Модифікуючі процедури

Модифікуючі процедури спрямовані на зниження тиску і на зна­ходження клієнтом розв'язки проблеми.

1. Рефлекторне спілкування з метою посилення самопізнання
клієнта; допомога клієнту в баченні в новому світлі його думок, уста­
новок, поведінки, почуттів, минулих травм, раннього життєвого досвіду,
коли взаємовідносини із соціальним працівником використовуються в
якості коректуючого емоційного досвіду.

2. Техніки конфронтації зумовлюють акцентування на характерних для клієнта особливостях мислення, емоціях / почуттях і вчинках / поведінці.

3. Техніки прояснення, головним чином — інтерпретація, наприк­лад, для активізації захисних механізмів.

Таким чином, психосоціальний підхід використовує техніки психо­логічного консультування і соціальної роботи. Найчастіше психосоці­альний метод застосовується в соціальній роботі із сім'єю, широко використовуючи методологію та інструментарій системної сімейної терапії. У практиці психосоціальної роботи з сім'єю спостерігається перехід від адаптації до проблемно-орієнтованих підходів, які орієн­товані на допомогу клієнтам через усвідомлення проблеми та став­лення до неї. Такий підхід сприяє тому, що клієнт починає більш ефективно і задовільно справлятися із складнощами у життєдіяль­ності і міжособистісних взаємостосунках. Дана модель орієнтована в основному на сучасні умови, а не на минулий досвід і зумовлює вивчення психологічного і ситуаційного контекстів даної проблеми. Нормативна тривалість — 8-12 консультативних сесій за 3-4 місяці. За кордоном розвивається напрям в психологічному консультуванні і психотерапії — "короткотривала психотерапія, орієнтована на вирі­шення проблем", тривалістю основного етапу роботи від 3-4 до 7-8 консультативних сесій.

Для всіх напрямків практичної соціальної роботи необхідно воло­діти як базовими консультаційними навичками, так і міжособистісни-^ми. В числі міжособистісних навичок і вмінь соціального працівника-^к°нсультанта повинні бути здібності:

• вибудовувати і підтримувати ділові / робочі взаємостосунки;

• працювати з гарними почуттями і усвідомлювати їх вплив на самих себе та на інших людей;

• вміти працювати з агресивністю клієнтів, їхньою ворожістю і гнівом, чітко усвідомлюючи ризик для себе та інших;

• виявляти, розуміти й інтерпретувати поведінку інших.
Порівняно із психосоціальним консультуванням психологічне кон-

'"ьтування за значенням вужче і глибше, тому вплив спрямований

- 255-

тільки на особистість / сімейну систему, використання особисгіс /сімейних ресурсів з метою допомоги клієнту через фасілітацію бистісного росту, оптимізацію психоемоційних станів і міжосо€ них взаємовідносин. Психосоціальне консультування — за зміс ширше, тому що впливає на мезо- і мікросоціальне оточення, викс стовуючи як особистісні, так і соціальні ресурси, з метою допок клієнту в контексті соціальної (ре)адаптації, реабілітації і коні незалежного життя. Інакше кажучи, психосоціальне консультує має місце тоді, коли допомога, яка надається клієнту або населеи зумовлює паралельне використання як особистісних, так і соціг ресурсів.

В соціальному консультуванні як технології соціальної ти використовується також програмне консультування, яке і чається як двосторонній процес розв'язання проблеми, під час.: консультант допомагає установі чи організації проаналізувати і шити діяльність щодо надання клієнтам необхідних соціальна слуг. Наприклад, соціальний працівник-консультант, обговорк персоналом денного дитячого центру проблему взаємодії з ба ми, основну увагу приділив необхідним змінам, які б спонукали і відіграти більш конструктивну роль у справах центру. Інший виді грамної консультації потребує зосередження уваги на організац питаннях, проблемах адміністративного характеру, труднощах сунках між співробітниками чи несприятливого соціально-емоцЩ клімату в цілому. На практиці зустрічається і третій тип соціг консультування, який є синтезом конкретного і програмногс сультування.

Питання і завдання до семінарського заняттягіИ

"соціальне посередництво" і "соціальне

1. Визначте поняття консультування ".

2. Які соціальні ситуації спричинюють втручання соціального працівника? Я

3. Назвіть методи вирішення конфліктних ситуацій за допомо­гою соціального посередництва і консультування. Чим відрізняється психологічне консультування від соціального?

4. Які існують прийоми встановлення необхідних контщт¹"' укладання контрактів і угод між соціальними службами під інши­ми організаціями та установами?

5. Охарактеризуйте прийоми посередницької роботи між оо бистістю і соціальним оточенням. Д

6. Чи є в Україні нормативно-правова база для проведеннЩШ ального посередництва?

-256

Завдання для практичного заняття

Робота у мікрогрупах.

Завдання 1. Проаналізуйте вид конфлікту за обсягом (внутріш-ньоособистісні, міжособові, між особистістю і групою міжгрупові), джерелом виникнення, тривалістю, напругою тощо.

Завдання 2. Проаналізуйте ситуації за стадіями розвитку конф­лікту (попередня, зародження, дозрівання, усвідомлення, вибух, розширення). За можливості виявіть позитивні і негативні функції конфлікту.

Завдання 3. Користуючись алгоритмом управління конфліктом, запропонуйте можливі стратегії і тактики:

1. Аналіз конфліктної ситуації: виявлення учасників, об'єкта, пред­мета, джерела; аналіз причин; аналіз мотивів участі у конфлікті; ста­дія (деструктивна, конструктивна); розташування сил; усвідомлення реальної проблеми; визначення власної позиції; характеристика учас­ників, рівня розвитку колективу, ступеня його згуртованості;

2. Визначення мети (чого я бажаю? — зняти напруження, зняти протиріччя тощо), планування роботи;

3. Прогнозування можливих дій учасників конфлікту, наслідків його розвитку, залежно від цього визначається стратегія обраної поведінки;

4. Реалізація обраної стратегії і тактики, організація зворотного зв'язку;

5-6. Контроль, регулювання, рефлексія тактичних прийомів (за необхідності зміна стратегії).

ЦІ Рекомендована література:

1. Корнелиус X., Фейр LU. Вьіиграть может каждьій. Как разрешать конфлик-
тьі. — М.: Стрингер. — С. 182-199.

2. Фирсов М.В., Шапиро Б.Ю. Психология социальной работьі: Содержание и методьі психосоциальной практики: Учебн. пособие для студ. вьісш. учеб. заве­дений. — М.: Изд. центр "Академия", 2002. — С. 83-123.

3. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работьі: Учебн. пособие Мя студ. вьісш. учеб.заведений. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. — С 402-425.

4. Социальная работа. /под общ. ред. проф. В.И. Курбатова. — Ростов-на-Дону:феникс. — С. 345-350.

-257-

Поиск по сайту: