Юридичні факти в конституційно-правових відносинах

Важливим елементом конституційно-правових відносин, на Прикладі якого найбільш рельєфно простежується причинно-на-шіідкопа сутність цих правовідносин, є юридичні факти (лат. їас-Ішп зроблене, подія, вчинок). Під юридичним фактом в консти­туційному праві традиційно прийнято розуміти визначені гіпотезою копстатуційно-правової норми конкретні обставини (умови), з на­станням яких виникають, змінюються або припиняються конститу­ції і по-правові відносини, тобто конституційний юридичний факт.

Ллє таке визначення юридичного факту не розкриває при­значення юридичного факту в системі конституційно-правових відносин, зводить роль і місце юридичного факту до точки відлі­ку конституційно-правових відносин. Юридичні факти як обов'­язковий елемент конституційно-правових відносин є не тільки причинами (умовами, обставинами), що призводять до настання конституційно-правових відносин, а й наслідками існуючих конс­титуційно-правових відносин, що ведуть до зміни чи припинення цих правовідносин. Тобто дуалізм правової природи конституцій­них юридичних фактів полягає в тому, що вони можуть бути як причиною, так і наслідком конституційно-правових відносин.

Виходячи з того, що конституційні юридичні факти за своїм вольовим початком можуть мати як суб'єктивний, так і об'єктив­ний прояв у діях і подіях, можна стверджувати, що передбачена ісонституційно-правовими нормами цілеспрямована вольова по­ведінка суб'єктів конституційно-правових відносин, що проявля­ється в діяльності та поведінці цих суб'єктів, властива лише час­тині конституційно-правових відносин. Тоді як інша частина конституційно-правових відносин — події — не залежить від во­льової діяльності або поведінки уповноважених суб'єктів, висту­паючи об'єктивними проявами буття (стихійне лихо, народження дитини, досягнення повноліття тощо).

Відповідно до вищезазначеного, конституційний юридич­ний факт — це передбачені чи санкціоновані конституційно-правовою нормою причина або наслідок діяльності чи поведін­ки суб'єктів конституційно-правових відносин, або дії об'єктивних обставин, що зумовлюють виникнення, зміну та припинення конституційно-правових відносин.

Для конституційних юридичних фактів характерні такі ква­ліфікуючі ознаки: по-перше, конституційний юридичний факт є різновидом суспільних відносин, що виникають, змінюються та припиняються на основі конституційно-правових норм. По-друге, вони є обов'язковим, істотним елементом конституційно-правових відносин, без якого ці відносини не можуть ні виникну­ти, ні змінитися, ні припинитися. По-третє, за своїми сутністю і змістом конституційні юридичні факти можуть бути як ціле­спрямованою вольовою діяльністю чи поведінкою суб'єктів кон-ституційно-правових відносин, так і діями природних явищ, що відбуваються незалежно від волі відповідних суб'єктів. По-чет­верте, за впливом на конституційні правовідносини юридичні факти можуть виступати як причиною, так і наслідком, результа­том цих правовідносин. По-п'яте, юридичні факти властиві конс­титуційним правовідносинам на всіх їх стадіях: виникнення, змі­ни, припинення.

До того ж, один і той самий конституційний юридичний факт може бути обов'язковим елементом різних конституційно-право­вих відносин. Водночас, окремий вид конституційно-правових відносин може мати у своєму складі не одиничний конституцій­ний юридичний факт, а цілу систему таких фактів, що отримала в юридичній науці назву «фактичного (юридичного) складу» пра­вовідносин, зокрема, у вигляді статусу окремих суб'єктів.

Конституційш юридичні факти як елемент конституційно-пра­вових відносин різняться в кожному конкретно взятому випадку. Вони є досить різноманітними за сутністю і змістом, функціями, способами та засобами впливу на конституційні правовідносини, формою прояву та закріплення тощо. Тобто конституційні юри­дичні факти підлягають класифікації' за певними критеріями.

Основними критеріями класифікації конституційних юри­дичних фактів є: сутність і зміст конституційних юридичних фак­тів; призначення у механізмі конституційно-правового регулю­вання (функції); умови існування тощо.

За сутністю та змістом юридичні факти в конституційному праві вчені-правознавці традиційно поділяють на юридичні події, юридичні дії та правові стани (режими). До юридичних подій від­носять факти, що не залежать від волевиявлення суб'єктів конс­титуційно-правових відносин. Прикладом може бути досягнення громадянином певного віку для того, щоб бути кандидатом на посаду Президента України, народного депутата України, судді Конституційного Суду України тощо. Тобто події у конституційному праві, на думку науковців, створюють умови для настання кі и ісгитуційно-правових відносин.

Залежно від впливу волевиявлення суб'єкта, його цілеспрямо-ішііого впливу на виникнення, зміну та припинення конституїлино-мраіювих відносин, слід розрізняти юридичні факти, що є результа­ті їм суб'єктивної діяльності чи поведінки учасника правовідносин, и також конституційні юридичні факти, що існують незалежно від суб'єктивної діяльності чи поведінки учасника і є результатом об'­єктивних природних явищ. Тобто за сутністю та змістом конститу­ційні юридичні факти поділяються на суб'єктивні конституційні юридичні факти та об'єктивні конституційні юридичні факти.

Суб'єктивні конституційні юридичні факти — це передбаче­ні конституційно-правовою нормою причини або наслідки діяль­ності чи поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин, що виявляються у виникненні, зміні та припиненні конституцій­но-правових відносин. Такі юридичні факти є наслідком цілеспрямо­ваної вольової діяльності учасників конституційних правовідносин, що виявляється в їх суб'єктивних правах і юридичних обов'язках. Прикладом суб'єктивних юридичних фактів є голосування грома­дян України на виборах і референдумах (ч. 1 ст. 38 Конституції України), прийняття ріїиення про усунення Президента України з поста у порядку імпічменту (ст. 111 Конституції України) тощо.

Об'єктивні конституційні юридичні факти — це визначе­ні чи встановлені конституційно-правовою нормою причини або наслідки впливу об'єктивних явищ на виникнення, зміну та припинення конститущйно-правових відносин. Прикладом таких юридичних фактів є досягнення громадянином України ві­ку, з якого він може обиратися народним депутатом України (ч. 2 ст. 76 Конституції України), Президентом України (ч. 2 ст. 103 Конституції України), бути кандидатом у судді Конституційного Суду України (ч. З ст. 148 Конституції України), настання умов надзвичайного стану (п. 1 ст. 4 Закону України «Про надзвичай­ний стан» від 26 червня 1992 р.) тощо.

При цьому, суб'єктивні юридичні конституційні факти (дії) можуть бути правомірними й неправомірними. Правомірні дії передбачають діяльність або поведінку, сутність і зміст якої по­лягає в тому, що учасник конституційно-правових відносин на­лежним чином дотримується чи виконує визначені конституцій­ними нормами правила діяльності або поведінки у суспільстві та державі, узгоджуючи їх результати з інтересами інших легі­тимних учасників конституційно-правових відносин.

Неправомірні суб'єктивні юридичні конституційні факти (конституційні делікти) — це діяльність або поведінка учасників коиституційно-правових відносин, що виражається в порушенні дсліктоздатними суб'єктами конституційного права правил ді­яльності або поведінки, визначених у конституційно-правовій нормі, або в неналежному виконанні цих правил. Прикладом конституційного делікту може бути порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

За призначенням у механізмі конституційно-правового регу­лювання, тобто за функціями конституційні юридичні факти слід поділяти на причинні (правоутворюючі) та наслідкові (правозмі-нюючі, правоприпинюючі).

За умовами існування конституційні юридичні факти поділя­ються на одиничні (разові) та множинні. Одиничні конституційні факти — це встановлені чи санкціоновані конституційно-право­вою нормою причини або наслідки діяльності чи поведінки суб'­єктів конституційно-правових відносин, або ж інших об'єктивних природних явищ, яких достатньо в разовій кількості для виник­нення, зміни та припинення конституційно-правових відносин. Прикладом визначення одиничних конституційних юридичних фактів може бути нормативне положення ч. З ст. 79 Конституції України: «Повноваження народних депутатів України почина­ються з моменту складення присяги». Тобто для настання конс­титуційних правовідносин, пов'язаних із набуттям особою, обра­ною до Верховної Ради України, конституційно-правового статусу народного депутата України, необхідна наявність юри­дичного факту складення такою особою присяги.

Для виникнення або припинення інших конституційних пра­вовідносин одного конституційного юридичного факту не завж­ди буває достатньо. Як правило, для виникнення або припинення складних конституційно-правових відносин необхідна сукупність (множина) конституційних фактів, яка має упорядкований, сис­темний характер. Вони є взаємопов'язаними та взаємообумовле-ними і утворюють систему конституційних юридичних фактів. Прикладом множинних юридичних фактів у конституційно-пра­вових відносинах є вимоги до судді Конституційного Суду Украї­ни, визначені ч. З ст. 148 Конституції України: «Суддею Консти­туційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою». Тобто особа набуває правосуб'єктності кандидата па посаду судді Конституційного Суду України лише за умови іс­нування визначеної відповідною статтею Конституції України системи конституційних юридичних фактів.

Система конституційних юридичних фактів — це упоряд­кована сукупність взаємопов'язаних і взаємозу'мовлених визна­чених чи санкціонованих конституційно-правовою нормою при­чин або наслідків діяльності чи поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин, або ж інших об'єктивних природних явищ, що виявляються у виникненні, зміні та припи­ненні конституційно-правових відносин.

Поиск по сайту: