Цей період римської історії називають періодом семи царів

"царський період" (VII-VI ст. до н.е.) в римському суспільстві почалиформуватися патріархально-рабовласницькі відносини і аграрний лад,при якому всередині громади, разом з громадською землею, зароджуваласяприватна власність окремих її членів.

Освіта Римської республіки

Після того, як у 509 р. до н.е. Тарквіній Гордий був повалений, головоюміста був обраний консул Юний Брут. Завершився царський період і почавсяперіод республіки, що тривав близько 500 років (509-27 до н.е.).

Територія Римської республіки

У період ранньої республіки склалася характерна для поліса античнаформа власності, за якої власником землі був лишеповноправний член громадської общини. Після падіння царської влади іосвіти республіки обидва стани - патриції і плебеї - виявилися віч-на -особі. Протягом більш, ніж двох сторіч йшла запекла боротьба міжними. Загалом, суперечка йшла про три питання: про зрівняння в політичнихправа, про боргової кабалі і про доступ до громадсько-державної землі.

Плебея вдалося в перші десятиліття V ст. до н.е. досягти істотнихзавоювань у вигляді самостійної організації плебейської громади. До серединицього сторіччя вони добилися другого великого успіху - записи законів.

Незабаром після цього плебейська біднота домоглася фактичного знищенняборгового рабства.

Таким чином, період республіки (кінець VI ст. до н.е. - середина I ст.до н.е.) характеризується боротьбою плебеїв і патриціїв, що завершилася повнимвирівнюванням в правах цих станів і злиттям патриціанських-плебейськоїверхівки. У ході боротьби склалася нова станова структура римськогосуспільства: нобілітету, що складається з сенаторського стану і станувершників, і плебс - сільський і міський. Всі вони були римськими громадянами

(на відміну від часів боротьби плебеїв з патриціями). До не-громадянамставилися стану вільновідпущеників і рабів. У період республіки Римперетворився на найбільшу середземноморську державу. У ході безперервних війноформилася структура римського війська, яке носило характер народногоополчення. Служба в ньому вважалася не лише обов'язком, але і честю.

Починаючи з IV ст. до н.е. за військову службу держава почала платити.

Розвиток товарно-грошових відносин і розширене використання праці рабів

(їхній приплив різко збільшився у зв'язку з переможними війнами) до початку II ст.до н.е. призвели до масового збезземелювання землеробів-общинників, тоє сільського плебсу. Нобілі скуповували і просто захоплювали їх землі,створюючи великі господарства, основними виробниками в яких ставалираби. Позбавлене землі населення зосереджувалась в місті і поповнювало рядиміського плебсу, що складається з ремісників, дрібних торговців, люмпен -пролетаріату. Різке скорочення сільського плебсу - основи римської армії --призвело до військової реформи: в армію почали брати незаможних і добровольців

(реформа армії - кінець II ст. до н.е.). Армія перетворилася впрофесійну. Тепер її легко міг використовувати успішний полководець длявстановлення одноосібної влади. Криза економічної основи поліса

(натуральне переважно господарство, засноване на особистій праціземлеробів-общинників), його соціальної основи (розмивання сільськогоплебсу), криза республіканських установ, не підходили для управліннявеличезною територією, і різке посилення влади полководців, що спиралися напрофесійну армію, - все це призвело до кризи поліса як типудержави і до кризи республіки як типової для поліса його форми.

Освіта Римської імперії

З збільшення рабства, невдоволення в середовищі народів що населяли римськуімперію росло, і I ст. до н.е. що відбулися війни неповноправних італіківпроти Риму і повстання рабів, найбільш відоме повстання рабів підпроводом Спартака (74 - 71 рр.. до н.е.), потрясли всю Італію. Всізавершилося встановленням в Римі в 30 р. до н.е. одноосібної владиімператора, що спирався на збройну силу.

Поиск по сайту: