АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Мовні засоби наукового стилю

Читайте также:
  1. C. Надати хворому горизонтального положення тіла, ввести серцеві засоби.
  2. Апаратні і програмні засоби Internet. Протоколи TCP/IP. Доступ користувачів до мережі Internet, система адресації у мережі Internet.
  3. Безумовні рефлекси новонародженого
  4. Вербальні та невербальні засоби спілкування з аудиторією
  5. Висвітлення прав дитини через засоби масової інформації
  6. Господарсько-правові засоби захисту прав споживачів
  7. Групові засоби навчання.
  8. Дискредиційна та автоматична політика: сутність та засоби впливу на економіку; мультиплікатор видатків, податків та збалансованого бюджету.
  9. до оформлення статей до наукового журналу
  10. Загальні заходи та засоби регулювання параметрів мікроклімату.
  11. Засоби вирішення проблем
  12. Засоби діагностики успішності навчання

Особливості наукового стилю на всіх рівнях – лексичному, морфологічному, синтаксичному – визначаються логіко-понятійною основою наукової інформації, такими принципами науки, як об’єктивність і точність.

На лексичному рівні в науковому стилі використовуються одиниці, які позначають наукові поняття – терміни. Мовознавці зазначають, що термінологічний шар наукового стилю неоднорідний. Він формується на базі двох головних джерел: а) спеціальних слів, або власне термінів, які належать до певної галузі науки, максимально відокремлені у своєму вживанні, але все ж підпорядковані законам літературної мови; б) семантично спеціалізованих, функціонально “відсторонених” уживань слів загальної мови, які складають так званий фрагмент мови наукових творів. Їх об’єднує специфіка використання в науковому стилі.

На морфологічному рівні в науковому стилі відзначається регулярність використання певних частин мови та їх форм. Для морфологічних засобів наукового стилю характерний особливий відбір і велика частотність певних словоформ, їх особливе поєднання і співвідношення. Стилістичні можливості частин мови виявляються у співвіднесеності логічно-семантичних понять, що можуть, як відомо, з відповідними змінами передаватися різними частинами мови, наприклад: іменником і дієсловом (друкування – друкувати), іменником і прислівником (успіх – успішно), прикметником і іменником (досконалий – досконалість). Це дозволяє уникати структурної одноманітності морфологічних одиниць шляхом кореферентних морфологічних одиниць, наприклад: успішно працював над темою і з успіхом працював над темою, друкування результатів дослідження і друкувати результати дослідження.

На синтаксичному рівні в науковому стилі виявляється підпорядкованість логіці змісту. Це відображається в будові синтаксичних конструкцій, складносурядних і складнопідрядних речень; у прагненні до розгорнутого і впорядкованого зв’язку між окремими частинами висловлювань і частинами тексту (будова абзаців і рядка абзаців); у використанні вставних слів, які вказують на відносини між частинами речення, а також містять оцінку вірогідності повідомлення; у прагненні до повноструктурності мовного оформлення.

Цілісність та взаємозв’язок мовних засобів із характерними для наукової мови значеннями і створюють науковий стиль.

Основні мовні риси наукового стилю:

1. Відповідність нормам літературної мови.

2. Точність, ясність і лаконічність у вираженні думок.

3. Термінованість мови.

4. Широке використання абстрактної лексики.

5. Уживання слів у їх предметно-логічних, конкретних значеннях.

6. Безособовість, послідовність, повнота й тісний зв’язок окремих частин висловлювання, що досягається широким використанням:

а) розгорнутих синтаксичних конструкцій;

б) складних синсемантичних речень зі словами-скріпами;

в) дієприкметникових та дієприслівникових зворотів;

г) переліків, умовних знаків і символів.

Науковий стиль тяжіє не лише до точності, логічності, безособовості, але й до емоційності, широкого використання різноманітних стилістичних ресурсів мови, до постійної взаємодії з загальнолітературною мовою.


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)