Місце та роль України в загальноєвропейському інтеграційному процесі

Україна вже є визнаним суб’єктом європейських відносин і сьогодні неможливо говорити про майбутню Європу, архітектуру європейської безпеки, не беручи до уваги роль і місце України. Для нашої держави включення в процес творення конструкції континентальної єдності є життєвою необхідністю. Проте треба усвідомити сьогоднішні реалії: Україна цікавить своїх зарубіжних партнерів в основному як транзитна держава, що зовсім не гарантує нам статус незамінності. Тому слід не тішитися ілюзіями, а послідовно здійснювати комплекс заходів, які дозволили би нам стати повноправним учасником європейської та пан євразійської інтеграції.
Світ не стоїть на місці. Слід усвідомлювати, що сьогодні аби розпочати входження до інституцій ЄС принаймні в середньостроковій перспективі, Україні треба економічно «наростити м’язи», тобто не тільки зберегти, а й значно підсилити динаміку та якість економічного зростання, а це сьогодні, коли за доступ до ресурсів ринків збуту конкурують потужні інтеграційні угруповання, здійснити поодинці просто неможливо. Отже, вирватись з «хибного кола» ми можемо, лише підпорядкувавши інтеграційний вектор СНД, ЄврАзЕС, ШОС стратегічному вектору європейської інтеграції. На наш погляд, зробити це цілком реально, адже напрямок, короткострокові та середньострокові цілі європейської інтеграції для України та Росії принципово співпадають: це доступ до внутрішнього ринку Союзу, створення з ЄС спільного економічного простору, відповідне поглиблення і розширення договірно-правової бази взаємовідносин, використання повною мірою потенціалу спільної політики ЄС в галузі транспорту, енергетики, охорони довкілля, дослідницької діяльності, культури та освіти.

У цьому контексті варто згадати, що в договірних документах про формування ЄЕП було прямо визначено, що воно здійснюється з урахуванням норм і правил СОТv. Понад те, закріплення в угоді про формування ЄЕП принципів різнорівневої та різношвидкісної інтеграції надавало Україні можливість брати участь лише в тих проектах і угодах, які узгоджуються з її зобов’язаннями за Угодою про партнерство і співробітництво з ЄС, іншими нормативними документами, які визначають і регламентують євроінтеграційний курс нашої держави.

Як вказує авторитетний вітчизняний політолог проф. В.Манжола, нині «відчутне послаблення американської гегемонії призводить до трансформації тристороннього балансування ЄС – Росія – США у своєрідну біполярну структуру нового, здебільше кооперативного типу ЄС – Росія». Виходячи з факту встановлення довгострокового, справді стратегічного, заснованого на життєво важливих економічних інтересах партнерства та співробітництва між Європейським Союзом та Росією, геостратегічну роль України як транзитної держави, головної ланки, яка єднає біполярний простір Великої Європи, стає очевидним, що лише ефективна координація з Росією політики євроінтеграції зробить можливою активну та перспективну співпрацю України з ЄС.

Поиск по сайту: