Конституційно-правовий статус Верховної Ради України. мають і реалізують у процесі виборчих кампаній свое конституційне право обирати і бути обраними (активне та пасивне виборче право)

мають і реалізують у процесі виборчих кампаній свое конституційне право обирати і бути обраними (активне та пасивне виборче право). Звичайно, виборці — не весь народ, але вони є конституційно визна-ченою, політичною правоздатною і дієздатною його складовою, яка формує парламент¹. Одержуючи на виборах представницький мандат, народні представники мають виражати волю виборців, тобто ті суспільні інтереси, що забезпечують виконання основних функцій парламенту.

Постійний характер діяльності та періодичність формування. Зміст цієї ознаки парламенту України полягає, з одного боку, в тому, що Верховна Рада України є постійно діючим органом державної вла-ди, з іншого — відповідно до частини п'ятої ст. 76 Конституції Ук­раїни строк повноважень Верховної Ради України становить п'ять років, що свідчить про періодичність її формування.

Постійність діяльності Верховної Ради України зумовлена харак­тером діяльності народних депутатів України. Постійна основа діяль­ності народних депутатів означає, що відповідна діяльність на весь період мандата має бути, по суті, головним видом їхньої професійної діяльності. ІДе випливає зі змісту Рішення Конституційного Суду Ук­раїни у справі щодо несумісності посад народного депутата України і члена Кабінету Міністрів України від 4 липня 2002 р.²

Постійна основа депутатської діяльності свідчить про розвиток Верховної Ради України на засадах парламентаризму. Адже Україна відмовилася від практики радянських часів, коли постійно діючим органом була Президія Верхової Ради, а Верховна Рада на своїх кількаденних сесіях звичайно вирішувала питання, по суті, супрово-джувального характеру щодо діяльності її Президії³.

Важливою ознакою українського парламенту є періодичність терміну його формування. Ця риса є так званою періодичною пе-ревіркою відповідності інтересів, що виражаються, пріоритетам суспільно-політичних сил у державі.

¹ Котелевская И. В. Современньій парламент // Государство и право. — 1997. —
№ 3. — С. 9-10.

² Вісник Конституційного Суду України. — 2002. — № 4.

³ Конституція України: Науково-практичний коментар / В. Б. Авер'янов, О. В. Ба­
танов, Ю. В. Баулін та ін.; Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та
ін. — X.; К., 2003. — С. 376-377.

Розділ 17

Правовим оформленням періодичності формування парламенту є чергові вибори — вибори, що проводяться в період закінчення строку повноважень (легіслатури), закріпленого на конституційному рівні для функціонування певного виборного органу. До речі, строки по­вноважень виборних органів народного представництва, як правило, регламентуються нормами конституції та мають імперативний харак­тер.

У багатьох пострадянських державах мали місце кампанії, дис-кусії щодо можливості, доцільності, необхідності перенесення або навіть відміни чергових виборів. Такі процеси відбувалися в Росії у період підготовки парламентських (1995 р.) та президентських (1996 р.) виборів. У деяких колишніх радянських республіках, а нині — самостійних державах, зокрема в Казахстані, Узбекистані, Азербайджані, чергові вибори були перенесені. Мали місце ці про­цеси і в Україні навесні-влітку 1997 р., ініційовані як Президентом, так і частиною народних депутатів, а також у квітні 2007 р., ініційо­вані Президентом України. Відповідно до Указу Президента України «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів» від 26 квітня 2007 р. позачергові парламентські вибори перенесені у зв'язку з припиненням повнова­жень Верховної Ради України з 27 травня 2007 р. на 24 червня 2007 р.¹ Пізніше у результаті домовленостей між Президентом України, Головою Верховної Ради України та Прем'єр-міністром України дату дострокових виборів до парламенту було перенесено на 30 вересня 2007 р.

Слід погодитися з авторами, які зауважують, що подібне перене­сення виборів є негативним чинником. Адже політичні вибори про­водяться не через чиєсь бажання, а тільки тому, що так передбачено чинною Конституцією держави як політичним договором між суспільством і державою в установленні правового механізму реалі-зації взаємних прав, обов'язків, порядку та відповідальності².

¹ Указ Президента України «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ра­
ди України» №264/2007 від 2 квітня 2007 року // Ьир://«г»лу.рге8Ійеп1.еоу.иа; Указ
Президента України «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Ук­
раїни та призначення позачергових виборів» № 355/2007 від 26 квітня 2007 року //
пМр://иг\у\у.ргезіс1еп1,.&оу.иа.

² Конституційноправові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми те-
орії і практики: До 10-ї річниці незалежності України. — К., 2001. — С. 33-34.

Поиск по сайту: