Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

У структурі державного механізму України, згідно з Консти­туцією України і Законом «Про Уповноваженого Верховної Ра­ди України з прав людини» від 23 грудня 1997 р., з'явилась нова інституція — Уповноважений Верховної Ради з прав людини, який у багатьох країнах світу називається омбудсманом. Історія цього інституту бере свій початок у Швеції з 1809 року, де він уперше був запроваджений.

Діяльність Уповноваженого з прав людини спрямована на реалізацію прогресивних ідей у сфері забезпечення прав людини і громадянина, встановлення ділових і конструктивних відносин громадян України з органами державної влади. На постійній основі він здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції.

Демократичний характер інституту Уповноваженого поля­гає не лише у тому, що він виконує правозахисну функцію сто­совно громадян України, а й щодо іноземців та осіб без громадян­ства. Це відповідає положенню ст. З Конституції про те, що людина в Україні визнається найвищою соціальною цінністю.

Інститут Уповноваженого виступає додатковим (субсидіар-ним) засобом захисту прав і свобод людини в Україні щодо інших правозахисних механізмів. Це випливає з ч. 2 ст. 4 Закону, згідно з якою діяльність Уповноваженого доповнює наявні засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не має наслідком перегляд компетенції державних органів, що забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод. Він заповнює прогалини і компенсує недоліки судових засобів захисту прав людини, парламентського та відомчого кон­тролю за адміністративними органами.

Згідно з Законом. Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів України та посадових осіб, що має суттєве значення для визначення місця і ролі цього інституту у правозахисному механізмі нашої держави і для забез­печення його незалежності при реалізації своїх функцій. На це спрямовано положення Закону (ч. 1 ст. 20) про те, що втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, їх посадових та службових осіб у діяльність Уповноваженого забороняється. Його повноваження не можуть бути припинені чи обмежені у разі закінчення строку повнова­жень парламенту України або його розпуску (саморозпуску).

Законом чітко встановлюються вимоги щодо претендента на посаду Уповноваженого і процедура його обрання. Уповноваже­ним може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі мо­ральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом остан­ніх 5 років проживає в Україні. Не може бути призначено Упов­новаженим особу, яка має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена та не знята в установленому законом порядку. Відповідно, в інтересах неупередженого ставлення до виконання своїх обов'язків і об'єктивного вирішення справ перед­бачено, що Уповноважений не може мати представницького ман­дата, займати будь-які інші посади в органах державної влади, ви­конувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднань громадян, на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, крім викладацької, наукової або іншої творчої діяльності. Він не може бути членом жодної політичної партії.

Термін повноважень омбудсмана — 5 років, який починається з дня прийняття ним присяги на сесії Верховної Ради. На відміну від суддів Конституційного Суду, строк повноважень яких обме­жений 9 роками, і вони не мають права переобиратися, Законом про Уповноваженого не забороняється, щоб одна й та сама особа призначалась на посаду Уповноваженого кілька разів.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини призна­чається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України шляхом таємного голосування. Пропозиції щодо кандидатур(и) на посаду Уповноваженого вносять Голова Верховної Ради або не мен­ше 1/4 народних депутатів України від конституційного складу пар­ламенту. Відповідний комітет Верховної Ради подає парламентові свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду Уповноваженого, відповідності її вимогам, передбаченим Законом, та про відсутність причин, які б перешкоджали зайняттю нею цієї посади. Голосування проводиться на пленарних засіданнях парламенту, але не раніше як через 10 днів і не пізніше ніж через 20 днів після закінчення строку висування кандидатів для участі у виборах. Призначеним вважаєть­ся той кандидат, за якого проголосувала більшість парламентаріїв, про що приймається відповідна постанова.

Але якщо на посаду Уповноваженого було висунуто більше, ніж два кандидати і жодного з них не було призначено, Верховна Рада проводить повторне голосування по двох кандидатах, які одержали найбільшу кількість голосів. У разі якщо жоден з кан­дидатів на посаду Уповноваженого не набрав необхідної кількос­ті голосів, знову проводиться висування для призначення на поса­ду Уповноваженого. Призначення омбудсмана парламентом цілком відповідає юридичній природі цього інституту, і така практика існує у більшості країн світу.

Закон про Уповноваженого з прав людини чітко регламен­тує порядок припинення його повноважень та звільнення з поса­ди, що є важливою гарантією його діяльності. Його повноважен­ня припиняються за таких обставин: у разі відмови Уповноваженого від подальшого виконання обов'язків шляхом подання заяви про складення своїх повноважень; набрання за­конної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; набрання законної сили рішенням суду про визнання особи, яка обіймає по­саду Уповноваженого, безвісно відсутньою або про оголошення її померлою; складення присяги новообраним Уповноваженим; смерті особи, яка обіймає посаду Уповноваженого.

Парламент України може прийняти рішення про звільнення з посади Уповноваженого до закінчення строку, на який його було обрано, тільки у таких випадках: порушення ним присяги; порушення вимог щодо несумісності діяльності; припинення гро­мадянства України; неспроможності протягом більше 4 місяців підряд виконувати обов'язки через незадовільний стан здоров'я чи втрату працездатності. Законом встановлено, що висновок про наявність підстав для звільнення з посади Уповноваженого повинна дати тимчасова спеціальна комісія парламенту України. Верховна Рада за наявності зазначених підстав розглядає питан­ня і приймає відповідну постанову про звільнення з посади Упов­новаженого за поданням Голови Верховної Ради або не менш як 1/4 народних депутатів України від конституційного складу пар­ламенту. Уповноважений вважається звільненим з посади, якщо за це проголосувала більшість народних депутатів України від конституційного складу парламенту.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини — відповідальна державна посадова особа, що виконує досить важ­ливі завдання. Тому він повинен мати необхідні гарантії реалізації своїх функцій. Важливими гарантіями його діяльності є те, що він користується правом недоторканності на весь час своїх повнова­жень і не може бути без згоди парламенту України притягнутий до кримінальної відповідальності або підданий заходам адмініст­ративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, за­триманий, заарештований, підданий обшуку, а також особистому огляду. Кримінальна справа проти Уповноваженого може бути порушена лише Генеральним прокурором України. За порушен­ня законодавства щодо гарантій діяльності Уповноваженого, йо­го представників та працівників секретаріату Уповноваженого винні особи притягаються до відповідальності згідно з чинним за­конодавством. Уповноважений не зобов'язаний давати пояснення по суті справ, які закінчені або знаходяться у його провадженні.

Для реалізації своїх повноважень Уповноважений формує сек­ретаріат, який є юридичною особою. Структура секретаріату, розподіл обов'язків та інші питання щодо організації його роботи ре­гулюються положеннями про секретаріат Уповноваженого. При­значення на посаду та звільнення працівників секретаріату здійс­нюється Уповноваженим. Відповідно, Уповноважений контролює роботу секретаріату, визначає основні напрямки його діяльності.

При Уповноваженому з метою надання консультативної під­тримки, проведення наукових досліджень, а також вивчення про­позицій щодо поліпшення стану захисту прав і свобод людини і громадянина може створюватись консультативна рада (яка мо­же діяти і на громадських засадах) із осіб, що мають досвід робо­ти в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина.

Уповноважений має право призначити своїх представників у межах виділених коштів, затверджених парламентом України. Але Законом не визначено, чи це будуть представники Уповнова­женого на місцях, чи представники Уповноваженого з певних пи­тань. Ця невизначеність дає підстави вважати, що в майбутньому можуть бути застосовані обидва підходи. На наш погляд, пріори­тетним повинен бути принцип представництва на місцях, оскільки конкретні конституційні права громадян порушуються саме на міс­цях, у тому числі органами місцевого самоврядування, місцевою державною адміністрацією, посадовими особами підприємств, ор­ганізацій і установ. Але не виключається й те, що можуть бути створені представники Уповноваженого і з конкретних питань, на­прямів його правозахисної діяльності. Так, у ФРН, у Даті' існує ом-будсман з питань оборони, у Фінляндії — омбудсман з питань рів­ності прав чоловіків і жінок, омбудсман із захисту прав споживачів та контролю за конкуренцією, в Угорщині — Уповноважений з прав національних та етнічних меншин, в Канаді — омбудсман з національних мов. За яким принципом будувати структуру інсти­туту омбудсмана, в Україні ще не визначено. Але цілком можливе поєднання обох принципів. На наш погляд, це було б найбільш ґрунтовно в сучасних умовах розвитку політико-правового проце­су і стану із забезпеченням прав людини і громадянина в Україні.

При вступі на посаду Уповноважений на пленарному засідан­ні Верховної Ради України складає присягу, в якій зобов'язуєть­ся чесно і сумлінно захищати права, свободи людини і громадяни­на, добросовісно виконувати свої обов'язки, додержуватися Конституції України і законів України та керуватися справедли­вістю і власною совістю, діяти незалежно, неупереджено, в інте­ресах людини і громадянина. Повноваження Уповноваженого починаються з моменту складання присяги.

Ефективне функціонування інституту Уповноваженого зу­мовлюється необхідністю належного фінансового його забезпе­чення. Виходячи з цього, Закон встановлює, що фінансування ді­яльності Уповноваженого здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Уповноважений розробляє і подає на затвер­дження парламенту України та виконує кошторис своїх витрат. Верховна Рада і відповідні органи виконавчої влади, органи місце­вого самоврядування створюють необхідні умови для діяльності Уповноваженого, його секретаріату та його представників. На жаль, фінансові аспекти діяльності Уповноваженого та створюва­них ним структур у сучасних умовах вирішуються досить складно.

Для реалізації своїх завдань і функцій Уповноважений наді­лений законом відповідною компетенцією, яка випливає з мети здійснюваного ним парламентського контролю. Цією метою є:

• захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією, законами України та міжнародними догово­рами України;

• додержання та повага до прав і свобод людини та громадяни­на органами державної влади, органами місцевого самовря­дування та їх посадовими і службовими особами;

• запобігання порушенням прав і свобод людини і громадяни­на або сприяння їх поновленню;

• сприяння' приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конститу­цією України, міжнародними стандартами у цій сфері;

• поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробіт­ництва в галузі захисту прав і свобод людини та громадянина;

• запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реаліза­ції людиною своїх прав і свобод;

• сприяння правовій поінформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.

Виходячи з цього, Уповноважений має право невідкладного прийому Президентом України, Головою Верховної Ради, Прем'єр-міністром, головами Конституційного Суду, Верховно­го Суду та вищих спеціалізованих судів України, Генеральним прокурором, керівниками інших державних органів, органів міс­цевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, уста­нов, організацій незалежно від форм власності, їх посадовими та службовими особами.

Уповноважений може бути присутнім на засіданнях парламенту, уряду, Конституційного Суду, Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів, колегії Генпрокуратури України та інших колегіальних органах, на засіданнях усіх інстанцій, у тому числі на закритих судо­вих засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судо­вий розгляд оголошено закритим, звертатися до суду із заявою про чахист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи •і інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а та­кож особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом.

У структурі правозахисного механізму забезпечення прав громадян у правовій державі суди посідають провідне місце. За­кріплення в Законі таких значних можливостей Уповноважено­го щодо різних випадків стосовно судових органів має суттєве значення. Він може також звертатися до Конституційного Суду ч поданням: про відповідність Конституції України законів Укра­їни та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента, актів Кабінету Міністрів, правових актів Верховної Ради Авто­номної Республіки Крим, які стосуються прав і свобод людини і громадянина; про офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Уповноважений може відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи відбування засудженими покарань та установи приму­сового лікування та ізоляції, психіатричні лікарні, осіб, які там перебувають, та одержувати інформацію щодо умов їх тримання, перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

Без одержання необхідної інформації Уповноважений не міг би результативно виконувати свої повноваження. Виходячи з цього, йому надано право безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємст­ва, установи, організації' незалежно від форм власності, бути при­сутнім на їх засіданнях, вимагати від посадовій і службових осіб цих органів і організацій сприяння у проведенні перевірок діяль­ності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі перевірок, експер­тиз і надання відповідних висновків, запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без грома­дянства для отримання від них усних або письмових пояснень що­до обставин, які перевіряються за справою.

Обов'язки Уповноваженого Верховної Ради України з прав лю­дини — невід'ємний елемент його конституційно-правового статусу.

Згідно з Законом, він зобов'язаний додержуватися Конституції України і законів України, інших правових актів, прав та інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на ньо­го функцій та повною мірою використовувати надані йому права.

Формою реагування Уповноваженого на факти порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина є акти Упов­новаженого, які він має право направляти у відповідні органи для вжиття цими органами необхідних заходів. Такими актами реагу­вання Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України сто­совно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подан­ня Уповноваженого та подання до органів державної влади, орга­нів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та їх посадо­вих і службових осіб. При цьому конституційне подання Уповно­важеного — це акт реагування до Конституційного Суду щодо ви­рішення питання про відповідність Конституції України закону чи інших нормативно-правових актів відповідних державних органів, а також тлумачення Конституції України та законів України. По­дання Уповноваженого — це акт, який вноситься Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.

Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомос­тей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отри­мує за зверненням громадян, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників, за зверненням народних депутатів України, за власною ініціативою. Уповноважений приймає та розглядає їх звернення відповідно до Закону України «Про звернення грома­дян». Звернення подаються Уповноваженому у письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. Уповноважений не розглядає тих звернень, які ви­рішуються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінте­ресована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.

На сьогодні інститут Уповноваженого перебуває на етапі формування. Цьому процесові властиві значні труднощі, виникає багато питань матеріально-фінансового і організаційного харак­теру, їх вирішення дасть змогу ефективно реалізовувати Уповно­важеному з прав людини свою правозахисну функцію.

Поиск по сайту: