Тищик Б. Й. Західно Українська Народна Республіка (1918-1923). Історія держави і права. – Львів: Тріада плюс, 2004. – 392 с. (Книга присвячується пам’яті борців за волю України)

Структура праці: Розділ І. Східна Галичина під владою Австрії та Австро-Угорської монархії (Соціально-економічне та політичне становище Східної Галичини у XVIII – на початку XX ст.; Суспільно-політичний рух у Східній Галичині в ХІХ – на початку ХХ ст. Виникнення ідеї державної незалежності та соборності України. Політичні партії, їх роль у суспільно-політичному житті краю; Вплив Першої світової війни на суспільно-політичні відносини у Східній Галичині). Розділ ІІ. Розпад Австро-Угорської монархії та проголошення Західно-Української Народної Республіки. Розділ ІІІ. Організація, структура, функції та правові засади діяльності державного апарату ЗУНР (Центральні та місцеві органи державної влади і управління; Суд і прокуратура; Органи охорони суспільного порядку. Адвокатура. Нотаріат; Організація Збройних сил). Розділ IV. Об’єднання ЗУНР і УНР в соборну незалежну українську державу. Розділ V. Правові засади і суть державно-політичних, соціально-економічних, культурно-освітніх та інших перетворень у ЗУНР. Розділ VI. Дипломатична діяльність ЗУНР. Проблема Східної Галичини на Паризькій мирній конференції. Розділ VIІ. Захоплення Східної Галичини Польщею та його юридичне оформлення. Діяльність влади ЗУНР у еміграції. Висновки. Додатки (Схеми структури центральних і місцевих органів влади і управління Австро-Угорщини; Схеми структури центральних органів влади, виконавчої влади і самоуправління, судової системи, військової юстиції та військового управління ЗУНР, Начальної Команди УГА; схеми організації корпусу, бригади та куреня, структури Збройних сил ЗУНР; фотографії найвідоміших діячів ЗУНР (Є. Петрушевича, Д. Вітовського, Г. Коссака, К. Левицького та ін.) та Польщі; фотокопії найважливіших законодавчих актів та грошових знаків).

Основні висновки: Західні українці у 1918-1919 рр. за розмахом національного руху не поступались іншим народам Центр.- Сх. Європи, вирізнялись організованістю і дисципліною. ЗУНР не поступалась іншим державним утворенням регіону (мала діючий законодавчий, адміністративно-виконавчий, правозахисний апарат, збройні сили. Закони та інші правові акти регулювали питання державного, соціально-політичного, економічного, культурно-освітнього та національного (національні меншини) життя. Держава діяла на засадах Закону, Правди, Порядку і Справедливості за допомогою демократичних механізмів згоди, переконання і взаємного порозуміння. Державно-правові акти проголошували принципи народного суверенітету, народовладдя, національної рівності і шляхи для їх реалізації. При цьому низка законів – тимчасовий характер (не було Сейму). Законодавство ЗУНР – низку політичних прав і свобод: свобода слова, друку, мітингів і зборів, недоторканність особи, свобода товариств і партій, свобода преси. Виборче право: загальне, рівне, пряме, пропорціональне, таємне голосування. Пропорційне національне представництво у Сеймі, право на створення національних міністерств (секретарств). Отже, ЗУНР – народна і демократична республіка. Помилки керівництва ЗУНР: політична нерішучість, політика вичікування, відкладання вирішення гострих соціально-економічних проблем, нерішуче ведення війни, військово-стратегічні прорахунки, сліпа віра у всемогутність і справедливість Антанти. До головних причин поразки ЗУНР відносить зовнішні чинники: агресію Польщі та Румунії. До найбільших здобутків подій 1918-1923 рр. – стрімке зростання національної свідомості та її поширення на усі верстви населення, що сприяло подальшій боротьбі за незалежність, що врешті-решт було реалізовано у 1990-1991 рр.

Поиск по сайту: