Соціально-педагогічна діяльність інтегрованих соціальних служб

Система державної опіки в Україні створювалася за умов старої політичної системи. В її основу були покладені ідеї колективного виховання дітей. Відповідно, Україна успадкувала систему великих інтернатних закладів, де діти не повною мірою можуть реалізувати свій потенціал. Такі установи не в змозі забезпечити індивідуальний підхід до кожної дитини й часто ізолюють дітей від місцевої грома­ди. Якщо дитина потрапляє до закладу інтернатного типу в ранньо­му віці, вона, як правило, проходить усі форми інституції залежно від віку й залишається в інтернаті до повноліття.

Як свідчать фактичні дані, приблизно третина дітей потрапляє під державну опіку через бідність у сім'ях, така ж кількість — через соціальні негаразди, решта — з інших причин. Більшість дітей в інтер­натних закладах є соціальними сиротами, тобто мають одного або двох батьків, а потрапляють туди внаслідок позбавлення батьків бать­ківських прав з судами ініціативи державних органів. Зазначимо, що в Європейському Союзі дітей вилучають із сімей тимчасово, лише задля їх захисту і безпеки, після того як усі можливі шляхи підтрим­ки і збереження сім'ї вичерпані.

Збільшення кількості дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківсько­го піклування, в інтернатних закладах зумовлює зростання мережі таких установ та їх переповнення. У середньому, за даними Держав­ного комітету статистики України, наповнюваність спеціальних шкіл-інтернатів становить 247 дітей на один заклад, дитячих будинків — 64, будинків дитини — 108, будинків-інтернатів для дітей-інвалідів — 140.

Досвід розвинених європейських країн, які вже відійшли від сис­теми великих інтернатних закладів, переконує, що створити переду­мови для поступового реформування інтернатних закладів можна шляхом пошуку превентивних механізмів, що допоможуть запобігти інституалізації дітей; відпрацювання системи соціальних послуг для вразливих сімей з дітьми; розвитку нових принципів співпраці органів державного управління, закладів соціального захисту дітей та громадсь­ких організацій. Так, розвиток моделі соціальної служби підтримки сім'ї у Київській і Львівській областях, АР Крим і в м. Севастополь й соціальної служби супроводу сімейних форм опіки у Київській і Львівській областях яскраво засвідчив ефективність і доцільність таких моделей у нових економічних умовах як превентивного механіз­му. Наразі важливої значущості набуває розвиток інтегрованого підхо­ду до відпрацювання мінімальних гарантованих державою, стандартів надання соціальних послуг уразливим сім'ям і дітям для забезпечення права дитини на сімейне виховання повною мірою.

Зараз уже напрацьований певний досвід створення спеціалізова­них (інтегрованих) соціальних служб у рамках діяльності державних центрів соціальних служб для сімей, дітей та молоді в Київській об­ласті. Так, із травня 2005 року Представництво благодійної організації «Кожній дитині» в Україні реалізовує в Київській області Проект ЄС «Розвиток інтегрованих соціальних служб для вразливих сімей і дітей». Проект, фінансований Європейським Союзом, має на меті зменшити загальну кількість дітей, що виховуються в інтернатних закладах Киї­вської області шляхом надання допомоги в розробці та запровадженні спеціалізованих (інтегрованих) соціальних служб, здатних забезпечу­вати ефективну підтримку та соціальний супровід соціально незахищених сімей з дітьми, які перебувають у кризі, складних життєвих обставинах. Для досягнення головної мети проекту передбачається виконання низки завдань щодо розвитку і впровадження інновацій­них моделей спеціалізованих (інтегрованих) соціальних служб у Київській області, розробки та адаптації спеціальних тренінгових про­грам для персоналу Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту, Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді, їх структур­них підрозділів у Київській області для підвищення потенціалу дер­жавних службовців у процесі стратегічного планування та впровад­ження нових соціальних послуг, підготовки змін і доповнень до законодавчих і нормативно-правових актів у сфері дитячої та сімейної політики, що відповідають Європейським стандартам.

Спеціалізовані (інтегровані) соціальні служби створюються і пра­цюють у структурі районних, міських центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді в Київській області. Саме вони мають стати основою попередження бездоглядності, соціального сирітства, акти­візації усиновлення та розвитку сімейних форм виховання в терито­ріальній громаді, становити першочергову складову стратегії деінституалізації.

Інтегровані соціальні служби — це комплекс соціальних послуг щодо захисту соціальних прав громадян і координація діяль­ності всіх інших служб, причетних до захисту прав людини. Інтегра­ція не означає злиття систем соціальних служб, вона спрямована лише на покращання співпраці між ними — партнерство, за якого різні установи мають змогу розвиватися, досягати спільних цілей. Однією з таких цілей є запровадження «комплексного підходу» в наданні послуг сім'ям, які потребують декількох видів допомоги та послуг одночасно. Інтегровані соціальні служби забезпечують комп­лексний підхід в адмініструванні, процесі забезпечення послуг, ме­неджменті та контролі діяльності соціальних служб.

Основні принципи та критерії, що закріплюють розвиток моделі інтегрованих соціальних служб: пріоритетність проблем та інтересів дітей в роботі служб; ефективне розв'язання індивідуальних справ; максимальне використання необхідних ресурсів; краще інтегрування відповідних служб; використання простих систем і практик; оперативна та своєчасна інформація; більша увага кадровому потенціалу.

Послуги, які надаватимуться в інтегрованих соціальних службах, охоплюватимуть широкий спектр соціальних послуг. Сюди входити­муть наступні послуги: надання інформації (консультацій), коорди­нація звернень громадян за допомогою; підтримка сімей; раннє втру­чання (втручання в ситуацію початковій фазі кризи); прийомна опіка та усиновлення; захист дитини; захист прав неповнолітніх правопо­рушників; соціальний супровід випускників; реінтеграція (деінституалізація); підтримка молодих батьків (запобігання відмовам батьків від дітей); матеріальна та фінансова допомога, а також інші послуги, наприклад, послуги волонтерів.

Базовий набір соціальних послуг надається різними типами інтег­рованих соціальних служб. Це можуть бути:

Превентивна соціальна служба підтримки сім'ї. Головні напрями діяльності Служби — надання соціальних послуг вразливим катего­ріям сімей з дітьми щодо запобігання передачі дітей на виховання в інтернатні державні заклади опіки, робота з пологовими будинками, будинками дитини, дитячими будинками та інтернатами щодо запо­бігання намаганню батьків передати дитину до цих закладів, повер­нення її у рідну сім'ю або альтернативні форми опіки. Соціальні працівники Служби вивчають та оцінюють ситуацію в сім'ях потен­ційних клієнтів; приймають рішення щодо відповідності сім'ї визна­ченим критеріям для включення під супровід соціальної служби і укладають з нею угоду про співпрацю; розробляють план соціально­го супроводу і погоджують його з сім'єю та зацікавленими структу­рами; здійснюють соціальний супровід.

Мета соціального супроводу — вивести сім'ю з кризи і надати їй можливість досягнути такого стану, коли вона буде здатна самостійно розв'язувати свої проблеми (в тому числі й матеріальні) і повноці­нно піклуватися про дитину. В ході супроводу соціальні працівники Служби оцінюватимуть і контролюватимуть якість опіки та умови перебування дитини в сім'ї. Окрім психологічної підтримки, консуль­таційних і посередницьких послуг (сприяння адаптації сім'ї в гро­маді, клопотання щодо вирішення житлових питань і працевлашту­вання, оформлення документів для отримання соціальних виплат, субсидій, лікування, навчання тощо) Служба має допомагати розв'­язувати питання щодо надання матеріальної допомоги клієнтам з метою подолання фінансових проблем невідкладного характеру і сприяння економічній незалежності сім'ї.

Соціальна служба супроводу сімейних форм виховання, опіки та сприяння усиновленню. Основні напрями роботи цієї Служби:

§ пошук і залучення потенційних прийомних батьків, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, усиновителів шляхом проведення Службою спільно з місцевою адміністра­цією інформаційної кампанії серед населення;

§ пошук дітей, які потребують сімейних форм опіки, що здійснюється у тісній співпраці з відділом опіки та піклуван­ня, опікунськими радами, службою у справах неповнолітніх шляхом вивчення особових справ дітей-сиріт і дітей, позбав­лених батьківського піклування, а також дітей, які прожива­ють у несприятливому середовищі й стосовно яких готується рішення щодо їх подальшого влаштування;

§ здійснення соціального супроводу прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, зокрема, допомога дитині в адаптації в новому середовищі, вирішення соціальних, побутових і пси­хологічних проблем батьків і дітей;

§ сприяння у пошуку і підготовці українських сімей, що бажа­ють усиновити дітей.

Соціальна служба реінтеграції та підтримки випускників інтер­натних закладів. Сфера дії Служби — реінтеграція, виконання інди­відуального плану опіки для дітей, що перебувають в інтернатних закладах, підготовка і підтримка випускників інтернатів. Молоді люди, які покидають інтернатні заклади у віці від 16 до 18 років, дуже часто не здобувають навичок, необхідних для самостійного життя. Вони не отримують підтримки з боку сім'ї та друзів, їм також часто досить важко створювати власні сім'ї, знаходити друзів. Служ­ба супроводу випускників забезпечує всебічну підтримку дітей та молодих людей у процесі їх підготовки до самостійного життя. Така підтримка включає забезпечення інформацією про розпоряджання власним бюджетом, про юридичні права та соціальні пільги, статеве виховання та СПІД, кулінарні навички тощо, а також надання допо­моги в пошуках помешкання та роботи.

Служба раннього втручання (термінового реагування) при отри­манні фактів жорстокого поводження з дітьми та порушенні їх прав. Головна мета діяльності Служби — попередження раннього соціаль­ного сирітства шляхом надання соціальної, соціально-педагогічної, соціально-психологічної підтримки батькам. Першочерговими завдан­нями Служби є здійснення заходів щодо виведення сім'ї з кризи, надання різних видів допомоги, спрямованої на задоволення нагаль­них потреб дитини та її сім'ї. Соціальний працівник Служби вивчає отриману від установ, закладів, зацікавлених осіб інформацію про дитину та її родину, в тому числі про загрозу недогляду, насилля над дитиною, відмови від новонароджених, спільно з працівниками відповідних структур здійснює комплексну оцінку ситуації з виїз­дом на місце та визначає перелік і види необхідних послуг, яких потребує сім'я.

Соціальна служба супроводу та реабілітації дітей, що перебува­ють у конфлікті з законом та осіб, що повертаються з місць позбав­лення волі. Призначення даної служби — працювати над запобіган­ням злочинів і реабілітацією неповнолітніх й співпрацювати з кримінальною міліцією з метою надання підтримки під час роботи з молодими людьми, використовуючи методи соціальної роботи, що випробовувалися в службах підтримки сім'ї.

Ключовими підходами в організації діяльності інтегрованих соці­альних служб компонентів виступають: принцип «єдиного вікна звер­нень»; комплексна оцінка ситуації в сім'ї; спільне планування робо­ти при вирішенні справи; єдине місце розташування; партнерські стосунки з сім'єю, усіма організаціями і зацікавленими особами, які фактично складають соціальну мережу клієнта.

Перший та основний елемент більшості моделей з надання інтег­рованих соціальних послуг – це існування «єдиного вікна звернень» для сімей і дітей. Цим принципом передбачається те, що якщо сім'я, яка має низку проблем, звертається за допомогою до соціального працівника, вона відразу ж отримує доступ до широкого спектру послуг. Така система сприятиме чіткості, запобігатиме дублюванню зусиль і, що найважливіше, забезпечуватиме «спільне розв'язання проблем» для великої кількості дітей та сімей шляхом максимально­го використання ресурсів і спрощення процесу прийняття рішень. А це особливо важливо при розв'язанні проблем захисту дитини.

Другим елементом є комплексна оцінка потреб дитини та сім'ї з метою розробки відповідного плану надання допомоги. Це означає проведення попередньої оцінки потреб усіх членів сім'ї з наступним більш предметним оцінюванням проблем. Мета такого оцінювання полягає у визначенні сильних сторін і виявленні потреб сім'ї на ранніх стадіях, задля того щоб якомога швидше організувати їх розв'язання відповідною службою та забезпечити необхідну підтримку. Комплек­сна оцінка потреб дитини (проводиться кожних шість місяців) спря­мована на відстежування стану дитини та ситуації у сім'ї й здій­снюється шляхом участі у засіданнях опікунської ради, суду, органів прийомної опіки та усиновлення, а також у роботі інших державних структур, уповноважених приймати рішення.

Поиск по сайту: