Фразеологічні сполучення

Фразеологічні сполучення — «тип фраз, створюваних реалізацією зв'язаних значень слів». Фразеологічні сполучення не є безумовними семантичними єдностями.Вони аналітичні: «зачепити почуття», «гордість».
У них значення слів виокремлюються чіткіше, різкіше, вони аналітичні: зачепити честь (самолюбство, гордість, інтереси), порушити питання (справу, клопотання). Слово зі зв'язаним значенням допускає синонімічну заміну: глупа ніч — пізня ніч, малиновий дзвін —милозвучний дзвін; поєднується з одним словом (безпросипне п'янство) чи з обмеженим рядом слів (страх, жаль, зло, досада бере при неможливості радість, задоволення, насолода бере). Фразеологічні сполучення практично не мають омонімів.
Семантична класифікація і концепція В. Виноградова здобули чи не найбільше прибічників (В. Жуков, О. Бабкін, В. Телія). Різною мірою її розробляли й українські лінгвісти, зокрема Г. Удовиченко, М. Жовтобрюх В. Русанівський, Д. Баранник, Н. Москаленко, Ф. Медведєв, М. Алефіренко,Л. Скрипник. Дуже швидко виявилися й вразливі місця семантичної класифікації В. В. Виноградова: окремі підгрупи в середині типів виділяються на основі різних критеріїв; нерідко важко визначити межу між фразеологічними зрощеннями і фразеологічними єдностями (а тому їх об'єднують в одну групу — ідіоми); два перші типи фразеологічних одиниць різко протиставлені третьому — як цілісні (зрощення і єдності) аналітичному (фразеологічні сполучення). Значна кількість фразеологічних одиниць залишилася неохопленою.

Висновки

1. Фразеологія – це постійно живий, оновлюваний, виразно емоційний компонент кожної мови, а отже, й української. Фразеологія як наука – порівняно молода галузь. Загальнослов’янська фразеологія представлена у дослідженнях О.Потебні, Ф.Буслаєва, В.Виноградова, Б. Ларіна, Л.Булаховського, Ф.Медведєва, Г.Удовиченка, Ф.Янковського. Вагомий внесок у розробку проблем фразеології сучасної української літературної мови зробили Л.Булаховський, І.Білодід, М.Жовтобрюх, І.Чередниченко, А.Коваль, В.Коптілов, Л.Скрипник, В.Ужченко та інші, чий доробок важко переоцінити.

2. Фразеологія – це сукупність більш чи менш усталених, семантично нерозчленованих чи відносно членованих словосполучень. У широкому розумінні фразеологія ―це незмінний за формою компонент мовної творчості, що включає в себе різні ідіоматичні звороти, каламбури, ―фразеологічні зрощення і ―фразеологічні єдності (за В.В.Виноградовим), це висловлювання видатних осіб, вислови переважно літературного характеру.

3. Фразеологізми – це невичерпні мовні джерела, які живлять мовлення будь-якої стильової зорієнтованості. Фразеологізми наповнюють мовлення глибинною свіжістю, надають йому художнього звучання, лексичної й синтаксичної витонченості, довершеності. Вони фіксують найтонші відтінки думок, почуттів, найрізноманітніші якості мовлення людей, надають йому виразності, національного колориту.

4. В останні роки фразеологія розвивалась досить активно. В українському мовознавстві з’явилась низка ґрунтовних досліджень, у яких, зокрема, висвітлюються істотні питання класифікації фразеологізмів, їхньої структури, семантики, стилістики, перспективи розвитку фразеологічних одиниць у деяких мовах.

5. Досліджуючи проблематику становлення та розвитку фразеології, важливо якомога чіткіше виділити коло тих мовних одиниць, які об’єднані поняттям фразеологія, бо, як свідчать наукові розвідки, в сучасних розвинених мовах посилюється процес видозмінювання семантичної та структурно-семантичної організації різних розрядів сполучень, об’єднаних загальним терміном ―сталі словесні комплекси.

6. Фразеологічні одиниці слід вивчати не самі по собі, не ізольовано, а в тісному зв’язку з іншими одиницями мови. Сполучаючись у процесі мовлення із словами, словосполученнями, вони виступають органічними елементами цілісної комунікативної одиниці, беруть активну участь у формуванні її змісту, надають йому особливої виразності, яскравого стилістичного забарвлення. Значення фразеологічної одиниці включає кілька елементів. В основі семантики більшості фразеологізмів лежить етимологічний елемент змісту, який є не що інше, як залишкове уявлення про будь-який факт, подію.

7. Фразеологізми пов’язані з найрізноманітнішими предметно-чуттєвими сферами, причому функціональна активність їх у різні часи неоднакова і зумовлюється суспільно-побутовими чинниками.

8. Лексичне значення слова і фразеологічної одиниці не адекватні, хоч моменти спільного тут є. Виражаючи певне логічне поняття, переважна більшість фразеологізмів, функціонально співвідносних із словом, відзначається більшою конкретністю значення. Крім того, значення фразеологічних одиниць частіше, ніж у словах, супроводжується різними образними характеристиками.

9. Скарбниця фольклору, що, за влучним визначенням Максима Рильського, є «вірним дзеркалом народного життя, правдивим; літописом історичних подій», зберігає великий фразеологічний фонд, викликаний до життя певними історичними обставинами, вікопомними подіями.

10. Не можна не помітити й того, що майже кожна сфера людського буття виробила своє образне означення тих чи інших осіб, реалій, дій і їх

характеристик — атрибутивних чи адвербіальних,— що зумовило численність паралельних засобів висловлення і їх стилістичну розмаїтість.

11. У більшості фразеологічних одиниць експресивно-емоційне забарвлення є стабільним. Його легко визначити і тоді, коли фразеологізм ужитий поза контекстом, отже, таке забарвлення соціально визначене і закріплене за ним як за певною лінгвістичною одиницею. Через фразеологічні одиниці яскраво виражається ставлення мовців до дійсності, передається багатобарвна гама емоцій — співчуття, захоплення, зневаги, презирства і т.п.

Поиск по сайту: