Особливості створення та функціонування корпоративних і професійних пенсійних фондів 6 страница

представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадсь­ких організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлашту­вання на ньому інваліда.

3. Забезпечення інвалідів транспортними засобами іншими засобами пересування та протезно орто­педичними виробами

Позачергове безплатне забезпечення автомобілями інвалідів війни, інвалідів внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також продаж автомобілів на пільгових умовах інвалідам від загального захворювання, з дитинства, батькам чи родичам дітей-інвалідів здійснюється за місцем їх постійного проживання та прописки Міністерством праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту насе­лення обласних, Київської міської державної адміністрації і уп­равліннями праці та соціального захисту населення Севастопольсь­кої міської державної адміністрації у межах фондів, виділених Міністерством праці та соціальної політики. Порядок забезпечення інвалідів автомобілями затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. № 999. А Інструкція із за­стосування Порядку забезпечення інвалідів автомобілями затверд­жена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17.09.98 № 155.

Марки автомобілів, якими позачергово безплатно та на пільго­вих умовах забезпечуються інваліди, а також розмір плати за них визначаються Кабінетом Міністрів України. Підставою для забез­печення інвалідів автомобілями є висновок обласної, центральної міської - у містах Києві та Севастополі, Кримської - в Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії про на­явність у інвалідів медичних показань для їх одержання, а також посвідчення на право керування автомобілем.

Безплатне забезпечення інвалідів автомобілями або продаж їх на пільгових умовах провадиться Міністерством праці та соціаль­ного захисту Автономної Республіки Крим, головними управління­ми праці та соціального захисту населення обласних, Київської міської державної адміністрації і управліннями праці та соціально­го захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації на десятирічний термін експлуатації без права прода­жу, дарування і передачі іншій особі. Після закінчення зазначено­го терміну інвалід може користуватися цим автомобілем до одер­жання нового.

Інваліди, які за медичними показаннями мають право на забез­печення автомобілем безплатно або купівлю його на пільгових умо­вах, можуть мати в своєму користуванні лише один такий авто­мобіль, одержаний через органи соціального захисту населення. Якщо в сім'ї є два і більше інваліди, які за медичними показання­ми мають право на одержання автомобіля безплатно або купівлю його на пільгових умовах, то видається (продається) один авто­мобіль позачергово на вибір одному з них (за згодою інших) з по-

»

дальшим зняттям їх з черги на одержання автомобіля. У разі смерті інваліда, якому видано автомобіль, він переоформляється на іншого інваліда-члена сім'ї за його згодою. Інвалід-член такої сім'ї має право вдруге стати на облік для отримання нового автомобіля не раніше закінчення встановленого терміну експлуатації попе­реднього.

Органи соціального захисту населення разом з Товариством сприяння обороні України, радами Всеукраїнської спілки авто­мобілістів організовують для інвалідів, які мають право на безко­штовне або на пільгових умовах придбання автомобілів, навчання керування автомобілем. Витрати, пов'язані з навчанням інвалідів (включаючи безплатний проїзд до місця навчання і у зворотному напрямку, харчування, оплату квартирних для іногородніх), про­вадяться за рахунок коштів, що передбачаються у Державному бю­джеті України на ці цілі, а також Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворю­вань. Особа, якій передається право керування автомобілем для об­слуговування інваліда, в тому числі один з батьків або родич, які доглядають дитину-інваліда, інваліда з дитинства, навчаються ке­руванню за власні кошти, крім інвалідів внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання, яким оплата провадиться за раху­нок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на ви­робництві та професійних захворювань, у разі, коли інвалідність настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзах­ворювання.

Ремонт і технічне обслуговування автомобілів, одержаних інвалідами безплатно або куплених на пільгових умовах, здійсню­ють станції технічного обслуговування позачергово за рахунок інвалідів. Частина витрат на ці цілі відшкодовується інвалідам війни, загального захворювання, з дитинства, а також батькам або родичам, які доглядають дітей-інвалідів віком до 16 років або інвалідів з дитинства і отримали автомобілі для їх обслуговування за рахунок коштів, що передбачаються на ці цілі у державному бю­джеті і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України у ви­гляді компенсаційної виплати на бензин, ремонт і технічне обслу­говування автомобіля. Компенсація виплачується також інвалідам зазначеної категорії, які мають право на забезпечення автомобілем безплатно або на пільгових умовах, але користуються власним ав­томобілем, придбаним ними за власні кошти.

Інвалідам, які за висновком медико-соціальної експертної комісії мають право на забезпечення автомобілем безплатно, але за їх бажанням або протипоказаннями до керування і відсутністю членів сім'ї, які могли б керувати автомобілем для їх обслугову­вання, не одержали його, виплачується компенсація витрат на транспортне обслуговування.

Інструкцією про порядок забезпечення населення України про­тезно-ортопедичними виробами, затвердженою наказом Міністерст­ва праці та соціальної політики України від 9 березня 2000 року № 53, визначений порядок забезпечення протезно-ортопєдичними

виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування, індивіду­альними пристроями та іншими.-засобами реабілітації інвалідів, пенсіонерів і інших громадян України з ушкодженнями і захворю­ваннями опорно-рухового апарату, а також іншими захворювання­ми, що викликають потребу в ортопедичній допомоз'. Інваліди, пенсіонери й інші громадяни України, які мають право на безплат­не забезпечення протезно-ортопедичними виробами відповідно до чинного законодавства, забезпечуються ними за рахунок коштів державного бюджету та Фонду України соціального захисту інвалідів через Промислове об'єднання «Укрпротез».

Казенні та державні протезно-ортопедичні підприємства забез­печують громадян такими видами лротезно-оргопедичних виробів: протези верхніх і нижніх кінцівок та пристосування до них, чохли на кукси, шкіряні рукавички на протези верхніх кінцівок, ортопе­дичні апарати, корсети, тутори, бандажні вироби, обтуратори, реклінатори, протези молочних залоз із ліфом для них, відвідні пристосування при вроджених вивихах стегна, ортопедичні штани, ортопедичне взуття, взуття на протези, коляски для пересування, палиці, милиці й інші індивідуальні пристрої для компенсації втрачених функцій опорно-рухового апарату або користування з лікувально-профілактичною метою.

Протезами очей, зубів, щелеп, слуховими і голосоутворюваль-ними апаратами, ендопротезами, сечо- та калоприймачами й інши­ми засобами медичної реабілітації громадян забезпечують спеціалізовані заклади Міністерства охорони здоров'я України.

Потребу інвалідів і інших громадян в протезуванні та засобах пересування визначають медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) або лікувально-профілактичні установи Міністерства охо­рони здоров'я України.

Казенні та державні протезно-ортопедичні підприємств (цехи, дільниці) Міністерства праці та соціальної політики України в зоні своєї діяльності приймають замовлення від інвалідів та інших осіб (незалежно від місця одержання пенсії, роботи, служби, навчан­ня), в тому числі від тих, які перебувають у будинках-інтернатах для громадян похилого віку, інвалідів та дітей, дитячих будинках і школах-інтернатах, в лікувально-профілактичних закладах, здійснюють загальну реєстрацію та облік інвалідів й інших осіб, які мають право на безплатне забезпечення протезно-ортопедични­ми виробами відповідно до чинного законодавства, за єдиною сис­темою (банком даних).

Управління (відділи) соціального захисту населення районних державних адміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад ведуть облік інвалідів та інших осіб, які підлягають безплат­ному забезпеченню протезно-ортопедичними виробами за місцем проживання, у разі потреби надають їм допомогу в оформленні за­мовлень на виготовлення цих виробів та щомісячно отримують зво­ротну інформацію від підприємств про надані послуги та надсила­ють протезно-ортопедичним підприємствам повідомлення про інвалідів і інших осіб, які перебувають на обліку для безкоштовно-

го одержання протезно-ортопедичних виробів, і які вибули з обліку з різних причин (переїзд на нове місце проживання, смерть та ін.).

На підставі поданих замовлень та погоджених обсягів робіт об'єднання «Укрпротез» укладає договори про виготовлення та по­ставку протезно-ортопедичних виробів і інших засобів реабілітації інвалідів з підприємствами, майстернями всіх форм власності (вра­ховуючи специфіку виробництва) згідно з типовими договорами. Якщо казенне або державне протезно-ортопедичне підприємство з будь-яких причин не може виготовити замовлений протезно-орто­педичний виріб, то воно за погодженням з об'єднанням «Укрпро-тез» та за згодою замовника направляє його для протезування на інше протезно-ортопедичне підприємство або в Науково-дослідний інститут з проблем соціального захисту населення.

Коляски для пересування (з ручним приводом) надаються неза­лежно від наявності у громадян моторизованих засобів пересуван­ня. Для користування може видаватися 1 кімнатна і 1 дорожня ко­ляски. Інвалідам з ампутаційними куксами обох стегон при стійких контрактурах у тазостегнових суглобах за призначенням лікаря одночасно з кімнатною та дорожньою колясками може ви­даватися коляска малогабаритна.

Висновки МСЕК або лікувально-профілактичних закладів про потребу в забезпеченні інвалідів відповідними видами колясок пе­редаються управлінням (відділам) соціального захисту населення районних державних адміністрацій, виконкомів міських, район­них у містах Рад, за місцем проживання.

Спеціальні коляски (кімнатні й дорожні) за індивідуальними замовленнями виготовляються, за погодженням з об'єднанням «Укрпротез», якщо інвалід за висновками МСЕК або лікувально-профілактичного закладу не може користуватися коляскою серійного виробництва.

Дострокова заміна засобів пересування провадиться при зміні медичних показань або на підставі акта, складеного представником органу соціального захисту населення та представником підприємства про непридатність даного засобу пересування для по­дальшої експлуатації.

У разі смерті громадянина коляска може залишатись у сім'ї, якщо в ній є інвалід чи інша особа, яка перебуває на обліку в ор­ганах соціального захисту населення для безкоштовного отриман­ня такої моделі коляски. В інших випадках коляска повертається органам соціального захисту населення.

Протезно-ортопедичними виробами та колясками для пересу­вання забезпечуються безплатно за рахунок коштів, передбачених у бюджеті на соціальний захист населення:

інваліди всіх категорій незалежно від факту призначення і ви­ду одержуваної пенсії;

пенсіонери незалежно від виду одержуваної пенсії;

- особи похилого віку;

- діти до 16 років;

- підопічні будинків-інтернатів для громадян похилого віку, інвалідів та дітей;

- підопічні дитячих будинків і шкіл-інтернатів;

особи, які навчаються в загальноосвітніх, професійних, на­вчально-виховних та вищих навчальних закладах (денна форма навчання);

- особи, які перебувають у лікувально-профілактичних закладах на стаціонарному лікуванні, потребують протезно-ортопедичної допомоги і не мають групи інвалідності;

- жінки, які потребують протезування молочних залоз.

Особи, які не належать до перелічених категорій громадян, протезно-ортопедичні вироби та коляски для пересування купують за готівку.

Глава VII. Правовий статус та соціальний захист окре­мих категорій непрацез­датних громадян

1. Правовий статус та соціальний захист вете­ранів війни

Серед осіб, які відповідно до чинного законодавства України мають право на соціальне забезпечення, законодавець виділяє певні категорії громадян, яким, порівняно із загальним колом, надається особливий правовий статус і їм надаються додаткові пільги та види соціального забезпечення. Це такі категорії гро­мадян: ветерани війни, ветерани праці, ветерани військової служби та служби в органах внутрішніх справ, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які мають особливі заслуги перед Україною, громадяни похилого віку, інваліди.

За роки незалежності України створена практично нова національна нормативно-правова база щодо соціального захисту цієї категорії громадян. З цієї проблеми прийняті такі Закони України: «Про пенсійне забезпечення», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про статус і соціальний за­хист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи'), «Про соціальний і правовий захист військовослуж­бовців і членів їхніх сімей», «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», «Про статус ветеранів війни, га­рантії їх соціального захисту». «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист», «Про пенсії за особливі заслуги перед Ук­раїною» та інші.

Відповідно до Закону України» Про статус ветеранів війни, га­рантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. (із змінами) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Учасниками бойових дій визнаються:

1) військовослужбовці, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Великої Вітчиз­няної воєн, під час інших бойових операцій по захисту

Батьківщини, партизани і підпільники громадянської та Вели­кої Вітчизняної воєн;

2} учасники бойових дій на території інших країн - військово­службовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ ко­лишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи за­безпеченні бойової діяльності військ (флотів). Військовослуж­бовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших військових фор­мувань, створюваних Верховною Радою України, які за рішен­ням відповідних державних органів були направлені для вико­нання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії;

3) військовослужбовці, а також особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Коміте­ту державної безпеки колишнього Союзу РСР, які в період Ве­ликої Вітчизняної війни проходили службу в містах, участь в обороні яких зараховується до вислуги років для призначен­ня пенсії на пільгових умовах, встановлених для військово­службовців частин діючої армії;

4) особи вільнонайманого складу Збройних Сил, військ і органів Міністерства внутрішніх справ і Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, які займали штатні посади у військо вих підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Великої Вітчизняної війни та інші періоди ведення бойових дій, або перебували в ці періоди у містах, участь в обороні яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, встановлених для військовослужбовців частин діючої армії;

5) колишні військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, а також колишні бійці винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших формувань, що брали безпосе­редню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-те­рористичних груп фашистської Німеччини та інших незакон­них формувань і груп на території колишнього Союзу РСР;

6) працівники спеціальних формувань Народного комісаріату шляхів, Народного комісаріату зв'язку, Народного комісаріату охорони здоров'я, плаваючого складу промислових і транспорт­них суден і льотно-підйомного складу авіації Народного комісаріату рибної промисловості колишнього Союзу РСР, морського і річкового флоту, льотно-підйомного складу авіації Головного управління Північного морського шляху, переведені у період Великої Вітчизняної війни на становище осіб, що пе-

ребували у лавах Червоної Армії і виконували завдання в інте­ресах армії та флоту в межах тилових кордонів діючих фронтів або оперативних зон діючих флотів, а також члени екіпажів су­ден транспортного флоту, які були захоплені в портах фа­шистської Німеччини 22 червня 1941 року на порушення Кон­венції про становище ворожих торгових суден на початку воєнних дій (Гаага, 1907 рік);

7) особи, які в період Великої Вітчизняної війни перебували у складі частин і підрозділів діючої армії та флоту як сини, ви­хованці полків і юнги до досягнення ними повноліття;

8) особи, які брали участь у бойових діях проти фашистської Німеччини та її союзників у роки другої світової війни на те­риторії інших держав у складі армій союзників колишнього СРСР, партизанських загонів, підпільних груп та інших анти­фашистських формувань;

9) працівники сфери культурного обслуговування фронтів, які в період Великої Вітчизняної війни або в період ведення бойо­вих дій в інших державах виступали перед вошами діючих армій, флотів, військових з'єднань і контингентів;

10) особи, які в період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 ро­ку працювали на підприємствах, в установах і організаціях міста Ленінграда і нагороджені медаллю «За оборону Ленінгра­да*, та огоби, нагороджені знаком «Жителю блокадного Ленінграда»;

11) особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у тери­торіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час;

12) особи, які у неповнолітньому віці були призвані до лав Ра­дянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941-1945 років;

13) військовозобов'язані, які призивалися на навчальні збори і на­правлялися до Афганістану в період ведення там бойових дій;

14) військовослужбовці автомобільних батальйонів, які направля­лися до Афганістану для доставки вантажів у цю країну в період ведення там бойових дій;

15) військовослужбовці льотного складу, які здійснювали вильоти на бойові завдання до Афганістану з території колишнього Со­юзу РСР;

16) вояки Української повстанчої армії, які брали участь у бойових діях проти німецько-фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України в 1941-1944 роках, які не вчини­ли злочинів проти миру і людства та реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних ре­пресій в Україні»;

17) військовослужбовці та особи, які були зараховані до частин місцевої протиповітряної оборони Народного Комісаріату внутрішніх справ колишнього Союзу РСР і брали безпосередню

участь у відбиванні ворожих нальотів, ліквідації наслідків бом­бардувань та артилерійських обстрілів, що здійснювалися спеціально сформованими частинами.

Прирівняними до учасників бойових дій вважаються колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 16 років) в'язні концтаборів, гетто та інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період другої світової війни, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків.

До інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворю­вання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифрон­тових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Ве­ликої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час. До інвалідів війни належать також інваліди з числа;

1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захво­рювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуван­ням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорно­бильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

2) осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колиш­нього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових на­вчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядер­ними матеріалами;

3) малолітніх (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язнів фашистських концтаборів та інших місць приму­сового тримання, які визнані інвалідами від загального захво­рювання, трудового каліцтва та з інших причин;

4) осіб, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушко­джень здоров'я, одержаних у районах бойових дій у період Ве­ликої Вітчизняної війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період, а також під час ви­конання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни незалежно від часу їх виконання;

2SS

5) осіб, які стали інвалідами внаслідок воєнних дій громадянської та Великої Вітчизняної воєн або с гали інвалідами із зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки;

6) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, а також ко­лишніх бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів за­хисту народу та інших осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичких груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР і стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання службових обов'язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року;

7) учасників бойових дій на території інших держав, які с гали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захво­рювання, пов'язаних з перебуванням у цих державах. Учасниками иійни визнаються військовослужбовці, які

в період війни проходили військову службу у Збройних Силах ко­лишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом.

Учасниками війни вважаються також:

1) військовослужбовці, які проходили військову службу у Зброй­них Силах, військах і органах Міністерства внутрішніх справ, Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР чи в арміях його союзників у період Великої Вітчизняної війни та війни з імперіалістичною Японією 1941-1945 років або навча­лись у цей період у військових училищах, школах і на курсах;

2) особи, які в період Великої Вітчизняної війни та війни з імперіалістичною Японією 1941-1945 років працювали в тилу на підприємствах, в установах, організаціях, колгоспах, радго­спах, індивідуальних сільських господарствах, на спорудженні оборонних рубежів, заготівлі палива, продуктів, переганяли ху­добу, навчались у цей період у ремісничих, залізничних учили­щах, школах і училищах фабрично-заводського навчання та інших закладах професійно-технічної освіти, на курсах про­фесійної підготовки або під час навчання в школах, вищих і се­редніх спеціальних навчальних закладах працювали в народно­му господарстві та на відбудові об'єктів господарського і культурного призначення.

До учасників війни належать також особи, які в період Вели­кої Вітчизняної війни працювали на територіях, що після 1944 ро­ку ввійшли до складу колишнього Союзу РСР, та особи, які після 1945 року були переселені на територію України з територій інших країн, а також громадяни, які за направленням державних органів колишнього Союзу РСР працювали в державах - союзницях СРСР.

Особам, які народилися до 31 грудня 1932 року включно і з по­важних причин не мають можливості подати документи, що підтверджують факт роботи в період війни, статус учасника війні! може бути встановлено за поданням відповідних комісій у поряд­ку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Особам, які народилися після 31 грудня 1932 року, статус учас­ника війни може бути встановлено лише за наявності документів та інших доказів, що незаперечно підтверджують факт роботи в період війни.

Учасниками війни визнаються особи, нагороджені орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоган­ну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни та війни з імперіалістичною Японією;

3) члени груп самозахисту об'єктових і аварійних команд місце­вої протиповітряної оборони, народного ополчення, що діяли в період Великої Вітчизняної війни;

4) особи, які в період Великої Вітчизняної війни перебували у складі армії та флоту як сини, вихованці полків та юнги до досягнення ними повноліття;

5) колишні в'язні концтаборів, гетто та інших місць примусового тримання в період другої світової війни; особи, які були на­сильно вивезені з території колишнього Союзу РСР у період Ве­ликої Вітчизняної війни на території держав, що були в стані війни з СРСР або окуповані фашистською Німеччиною, якщо вони не вчинили в цей період злочинів проти Батьківщини. До учасників війни належать особи, які в період другої світо­вої війни були насильно вивезені з територій інших держав, які після 1944 року ввійшли до складу колишнього Союзу РСР, і ті, які після звільнення з концтаборів, гетто та інших місць примусо­вого тримання були переселені на територію колишнього Союзу РСР;

6) працівники, які на контрактній основі направлялися на роботу в держави, де велися бойові дії (включаючи Республіку Афганістан у період з 1 грудня 1979 року по грудень 1989 ро­ку), і не входили до складу обмеженого контингенту радянсь­ких військ;

7) дружини (чоловіки) військовослужбовців, які працювали за наймом у державах, зазначених у пункті 6 цієї статті, в період ведення бойових дій у них і не входили до складу обмеженого контингенту радянських військ;

8) особи, які в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років відбували покарання в місцях позбавлення волі або перебували в засланні і реабілітовані відповідно до чинного законодавства України та колишнього СРСР;

9) діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з німецько-фашистськими загарбниками в тилу ворога, які у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків були піддані ре­пресіям, фізичним розправам, гонінням;

10) особи, які в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років добровільно подавали матеріальну, фінансову чи іншу допомо­гу військовим частинам, госпіталям, партизанським загонам, підпільним групам, іншим формуванням та окремим військово­службовцям у їх боротьбі проти німецько-фашистських загарб­ників за умови незаперечного підтвердження цих фактів.

Чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється на:

1) сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або вико­нання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з пе­ребуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів;

- сім'ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового скла ду, які призивалися на збори військовозобов'язаних Міністерст­ва оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки ко­лишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних си­туаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами;

Поиск по сайту: