Підготовча стадія

Стадія дій

Діаграма 1. Модель "Вертушки" трансформована з урахуванням специфіки дітей вулиці

2. Стадія раздумів — дитина по-справжньому задумується над тим,
щоб залишити домівку й піти на вулицю.

3. Підготовча стадія — дитина має намір впити па вулицю.

4. Стадія дії — дитина практично реалізує кроки для виходу па
вулицю.

5. Стадія підтримки дії — дитина перебуває на вулиці.

Процес переходу від активної дії до стану байдужості (повернення з вулиці) також охоплює п'ять стадій.

1а. Стадія байдужості — дитина навіть не розглядає питання можли­вості повернення додому чи іншого варіанту повернення з вулиці.

2а. Стадія раздумів — дитина по-справжньому роздумує над чим, щоб повернутися з вулиці.

За. Дитина приймає рішення повернутися з вулиці найближчим часом.

4а. Стадія дії — дитина робить спроби повернутися з вулиці.

5а. Стадія підтримки дії — дитина, яка повернулася з вулиці, назад не повертається.

Очевидно, говорячи про "дітей вулиці", ми, в першу чергу, маємо на увазі дітей, які знаходяться на стадіях 4, 5, 1а і 2а, тобто тих, хто вже перебуває па вулиці. Саме папих мають бути спрямовані дії соціального працівника. При цьому ми розуміли, що у відповідності до термінології,

272 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 273

запропонованої вище, абсолютно всі діти мають досвід самостійного існу­вання на вулиці, у них порушено попередні соціальні зв'язки (з сім'єю, родичами, школою, друзями), їхній стиль життя (перш за все токсикома­нія), людські цінності і набуте соціальне оточення міцно тримас їх на вулиці. Спеціалісти притулків відмічають, що з такими дітьми працювати дуже важко і можливість їх звернення по допомогу й повернення в сім'ю (або інтернат) мінімальна.

Тому говорячи про роботу з "дітьми вулиці", необхідно мати на увазі роботу з широкою категорією дітей, які вже вийшли на вулицю чи потенційно можуть там опинитися

Для розробки стратегії падання допомоги "дітям вулиці", можна умовно поділили об'єкт ("дітей вулиці") на 9 груп. В основу такого поділу лягли показники: де живуть діти, з яких вони сімей [12]:

1. Діти, які реально не мають сім'ї й постійно мешкають па вулиці

2. Діти, які постійно мешкають па вулиці й мають асоціальні сім'ї

3. Діти, які постійно мешкають па вулиці й мають нормальні сім'ї

4. Діти, які не мають сім'ї, але мешкають і вдома, і на вулиці

5. Діти, які мешкають і вдома, і па вулиці та мають асоціальну сім'ю

6. Діти, які мешкають і вдома, і па вулиці та мають нормальну сім'ю

7. Діти, які мешкають вдома, але батьків не мають

8. Діти, які мешкають вдома, але їхня сім'я є асоціальною

9. Діти, які мешкають вдома й мають нормальну сім'ю

Таке структурувапня об'єкту створює передумови прогнозування пев­ного виду допомоги, необхідної будь-якій з названих груп.

2. Соціально-правові основи захисті/ дітей, що потребують соціально-педагогічної допомоги

Професійна діяльність соціального працівника базується на певних законодавчих документах: законах, указах, постановах, актах.

Міжнародна декларація про забезпечення виживання, захисту і роз­витку дітей, яка прийнята на Всесвітній зустрічі на вищому рівні в інтересах дітей, що відбулася в Організації Об'єднаних Націй у м Нью-Йорку ЗО вересня 1990 року, проголошує пріоритетність проблем дитини у суспільстві. Таке рішення представників усього світу — керівників 190 держав, у тому числі й України, зобов'язало "...полегшити скрутний стан мільйонів дітей, які проживають в особливо важких умовах, таких, як... сироти та бездоглядні діти, діти робітішків-мігрантів і жертви

стихійних лих та катастроф, викликаних діяльністю людини, діти-пшалі-ди та діти, які піддалися жорстокому поводженню, що проживають у несприятливих соціальних умовах і підлягають експлуатації..." [15].

Конвенція про права дитини, яка прийнята та відкрита для підписан­ня, ратифікації й приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, в Україні набрала чинності 27 вересня 1991 року, логічно й адекватно розвиває ці положення.

Базуючись на ідеї першочерговості загальнолюдських цінностей та всебічного розвитку особистості, Конвенція визнає пріоритет інтересів дитини в суспільстві, наголошує на неприпустимості її дискримінації за будь-яких ознак чи мотивів і, насамперед, — па необхідності прояву державою і суспільством особливої турботи про соціальпо-депривовапих дітей: сиріт, інвалідів, біженців, правопорушників.

У цьому документі акцептується увага па тому, що дитина, яка тим­часово або на постійно позбавляється сімейного оточення не повинна залишатися у такому оточенні, має право па особливий захист та допомо­гу з боку держави (стаття 20).

Визнання Україною Конвенції ООН про права дитини, її основних вимог у національному законодавстві України зумовило посилення уваги громадськості до дітей, які тимчасово або на постійно позбавлені сімей­ного оточення.

Сьогодні у нашій державі законодавче вирішення захисту прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, базується па положеннях статті 52 Конституції України: "...утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, покладається па державу" [8].

Базові положення щодо влаштування дітей, котрі з певних причин не можуть виховуватися у власній родині (смерть батьків, позбавлення бать­ківських прав чи засудження батьків, асоціальні умови виховання в рідній родині і т.п.), викладені в Сімейному кодексі України.

Законодавчим документом, що містить основні положення щодо за­хисту прав дітей, с Закон України "Про охорону дитинства" [7] від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІП. Законом визначені основні положення щодо створення і забезпечення оптимальних умов для розвитку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки. Зокрема, безпритульні діти влаш­товуються тимчасово до притулків для неповнолітніх, у яких створю­ються умови для соціальної адаптації, ведеіься підготовка до повернен­ня у рідні сім'ї або до передачі під опіку (піклування). Контроль за умовами виховання і проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьк-

274 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 275

івського піклування, у родинах опікунів (піклувальників), усиновителів, у дитячих будинках сімейного типу, у прийомних сім'ях покладається па органи опіки і піклування чи інші спеціально уповноважені органи.

Па подолання негативних явищ, зокрема попередження дитячої без­доглядності і безпритульності, профілактики правопорушень серед дітей спрямовані Укази Президента України "Про затвердження Комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності і правопорушень серед дітей, їхньої соціальної реабілітації в суспільстві" (від 18 березня 1998 року № 200/98) і "Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездог­лядності" (від 28 січня 2000 року № 113/2000).

З метою забезпечення тимчасового влаштування безпритульних дітей, а також визначення їхнього статусу і подальшого місця проживання службами у справах неповнолітніх створюються притулки для непов­нолітніх, діяльність яких регулюється Постановою Кабінету Міністрів України "Про Типове положення про притулок для неповнолітні служби в справах неповнолітніх" від 9 червня 1997 р. № 565.

На вирішення проблем дитячої бездоглядності, створення належних умов для соціальпо-психологічиої реабілітації дітей, їх фізичного і розу­мового розвитку спрямована Державна програма запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки, яка затверджена Указом Президента України від 21 лютого 2003 року № 154/2003.

Основними завданнями програми є:

— підвищення ефективності роботи щодо запобігання дитячій без­
доглядності шляхом удосконалення иормативпо-иравової бази;

— поліпшення існуючих та пошук нових форм соціальної підтримки
дітей, які перебувають у складних життєвих ситуаціях;

— виявлення неблагополучних сімей і забезпечення захисту прав
дітей, які виховуються в них;

— удосконалення системи і підвищення ефективності діяльності ус­
танов соціального захисту дітей (із поліпшенням побутових умов);

— розробка науково-методичпих основ запобіганню дитячій бездог­
лядності;

— забезпечення підготовки і перепідготовки фахівців соціального
захисту дітей.

Аналіз документів про роботу окремих міністерств і відомств із да­ною категорією молоді, як "діти вулиці", дозволив вичленити окремі аспекти діяльності державних структур щодо соціальної допомоги дітям та підліткам.

Управління гуманітарної освіти і виховної роботи Міністерства осв­іти і науки України викопує певні функції щодо профілактики бездог­лядності:

^ виявлення дітей, які залишилися без опіки батьків, та їх розміщен­ня у павчальпо-виховішх закладах,

■^ здійснення контролю за відвідувашшям такими дітьми навчально-виховпих закладів, загальноосвітніх шкіл.

Міністерство освіти розробило систему інформування про сім'ї по­тенційних усиновителів, опікунів і піклувальників.

Крім того, міністерство постійно працює над механізмом повернення дітей шкільного віку до навчання, які з різних причин покинули школу.

Головне управління медичної допомоги дітям і матерям (Міністер­ство охорони здоров'я України в основному надає медичну допомогу дітям, у тому числі "дітям вулиці".

Це стосується саме тих дітей, які вилучені з вуличного середовища правозахисними органами. Перш, ніж потрапити до иавчальпо-виховпого закладу, вони направляються у стаціонарні відділення лікарень з метою повного медичного обстеження, де, при потребі, отримують необхідну медичну допомогу.

Державний комітет у справах сім'ї та молоді:

^ виявляє можливості та створює умови для розвитку альтернатив­них форм сімейної опіки: фостерпих сімей, дитячих будинків сімейного

типу;

^ здійснює профілактиктичні заходи щодо попередження безпри­тульності та правопорушень серед дітей, їхню соціальну реабілітацію;

■^ розробляє документи, що складають основу державних Концепцій,

законів.

Державний центр соціальних служб для молоді взяв на себе функ­цію координатора роботи обласних, міських та районних центрів соціаль­них служб для молоді (ЦССМ) щодо падання юридичної, психологічної і соціальної допомоги "дітям вулиці".

Основна увага приділяється створенню центрів по роботі з дітьми вулиці, дітьми-сиротами, "Телефонів Довіри", консультативних пунктів. У цьому домінуючу роль відіграють обласні і районні центри ССМ.

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх Міністерства внутрішніх справ України основним своїм завданням щодо захисту прав неповнолітніх бачить налагодження тісної взаємодії із зацікавленими міністерствами та відомствами з питань проведення заходів щодо проф­ілактики бездоглядності дітей та підлітків.

276 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 277

Районними відділеннями кримінальної міліції у справах неповнолітніх проводиться практична робота з "дітьми вулиці".

Зокрема, це:

^ пошук і повернення до постійного місця проживання неповнолітніх, які залишили сім'ю (у випадку можливості повернення туди);

^ виявлення дорослих осіб, які "втягують" неповнолітніх у зло­чинні дії, проституцію, наркоманію, пияцтво, жебрацтво;

^ притягнення до відповідальності батьків за невиконання своєї соц-іальпо-виховпої функції стосовно дітей.

3. Причини появи соціального явища — "діти вулиці"

Реальна ситуація в Україні свідчить, що проблема "дітей вулиці" з'явилася не вчора, але за різних умов вона розвивалася по-різному. Іноді важко навіть пояснити, що спонукує дітей залишати родину, шко­лу, близьких людей і йти на вулицю. Проте, уже сьогодні можна стверд­жувати, що існує ряд факторів, які, в основному, дозволяють усвідоми­ти, чому все частіше діти обирають такий ненадійний і часто небезпечний спосіб життя. Як відзначається у матеріалах ІОНІСЕФ [1], феномен вуличних дітей є симптомом надзвичайного соціального н економічного неблагоіюлуччя у країні, а потім і в сім'ї.

1. Соціальпо-економічпі умови появи "дітей вулиці"

— Погіршення матеріального становища значної частини населення
України.

— Збільшення незайнятих дігей і підлітків.

— Економічна експлуатація дорослими дитячої праці (залучення до
жебракування, крадіжок, махінацій тощо.).

— Послаблення відповідальності батьків за утримання і виховання
дітей.

— Загострення розбіжностей і конфліктів між батьками і дітьми.

— Ослаблення роботи з організації дозвілля дітей за місцем їхнього
проживання і навчання.

— Негативні тенденції у засобах масової інформації, пропаганда на­
силля і легкого життя.

2. Причини відмежування дітей від сім'ї

— безробіття обох чи одного з батьків;

— відсутність постійного місця роботи батьків чи залучення їх до
так званого "човникового бізнесу";

— відсутність постійного житла;

— розлучення батьків.

— асоціальний спосіб життя одного чи обох батьків,.

— примус дітей дорослими членами родини до жебракування.

— злочинні дії батьків

— різноманітні форми насилля, спрямованого і па дітей

— раннє і/або позашлюбне материнство

— неповна родина

— повостворені родини

4. Технології соціальної роботи з "дітьми вулиці" та соціально незахищеними дітьми та підлітками

"Діти вулиці", безумовно, вимагають допомоги, підтримки, захисту. Проте, щоб їх захистити, необхідно, насамперед, їх зрозуміти. Зрозумі­ти, хто вони, чому вулиця стала для них місцем, що заміняє сім'ю, близьких, затишок домівки?

Зрозуміти таких дітей — спробувати задіяти механізми, які б сприя­ли вилученню дітей з вулиці, з каналізаційних люків, підвалів тощо.

Для соціального працівника важливим с питання: куди дитина ніде вночі, з ким буде завтра, хто простягле їй руку, за ким вона піде. Адже "доброзичливих", котрі прагнуть обдурити дитину, використовують у своїх цілях — чимало. Тому соціальному працівнику потрібно встигнути першому підійти до дитини, зрозуміти її проблеми, відгукнутися на дитя­че горе.

Соціальний працівник для таких дітей є своєрідною "швидкою допо­могою". Він бере па себе відповідальність за її долю, підтримуючи у складних ситуаціях, намагаючись повернути до рідної сім'ї або ввести у повий світ. Цим світом спочатку може стати притулок, орієнтований на те, щоб повернути дитину до сім'ї (рідної, опікунської, прийомної). Но­вим світом для дитини можуть стати спеціальні центри, де працюють кваліфіковані фахівці, які здатні надати допомоу. Робота у таких цент­рах будується па індивідуальних потребах і зорієнтована па падання психологічної, соціальної і матеріальної допомоги, навчання дітей навич­кам, що допоможуть уникнути хвороб, насильства, вчасно піти з вулиці.

278 Соціаііьна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 279

Що і на якій стадії виходу дитини із сім'ї може і повинен зробити соціальний працівник для того, щоб допомогти дітям вулиці і дітям, які перебувають у складній життєвій ситуації?

У соціальній сфері існує два види організації роботи.

/. Менеджмент, зорієнтований на процес. Сутність його полягає в тому, щоб здійснювати певні дії або заходи, орієнтовані па падання допомоги клієнту. Передбачається, що результат цих заходів обов'язко­во буде позитивним.

2. Менеджмент, зорієнтований на результат — це організація падання послуг, головною метою яких є заздалегідь визначений резуль­тат. Методи досягнення є похідними від очікуваного результату.

Автори даного посібника дотримуються такої позиції соціальної ро­боти, яка зорієнтована па результат. Це означає, що не важливо, скільки проведено бесід, консультацій чи рейдів. Важливо, скільки дітей не пішло па вулицю, повернулося до сім'ї, одержали павички самостійного життя й реалізували їх. Причому очікувані результати для кожної групи клієнтів будуть різними.

Відповідно реалізуються 5 основних напрямів соціальної роботи.

/. Профілактична соціальна робота. Дитина перебуває на стадіях "роздумів і підготовки", тобто розглядає вихід па вулицю як можливу перспективу. На цій стадії необхідна соціальпо-ирофілактичпа робота з дітьми та підлітками для вирішення конфліктів із батьками і вчителями; залучення дітей до клубів за інтересами, дитячих та молодіжних гро­мадських організацій, різних спортивних секцій. Завданням етапу є по­вернення дитини до стану байдужості щодо виходу па вулицю. Тобто потрібно створити умови, щоб дитина перестала розглядати вихід па вулицю як варіант вирішення своїх життєвих проблем.

2. Допомога у поверненні дитини з вулиці відповідає стадіям "дії і
післядії". Тобто дитина вже знаходиться па вулиці, а соціальний праців­
ник повинен вживати дії, спрямовані па пробудження у дитини бажання
залишити вулицю. Метою соціальної роботи у даній ситуації є повернен­
ня дітей з вулиці додому. Результат досягається шляхом виявлення та
вирішення проблем дітей, пов'язаних найчастіше з сім'ями, особливо
кризовими, школою, ровесниками.

3. Подолання невизначеності. Третій напрямок реалізується у ситу­
ації, коли днтипа перебуває па стадії індиферентного стану, тобто живе
па вулиці і ие розглядає варіантів зміни свого способу життя. У такій
ситуації метою роботи є подолання байдужості дитини до власної долі,

пробудження бажання мати затишок, можливість спілкуватися з близь­кими чи рідними людьми, просто змінити обстановку тощо. Ця робота повинна спонукати дитину задуматися про своє майбутнє. Досвід спілку­вання з дітьми вулиці показує, що вони не думають, а найчастіше боять­ся думати про своє майбутнє, тому що не бачать виходу із сформованої ситуації. Пробудження у дитини бажання змінити своє життя ґрунтуєть­ся, насамперед, па реальній можливості зробити це. Такою реальною можливістю може бути наявність місця (центра), де дитині нададуть притулок, зрозуміють і допоможуть; це може бути варіант самостійного життя — працевлаштування, одержання житла тощо. Рідше — це варі­ант повернення до сім'ї, на жаль, до цього часу, як правило, усередині сімейні відносини остаточно зруйновані.

4. Закріплення за соціальним інститутом. Четвертий напрямок ре­
алізується па стадіях роздумів і підготовки, коли вдалося розбудити
інтерес дитини до зміни способу життя. При цьому активізується спілку­
вання таких дітей із соціальними працівниками. Діти звертаються по
допомогу до соціально-психологічипх реабілітаційних центрів, соціаль­
них служб для молоді тощо. Метою діяльності соціального працівника
на цьому етапі є допомога дитині у поверненні до нормального життя.

5. Соціальний супровід. П'ятий напрямок — це вихід на своєрідний
фініш: дитина повертається до рідної сім'ї або до сім'ї родичів, до інтер­
натної установи і починає самостійне життя. Цей період вимагає особли­
вої уваги соціального працівника, який здійснює соціальний супровід
дитипи або сім'ї, до якої вона повернулася.

Аналіз суті стадій, що проходить дитина, і напрямків діяльності, що реалізує соціальний педагог або соціальний працівник, дозволяють ствер­джувати, що всю роботу з дітьми вулиці можна розділити на три вели­ких етапи:

1. Профілактика можливого виходу дітей на вулицю.

2. Створення соціальних, психолого-педагогічпих умов для повер­
нення дитини з вулиці.

3. Сприяння закріпленню дитини за соціальним інститутом (сім'єю,
прийомною сім'єю, загальноосвітніми установи иптерпатного типу тощо).

Виходячи із таких основних етапів соціальної роботи, ми розмістили у посібнику методичні рекомендації, що дозволяють бачити логіку про­фесійної соціальної роботи з дітьми вулиці.

280 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 281

5. Робота з кризовими сім'ями як попередження появи "дітей вулиці" і соціально незахищених дітей

Розглянемо підходи у ладанні соціальної допомоги, що орієнтована на причину кризисиосїі сім'ї.

Нижче приведені концептуальні підходи до роботи з деякими катего­ріями сімей, розроблені українськими фахівцями.

Робота з важковиховувшшми дітьми і підлітками містить у собі діагностику сімейної і шкільної ситуації, виявлення первинного соціаль­ного оточення дитини, обов'язковий аналіз її медико-соціальпого й іпте-лектуальпо-психологічного статусу. На основі отриманих даних розроб­ляється план роботи із сім'єю дитини, вирішення її шкільних проблем, залучення до більш сприятливого соціального середовища. Разом з тим проводиться соціальпо-нсихологічне і соціальпо-правове консультування сім'ї, що дозволяє їй усвідомити і захистити свої права у взаєминах із соціальним середовищем, із освітньою системою. Дуже часто необхідною є допомога у працевлаштуванні батьків тощо.

У роботі з родинами алкоголіків необхідна діагностика з метою виявлення причин зловживання спиртними напоями і обставинами, що їх супроводжують. Надалі розробляється план роботи з такими сім'ями, їхнім соціальним оточенням. План містить у собі лікувальні заходи, кон­сультації, психотерапію, психокорекцію, іноді соціально-трудову реабіл­ітацію. Звичайно, при цьому необхідно активізувати в людині ЇЇ волю, особистіші ресурси, щоб перебороти визначені тенденції.

У цій ситуації важливу роль відіграє мотивація клієнта і його сім'ї. Від цього залежать нсихокорекціґші заходи, спрямовані па особистість людини як творця своєї долі, введення клієнта в різні об'єднання, клу­би, спрямовані па надання взаємної допомоги людям із алкогольною залежністю тощо.

Робота з конфліктуючою сім'єю може проводитися тільки після заяви однієї з її членів або виявлення стресового стану у дитини. Причо­му соціальна робота з такою родиною починається з досить детального вивчення існуючої сімейної проблеми. Варто помітити, що зовнішні труд­нощі, такі, як матеріальні обмеження, непевність у завтрашньому дні, безробіття тощо, як правило, лише загострюють сімейні конфлікти та прояви істеричності, психоастенічпості. У процесі трудової зайнятості, самовиховання вони можуть компенсуватися, а під виливом зовнішніх і інших причин можуть актуалізуватися і зумовити постійні конфлікти, що завжди відбиваються па психічному стані дитини.

З такими родинами робота приводиться шляхом індивідуальних бесід, групової чи психотерапії, ігрової терапії, зокрема терапії "скульптурна група", "сімейна угода" і іп.

Особливим об'єктом впливу соціального педагога (чи працівника) є дитина у кризовій сім'ї. Для роботи з нею фахівці використовують три основних функції:

— освітню,

— психологічну,

— посередницьку.

Ці функції передбачають проведення широкої просвітницької роботи з батьками, допомога у вихованні, створення умов для активного змістов­ного життя.

Психологічна функція передбачає соціальпо-пспхологічпу підтримку (разом з батьками) і корекцію.

Посередницький компонент містить:

— допомогу в організації дозвілля сім'ї;

— координацію діяльності різних відомств у вирішенні проблем кон­
кретної сім'ї;

— інформування родини з питань соціального захисту.

Принциповим у підході українських соціальних працівників до надан­ня допомоги сім'ї є визначена пасивна роль самої сім'ї. Соціальний прац­івник "допомагає", "координує", "інформує", тобто керує процесом сім'ї із кризового положення.

У даний час значного поширення у світі набула допомога клієнту, орієнтована па його активну участь у визначенні і реалізації соціальних послуг.

Основною метою такої допомоги є вияв­лення ресурсів для подолання кризисності всередині сім'ї, розвиток у її членів навичок позитивного творчого поводження.

Відповідальність за успішність реалізації послуг і застосування пави­чок позитивного поводження несе сама сім'я, оскільки тільки від неї залежить успішність падання допомоги. Підкреслимо цю принципову по­зицію: сім'я несе відповідальність за ефективність надання їй послуг.

Головними принципами такої соціальної роботи із сім'єю є:

— індивідуальний підхід;

— зосередження уваги па клієнті й орієнтація на розвиток наявних
резервів;

282 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 283

— готовність сім'ї приймати допомогу соціальних працівників, педа­
гогів, лікарів і ін;

—системний підхід до вирішення проблем сім'ї.

Щодо системного підходу, варто запам'ятати головне: людина розг­лядається як активна особистісиа система, залучена до соціальної систе­ми міжособистіспих взаємин більш високого порядку. Соціальний праці­вник у цьому випадку стає частиною системи сім'ї. Робота соціального працівника із сім'єю починається із вивчення всієї системи її соціальних зв'язків, де діють не тільки сім'я, але і школа, сусіди, родичі та інші.

У роботі із сім'єю має значення конструктивістська перспектива кож­ного з її членів. Це означає, що на поводження людини у конкретній ситуації впливає не тільки поводження партнерів у іптеракції, але і влас­не бачення дійсності (конструкція дійсності).

У ході професійної роботи з родиною застосовуються різні методи.

Важливим є ставлення соціального працівника до сім'ї: повага, емпа-тія і послідовність у своїх діях.

Приведена нижче класифікація стосується методичних прийомів па різних рівнях системи. Методи роботи пе можна розглядати ізольовано один від одного. У залежності від вимог конкретної ситуації може засто­совуватися той або інший метод, або їхня комбінація. Важливою є не­обхідність співробітництва з іншими установами і використання їхніх пропозицій і можливостей.

Соціально-иєдагогічна робота із сім'єю припускає співробітництво з усіма членами родини. При цьому використовуються методи сімейно-тераиевтичного мислення і поводжен­ня, що співвідносяться із ситуацією у конк­ретній проблемній сім'ї. Робота проводиться за двома напрямками: ^ рішення проблем па соціально-екопомічпому рівні; •/ рішенням проблем на рівні відносин. Це є методами соціальної роботи і сімейної психології. Першочергова увага приділяється проблемам, від яких сім'я страж­дає найбільшою мірою або які вважає головними найближче оточення сім'ї. Причому важливим є усвідомлення цих проблем членами сім'ї.

Як одна з ефективних форм сімейної терапії часто застосовується метод "сімейних конференцій". Сутність його полягає у4 спільному об­говоренні сімейних ситуацій і проблем. Результатом чого є відновлення

контактів між членами сім'ї, виявлення і нівелювання неконструктивних стереотипів поводження, заміна їх конструктивними і функціональними. Відносини членів сім'ї із соціальним працівником повинні бути, з одного боку, досить довірливими, щоб можна було обговорювати про­блеми, у тому числі і делікатного характеру. З іншого — повинні бути досить діловими для того, щоб соціальний працівник завжди міг висло­вити свою думку, навіть якщо її пе розділяють члени сім'ї клієнта.

Поряд із усіма соціальними й еко­номічними труднощами, властивими сім'ї, яку опікують, вона характери­зується ще й тим, що негативні взає­мини переживає досить часто, а в побудові гармонійних відносин має дуже малий досвід. Дії соціального працівника спрямовані на ініціювання практичних дій, бесід, у результаті яких у членів сім'ї здобувається досвід позитивних відносин, конструк­тивного вирішення кризових ситуацій.

Основні напрямки дій, що формують нові взаємини і навички, це планування витрат, ведення домашнього господарства, організація дозв­ілля, підтримка вирішення шкільних проблем і тлі. Головне, що повинно стати результатом такої роботи — це досвід позитивних відносин і по­чуття самоповаги. Саме самоповага є головним інструментом у соціальній

роботі із сім'єю.

Ситуація у кризовій сім'ї часто характеризується соціальною ізоля­цією і низькою самооцінкою. У ході групової роботи члени сім'ї здобу­вають досвід налагодження контактів і спілкування з іншими людьми. Таким чином, можна боротися із соціальною ізоляцією.

Ще один важливий елемент групової роботи полягає в тім, щоб виявити індивідуальні сильні сторони членів групи, підтримати їх і зро­бити очевидними для окремого члена групи і для групи в цілому.

У рамках співробітництва з місцевими державними органами можна проводити різні види групової роботи, наприклад, жіноче свято або ди­тячий день.

Крім того, до видів робіт, що виходять за межі сім'ї, відносяться також організація канікул, дозвілля і спільні заходи для всієї сім'ї. Спільно пережиті позитивні емоції зменшують почуття соціальної ізольо­ваності, властиве кризовій сім'ї, і позитивно впливають на формування почуття власної гідності.

Поиск по сайту: