 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Соціальне посередництво і консультування
| С |
оціальне посередництво використовується при вирішенні конфліктних ситуацій, в наданні допомоги двом конфліктуючим сторонам розв'язати складні, соціально зумовлені проблеми. Як технологія соціальної роботи соціальне посередництво використовується також для встановлення і розвитку соціальних взаємостосунків і взаємозв'язків між різними сторонами: клієнтом і організаціями та установами соціальної сфери; державними організаціями, які уповноважені проводити соціальну роботу, і неурядовими організаціями та установами, між спеціалістами та фахівцями різного профілю діяльності. Чиновники, які працюють в управліннях соціального захисту населення, виступають у ролі посередників при розгляді скарг громадян з таких питань, як нерівність, дискримінація, цькування та інш. Посередницьку роль часто відіграють і спеціалісти, які працюють у службах зайнятості населення, зокрема в забезпеченні рівноправ'я при наймі на роботу і на робочі місця.
Соціальне посередництво в конфліктній ситуації Соціальний працівник, який виступає посередником в конфліктній ситуації, повинен бути об'єктивним і нейтральним. Він може взяти на себе цю роль формально чи може бути призначений на неї. Посередник є незадіяним у проблему. У більшості випадків його роль обмежується спробою перетворити опонентів у партнерів. Посередник слідкує, щоб кожна сторона не тільки висловила свою думку, але й вислухала іншу. Потім він допомагає обом сторонам знайти взаємовигідні рішення.
Процедури із вирішення конфліктів:
• Рекомендація: третя сторона збирає факти і аргументи, виносить рекомендації, які не обов'язково виконувати, однак дуже важливі, і такі, що мають схильність до компромісу. Згоджу-вальна процедура.
• "Човник": третя сторона відвідує спірну сторону окремо і слугує передатчиком пропозицій і альтернатив; в окремих випадках може виставляти власні пропозиції; має великі можливості для селективної передачі інформації. Човникова дипломатія, узгоджувальна процедура.
• Контролер процесу: третя сторона здійснює суворий контроль над процесом переговорів, але не над їх змістом; відмовляється від права приймати рішення чи рекомендації; допомагає сторонам вивчити питання і альтернативи та прийти до консенсусу, який задовольняє потреби обох сторін. Посередництво.
-251 -
• Провайдер процесу: третя сторона створює умови для зустрічі сторін, зазвичай надаючи їм приміщення і послуги; спрямовує сторони на застосування певних процедур із вирішення спірних питань. Сприяння, узгоджувальна процедура.
• Радник за змістом: одна із сторін робить запит — пораду експерта з певних питань. Радник надає інформацію, яка є об'єк-% тивною, довела себе на практиці. Експертна оцінка.
• Радник з процесу: один із учасників запитує думку консультаї та в галузі вирішення конфліктів чи посередництва для от> мання допомоги при підготовці аргументів. Радник із конфл тології.
• Самоспрямованість: сторони безпосередньо обмінюються цянками і зобов'язаннями для розв'язання спірних питань.
Часто соціальному працівнику доводиться самому пропон
конфліктуючим сторонам свої послуги посередника, в названій ситу
він використовує такі формулювання: "Я знаю, що між вами конф.
Іноді буває легше обговорити такі питання, якщо є людина, яка Р&Щ
магає вам прийти до такого рішення, яке може влаштовувати вя
обох. Я міг би зустрітись разом з вами і допомогти в цій справОИ
буду допомагати вам обом і не буду ставати на будь-чий бік. ЯЗН
пропонуватиму вам готових рішень чи оцінок і намагатимусь (МИ
об'єктивним". У багатьох випадках тільки одна сторона активно шуяЩ
посередника: іншій стороні тільки треба погодитись на цей пі/щН
Досягнувши такої згоди, домовляються про умови проведення чщШ
говорів: час, місце. Метою соціального працівника є перетворишся
нентів в партнерів із вирішення проблеми. >!^И
| і, |
У зарубіжній практиці соціальної роботи соціальний працівник ви
конує ролі брокера соціальних послуг, керівника справами «лішН
захисника прав клієнта, маючи для цього певні повноваження в різ<Н
органах влади. В нашій країні посередницькі функції соціального j|H
цівника можуть бути відображені в його функціональних обов'іІН
Встановлюючи і підтримуючи соціальні зв'язки і взаємостосунки^!^!
альний працівник створює соціально-педагогічні, соціапьно-психоЛиИ
соціально-правові і управлінські умови щодо поліпшення станщИ
особистості, нормалізації її життя. >ЩГ
Технологічні підходи посередницької діяльності.
1. Підхід "виграти / виграти" — створення обстановки для сЩН го розв'язання конфлікту. .Ш
2. Творчий підхід — вивести клієнта із важкого стану, допЩН йому спрямувати енергію на пошук нових рішень, знаходженими тивних аспектів власного життя чи життєвої ситуації.
|
-252-
3. Емпатія — необхідність звернути увагу на відсутність емпатії у учасників, заохочення учасників до активного сприйняття.
4. Оптимальне самоствердження — застосування "Я"- висловлювань, заохочення оптимального самоствердження у інших.
5. Спрямування учасників у бі,< спільного застосування влади чи впливу — активний нейтралітет, який урівноважує вплив обох сторін, щоб у них були рівні можливості; особистий вплив, який вимагає зосередження своєї фізичної і розумової енергії.
6. Контроль над емоціями — створити можливість для клієнтів для того, щоб вони висловили власні емоції і одночас не звинувачували іншу сторону. Для соціального працівника є дуже важливим зберігати спокій і рівновагу.
7. Готовність до вирішення конфлікту — соціальний працівник усвідомлює власну готовність до розв'язання конфліктної ситуації і запевняє в цьому клієнта.
8. Спрямування учасників на виявлення їхніх потреб — соціальний працівник спрямовує процес, але не його зміст, веде записи.
9. Введення учасників у фазу вироблення альтернативних рішень — проведення "мозкового штурму" з метою накопичення альтернативних рішень, записи корисних відомостей під час роботи із клієнтом.
10. Володіння мистецтвом переговорів — власна позиція і спря
мованість соціального працівника — "нападати на проблему", а не на
клієнта; заміна "однак" на "і"; виключення заперечень із загальної
картини, яка створюється соціальним працівником.
Поиск по сайту: