ТИПИ ПІДРЯДНОГО ЗВ’ЯЗКУ

КЕРУВАННЯ – головне слово вимагає від залежного певної граматичної форми.

За морфологічним класом опорного слова розрізняють керування

– дієслівне (допомагати старшим, думати головою),

– іменникове (перемога над ворогом, світло сонця),

– прикметникове (гідний пошани, щасливий від успіху),

– прислівникове (далеко від дому, завжди поряд).

За формою залежного слова розрізняють:

– безпосереднє (власне-відмінкове, безприйменникове) (відданий справі, листя берези);

– опосередковане (прийменниково-відмінкове, прийменникове) (зустріч із друзями; залишився у пам’яті).

За типом керування буває:

– сильним – коли головне слово обов’язково вимагає від залежного певної граматичної форми (прямий додаток при перехідних дієсловах: зрубав дерево, написав лист, прочитав книгу) і

– слабким – не обов’язкова наявність при головному слові залежного слова у певному відмінку: зупинився біля університету (недалеко від, поруч із).

УЗГОДЖЕННЯ – залежне слово узгоджується із головним у граматичних формах.

За ступенем уподібнення підпорядкованого слова головному розрізняють узгодження:

– повне – уподібнюються усі граматичні форми: повний місяць, молоде листя;

– неповне (часткове) уподібнюються окремі граматичні форми: п’ятьма хлопцями (тільки у відмінку).

ПРИЛЯГАННЯ – головне слово не вимагає від залежного, часто незмінного слова певних граматичних форм.

Прилягання залежно від граматичних особливостей опорного компонента буває прислівним, якщо залежить від слова (подорож влітку) і приреченнєвим (восени холодно і йдуть дощі).

Прислівне прилягання за формою головного слова поділяється на:

– приіменникове (відпочинок взимку);

– придієслівне (згадується часто);

– приприкметникове (завжди чистий);

– приприслівникове (дуже швидко).

За формою залежного слова прилягання буває:

– прислівниковим (згасає поволі);

– дієприслівниковим (йшли співаючи);

– інфінітивним (бажання спати, мрія подорожувати);

– прийменниково-відмінковим (після вечері читаємо книги і дивимося телевізор);

– відмінковим (ночами танцюємо, бродимо).

Приреченнєве прилягання – це здебільшого слабко керовані словоформи, які поширюють речення в цілому, в основному вказують на час або місце дії і мають назву ДЕТЕРМІНАНТ: Цілий день іде дощ і віє вітер. У лісі росли явори та дуби.

КООРДИНАЦІЯ – взаємний зв’язок у предикативному словосполученні між підметом і присудком, які узгоджуються у дієслівних формах: Сніг тане. День довшає.

ТЯЖІННЯ – особливий зв’язок у предикативному словосполученні між іменною або дієслівною формою присудка і підметом: батько сидів втомлений, нач срібна.

СПІВПОЛОЖЕННЯ – особливий зв’язок між підметом і присудком, коли немає уподібнення форм: небо без хмар; дівчина у вінку.

КОРЕЛЯЦІЯ – зв’язок між прикладкою і пояснюваним словом: руки-крила, місто Київ.

АПЛІКАЦІЯ – зв’язок між відокремленими і пояснюваними словами: кручі, рожеві від сонця, чекали дощу.

Функціонування словосполучень тісно пов’язане із валентністю. Валентність – це здатність слів сполучатися між собою. Валентність буває граматичною (прикметник + іменник – часто, прикметник + дієслово – рідко) і лексичною (веселий – сміх, настрій, день; карий – очі, кінь; гнідий – кінь).

Поиск по сайту: