Класифікація видів зовнішнього освітлення міст

Головною функцією зовнішнього освітлення (ЗО) є забезпечення життєдіяльності міста в темний період доби або в умовах недостатньої видимості, а саме:

· нормального функціонування вулично-дорожньої мережі;

· створення комфортних і безпечних умов для учасників міського руху;

· рекламна, маркетингова і туристична складові.

Крім того, якісне ЗО сприяє:

· зменшенню споживання електроенергії і пально-мастильних матеріалів (що вкрай актуально в умовах економічної кризи);

· зменшенню експлуатаційних витрат;

· покращенню екологічної ситуації (зменшення нагріву атмосфери, шкідливих викидів (утилізація відходів), ефекту світлового забруднення неба);

· підвищенню ділової, туристичної та інвестиційної активності.

Для визначення сфери застосування поняття «освітлення міста», яке далеко не вичерпується терміном ЗО, перш за все виділяються міські об’єкти, видимість яких в темний час доби забезпечується завдяки використанню електроенергії. Їх можна поділити на кілька груп.

Група А:

вулиці і дороги – згідно з ДБН 360-92** встановлено 10 різних категорій;

площі – згідно з [ 2.4 ] залежно від призначення поділяють на 7 типів;

елементи вулиць і площ – перехрестя, пішохідні переходи, зупинки міського пасажирського транспорту, стоянки таксі та ін.;

тунелі – довгі, короткі, пішохідні;

розв’язки на різних рівнях, зокрема мости і прилеглі до них естакади, шляхопроводи, пішохідні місточки;

ділянки автомобільних доріг на під’їздах до міста – згідно з ДБН В.2.3-4-2000.

Група Б:

архітектурне освітлення – підсвічування пам’ятників, будівель, фонтанів, освітлення скверів, садів, парків, пішохідних зон;

світлова реклама (стаціонарна і динамічна);

світлофори і світлові табло;

дорожні знаки і вказівники з підсвіткою – світловідбивні, у тому числі багатопозиційні знаки і покажчики швидкості зі змінною інформацією;

сигнальні вогні і фари автомобілів;

розмітка проїзної частини, світловідбивні елементи дорожнього покриття та інших об’єктів.

Вогні створюють світловий обрис міста, виконуючи різні функції. Стосовно об’єктів групи А вживають термін ЗО міста, нормування якого здійснюється з позицій гарантування безпеки руху.

Укрупнену класифікацію системи ЗО міста подають у вигляді чотирьох блоків:

1. Нормування: теорія світлотехніки; містобудування – транспорт; архітектура; ергономіка.

2. Проектування: якість, надійність, економічність, дизайн.

3. Будівництво: виробництво (світильники, контактна мережа і прилади, опори); доставка готової продукції (дистрибуція); методи ведення будівництва (охорона навколишнього середовища і праці).

4. Експлуатація: графіки ввімкнення (вимкнення) ЗО; заміна ламп; відновлення опор після ДТП; утилізація (демеркуризація ламп, які містять ртуть).

Науково-технічний прогрес, впливаючи на всі сфери життя, вносить корективи до норм розрахунку і проектування ЗО.

У розвитку нормативної бази ЗО можна виокремити кілька періодів.

Період І: 1929-1950 рр.

Максимальна інтенсивність руху автотранспорту в місті 1000 авт./год за V = 50 – 60 км/год. Основне джерело світла – лампи розжарювання (ЛР) зі світловою видатністю Н = 13-15 лм/Вт, потужністю Р_ел = 0,2 кВт та терміном служби Т = 500–1000 год. Нормативний показник – мінімальна горизонтальна освітленість Е_г.min = 0,2 – 6 лк.

Період ІІ: 1951-1964 рр.

Максимальна інтенсивність руху автотранспорту в місті –
2000–3000 авт./год. за V = 60 – 80 км/год; основне джерело світла – ЛР, а також типу ДРЛ з Н = 35 – 45 лм/Вт, Р_ел = 0,25 – 0,5 кВт та
Т = 1000 –3000 год. Нормативний показник – мінімальна горизонтальна освітленість Е_г.min = 0,2 – 6 лк; осліплювальний ефект світильників обмежено завдяки регламентації висоти монтажу Н_св за заданої потужності джерела світла Р_ел.

Період ІІІ: 1964-1971 рр.

Інтенсивність руху автотранспорту в місті – 3000 авт./год за V = 70 – 90 км/год; основні джерела світла: лампи ДРЛ з Н=40–50 лм/Вт; Р_ел = 0,125 – 1,0 кВт та Т = 6000 – 8000 год, а також ЛР. Нормовані показники: середня яскравість проїзної частини L_дп = 0,1 – 1 кд/м², показник осліпленості Р < 150; нерівномірність розподілу яскравості по дорожньому покриттю N_n=L_max/L_min=3:1 (5:1).

Період IV: 1971-1979 рр.

Інтенсивність руху автотранспорту в місті понад 3000 авт./год за V >100 км/год; основні джерела світла: лампи ДРЛ з Н = 40 – 55 лм/Вт; Р_ел = 0,08 – 2,0 кВт та Т = 10000 год і більше, а також ЛР з
Н = 13 – 17 лм/Вт, Р_ел = 0,2 – 2,0 кВт та Т = 10000 – 1500 год, а також натрієві лампи високого тиску НЛВД з Н > 100 лм/Вт, Р_ел = 0,4 кВт; Т = 7000 – 15000 год. Нормовані показники: середня яскравість проїзної частини L_дп = 0,2 – 1,6 кд/м², показник осліпленості Р < 150; нерівномірність розподілу яскравості по дорожньому покриттю N_n = L_max/L_min = 3:1 (5:1) за L_дп = 0,2–1,6 кд/м².

З 2001 року Україна перейшла на нормування зовнішнього освітлення за ДБН В 2.3-5-2001 [24]. У документі взято до уваги інтенсивність руху пішоходів. Нормовані показники: середня яскравістьдорожнього покриття L_дп = 0,2–2,0 кд/м²; середня горизонтальнаосвітленість для тротуарів, пішохідних містків, підземних пішохідних переходів, тунелів та ін. Е = 1–125 лк і більше. Основні джерела світла: натрієві лампи високого та низького тиску, ДРЛ, металогалогенні лампи (МГЛ).

Основні норми [24] наведено в табл. 5.1 і 5.2

Таблиця 5.1

Поиск по сайту: