Дослідження взаємозв’язків у класичній моделі макроекономічної рівноваги

Неокейнсіанськими називають ті моделі зростання, які, згідно кейнсіанської теорії, грунтуються на факторі попиту. Відомим прикладом моделей цього напрямку є теорія акселератора економічного зростання та модель Харрода-Домара.

Теорія Дж.М.Кейнса була спрямована на пояснення механізму досягнення економічної рівноваги в умовах економічної статики та нестачі внутрішніх стимулів нагромадження капіталу, зростання виробництва Теорія акселератора є складовою частиною неокейнсіанських концепцій економічного зростання. Акселератор є числовим коефіцієнтом, який показує відношення приросту інвестицій до приросту національного доходу:

a = i / y = i / (Y1 - Y0),

де а – коефіцієнт акселератора, і – новий обсяг інвестицій за поточний період, Y1 – національний доход в поточному періоді, Y0 – національний доход в минулому періоді, у – приріст доходу.

Математично акселератор є протилежним до мультиплікатора Дж.М.Кейнса, що відображається рівнянням:

а = 1 / Іm або Іm = 1 / а.

Отже, мультиплікатор показує, яку величину приросту національного доходу можна отримати на одиницю приросту інвестицій (Іm = y / i). При цьому величина приросту доходу (у) є залежною змінною, а величина приросту інвестицій (і) – постійною і незалежною. Акселератор, навпаки, дає змогу визначити, які можливі інвестиції існують на одиницю національного доходу (а = і / у).

Е.Домар запропонував систему з трьох рівнянь:

1) Рівняння сукупного попиту (Yd):

∆Yd = ∆I / s',

де s' – гранична схильність до заощадження, I – інвестиції;

2) Рівняння сукупної пропозиції (Ys):

∆Ys = b∆K, b = Y / K = ∆Y / ∆K,

∆K = K1 – K0 = I0, ∆Ys = bI0,

де b – маржинальний коефіцієнт граничної продуктивності капіталу, К – капітал;

3) Рівняння рівноваги (Yd = Ys):

∆I / s' = bI0,

bs' = (I1 – I0) / I0 = ∆I / I0 = ∆Y / Y0.

В моделі Е.Домара рівноважне економічне зростання досягається тоді, коли темпи приросту інвестицій дорівнюють добутку частки заощаджень в національному доході на середню продуктивність інвестицій.

Змінити рівноважний темп зростання, за Е.Домаром, можливо лише за рахунок зміни s', оскільки за умов динамічної рівноваги гранична продуктивність капіталу (b) визначається існуючим рівнем розвитку техніки.

Формалізовано це записується у вигляді рівнянь:

(Y2 – Y1) / Y1 = n(Y1 – Y0) / Y0,

n > 1, якщо Yd1 > Ys1,

n < 1, якщо Yd1 < Ys1,

n = 1, якщо Yd1 = Ys1,

де n – темп розширеного відтворення.

В Р.Харрода модель економічного зростання набуває вигляду системи з трьох рівнянь:

1) Рівняння сукупної пропозиції (Ys):

Ys = Y1((n(Y1 – Y0) / Y0) + 1);

2) Рівняння сукупного попиту (Yd):

Yd = I / s',

I = a(Y2 – Y1),

Yd = a(Y2 – Y1) / s';

3) Рівняння рівноваги (Yd = Ys):

Y1((n(Y1 – Y0) / Y0) + 1) = a(Y2 – Y1) / s',

(n(Y1 – Y0) / Y0) + 1 = (a / s')((Y2 – Y1) / Y1),

При (Y2 – Y1) / Y1 = (Y1 – Y0) / Y0, (Y2 – Y1) / Y1 + 1 = (a / s')((Y2 – Y1) / Y1),

(Y2 – Y1) / Y1 = s' / a - s'.

Величину економічного зростання в моделі Харрода-Домара можна обчислити за формулою:

Gr = ∆Y / Y0,

де Gr – економічне зростання, ∆Y – приріст продукту протягом періоду, Y0 – обсяг продукту базового періоду.

Гранична схильність до заощадження (s') є головним фактором моделі:

s' = S / Y = I / Y.

Частка приросту капіталу (∆К) в прирості продукту позначається k:

k = ∆К / ∆Y = I / ∆Y.

Оскільки s' = І / Y, а k = I / ∆Y, то, визначивши Y = (І / s') і ∆Y = (I / k), отримаємо функцію економічного зростання:

Gr = ∆Y / Y0 = (I / k) / (І / s') = s' / k.

Поиск по сайту: