Народнии депутат України. манням вимог, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України1

манням вимог, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України¹.

Направлення запиту народного депутата України до органів Вер-ховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташова-них на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, відповідно до рішення Конституційного Суду України не потребує прийняття рішення Верховною Радою України².

Відповідно до Конституції України (п. 34 частина перша ст. 85) народнии депутат має право направити запит до Президента України за умови прийняття рішення парламентом, що в свою чергу приймається за наявності попередньої підтримки вимоги про направлення запиту не менш як однією третиною від його конституційного складу.

Водночас, оскільки форми такої попередньої підтримки (шляхом голосування, збору підписів народних депутатів України тощо) Кон-ституцією України, Законом «Про статус народного депутата Ук­раїни» не визначені, Конституційний Суд України вирішив, що виз-начення форм попередньої підтримки вимоги народного депутата України, групи народних депутатів чи комітету Верховно!' Ради Ук­раїни про направлення запиту до Президента України є компе-тенцією парламенту України. Рішення про направлення запиту на­родного депутата до Президента України має прийматися Верховною Радою України більшістю від її конституційного складу³.

Регламентом Верховної Ради України, затвердженим 16 березня 2006 р., передбачено, що рішення про направлення запиту до Прези-

¹ Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 р. у справі за консти­
туційний поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлума-
чення положень статті 86 Конституції України, а також'частини другої статті 15 та
частини першої статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України»
(справа про запити і звернення народних депутатів України до органів дізнання і до-
судового слідства) // Конституція України (з офіційними тлумаченнями Консти­
туційного Суду України). — С. 220-231.

² Рішення Конституційного Суду України від 14 жовтня 2003 р. у справі за консти­
туційний поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення поло­
жень частини другої статті 84, пункту 34 частини першої статті 85, частини першої
статті 86, статті 91 Конституції України, частин другої, третьої, четвертої статті 15
Закону України «Про статус народного депутата України» (справа про направлення
запиту до Президента України) // Конституція України (з офіційним тлумаченням
Конституційного Суду України). — С. 293-301.

³ Рішення Конституційного Суду України від 14 жовтня 2003 р. — С. 293-301.

І2а-8152

Роздш 18

дента України на вимогу народного депутата, групи народних депу­татів, комітету має бути попередньо підтримане підписами не менш як однієї третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, а за відсутності такої кількості підписів — шляхом відкритого поіменного голосування за підтримку запиту не менш як однієї третини народних депутатів від конституційного складу парла­менту. Рішення про направлення попередньо підтриманого запиту до Президента України вважається прийнятим. якщо за нього проголо-сувала більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, і оформляється постановою.

Президент України, керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, до яких звернуто запит, зобов'язані повідомити народного депутата (гру-пу народних депутатів, комітет Верховної Ради України) у письмовій формі про результати розгляду його (їх) запиту у 15-денний строк з дня його одержання або в інший встановлений Верховною Радою Ук­раїни строк.

Якщо запит з об'єктивних причин не може бути розглянуто у вста­новлений строк, Президент України, керівник відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організаиії, до якого звернуто запит, зобов'язаний письмо-во повідомити про це Голову Верховної Ради України та народного депутата (групу народних депутатів, комітет парламенту), який вніс запит, і запропонувати інший строк, який не повинен перевищувати одного місяця після одержання запиту.

При цьому народному депутату надається право безпосередньо брати участь у розгляді внесеного ним запиту керівником органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації. На його вимогу ці особи зобов'язані повідо­мити народному депутатові про день розгляду порушених у запиті пи-тань завчасно, але не пізніш як за три дні до їх розгляду.

Відповідь на депутатський запит, внесений народним депутатом, групою народних депутатів, комітетом надається відповідно Голові Верховної Ради України і народному депутату, який його вніс; Голові Верховної Ради і народному депутату, підпис якого під запитом зна­читься першим; Голові Верховної Ради і голові комітету парламенту. Відповідь надається в обов'язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено запит, за підписом його керівника чи посадо-

Народнии депутат України

вої особи, керівником підприємства, установи та організації, об'єднання громадян, на ім'я яких було направлено запит.

Народнии депутат (представник групи народних депутатів, комітет Верховної Ради України) має право дати оцінку відповіді на свій депутатський запит. Таким чином, відповіді на депутатський за­пит оголошуються головуючим на пленарному засіданні в тому разі, якщо на цьому наполягає народнии депутат, який є його ініціатором. По відповіді на запит може бути проведено обговорення, якщо на ньому наполягає не менше однієї п'ятої від конституційного складу Верховної Ради України. За результатами обговорення відповіді на депутатський запит Верховна Рада України приймає відповідне рішення.

При обговоренні відповіді на депутатський запит на засіданні пар­ламенту повинні бути присутні у порядку, встановленому законом про Регламент Верховної Ради України, керівники, до яких звернуто запит. Вони можуть уповноважувати інших осіб бути присутніми при обговоренні відповіді на запит лише у виняткових випадках із вмоти-вованим обгрунтуванням.

Важливим є також право народних депутатів України об'єднувати-ся в депутатські фракції (групи). Так, парламентарій має право бути членом лише однієї зареєстрованої депутатської фракції (групи). Як член депутатської фракції (групи) він, зокрема, може: обирати та бу­ти обраним до її керівних органів; пропонувати питання для розгляду депутатською фракцією (групою); вносити пропозиції до питань, які розглядаються на засіданні депутатської фракції (групи), виступати з обгрунтуванням своїх пропозицій; брати участь в обговоренні будь-якого питання, яке розглядається на засіданні депутатської фракції (групи).

Зміни до Конституції України, внесені Законом від 8 грудня 2004 р., передбачають за невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або його вихід із складу такої фракції дост-рокове припинення депутатських повноважень на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення.

Регламентом Верховної Ради, який повністю відтворює наведену конституційну норму, передбачається, крім того, що народнии депу­тат, якого виключено зі складу депутатської фракції, є позафракційним

Розділ 18

(частина четверта ст. 59). Такий депутат має право за особистою за­явок) увійти до складу коаліції чи опозиції (частина четверта ст. 61).

Водночас Закон «Про статус народного депутата України» містить норми, що дозволяють народному депутату вільно вийти зі складу де­путатської фракції (групи), а також передбачають можливість його невходження до жодної зареєстрованої депутатської фракції чи депу­татської фупи (частини п'ята, шоста ст. 13). Це свідчить, зокрема, про необхідність приведення чинного законодавства про статус народно­го депутата у відповідність до конституційних норм.

Згідно з чинним законом народний депутат за погодженням з відповідною депутатською фракцією (групою) може бути обраний од-ночасно членом одного комітету Верховної Ради України і тимчасової слідчої чи тимчасової спеціальної комісії. У такому статусі парламен-тарій має право: вносити пропозиції про розгляд на засіданнях відповідного комітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії будь-якого питання, що належить до їх компетенції, а також брати участь в обговоренні питань, які вносяться на розгляд цих ор-ганів; отримувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій до-помогу, необхідну для роботи у складі тимчасових спеціальних чи тимчасових слідчих комісій парламенту; має також право викласти свою окрему думку як додаток до рішення комітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії.

Окрему групу становлять правоможливості, опосередковані відно-синами, пов'язаними із забезпеченням права народного депутата не-обхідною інформацією.

Право народного депутата на інформацію є комплексним і скла-дається, зокрема, із права одержувати інформацію, що стосується йо­го депутатської діяльності, права її використовувати, права користу-ватися засобами масової інформації та ін. Зокрема, для того щоб ма-ти достатню інформацію продіяльність парламенту, іншихдержавних органів, народний депутат має право одержувати, а апарат Верховної Ради України відповідно зобов'язаний забезпечити це право, акти Верховної Ради України, Президента України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та інших центральних органів вико-навчої влади, рішення Конституційного Суду України, Верховного Суду України, офіційні матеріали Рахункової палати і Центральної виборчої комісії. За законодавством, при зверненні народного депу­тата зобов'язані надати йому офіційні матеріали щодо своєї діяль-

Поиск по сайту: