Історичне значення ЗУНР

ЗУНР вдалося уникнути радикальних перегинів у соціально-економічній політиці

• На першому місці стояло завдання національного державного будівництва. Своєчасне здійснення соціально-економічних перетворень забезпечувало авторитет ЗУНР в українського населення

• Належна увага приділялася створенню боєздатної національної армії

• ЗУНР засвідчила прагнення українського населення до незалежності та створення Соборної Української держави

• Період існування ЗУНР увійшов в історію як героїчний епізод у боротьбі українського народу за незалежність, вільний і демократичний розвиток

Поглинення Північної Буковини, Бессарабії та Закарпаття іноземними державами

Після поразки Австро-Угорщини влада у Буковині перейшла до новоствореного Українського крайового комітету. З листопада 1918 р. за його ініціативою відбулося Народне віче, на якому депутати прийняли рішення приєднати землі краю до Західноукраїнської Народної Республіки.

Президентом краю став О.Полович. Проте Румунія відразу відреагувала на ці події і ввела свої війська у Північну Буковину. Згодом командування окупаційних військ ініціювало проведення так званого Генерального конгресу, який складався з румунів. Конгрес проголосив об’єднання Буковини з Румунією. Остання, узгодила з Антантою свою позицію і заручилася її повною підтримкою. За період румунської окупації були скасовані всі автономні права Буковини.

У січні 1918 р. об’єктом румунської експансії стала Бессарабія. А в листопаді того ж року під тиском окупантів бессарабський парламент проголосував за приєднання до Румунії. Щоправда, деякі українські депутати виступили проти цього рішення, але вони були заарештовані за це румунською владою, а згодом розстріляні. Жорстокість окупантів викликала серед українського населення активний протест. У січні 1919 р. у Північній Бессарабії (на Хотинщині) сталося повстання проти окупантів. Повстанці, спираючись на підтримку УНР, за кілька днів повністю звільнили свій край від румунських військ і встановили владу Хотинської Директорії. Але згодом Румунія, підтягнувши значні сили розбила українські загони. Близько 4 тис. повстанців разом з 50 тис. біженців під натиском ворога перейшли за Дністер на Поділля.

Після розвалу Австро-Угорщини більшість українського населення Закарпаття висловилася за об’єднання з УНР. Таке рішення не було випадковим, оскільки значна кількість українських громадських діячів була тісно пов’язана з політичним життям не тільки ЗУНР, а й Наддніпрянської України. Делегати від Закарпаття брали участь у роботі Української Національної ради та Трудового конгресу в Києві. У травні 1919 р. українська громадськість Закарпаття створила Центральну Руську (Українську) Народну раду. Але вона не змогла витримати тиску представництва США, яке вимагало об’єднати Закарпаття з Чехословаччиною.

Поиск по сайту: