Соціальна психологія служби сім'ї

Соціально-психологічні служби сім'ї є ще одним напрямом при­кладних досліджень. Державна політика, яка проводиться в нашій країні щодо родини, припускає зусилля всього комплексу суспіль­них наук. Соціальна психологія приділяє увагу родині, розглядає її як приклад природної малої соціальної групи, де особливості такої групи здобувають у сім'ї визначену специфіку. Водночас знання закономірностей функціонування та розвитку малих груп вносить вклад і у вивчення взаємин у родині.

Соціальна психологія вирішує в цій сфері декілька завдань:

- підготовка молодих людей до створення сім'ї (ознайомлення зі специфікою сімейних стосунків, сімейними ролями та їх зміною в епоху НТР, роллю родини як інституту соціалізації дитини);

- участь у роботі "служби знайомства" (однак лише психологія тут не допоможе, потрібна також система державних і суспіль­них заходів);

- допомога існуючим родинам (кількість розлучень зростає, що свідчить про невміння будувати повсякденні взаємини. При цьо­му важливо з'ясувати форму та структуру сімейних конфліктів, способи їхнього розв'язання). Соціальний психолог повинен навчити правильному спілкуванню в родині за допомогою так званого соціально-психологічного тренінгу. Це питання нале­жить до сфери так званих спеціальних сімейних консультацій, що вже функціонують;

- дослідження внутрішньосімейних настанов щодо дітей і проб­леми міжособистісної атракції, тобто закономірності формуван­ня почуття прихильності, дружби, любові. Наприклад, батьків­ська любов - особливе соціальне явище.

К. Росс написав цікаву і корисну книгу "Як насправді люби­ти дітей". Любити дитину потрібно беззастережно і щиро. Дити­ну можна порівняти із дзеркалом. Вона відображає вашу любов, а не починає любити першою. К. Росс рекомендує зовні виявляти свою любов до дітей за допомогою "очей", міміки, фізичного кон­такту (дотик, погладжування), пильної уваги до проблем дитини, для чого потрібно виділити час, що належав би тільки їй. Автор порушує актуальну проблему родини - навчитися любити синів. Дослідження показали, що дівчатка до року одержують у 5 разів більше фізичної ласки, ніж хлопчики. Багатьох людей 7-8-літній хлопчик своєю бурхливою енергією та жвавістю дратує, стомлює. Для того, щоб бути гарними батьками, ми повинні перебороти в собі ці негативні почуття. Чим позитивнішою є емоційна пам'ять про дитинство в підлітка, тим легше йому перенести важкий пе­ріод суперечностей дорослішання. К. Росс у своїй книзі постійно нагадує про те, що якщо ми хочемо, щоб наші діти, ставши дорос­лими, любили нас ніжно і захоплено, ми повинні зуміти зробити так, щоб ці перші уроки любові вони отримали саме від нас.

8.4. Вивчення проблем масової комунікації та пропаганди

Ще одним напрямком прикладних досліджень у соціальній пси­хології є вивчення проблем масової комунікації та пропаганди. Сфера пропагандистської роботи не може розвиватися, не спираю­чись на наукові розробки, зокрема на соціально-психологічні.

У період демократичних перетворень у суспільстві особливо актуальним стає вплив засобів масової комунікації на свідомість людей, оскільки з їхньою допомогою пропагуються і прищеплю­ються нові соціальні цінності та норми. У наш час об'єктами при­кладних досліджень є всі компоненти структури комунікативного процесу: комунікатор, повідомлення, аудиторія, канал, ефектив­ність. Найпоширеніші дослідження читацької аудиторії та лекцій­ної пропаганди. Досить повно розроблені питання про особливості контакту комунікатора з аудиторією. Однак багато досліджень ма­ють "локальний" характер і проводяться з ініціативи самих психо­логів, наукових закладів чи на замовлення окремих студій, телеба­чення, редакцій газет тощо.

У період підвищення ролі засобів масової комунікації як джерел об'єктивної інформації виникає необхідність в активному функці­онуванні підрозділів психологічної служби безпосередньо в теле- і радіостудіях, редакціях газет та журналів.

Професійна реклама є наймогутнішим засобом нарощування обсягів реалізації продукції. Для успішної господарської діяльності необхідно, щоб на ринку знали марку того чи іншого підприємства (фірми) не тільки експерти, а іі широкі кола споживачів. Зробити це можна за допомогою реклами в газет ах, на телебаченні, на по­пулярних конкурсах і змаганнях, на упаковці та засобах доставки вантажів тощо. Рекламна діяльність - це частина маркетингу, що становить комплекс заходів дослідження всіх питань, пов'язаних з процесом реалізації продукції.

Маркетинг передбачає вивчення торгівельно-збутової діяльнос­ті підприємства та всіх факторів, які впливають на процес вироб­ництва та просування товарів і послуг від виробника до споживача. З його допомогою керівництво підприємства отримує необхідну інформацію про те, які вироби й чому прагнуть купувати спожи­вачі, про ціни, прийнятні для споживачів, про те, у яких регіонах попит на ці вироби найвищий, де збут продукції підприємства мо­же принести найбільший прибуток. За допомогою маркетингу ви­значають, у яке виробництво найвигідніше вкласти капітал, де за­снувати нове підприємство. Саме маркетинг дає можливість зро­зуміти, яким чином виробник повинен організувати процес збуту своєї продукції, як треба проводити кампанію з просування на ри­нок нових виробів, будувати стратегію реклами тощо. Він також дає можливість підрахувати різні варіанти ефективності витрат на виробництво та реалізацію виробів і послуг.

Важливим завданням маркетингу є вивчення психології спожи­вача; дослідження мотивів його поведінки на ринку; аналіз рин­ку підприємства; дослідження продукту (чи виробу, виду послуг); аналіз форм і каналів реалізації продукції; аналіз обсягу товароо­бігу підприємства; вивчення конкурентів, визначення форм і рівня конкуренції; дослідження рекламної діяльності; визначення най­ефективніших способів просування товарів на ринку.

Усі процвітаючі американські компанії підсилили стандарти, встановлені федеральним агентством США із захисту прав та інте­ресів споживачів. Прагнення перевершити найсміливіші очікуван­ня споживача - це те, що сьогодні відрізняє найуспішнішого під­приємця.

Важливо запропонувати споживачу якісну продукцію підпри­ємства вперше. Процвітаючі фірми засвоїли, що для утримання споживача треба робити усе зі "знаком якості". Не можна допус­кати недоглядів у виробах чи послугах, з якими фірма виходить на ринок. Покупці очікують від сучасних виробників надійності та безпеки після придбання товару. Ось чому вони хочуть одержати від виробників інформацію про товари, послуги, що їх цікавлять.

Покупці завжди хочуть мати високоякісні товари та послуги, отримувати задоволення. Головне для компанії - робити те, що хо­чуть споживачі, а не те, що підприємство може випускати. Якщо куплена річ не влаштовує споживача, він повинен мати можливість її повернути. Споживачі не терплять довгих інструкцій щодо того, як їм діяти в ситуації, коли у виробі виявлена несправність, і вва­жають, що представники фірми повинні бути завжди готові до усу­нення причини їхньої незадоволеності. Ось чому багато компаній спеціально резервують 5-20 % обсягу продажів на відшкодування споживачам грошей у разі, якщо проданий товар їм не сподобався.

Діяльність сфери реклами має такі складові: вивчення товарів чи послуг, що мають бути розрекламованими, запитів споживачів, ринків, що мають бути освоєними; моделювання віддаленої в ча­сі мети; забезпечення асигнувань і розроблення творчого підходу; прийняття тактичних рішень із кошторису витрат при виборі за­собів реклами, розроблення графіків публікацій; складання оголо­шень, включаючи написання тексту, підготовку макета, художнє оформлення та виготовлення.

Реклама - це складне явище, котре створюється зусиллями вче­них і практиків у галузі економіки і математики, психології та со­ціології, естетики і лінгвістики тощо. Вона зародилася й розвивала­ся як форма спілкування - безпосереднього чи опосередкованого.

А. Менегетті у книзі "Система та особистість" наголошує на іс­нуванні феномена реклами, який є наслідком сформованості єднос­ті земної культури. Справжніми документами реклами виявилися плакати, наприклад, кока-коли, мартіні, джинсів, пісень тощо.

Рекламний психологічний вплив - це складний багатоступе­невий процес, що передбачає кілька етапів: залучення уваги, під­тримка інтересу, вияв емоцій, переконання, ухвалення рішення, здійснення купівлі.

Реклама може слугувати не тільки визначеним орієнтиром, а й непрямим регулятором і стимулятором потреб особистості. Прак­тика сучасної реклами не залишає сумнівів у тому, що її основне завдання - керівництво купівельними діями споживачів. А. Менегетті підкреслює, що ніби за помахом чарівної палички рекла­ма показує засіб миттєвого задоволення бажання. Вона полегшує вибір із багатьох пропонованих товарів, визначаючи, який із них кращий, і вербалізує її за допомогою певної мови, в якій слово та дія збігаються. Цей аспект реклами вже чимось подібний до мис­тецтва.

Стереотипи та розбіжність об'єктивних потреб із суб'єктивними - вихідні позиції рекламного переконання. Товари та послуги наді­ляються в рекламному зверненні додатковими якостями, що відпо­відають не стільки об'єктивним потребам, скільки суб'єктивним запитам обраної аудиторії. «Рекламне насіння» у цьому випадку потрапляє на благодатний «ґрунт» і проростає. Це легко пояснити «приписуванням» певних якостей послуг, товару під конкретні ві­рування, звички, традиції.

Основна сила рекламного переконання, що впливає, полягає в мистецькому використанні стереотипів незалежно від їхньої щи­рої чи помилкової спрямованості. Багато рекламодавців прагнуть закріпити образ марки, тобто уявну схему сприйняття моделі кон­кретного товару чи послуги, схему, на яку вони можуть покластися і відповідно до якої можуть вибудувати свою поведінку.

Вивчення індивідуальних потреб - важливий напрямок дослі­джень. Не менше значення надається аналізу груп споживачів, на основі яких проводиться диференціація ринку. Важливо також до­сліджувати такі показники, як життєвий цикл родини, соціальний стан і спосіб життя.

Дослідники пропонують ділити споживачів на п'ять категорій залежно від готовності прийняти й апробувати новий товар: актив­на меншість (2,5%), ранні послідовники (13,5%), більшість (34%), запізніла більшість (34%) і відстаючі (16%). Дані такого роду мо­жуть стати допомогою для фахівця у сфері реклами.

Не стільки сам товар виявляється основним об'єктом дослід­ження, скільки його майбутні споживачі та їхні відповідні реакції. Ось чому реклама товару - це те, що формується у сприйманні по­купця.

На кожному етапі розроблення й удосконалення товару крите­рієм його вибору є здатність задовольняти потреби споживача, на­приклад, використовується не косметика, а обіцяні нею чари.

Механізм психологічного впливу рекламних звернень від­бувається так: викликає інтерес, спонукає бажання та стиму­лює дії. Чотирьохкомпонентна (увага, інтерес, бажання, дія) або п'ятикомпонентна (додається мотив) формула підкреслює вимо­ги до впливу реклами на споживача. Ті, хто користується цими формулами, довільно чи мимоволі переносять основний акцент на якість самого рекламного повідомлення як сумарного подраз­ника не з огляду на психологічні особливості потенційних спо­живачів.

У процесі виділяють три фази: о комунікативна, комунікатив­ну та о комунікативнану. Вітчизняний дослідник Е. Ножин від­о кому, що основною особливістю першої фази є «селективність», тобто вибір адресатом такого повідомлення, яке максимально від­повідає його інтересам, освітньому рівню та цілям у даний момент. Зрозуміло, що о комунікативна фаза в багатьох випадках є вирі­шальною. Результатом є те, через які причини повідомлення не становить інтересу і чому адресат відмовляється від ознайомлення з ним чи, навпаки, вважає повідомлення таким, що відповідає по­требам, починає ознайомлення з ним.

За словами А. Менегетті, реклама залишається фактом нав'яз­ливо-позитивним, тому що сприяє єдності народів, єдності куль­тур і об'єднує, насамперед, молодь усього світу. Сьогодні менш залученим до цього процесу є Схід, бар'єри якого до кінця не по­долані.

8.5. Соціальна психологія у сфері підприємництва

Перехід економіки України на шлях цивілізованого розвитку, на якому швидкість та основні параметри руху визначатимуться механізмами саморегуляції із корекцією з боку держави тільки в неординарних ситуаціях, неможливий без створення системи рин­кових відносин, зокрема вільного розвитку підприємництва.

Загальноприйнятого визначення підприємництва в сучасній на­уці поки що не існує. Суттєвими ознаками визначення підприєм­ництва є те, що це, насамперед, інтелектуальна діяльність енергій­ної та ініціативної людини, яка володіє цілком або частково пев­ними матеріальними цінностями, використовує їх для організації своєї справи. Підприємництву притаманні динамізм, ініціатива, сміливість. Водночас це готовнысть ризикувати; коли йдеться про реалізацію нових ідей, - це бажання вигадувати, зробити щось но­ве чи поліпшити вже існуюче. Це самостійна, ініціативна, систе­матична, ризикована діяльність із виробництва продукції, надання послуг з метою отримання прибутку.

Підприємницьку діяльність з погляду психології варто визначи­ти як форму активного ставлення до світу, зміст якої становить йо­го прогресивне перетворення за допомогою енергійних комерцій­них дій. Саме своєрідність особистості підприємця полягає в тому, що в нього відображення реальності у формі переживань і думок, образів відбувається швидше, точніше і, головне, оптимальніше, порівняно з іншими суб'єктами економічної діяльності.

Підприємницька діяльність, як і будь-яка інша, містить мету, за­соби, результат і сам процес діяльності. Природно, що основою підприємницької діяльності є свідомо сформульована мета, але підставою самої мети є мотиви, ідеали та цінності людей. До цілей підприємницької діяльності належить, зокрема, раціональне вкла­дення капіталів у найефективніші товари, проекти.

Провідною потребою підприємця є самоактуалізація, реаліза­ція свого особистісного потенціалу. Цим справжній комерсант від­різняється від ділка, який прагне до збагачення, а також від дріб­ного бізнесмена, для якого підприємництво - лише спосіб підтри­мання певного рівня життя. У бізнес ідуть люди, що володіють розвиненою потребою у великих досягненнях. Вік людини, яка починає підприємницьку діяльність, не має принципового значен­ня. Однак якщо індивідуум має необхідні знання та підготовку, то ранній початок підприємницької діяльності дає йому більші мож­ливості для успіху. Є визначені вікові "віхи", коли люди схильні обирати новий життєвий шлях, - приблизно через кожні 5 років у віці від 25 до 50 років.

Мотивація досягнення успіху підприємця протистоїть остраху, невдачі. Прийняття відповідальних рішень залежить від співвідно­шення цих мотивацій. Якщо друга тенденція домінує, то людина навряд чи стане підприємцем. У мотивації важливе місце посіда­ють також самооцінка, рівень домагань, здатність приймати рішен­ня і йти на ризик. Хороший підприємець відрізняється високою, але досить адекватною самооцінкою, готовністю до автономної ді­яльності.

Ухвалення рішень - інтелектуальний акт формування послідов­ності дій, що ведуть до досягнення мети на основі перетворення вихідної інформації в ситуації невизначеності. Подібного роду си­туації в діяльності підприємця постійні; у них перевіряється його здатність йти на ризик, рішучість.

Бізнесмени в Україні думають не тільки про прибуток, а й про довгострокові перспективи свого існування. Вони зацікавлені в прогресивному суспільстві не менше (а можливо, і більше) за інші категорії людей, оскільки тільки в такому суспільстві бізнес, під­приємництво можуть нормально існувати і розвиватися.

Важливу роль у підтримці стабільності суспільства та можли­вості розвитку підприємництва відіграє той образ бізнесмена, що складається в суспільній свідомості. Важливо проаналізувати об­рази бізнесмена та підприємця, котрі існують у нашій свідомості.

Найпоширеніший стереотип може бути виражений формулою: "Бізнес - брудна справа; бізнесмен - людина нечесна, без совісті та честі, рвач, спекулянт, заклопотаний тільки тим, як би побільше награбувати". Існує і прямо протилежний образ бізнесмена: це бо­рець зі старою системою, який відстоює ідеали ринкової економі­ки у змаганні з могутньою бюрократією.

Інший погляд на свою діяльність заохочують самі бізнесмени - приємно почуватися героєм, що перемагає дракона. Однак та­ка оцінка не настільки безперечна, як може видатися на перший погляд. По суті, обидва іміджі, незважаючи на розходження, схо­жі, оскільки ґрунтуються на одній і тій самій картині світу, що пе­редбачає постійну війну. Вони емоційно неспокійні, розуміючи під бізнесом не просто роботу, не одну з професій, а битву: або героя-підприємця з бюрократами, або лиходія-комерсанта з чесни­ми людьми.

Підсилення подібних варіантів сприймання бізнесменів по­збавляє їх можливості посісти гідне місце в суспільній свідомос­ті. Необхідно уникати надлишкових емоцій, котрі можуть легко змінювати свою спрямованість. Для сучасної ділової людини біз­нес не просто робота - це виклик долі, системі, убогості і навіть багато в чому - непрофесіоналізму у сфері бізнесу. Безсумнівно, у цьому є багато позитивного: саме такий стан дає змогу підпри­ємцям вкладати в роботу стільки сил, енергії, фантазії та запалу, скільки вони ніколи б не вклали, будь для них бізнес заняттям повсякденним. Однак із погляду формування іміджу підприємців корисно зображати їхню діяльність у спокійніших тонах. Метою підприємців має стати входження їхнього образу в суспільну сві­домість як чогось звичного і навіть традиційного. Тільки тоді об­раз бізнесмена стане адекватним, і йому легко буде дати урівно­важену й позитивну оцінку.

А. Менегетті у своїй книзі "Психологія лідера" обґрунтовує зна­чущість особистості щирого лідера. Лідер-підприємець має задат­ки, що шліфуються за допомогою життєвого досвіду. Щоб діяти ефективно, лідер, як стверджує автор, повинен мати збалансова­ність у чотирьох сферах: особистісній, сімейній, професійній і со­ціальній. Причину помилки в соціальній сфері варто шукати в од­ній із перших трьох. А. Менегетті приділяє особливу увагу моралі лідера: підприємець повинен бути шляхетним, щедрим, уміти лю­бити і не бути мстивим. Успішний підприємець завжди креативний, тому що вміє постійно вчитися. Коли труднощі переборені, він розширює сферу своєї діяльності та інтересів.

У нашій країні домогтися дотримання цих вимог непросто, це може забрати чимало часу, однак саме таку мету повинні поста­вити перед собою далекоглядні підприємці. Відзначимо, що ство­ренням бажаного спокійно-позитивного образу підприємця ще ніхто не займався. Важливу роль у його наповненні сильними та суперечливими переживаннями відіграє участь бізнесменів Укра­їни у політиці. Тому перше, що можна рекомендувати, - це уни­кати будь-якої участі в політиці. А якщо ми ставимо собі за мету зробити бізнес професією, яку можна порівняти із професією лі­каря чи агронома, ми повинні намагатися бути аполітичними, як і вони.

Взаємозв'язок бізнесу та політики добре вкладається у відомий стереотип мафії, що підкупила політиків і через них таємно керує країною. Будь-які політичні акції бізнесменів, які мають навіть короткочасний позитивний ефект, у довгостроковій перспективі спричиняють небажані наслідки.

Робиться припущення про те, що люди приходять у бізнес з ті­ньової економіки та злочинного світу. Безсумнівно, такі випадки є, але це не означає, що всі бізнесмени в минулому злочинці. Багато хто з них до "перебудови" не мали грошей, посад і були звичайни­ми викладачами, програмістами, інженерами тощо.

Бізнесмени досить часто виступають у засобах масової інфор­мації, але говорять здебільшого про свою організацію, про політи­ку, про економічну ситуацію і дуже рідко - про себе. Чесна розпо­відь про себе - хто вони, що привело їх у бізнес, як вони живуть і працюють, яка в них родина, діти, - могла б їм допомогти. Відомо, що закритість породжує міфи: чим менше люди знатимуть про біз­несменів, тим більше негативних чуток вони створюватимуть. На­впаки, саморозкриття сприяє взаєморозумінню.

Під час розповіді про себе бізнесмену бажано говорити і про свій дохід, спосіб життя. Важливо дати правдиву інформацію: вона буде сприйматися краще, нейтралізує ті чутки, що поширюють лю­ди. Велику роль відіграє і людська відкритість бізнесмена. Якщо він зможе розповісти про ті страхи і сумніви, які в нього були, про той азарт, який він відчував, коли починав свою справу, то стане ближчим і зрозумілішим непрофесіоналу.

Більшість людей погано розуміють, що таке акції, статутний капітал, акціонерне товариство тощо. Коли вони чують цифри з багатьма нулями, у них виникає відчуття, що ці мільйони перебу­вають у кишенях керівників фірм, бірж, брокерів. Украй корисно давати послідовні пояснення сутності бізнесу: пояснити різницю між готівкою та акціями, показати, звідкіля береться первинний капітал тощо. Важливо показувати основні напрямки благодійної діяльності і спонсорських акцій.

Підприємцем може стати кожен, але не кожний може бути успіш­ним. Тому не слід пропагувати ідею загального підприємництва. Важливо, щоб держава надала усім рівні можливості для отриман­ня знань у цьому напрямку і шанс застосувати їх на практиці.

Створений сьогодні образ українського підприємця повинен передбачати і його відповідальність перед суспільством, а не лише швидке збагачення, котре є не самоціллю, а доказом його успіху.

Запитання для перевірки

1. Як співвідносяться прикладне та фундаментальне соціально-психологічне знання?

2. Які основні напрями досліджень у практичній соціальній пси­хології актуальні для сучасної України?

3. Охарактеризуйте основні напрями сучасних соціально-психо­логічних досліджень у промисловому виробництві.

4. Охарактеризуйте основні напрями сучасних соціально-психологічних досліджень у пенітенціарних системах.

5. Які завдання вирішує прикладна соціальна психологія у сфері сімейних відносин?

6. Дайте характеристику напрямів сучасних соціально-психоло­гічних досліджень у сфері масових комунікацій.

7. Охарактеризуйте основні сучасні соціально-психологічні проб­леми та дослідження у сфері психології впливу та реклами.

8. Дайте характеристику соціально-психологічних досліджень у сфері підприємництва України.

Поиск по сайту: