Стадія 3. Розробка сестринських втручань

ТРЕТІЙ ЕТАП СЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ: ПЛАНУВАННЯ СЕСТРИНСЬКОЇ ДОПОМОГИ

Після обстеження, встановлення діагнозу і визначення первинних проблем пацієнта сестра формулює мету догляду, очікувані результати і терміни, а також методи, засоби, способи, тобто сестринські дії, які необхідні для досягнення поставленої мети. Вона переходить до третього етапу сестринського процесу — планування сестринської допомоги.

План догляду координує роботу сестринської бригади, сестринський догляд, забезпечує його наступність, допомагає підтримувати зв'язок з іншими спеціалістами і службами. Письмовий план догляду за пацієнтом зменшує ризик некомпетентного догляду. План обов'язково передбачає участь пацієнта і його сім'ї в процесі догляду. Він включає критерії оцінки догляду й очікуваних результатів.

Спочатку медична сестра визначає мету і завдання догляду медична, а потім переходить до складання власне плану догляду за пацієнтом. План догляду за пацієнтом являє собою докладне перерахування спеціальних дій медичної сестри, необхідних для проведення сестринського догляду. План записується в сестринську історію хвороби.

Планування включає в себе розвиток стратегій, розроблених для зміцнення здорових реакцій пацієнта і запобігання нездоровим реакціям. Під час планування розробляються сестринські втручання, передбачаються їх результати. Сестринські втручання описують, як медсестра може допомогти пацієнту в досягненні результатів. Третій етап сестринського процесу складається з чотирьох стадій:

1.Визначення пріоритетів.

2.Визначення результатів, яких планується досягти.

3.Розробка сестринських втручань.

4.Занесення плану в документи.

Стадія 1. Визначення пріоритетів

Ретельне проведення фази сестринського обстеження виявило багато наявних або потенційних проблем, які потребують сестринського втручання. Просто неможливо розробити план, який охоплює все це. Отже, необхідно встановити систему для визначення того, що в діагнозі будуть розглядати найперше. Одним з таких механізмів є ієрархія потреб людини (за Маслоу).

Стадія 2. Визначення результатів

Визначення результатів є важливим компонентом фази планування сестринського процесу. Воно визначає мету, до якої необхідно прагнути.

Стадія 3. Розробка сестринських втручань

Після того, як очікуваний результат був визначений, варто поставити запитання: "Яким чином ви можете його досягнути?" Це означає обмірковування цілого ряду можливих видів втручань і вибір тих із них, які, на вашу думку, допоможуть швидкому досягненню поставленої мети, а також відсіванню неприйнятних. Як правило, для досягнення кожної визначеної мети, є декілька видів втручань. Вибір найбільш ефективного і відповідного втручання залежить від: а) точного визначення потреб людини, б) розуміння того, що будь-який медичний діагноз і лікування можуть вплинути на людину і запланований результат і в) знання можливих видів втручань, які необхідні для вирішення конкретної проблеми.

Стадія 4. Занесення плану в документи

Для найбільшої ефективності сестринські втручання повинні бути записані максимально стисло і зрозуміло. Для уникнення повторення дій в них необхідно вказати, хто повинен їх здійснювати.

Після запису кожного сестринського втручання має стояти дата, щоб можна було визначити час його здійснення. Сестринські втручання повинні бути підписані, щоб відобразити особисту відповідальність медсестри перед пацієнтом і перед законом. Записи про сестринські втручання повинні включати точні дієслова і вказувати конкретні дії для досягнення бажаних результатів. Записи повинні вказувати хто, що, де, коли, як, і як часто буде здійснювати зазначені дії. Сестринські втручання повинні бути розроблені індивідуально для кожного пацієнта.

З планом догляду обов’язково треба ознайомити пацієнта та інших членів бригади.

За визначенням ANA (Американської асоціації медичних сестер) “діяльність медичних сестер являє собою встановлення медсестринського діагнозу і лікування реакції людини на існуючі чи можливі проблеми, пов’язані зі здоров’ям”.

У медсестринських діагнозах є три важливих компоненти, що позначаються PES-формат. “P” – вказує на проблему, пов’язану із здоров’ям, “E” – представляє собою етіологію (причину) проблеми, а “S” описує сукупність ознак і симптомів, тобто те, що називається “визначаючі характерні риси”.

Ці три частини об’єднуються в одне формулювання за допомогою зв’язуючих слів. Діагноз повинен звучати так:

Проблема, “пов’язана з” (етіологія), що “підтверджується” (ознаки і симптоми або визначаючі характерні риси).

Кожний медсестринський діагноз містить таку інформацію.

Визначення. Подається в списку діагнозів NANDA.

Можливі етіологічні (причинні) фактори (“пов’язані з”).

Визначаючі характерні риси (“що підтверджується”). У цей розділ входять ознаки і симптоми, що достовірно вказують на існування проблеми.

Поиск по сайту: