Соціально-економічна характеристика розвитку подорожей в епоху Середньовіччя

Тема 3. Подорожі в епоху Середньовіччя

План

1. Соціально-економічна характеристика розвитку подорожей в епоху Середньовіччя.

2. Розвиток інфраструктури для подорожуючих в епоху Середньовіччя.

Соціально-економічна характеристика розвитку подорожей в епоху Середньовіччя

З падінням у V ст. Римської імперії закінчилась ціла епоха, яка дала світові багато досягнень майже в усіх сферах життя:

- розвиток матеріальної культури забезпечив достатньо високий рівень комфорту в містах;

- склалась певна інфра­структура, яка забезпечувала всім необхідним мандруючих;

- подорожі сприяли формуван­ню системи географічних і країнознавчих знань;

- твердження відомих філософів, що Земля — куля.

Середньовіччя - період між античною культурою та часом відродження античних традицій у Європі.

Основні чинники, вплину­ли на розвиток подорожей в Середні віки та на розвиток туризму в майбутньому:

1) розвиток економіки (збільшення міст, розвиток тор­гівлі, поділ праці);

2) міграції (епоха «Великого переселення народів»);

3) політичні чинники;

4) релігійні чинники;

5) розвиток науки та мистецтва (створення перших європейських університетів, організація та прове­дення карнавалів, відвідання визначних історичних місць, формування центрів культури та мистецтва).

В IV ст. в Єрусалимі був побудований храм Гробу Господнього. Правив Халіф аль-Рашид, який пізніше передав у дар Карлу Великому ключі від храму Гроба Господня. Він побудував притулок для прочан, до комплексу якого входи­ло 12 будинків і готелів, бібліотека, лани, виноградники і сад, розташовані в долині Йосафатовій.

Починаючи з IX ст., прочанство стало різновидом публічно­го покаяння та засобу зняття вини. Прочан приймали скрізь, і замість платні за проживання та їжу господарі просили молитися за них.

Створюються братства - основним завданням була допомога хворим, а також захист прочан від розбою невірних. Поступово була створе­на ціла мережа готелів в містах не тільки Святої землі, але і по всьому Близькому Сходу.

Найбільше масове пересування людей у середньовічній Європі відбувалося за часів хрестових походів, що перше здійснювали­ся лицарями, релігійними діячами та купцями з європейських країн, які вирушали на Близький Схід заради влади та ба­гатств. Слідом за ними рухались на Схід священики і прочани в супроводі незлічених юрб знедолених з метою пошуку кращої долі. Заможні з метою оздоровлення та відпочинку.

Хрестові походи почалися з кінця XI ст. і тривали на­ступних 200 років.

Позитивні наслідки:

- пожвавилась торгівля на Се­редземному морі, першість у цій торгівлі перейшла до міст Північної Італії (Вене­ція, Генуя, Флоренція);

- європейці познайомились з новими культурами земле­робства (стали вирощувати рис, гречку, цитрусові), нав­чились виготовляти шовкові тканини, дзеркала, краще обробляти метали;

- відбулися зміни в побуті (на Заході стали мити руки пе­ред їдою, купатись у лазнях, змінювати нижній одяг).

Недоліком було те, що в них під­давалися великій небезпеці життя та здоров'я мандрівни­ків. В Середні віки людське життя коштувало дуже мало.

Основні причини хрестових походів:

1) протистояння християнського і мусульманського сві­тів, тобто релігійні;

2) економічні, тобто бажання європейців володіти ба­гатствами Сходу;

3) політичні (перерозподіл сфер впливу та загарбання нових територій).

Поиск по сайту: