Візантійська дипломатія й слов'яни в VI - Х ст

Перші контакти слов'ян з Візантією поча­лися в V ст. коли слов'яни масово рушили у володіння імперії. Про набіги слов'ян писали грецькі історики Прокопій Кесарійський, Іоан Ефеський, Псевдо-Маврикій та інші.

Вирушаючи з теренів теперішньої Украї­ни, слов'яни вчиняли набіги на Візантію й роз­селялися на Балканському півострові Лише наприкінці VI ст. вони п'ять разів намагалися оволодіти Царгородом. У цих походах скла-вини та анти вступали в активну взаємодію на міжнародній арені. У ній ці племінні со­юзи виявляли риси, характерні для періоду військової демократії. За словами візантійсь­кого письменника Маврикія (VI ст.), "слов'я­ни й анти подібні за своїм способом життя, за своїми звичаями, за своєю любов'ю до сво­боди... Полонених вони не перетворюють на рабів, як інші народи... пропонують полоне­ним на вибір: чи бажають вони за певний ви­куп повернутися додому або залишитися там на становищі вільних і друзів".

Це саме джерело зафіксувало пересторо­гу, з якою цей візантійський автор ставиться до договорів зі слов'янами: "Загалом вони підступні й не тримають слова щодо дого­ворів; їх легше підкупити страхом, ніж пода­рунками".

До VI -VII ст. належать і перші міжнародні комбінації за активної участи слов'янських племінних союзів. У VII ст. Візантія зазнала тиску з боку арабського світу. За цих обста­вин відносини слов'янських союзів та Візантії зміцніли. У джерелах є згадки про договори окремих слов'янських земель з імперією щодо торгівлі та війни.

На думку відомого дослідника міжнарод­них зв'язків А.Н. Сахарова, перше руське по­сольство з'явилося у Візантії 838 р. Метою місії було врегулювання відносин між Руссю та Візантією, порушених у результаті нападу руських воїнів на малоазійські володіння імперії за імператора Феофіла та збирання політичної інформації про становище в краї­нах чорноморського басейну.

Похід 860 р. був добре обдуманий руса-ми, й це свідчить про те, що вони знали по­рядки й стан справ у Константинополі. Грець­кий імператор Константин Багрянородний у біографії свого діда імператора Василія пи­сав: "Багатими дарами, золотом, сріблом і шовковим одягом він привів народ русів, вой­овничий і безбожний, до переговорів, і, ук­лавши з ними мирний договір, він переконав їх прийняти святе хрещення". 860 рік приніс визнання Давньоруської держави Візантією.

Велике значення в розвитку міжнародно­го права в Європі мав уплив римської дер­жавності та римського права, провідником яких була Візантія. Її дипломатичні звичаї й форми міжнародних актів сприймалися Франк­ським та іншим королівствами, а почасти й Давньоруською державою. Договори Руси з Візантією, укладені в Х ст., забезпечували ру­сичам в імперії сприятливе правове станови­ще: право безмитної торгівлі, право на одержання продовольства, право на одержання майна, що залишилося у Візантії після помер­лих там людей їхніми спадкоємцями тощо.

У "Повісті минулих літ" договори Руси з Візантією уміщені під 907, 912, 944 та 972рр. Князь Олег, зміцнивши своє станови­ще в Києві, підкорив сусідні слов'янські пле­мена й, обклавши їх даниною, 907 р. здійснив військовий похід проти греків та уклав договір з грецькими царями. Олег на чолі величезно­го (за підрахунками В.Т. Пашуто, 80-тисячно-го) війська вдерся в межі Візантійської імперії й спустошив околиці її столиці. Далі вказуєть­ся, що греки закрили гавань, а Олег поставив кораблі на колеса, щоб суходолом перетягти свою флотилію до гавані. Вражені греки відправили послів до Олега, які говорили йому:

"Не губи града, що хочеш, дамо тобі".

Олег згодився укласти договір, після чого послав до Царгорода п'ятьох своїх послів. Після переговорів договір було укладено. Олег зажа­дав заплатити данину 80 000 воїнам по 12 гри­вень на особу. Греки погодилися на ці умови, але просили договору, за яким Олег зобов'язу­вався б надалі не нападати на Візантію.

На думку А.Н. Сахарова, в ході переговорів 907 р. було визначено такі умови договору:

відновлення "миру й дружби" між Руссю та Візантією; виплата Візантією разової контри­буції у вигляді грошей, золотих речей тощо;

виплата періодичної данини Русі; безплатне утримання послів.

Літописна оповідь про укладення через чотири роки другого договору 911р. почи­нається так: "Послав Олег своїх дружинників встановити мирні вщносини й укласти договір між Візантією та Руссю". У договорі 911 р. Руси з Візантією відзначається: "Ми від русь­кого народу..., послані Олегом, великим кня­зем руським... до вас, царів грецьких, для підтвердження й зміцнення дружби, що існу­вала між греками й руссю протягом багатьох років... неодноразово справді прагнули не тільки на словах, але й у письмовій формі і непорушною присягою, клянучись своєю зброєю, підтвердити й зміцнити цю дружбу, відповідно до нашої віри та звичаїв". Договір 911р. міг бути укладений лише з перемогою Руси, бо всім своїм змістом він свідчить про це. Договір 911 р. ознаменував собою якісно новий ступінь у всіх відношеннях.

941 р. відбувся новий похід Руси на Візан­тію. Однак він для Руси був невдалим. Про похід грекам повідомили болгари, і вони встигли приготуватися до війни. За таких умов договір 911 р. було анульовано. Але 941 р. договору укладено не було. Його уклали че­рез три роки після нового переможного по­ходу Ігоря 944 р. Момент було вибрано дуже вдало. Імператора було попереджено про просування русів, і грецьке посольство при гирлі Дунаю запропонувало Ігореві: "Не йди далі, але візьми данину, яку мав Олег; додамо до тієї данини ще". Ігор згодився припинити похід, узяв запропонований греками викуп, а потім було укладено договір. За літописними даними, в період з 944 по 957 рік між двома країнами існував міцний мир. 957р. велика княгиня Ольга прийняла у Візантії хрис­тиянство.