Декоративне мистецтво

Художня культура середньовічної Європи

Романський стиль.

Першим самостійним, специфічно європейським художнім стилем середньовічної Європи був романський, яким характеризуються мистецтво таархітектура Західної Європи приблизно з 1000 року до виникнення готики, в більшості регіонів приблизно до другої половини і кінця XII століття, а в деяких і пізніше. Він виник в результаті синтезу залишків художньої культури Риму і варварських племен. На перших порах це був пра-романський стиль.

В кінці пра-романського періоду елементи романського стилю змішувалися з візантійськими, з близькосхідними, особливо сирійськими, також прийшли до Сирії з Візантії; з німецькими, з кельтськими, з рисами стилів інших північних племен. Різні комбінації цих впливів створили в Західній Європі безліч локальних стилів, які отримали загальну назву романського, у значенні «в манері римлян». Оскільки основна кількість збережених принципово важливих пам'ятників пра-романського та романського стилю є архітектурними спорудами: різні стилі цього періоду часто розрізняються за архітектурних шкіл.

Архітектура

Архітектура V-VIII століть зазвичай проста, за винятком будинків в Равенні, (Італія), зведених за візантійським правилами. Будинки часто створювалися з елементів, вилучених зі старих римських споруд, або декорувалися ними. У багатьох регіонах такий стиль був продовженням ранньохристиянського мистецтва. Круглі або багатокутні соборні церкви, запозичені з візантійської архітектури, будувалися протягом пра-романського періоду; пізніше вони зводилися в Аквітанії на південно-заході Франції і в Скандинавії.

Найбільш відомі і найкраще опрацьовані зразки цього типу - собор Сан-Віта візантійського імператора Юстиніана в Равенні (526-548) і восьмикутна палацова капела, побудована між 792 і 805 роками Карлом Великим в Ай-ля-Капелі (у наст. Час Аахен, Німеччина), прямо інспірована собором Сан-Віта. Одним з творінь каролингских архітекторів став вестворк, багатоповерховий вхідний фасад, фланкованому дзвіницями, який стали пристроювати дохристиянських базиликам. Вестворкі були прототипами фасадів гігантських романських і готичних соборів.

Важливі будівлі конструювалися також у монастирському стилі. Монастирі, характерне релігійне та соціальне явище тієї епохи, вимагали величезних будинків, який поєднував у собі як житла монахів, так і каплиці, приміщення для молитов і служб, бібліотеки, майстерні. Ретельно опрацьовані пра-романськімонастирські комплекси були зведені в Сент-Галле (Швейцарія), на острові Райхенау (Німецька сторона озера Констанс) і в Монте-Кассіно (Італія) ченцями-бенедиктинцями.

Видатним досягненням архітекторів романського періоду була розробка зданійс кам'яними вольтами (арочними, що підтримують конструкціями). Головною причиною для розробки кам'яних арок була необхідність заміни легко займистих дерев'яних перекриттів пра-романських будівель. Введення вольтів конструкцій призвело до загального використання важких стін і стовпів.

Скульптура

Більшість романських скульптур було інтегровано в церковну архітектуру і служило як структурним, конструктивним, так і естетичним цілям. Тому важко говорити про романської скульптурі, не торкаючись церковної архітектури. Малорозмірне скульптура пра-романської епохи з кістки, бронзи, золота виготовлялася під вплив візантійських моделей. Інші елементи численних місцевих стилів були запозичені з ремесел країн Близького Сходу, відомих за імпортованим ілюстрованим рукописів, різьбленим виробам з кістки, золотим предметів, кераміці, тканинам. Були важливі також мотиви, які відбувалися з мистецтв мігрували народів, такі, як гротескні фігури, образи чудовиськ, що переплітаються геометричні візерунки, особливо в районах на північ від Альп. Великомасштабні кам'яні скульптурні декорації стали звичайними в Європі лише в XII столітті. У французьких романських соборах Провансу, Бургундії, Аквітанії безліч фігур розміщувалося на фасадах, а статуї на колонах підкреслювали вертикальні підтримуючі елементи.

Живопис

Існуючі зразки романської живопису включають в себе прикраси архітектурних пам'яток, такі як колони з абстрактними орнаментами, а також прикраси стін із зображеннями висячих тканин. Живописні композиції, зокрема оповідні сцени за біблійними сюжетами і з життя святих, також зображувалися на широких поверхнях стін. У цих композиціях, які переважно йдуть візантійського живопису та мозаїці, фігури стилізовані і плоскі, так що вони сприймаються радше як символи, ніж як реалістичні зображення. Мозаїка, точно так само як і живопис, була в основному візантійським прийомом і широко використовувалася в архітектурномоформленіі італійських романських церков, особливо в соборі Св. Марка (Венеція) і в сіцілійському церквах в Цефалу і Монреалі.

Декоративне мистецтво

Пра-романські художники досягли найвищого рівня в ілюструванні рукописів. В Англії важлива школа ілюстрування рукописів виникла вже в VII столітті в Холі Айленді (Ліндісфарн).

Твори цієї школи, експонуються у Британському музеї (Лондон), відрізняються геометричним переплетенням візерунків у заголовних буквах, рамках і ними густо покриваються цілі сторінки, які називаються килимовими. Малюнки заголовних букв часто пожвавлюються гротескними фігурами людей, птахів, чудовиськ.

Регіональні школи ілюстрування рукописів у південній та східній Європі розвивали різні специфічні стилі, що помітно, наприклад, по копії Апокаліпсису Беати (Париж, Національна бібліотека), виготовленої в середині XI століття в монастирі Сан-Північ в Північній Франції. На початку XII століття ілюстрування рукописів у північних країнах набуло загальні риси подібно до того, як те саме сталося в той час зі скульптурою. В Італії продовжувала домінувати візантійський вплив як в мініатюрного живопису, так і в настінних розписах, і в мозаїці.

Поиск по сайту: