Мовні засоби наукового стилю

Особливості наукового стилю на всіх рівнях – лексичному, морфологічному, синтаксичному – визначаються логіко-понятійною основою наукової інформації, такими принципами науки, як об’єктивність і точність.

На лексичному рівні в науковому стилі використовуються одиниці, які позначають наукові поняття – терміни. Мовознавці зазначають, що термінологічний шар наукового стилю неоднорідний. Він формується на базі двох головних джерел: а) спеціальних слів, або власне термінів, які належать до певної галузі науки, максимально відокремлені у своєму вживанні, але все ж підпорядковані законам літературної мови; б) семантично спеціалізованих, функціонально “відсторонених” уживань слів загальної мови, які складають так званий фрагмент мови наукових творів. Їх об’єднує специфіка використання в науковому стилі.

На морфологічному рівні в науковому стилі відзначається регулярність використання певних частин мови та їх форм. Для морфологічних засобів наукового стилю характерний особливий відбір і велика частотність певних словоформ, їх особливе поєднання і співвідношення. Стилістичні можливості частин мови виявляються у співвіднесеності логічно-семантичних понять, що можуть, як відомо, з відповідними змінами передаватися різними частинами мови, наприклад: іменником і дієсловом (друкування – друкувати), іменником і прислівником (успіх – успішно), прикметником і іменником (досконалий – досконалість). Це дозволяє уникати структурної одноманітності морфологічних одиниць шляхом кореферентних морфологічних одиниць, наприклад: успішно працював над темою і з успіхом працював над темою, друкування результатів дослідження і друкувати результати дослідження.

На синтаксичному рівні в науковому стилі виявляється підпорядкованість логіці змісту. Це відображається в будові синтаксичних конструкцій, складносурядних і складнопідрядних речень; у прагненні до розгорнутого і впорядкованого зв’язку між окремими частинами висловлювань і частинами тексту (будова абзаців і рядка абзаців); у використанні вставних слів, які вказують на відносини між частинами речення, а також містять оцінку вірогідності повідомлення; у прагненні до повноструктурності мовного оформлення.

Цілісність та взаємозв’язок мовних засобів із характерними для наукової мови значеннями і створюють науковий стиль.

Основні мовні риси наукового стилю:

1. Відповідність нормам літературної мови.

2. Точність, ясність і лаконічність у вираженні думок.

3. Термінованість мови.

4. Широке використання абстрактної лексики.

5. Уживання слів у їх предметно-логічних, конкретних значеннях.

6. Безособовість, послідовність, повнота й тісний зв’язок окремих частин висловлювання, що досягається широким використанням:

а) розгорнутих синтаксичних конструкцій;

б) складних синсемантичних речень зі словами-скріпами;

в) дієприкметникових та дієприслівникових зворотів;

г) переліків, умовних знаків і символів.

Науковий стиль тяжіє не лише до точності, логічності, безособовості, але й до емоційності, широкого використання різноманітних стилістичних ресурсів мови, до постійної взаємодії з загальнолітературною мовою.

Поиск по сайту: