Органи правосуддя в Україні

Сам термін «судова влада» в такому контексті, як ми розуміємо його сьогодні, був вжитий у Деклараціїпро державний суверенітет Ук-раїни: державна влада в республіці здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

Введення до Конституції та законодавства поняття «судова влада» вимагає нового осмислення ролі і призначення суду у структурі дер­жавної влади і в суспільстві. Із звичайної державної установи, яка бу-ла складовою адміністративно-командної системи, провідником партійно-державної політики і органом боротьби зі злочинністю, суд має стати незалежним і самостійним державним органом. Обслугову-ючи суспільні потреби, суд у правовій державі вирішує свої специфічні завдання: здійснює правосуддя, вирішує спори і конфлікти із застосуванням або виконанням законів. Його функції і роль як органічно притаманного правовій державі органу мають зростати, а авторитет — зміцнюватись.

Суду належатиме провідне місце в юридичній системі країни. Діяльність інших правових установ і правоохоронних органів спрямо-вана на забезпечення здійснення правосуддя.

В юридичній літературі, багатьох офіційних документах судова влада ототожнюється з правосудиям. Однак саме правосуддя тлума-читься і у широкому, і у вузькому значеннях: як будь-яка діяльність, що здійснюється судом і тільки як розгляд справ у судовому засіданні¹.

Підсумовуючи викладене, можна зупинитися на такому визна-ченні. Судова влада — самостійна і незалежна гілка державної влади, утворена для вирішення на основі закону шляхом здійснення право­суддя державними органами — судами в особі суддів і залучених у встановлених законом випадках до здійснення правосуддя представ-ників народу соціальних конфліктів між державою і громадинами, самими громадянами, юридичними особами, контролю за консти-туційністю законів; захисту прав громадян у їх взаємовідносинах з органами виконавчої влади і посадовими особами; контролю за до-держанням прав громадян при розслідуванні злочинів і проведенні оперативно-розшуковоїдіяльності; встановленні юридичних фактів².

¹ Правина А. А. Концепция развития законодательства о судоустройстве // Правовая
реформа: концепция развития российского законодательства. — М., 1995. — С. 175.

² Петрухин И. Л. Проблема судебной власти в современной России // Государство и
право. — 2000. — № 7. — С. 15.

Розділ 22

До поняття судової влади входить також сукупність тих відпо-відальних владних повноважень, якими наділено суд з метою понов-лення порушеного права і справедливости, застосування заходів дер­жавного примусу до осіб, що зазіхають на державні інтереси, законні інтереси громадян та їх об'єднань, у тому числі заходів кримінально-го покарання до злочинців. Незалежна судова влада є важливим дійо-вим інструментом здійснення стримань і противаг у механізмі поділу влади. За своїм призначенням і функціональними можливостями во-на має особливу перевагу перед іншими гілками влади, бо не існує та-кої діяльності держави в особі її органів, яка не підлягала б судовому контролю. Це саме той політичний і правовий феномен, який адекватно відображає прагнення побудувати на українській землі де-мократичну, правову державу, засновану на доктрині поділу влади¹. Судова влада в Україні здійснюється тільки судом. Без суду не може бути правосуддя, немає і не може бути судової влади.

Як і законодавча та виконавча гілки влади, судова влада в Україні за своею природою є владою народу, який є її джерелом, а також і безпосереднім учасником здійснення через інститути народних засідателів та присяжних. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, включаючи і сфери функціонування законодавчої та виконавчої гілок влади. Завдяки своїм юридичним можливостям судова влада впливає на їх дії і рішен-ня, а в разі їх неправомірності, суперечливості або колізійності — вирішує конфліктні ситуації і тим самим гармонізує суспільні відно-сини та соціальні процеси, виконуючи роль стримань і противаг. Суд як орган держави може прийняти рішення і проти неї та її інституцій, коли вони порушують або виходять за межі Конституції та законів, правових норм, прийнятих ними ж, здійснюючи таким чином певне правове обмеження держави в особі її органів і посадових осіб, захи-щаючи демократичні підвалини суспільства, забезпечуючи за-конність і правопорядок, стабільність і впевненість у суспільних відн осинах².

¹ Стефанюк В. С. Судова система України та судова реформа. — К., 2001. — С. 21.

² Скомороха В, Окремі питання поділу влади, визначення державної та судової влади,
незалежності судової влади // Вісник Конституційного Суду України. — 2000. —
№ 1. — С. 65.

Органи правосуддя в Україні

22.2. Суди — виключні органи правосуддя

Правосуддя — це така сфера державно!' діяльності і суспільного життя, у якій ідеї правової держави знаходять найбільш яскраве втілення. У правовій державі суд захищає загальнолюдські цінності — життя, здоров'я, честь, гідність, соціально-економічні, політичні та інші права особи. Саме у сфері здійснення правосуддя мають послідо-вно реалізовуватися такі важливі правові принципи, як можливість звернення до суду за судовим захистом, презумпція невинуватості, право обвинуваченого на захист, недоторканність особи і особистого життя громадян. Діяльність органів правосуддя покликана забезпечу-вати переведення абстрактних правових норм у реальні права і обов'язки громадян, тим самим утілюючи в життя волю законодавця, вирішувати конфлікти між державою і особою, де суд фактично здійснює контроль над актами і діями органів державного управ-ління. Саме завдяки правосуддю урівноважується фактична нерівність між могутньою державною владою і людиною. Правова держава не може переступити через закріплені у конституції принци­пи і норми, що здатні обмежити її владу над людиною і суспільством.

Правосуддя покликане виконувати в суспільстві глибоко інтегру-ючу, стабілізуючу функцію. До того ж одночасно з правом правосуд­дя — це обов'язковий, найважливіший гарант прав учасників правовідносин, фундаментальних прав і свобод людини.

Нині всі питання щодо обмеження конституційних прав і свобод людини вирішуються судами. Так, тільки суди вирішують питання щодо застосування до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного за-побіжного заходу у вигляді взяття під варту і продовження строків тримання під вартою, про надання згоди на проведення огляду приміщення чи іншого володіння особи, обшуку і виїмки, про накла-дення судами арешту на кореспонденцію та її виїмку, зняття інфор-мації з каналів зв'язку. При цьому також передбачається судовий захист особи. Зокрема, затриманий у зв'язку з підозрою у вчинені злочину вправі оскаржити до суду це затримання.

Щоб правосуддя могло виконувати свою місію, воно має бути незалежним, достатньо повноважним і авторитетним, спроможним захищати права суб'єктів правовідносин і протистояти свавіллю і без-законності в суспільстві. Підвищення ролі органів правосуддя, а та­кож ефективності роботи інших органів, що охороняють законність і

Розділ 22

правопорядок, є важливою передумовою позитивних перетворень, які мають здійснюватись в економічній і політичній системі України. Чим вища роль і авторитет органів правосуддя, чим більшою самостійністю і незалежністю користується суд щодо органів влади і управління, тим вищим у державі є рівень законності й демократа.

Вирішальним кроком у визначенні засад правосуддя як особливої функції державної влади, основ організації судових органів в Україні, їх системи, основних принципів судочинства, положень щодо статусу суддів, демократичних підвалин суддівства, участі народу в його здійсненні стало прийняття у 1996 р. Конституції України. В Основно­му Законі визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виклюнно судами, їх юрисдикція поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, а судові рішення обов'язкові до виконання на всій території України. Ці та інші конституційні установлення стали основою для по-дальшої розробки і здійснення судово-правовоїреформи в Україні. Вони знаходять свое втілення і деталізацію у законодавстві, що має важливе значення для розвитку та зміцнення української державності, демо­кратичних і правових засад нашого суспільства.

Суд — це не просто один із елементів механізму, що регулює склад-ний комплекс соціальних відносин у суспільстві із законодавчою і виконавчою владою. Справжнє підпорядкування правотворчості і правозастосування нагальним потребам людини можливе лише шля­хом реформування судоустрою і судочинства, включаючи вже існуючі галузі судочинства і судову юрисдикцію в нових сферах суспільного життя. Саме судова влада та її основа — правосуддя спроможні ефек-тивно гарантувати законні інтереси і права громадян, забезпечити діяльність держави необхідною легітимністю, надати їй відповідну правову основу, без якої вона рано чи пізно перетвориться на політичне свавілля і насильство над людиною і суспільством.

Нині в Україні є достатньо підстав для створення справді демокра­тичного, незалежного, справедливого і неупередженого правосуддя, для посилення судової влади, від стану якої багато в чому залежить си­ла держави. Зі слабкою судовою владою, недосконалим правосуддям наше суспільство не зможе поліпшити стан справ в економіці, подола-ти злочинність, протистояти розкраданню державного майна тощо.

Реформи, спрямовані на удосконалення правосуддя, підвищення статусу суддів, мають сприяти подоланню багатьох негативних тен-денцій, притаманних цій системі і, перш за все подоланню відчужен-ня, що склалося між особою та державноправними структурами

Поиск по сайту: