АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Методичні поради. Соціальний конфлікт – зіткнення інтересів двох чи більшої кількості індивідів, соціальних груп

Читайте также:
  1. I.ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  2. III. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ .
  3. III. Техніка, поради до виступу
  4. IV. Методичні матеріали до семінарських, лабораторних і практичних занять.
  5. VI. Методичні вказівки щодо виконання індивідуальних завдань.
  6. Довідкові та навчально-методичні матеріали
  7. Загальні методичні вказівки
  8. Загальні методичні вказівки
  9. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ .
  10. Загальні методичні рекомендації до семінарських та практичних занять
  11. І. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  12. ІІ. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ СТУДЕНТАМИ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Соціальний конфлікт – зіткнення інтересів двох чи більшої кількості індивідів, соціальних груп. Соціологія конфлікту – галузь соціології, яка вивчає сутність, зумовленість, наслідки і управління конфліктом як соціальним явищем. Категоріальний апарат соціології конфлікту: конфлікт, соціальний конфлікт, гострота конфлікту, тривалість конфлікту, конфліктанти, межі конфлікту, аномія, конфліктний соціум, антагонізми, криза системи, контрдії, порушення механізму стабілізації системи, консенсус, нейтралізація опонента, біфуркація, компроміс, латентність, ділова зона, постконфліктний синдром, максималізм сторін, фрустрація, суспільний настрій тощо.

Фундатори власне соціологічної теорії конфлікту – К. Маркс, М. Вебер, Г. Зіммель. К. Маркс застосовував конфліктологічну парадигму до всього історичного розвитку, розглядаючи його як боротьбу класів. М. Вебер: головний конфлікт сучасного йому суспільства – у боротьбі між політичнимипартіями, які репрезентують інтереси громадськості, та бюрократією. Г. Зіммель: конфлікт – універсальне явище; може бути врегульований мирними засобами й стати засобом розвитку суспільства. Т. Парсонс: конфлікт – соціальна аномалія, фактор, що дезорганізовує та дестабілізує життя; головне завдання суспільства – попередження конфліктів і підтримання безконфліктних відносин між його елементами. Серед сучасних учених найчастіше вдаються до проблеми соціології конфлікту Л. Козер, Р. Дарендорф, К.-Е. Боулдінг.

Структура соціального конфлікту: 1) сторони, що конфліктують; 2) зона конфліктної взаємодії; 3) уявлення про ситуацію; 4) причини, мотиви; 5) умови, за яких відбувається конфлікт; 6) дії. Конфліктна поведінка має певні принципи, стратегії, тактики. Серед головних принципів – концентрація, координація сил, нанесення удару по найвразливіших зонах суперника, економія сил і часу тощо. Тактика поведінки у конфліктній ситуації може бути жорсткою, нейтральною, м’якою.

Функції конфлікту: позитивні (сигналізування про осередки соціального напруження, інноваційна, консолідуюча (інтегративна), активізація соціальних зв’язків, комунікативна, зняття психологічного напруження)та негативні (дестабілізуюча, дезінтегруюча, аксіологічна).

Найголовніші причини соціального конфлікту:

1. Протилежні орієнтації сторін – суб’єктів взаємодії.

2. Різноспрямованість ідеологічних засад.

3. Різновекторність соціально-економічних орієнтацій.

4. Суперечності між елементами соціальної структури.

5. Соціально-психологічні та морально-етичні.

Механізм соціального конфлікту: 1) передконфліктна ситуація; 2) інцидент; 3) ескалація; 4) кульмінація; 5) завершення конфлікту; 6) післяконфліктна ситуація.

Попередження конфліктів – організація життєдіяльності суспільства, соціальної спільноти, яка мінімізує вірогідність протиріч між його суб’єктами.

Головні напрями діяльності із профілактики конфлікту:

– створення необхідних умов для мінімізації їх кількості та розв’язання неконфліктними засобами;

– оптимізація організаційно-управлінських умов створення та функціонування організацій;

– ліквідація соціально-психологічних причин конфліктів;

– блокування особистісних чинників виникнення конфліктів.

Найпоширеніші засоби вирішення конфлікту:

– усунення причин конфлікту, подолання образу «ворога», що склався у конфліктуючих сторін;

– зміна вимог однієї зі сторін, коли опонент іде на певні поступки. Інколи обидві сторони погоджуються на компроміс у зв’язку з виснаженням ресурсів, втручанням третьої сторони;

– боротьба, яка передбачає перемогу однієї зі сторін;

– консенсус, який є згодою значної більшості учасників конфлікту щодо його головних питань.

Контрольні питання

1. Розкрийте сутність поняття «соціальний конфлікт».

2. Охарактеризуйте підходи у поясненні соціального конфлікту засновників власне соціологічної теорії конфлікту – К. Маркса, М. Вебера, Г. Зіммеля.

3. Яким чином пояснюють місце та значення соціального конфлікту у своїх працях Л. Козер, Р. Дарендорф, К.-Е. Боулдінг?

4. Назвіть і проаналізуйте найголовніші причини соціального конфлікту.

5. Яким чином можна попередити конфлікт?

6. Назвіть і поясніть найпоширеніші засоби вирішення конфлікту.

Література: [2; 3; 4; 5; 8; 16; 17; 19; 20; 22].

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)