 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Методологічні підходи до аналізу соціальної стратифікації
| Функціональний підхід | Конфліктологічний підхід | Еволюційний підхід |
| 1. стратифікація природна, необхідна, неминуча, бо пов’язана з багатоманітністю потреб, функцій і соц. ролей. 2. винагорода здійснюється у відповідності з роллю і тому справедлива. 3. стратифікація забезпечує оптимальне функціонування суспільства. | 1. стратифікація необхідна, але й не неминуча. Вона виникає з конфлікту груп. 2. стратифікація неспра-ведлива. Її визначають інтереси можновладців. 3. стратифікація утруднює нормальне функціонування суспільства. | 1. стратифікація не завжди є необхідною і корисною. Вона з’являється не лише в силу природних потреб, але й на основі конфлікту, що виникає у результаті розподілу додаткового продукту. 2. винагорода може бути справедливою і неспра-ведливою. стратифікація може сприяти, а може утруднювати розвиток. |
Зазначені групи соціальних статусів утворюють пІдструктури соціальної структури суспільства. У підсумку ми маємо економічну, політичну, релігійну, демографічну, професійну, сімейно-родинну, територіально-поселенську пІдструктури суспільства. Кожну з цих структур можна розглядати під іншим кутом — як інституціональні сфери. Сімейно-родинна структура описує інститут сім'ї і шлюбу, професійна й економічна (як найбільш численні і різнорідні) — утворюють відразу декілька соціальних інститутів — держава і право, виробництво, освіта. Релігійна структура, власне кажучи, належить до інституту релігії. Тільки демографічна і територіально-поселенська структури не утворюють соціальних інститутів.
Отже, три фундаментальних поняття соціології — соціальна структура, соціальна стратифікація і соціальні інститути — виявляються тісно пов'язаними між собою завдяки соціальним статусам і ролям. Однак історичним механізмом, спільним для всіх них, є суспільний розподіл праці. Поглиблення розподілу праці та її спеціалізація створили таким нином усе різноманіття соціальних статусів і ролей.
Аналіз також показує, що будівельні "цеглинки" будинку соціальної структури суспільства — статуси і ролі — мають ще три грані: "ширину ", або права, "довжину", або обов'язки, і "висоту", або відповідальність. Таким чином ми одержали тривимірне зображення суспільного життя. Усі три грані — невід'ємні атрибути суспільного розподілу праці, однак і сам статус — теж породження такого розподілу. Адже він описує місце індивіда в системі суспільного розподілу праці, що пронизує усе суспільство. Разом з тим завдяки тривимірній формі суспільного життя наші "цеглинки" щільніше прилягають одне до одного, утворюючи єдине ціле. Грані даних "цеглинок" з'єднуються між собою найміцнішим "цементом" — соціальними нормами, оскільки вони "замішані" на законах, звичаях і традиціях. За 'їхнім дотриманням ретельно стежить будь-яке суспільство за допомогою інституту соціального контролю. Таке "будівництво" тягнеться повільно — цілими століттями — зате "будинок" виходить дуже міцним. А там, де поспішають, складають закони на швидку руку, вигадують штучні звичаї й обряди, абияк розподіляють права й обов'язки, нарешті, не стежать за дотриманням відповідальності всіма посадовими особами, включаючи найвищих, міцний суспільний фундамент створити практично неможливо.
Поиск по сайту: