

Словосполучення як синтаксична одиниця.

3. Способи зв’язку слів у словосполученні і реченні.

4. Типи синтаксичних відношень у словосполученні.

5. Типи словосполучень за характером стрижневого слова.

Література

1. Бевзенко С.П. та ін. Сучасна українська мова. Синтаксис: Навч. посіб. / С.П. Бевзенко, Л.П. Литвин, Г.В. Семеренко. – К.: Вища шк.., 2005. – 270 с.

2. СУЛМ. Синтаксис / За ред. Білодіда І. К. – К.: Наук. думка, 1972. – С. 3–118.

3. СУЛМ / За ред. Плющ М. Я. – К.: В. шк., 1994. – С. 303–307.

4. Слинько І. І., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання. – К.: В. шк.., 1994. – С. 3–68.

5. Вихованець І. Р. Граматика укр. мови. Синтаксис. – К.: Либідь, 1993. – С. 3–50, 181–213.

6. Удовиченко Г. М. Словосполучення в сучасній українській літературній мові. – К.: Наук. думка, 1968. – С. 3–227.

7. Марун М. Є., Торчинський М. М. Синтаксис української мови. – Умань, 1995. – С. 5–10.

8. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови: Підручник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. – 408 с.

ПРЕДМЕТ СИНТАКСИСУ

Термін „синтаксис” (від грец. слова syntaxsis – побудова, зв’язок, складання, впорядкування) вперше використаний у ІІІ ст. до н. е., представниками грецької стоїчної філософсько-лінгвістичної школи, які досліджували логічний зміст висловлень. У слов’янському мовознавстві функціонували терміни синтаксис (О. Востоков), синтакса (Я. Головацький), складня (О. Огоновський); перший остаточно переміг у 1946 р.

Термін „синтаксис” стосується об’єкта вивчення (синтаксис мови) і розділу науки про мову (синтаксис як наука).

Синтаксис мови – це синтаксична будова мови, сукупність синтаксичних одиниць та правил, які регулюють творення і функціонування синтаксичних одиниць.

Синтаксис як наука – це розділ граматики, що вивчає синтаксичну будову мови, форму і зміст синтаксичних одиниць.

Різноманітні висловлювання щодо предмету синтаксису раніше зводилися до трьох основних поглядів:

1) предмет синтаксису – словосполучення (П. Фортунатов, О. Пєшковський, Я. Головацький, І. Ужевич, Л. Булаховський) „ Речення – закінчене словосполучення” (П. Фортунатов)

2) предмет синтаксису – тільки речення (Ф. І.Буслаєв, О.О. Шахматов, Б. Кулик, спочатку А. Медушевський) „Словосполучення зберігають значення частин або членів речення, фактично ототожнюючись із другорядними членами речення” (О. Шахматов)

3) предмет синтаксису – словосполучення і речення (М. Ломоносов, О. Востоков, згодом – В. Виноградов, Н. Шведова, Г. Удовиченко, М. Доленко, В. Горяний).

В. Бєлошапкова.: словосполучення, просте речення, складне речення

І. Вихованець: мінімально-синтаксична одиниця, словосполучення і речення.

Н. Шведова: власне синтаксичний: словосполучення, просте речення, висловлення, складене речення; невласне синтаксичні: слово і форма слова.

М.Я. Плющ: словосполучення, словоформа, просте речення, складне речення, складне синтаксичне ціле.

Отже, об’єктом вивчення синтаксису є різні синтаксичні одиниці, що можуть бути виокремлені у зв’язному тексті, тобто словосполучення, речення; словоформи і складне синтаксичне ціле (текст).

Синтаксис словосполучення („малий”) розглядає синтаксичні властивості слів, правила їх поєднання, типи словосполучень.

Синтаксис речень („великий”) досліджує правила побудови речень, типи речень, їх структурно-семантичні особливості.

Синтаксис словоформ вивчає слова як компоненти словосполучень і речень, які виділяються на основі синтаксичних зв’язків чи семантико-синтаксичних відношень.

Синтаксис тексту аналізує типи смислового зв’язку і синтаксичної організації складного синтаксичного цілого.

Отже, СИНТАКСИС – це розділ граматики, що вивчає систему синтаксичних одиниць і правила їх функціонування.

Найбільше часу відводиться на вивчення речення основного комунікативного засобу, у складі якого інші мовні одинці можуть служити засобом повідомлення думки.

На сучасному етапі у мовознавстві загальновизнаним є структурно-семантичний напрямок, який орієнтує дослідників на характер побудови синтаксичних одиниць та різні смислові відношення між ними. Використовуються і формально-граматичний та логічний підходи, елементи статики і динаміки, диференціації мовного і мовленнєвого аспектів.

Синтаксис пов’язаний із морфологією (розгляд слів і форм слів, їхніх граматичних ознак); лексикою (від лексичного складу залежить семантична структура речення, значення лексеми проявляється в реченні), фразеологією (словосполучення і синтаксичні функції фразем),фонетикою (наголос, інтонування речень), логікою (тісний зв’язок граматичних і логічних категорій: речення приблизно дорівнює судженню) та іншим наукам.

Поиск по сайту: