АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Особливості засвоєння граматичної будови мови дітьми дошкільного віку

Читайте также:
  1. III. Розгляд звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення
  2. IХ. Особливості провадження у справах про порушення правил дорожнього руху іноземцями та особами без громадянства
  3. VI. Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП
  4. Аграрні відносини, їх зміст та особливості.
  5. Адміністративно-правові норми: поняття, ознаки, види та особливості структури.
  6. Анатомо-фізіологічні особливості опорно-рухового апарату
  7. Антропометричні дослідження дітей різного віку та особливості їх проведення
  8. Арттерапія в роботі з обдарованими дітьми як метод діагностики обдарованості
  9. Біологічні особливості ріпаку озимого
  10. Біологічні особливості ряду Напівтвердокрилі
  11. Блок 12. ЗВ'ЯЗОК БУДОВИ ЗЕМНОЇ КОРИ ТА РЕЛЬЄФУ ЗЕМЛІ.
  12. В чому полягають особливості кореляційного опису результатів біометричних досліджень?

У дошкільному віці триває формування граматичної будови рідної мови. На думку О. Гвоздєва, на дошкільний вік (від трьох до семи років) припадає третій період засвоєння граматичної будови мови. Як засвідчує автор, упродовж цього періоду дитина засвоює такі відмінкові форми (табл. ЗІ):

 

К. Чуковський зазначає, що в період від 2 до 5 років дитина має надзвичайне чуття і що саме воно і підсилена на цьому ґрунті розумова робота над мовою закладають підвалини для інтенсивного засвоєння граматичних форм. Водночас він цілком справедливо відзначає актив­ний характер процесу засвоєння, виступаючи проти теорії механічного і пасивного засвоєння рідної мови. Один лише наслідувальний інстинкт дитини без підвищеного чуття фонетики й морфології слова був би зовсім безсилий і не зміг би підвести безсловесних немовлят до довно-го оволодіння рідною мовою.

О. Гвоздєв описує засвоєння дітьми частин мови за такими вікови­ми періодами:

від 3 років до 3 років 3 місяців. Розширюються смислові функції відмінків: стає дедалі докладнішим позначення поширених дій у про­сторі (конструкції з прийменниками до, під, по, які щойно з'явилися).

Засвоюються своєрідні випадки керування: 1) знахідний відмінок подібний до родового в іменників на позначення живих істот; 2) родо­вий відмінок однини й множини, який залежить від числівників.

Прикметник завжди правильно узгоджується у роді (засвоєння узго­дження завершилося ще в попередній період). Спостерігається також правильне узгодження у роді дієслова минулого часу; зникло змішуван­ня родів при займеннику я, яке спостерігалося раніше. У мовленні спостерігається умовний спосіб, який з'явився у попередній період. Як і раніше, широко використовуються самостійні утворення за анало­гією;

від 3 років 3 місяців до 3 років 6 місяців. Продовжують розвива­тися смислові функції відмінків іменників і конструкцій речень (відмінки з новими прийменниками про (об), замість, після: орудний преди­кативний і його заміна називним). Розширюється вживання прикмет­ників замість керованих іменників, що означають інший іменник. Спо­стерігається тенденція до заміни присвійних прикметників з нульовим закінченням прикметниками з повними закінченнями. Стає звичним вживання у дієсловах умовного способу. Широко використовується утворення нових дієслів від інших частин мови, а також для вираження видових відтінків. Як і раніше, зустрічаються утворення за аналогією;

від 3 років 6 місяців до 3 років 9 місяців. Змін у вживанні частин мови майже немає. В іменниках, які означають живі істоти, у знахідно­му відмінку трапляються форми, подібні до називного відмінка. Вжи­ваються прикметники власного утворення. Досить поширеними є утво­рення за аналогією до різних частин мови, але найпоширенішим є утво­рення власних дієслів у різних формах;

від 3 років 9 місяців до 4 років. Зміни в мові - незначні. В імен­никах ще трапляється знахідний відмінок, подібні до називного на по­значення живих істот. Вживається родовий відмінок множини при чис­лівниках три, чотири, які щойно з'явилися. У наказовому способі спостерігається характерна для книжкового мовлення форма з часткою нехай. Широко використовуються власні словоутворення серед імен­ників, прикметників, дієслів; в іменниках спостерігаються випадки без-суфіксального утворення;

від 4 років до 4 років 4 місяців діти вже зробили значні успіхи у засвоєнні граматичної будови - граматичні категорії переважно вже сформувалися. Залишаються незасвоєними лише деякі деталі морфо­логічного вираження граматичних категорій.

На підставі докладного вивчення формування граматичної будови російської мови О. Гвоздєв називає дошкільний період (від 3 до 7 ро­ків) періодом засвоєння морфологічної системи мови, для якого харак­терне засвоєння відмін і дієвідмін. Упродовж цього періоду відбувається розмежування морфологічних елементів, які раніше змішувалися, за окремими типами відмін і дієвідмін. Саме у цей період переважно засвою­ються усі одиничні форми.

А. Захарова досліджувала засвоєння дошкільниками категорії відмін­ка іменників. Автор відзначає, що засвоєння форм відмінювання відбу­вається за рахунок орієнтації дитини на форму слова (флексії) в на­зивному відмінку. Якщо діти молодшого дошкільного віку часові відно­шення виражають формами знахідного й орудного відмінків, то старші дошкільники - родовим і давальним. Передусім діти засвоюють імен­ники жіночого роду на та чоловічого на твердий приголосний, потім -відмінювання іменників чоловічого і жіночого роду на м'яку основу. Засвоєння відмінювання іменників середнього роду відбувається знач­но пізніше і з великими труднощами, при цьому діти легше засвоюють відмінювання іменників середнього роду з наголошеними закінчення­ми, ніж з ненаголошеними.

Після трьох років продовжується засвоєння суфіксів на позначення жіночої статі, діючої особи, дитинчат тварин, збірності тощо. О. Гвоздев підкреслює, що діти засвоюють суфікси упродовж усього дошкільного періоду. Наприклад, суфікси шик, -ник з'являються в мовленні в З роки З місяці - 3 роки 6 місяців; -єць - у 3 роки 6 місяців - 3 роки 9 місяців; -тель - у 3 роки 9 місяців - 5 років; -ар, -ун - у 5 років -5 років 6 місяців; ух, -х, -к, ач - у 6 років- б років 6 місяців. Суфікси на позначення дитинчат тварин з'являються у 3 роки 9 міся­ців - 4 роки, процес їх засвоєння триває до семи років.

Для дошкільнят характерним е занадто легке засвоєння суфіксів, що виявляється в різноманітному словотворенні. У монографії О. Гвоз-дева наводиться опис гри із сином Євгеном у віці 3 роки 5 місяців, яка є прикладом такого словотворення. Гра мала характер запитань і відпо­відей: «Якщо я лев, то ти хто? - Я - левунчик» («крокодил - кроко-дильчик», «корова» - «я був би маленькою корівкою» та ін.).

Д. Богоявленський експериментальним шляхом досліджував розумін­ня дошкільниками (5-6 років) значення деяких суфіксів (-опок, -ище-, -щік-, -ніц-) у словотворенні. У першій серії дітям пропонува­ли гру з новими словами лар (звір), лафіт (солодкий квас), кашемір (матерія). Після попереднього ознайомлення зі значенням цих слів їм розповідали казку, до тексту якої входили слова, змінені за допомогою суфіксів. Виявилося, що слова із суфіксами -ьонок-, -ище- діти добре розуміють, хоча вони й нові. Це пояснюється тим, що ці суфікси не змінюють лексичного значення слова. Суфікси -ник і -щик~, що зміню­вали лексичне значення слова, давалися значно важче. У другій серії автор пропонував дітям самостійно утворити зменшувальні слова від слів: жираф, овес, жолудь, дуб, лев, страус, ніс, вовк, цвях, пляшка, Більшість дітей виконали завдання правильно.

Особливості засвоєння дітьми іменників, утворених за допомогою суфіксів зі зменшено-пестливим значенням, досліджувала Н. Мако-вецька1.

Метою першої серії експерименту було з'ясування причин вживання дітьми старшого дошкільного віку іменників із такими суфіксами змен­шено-пестливого значення: ик-, -к-, еньк, -ен(я}-, -енятк(о), -це, -ець, -очк-, ечк-, -чик-, -оньк-, -ок-, атк-, ятк, очок.

Для цього був розроблений сценарій ігрової ситуації «Пригоди хлоп­чика Максимка й дівчинки Даринки». Сценарій об'єднував різні види завдань. Розглянемо на прикладах.

Заняття: Гра «Назви маленькі іграшки».

Мета: з'ясувати вживання та розуміння дітьми іменників із суфік­сами зменшено-пестливого значення -ик-, -чик- і здатність до рефлек­сії під час утворення іменників за допомогою цих суфіксів.

Матеріал: перша серія малюнків: човен великий і маленький; друга серія малюнків: м'яч великий і маленький; третя серія малюнків: вагон, пароплав, телефон, диван.

Хід заняття: перша серія. Вихователь: «Послухайте, будь ласка, що трапилося колись із Максимком і Даринкою. Одного дня братик і сестричка повернулися з дитячого садка і гралися іграшками. Діти так захопилися грою, що не помітили, як минув час. До кімнати зайшла матуся і сказала, що час збирати іграшки та лягати спати. Да-ринці і Максимкові не хотілося збирати іграшки, і малята лягли спати, а іграшки так і залишилися на килимі.

І ось Даринці наснився сон: начебто іграшки образилися на малят і пішли від них до іграшкової крамниці. Максимко і Даринка довго міркували, куди поділися їхні іграшки, й пішли їх шукати. Нарешті вони потрапили до іграшкової крамниці. Як там було гарно! Крамниця вся прикрашена квітами, а на полицях було дуже багато іграшок -великих і маленьких: ось ведмідь, а поруч -... (прогнозована відповідь: ведмедик), ось - пухнастий заєць, смугастий кіт, вухастий слон». (Прогно­зовані відповіді: зайчик, котик, слоник.)

Заняття: Гра «Назви дитинчат тварин».

Мета: з'ясувати розуміння та вживання дітьми іменників, утворе­них за допомогою зменшено-пестливого суфікса енятк(о), здатність до рефлексії під час утворення іменників за допомогою цього суфікса. Матеріал: дві серії малюнків - собака, цуценя, цуценятко; білка, білченя, білченятко; малюнки тварин - мавпа, лев, тигр, кенгуру, верблюд. Хід заняття: перша серія. Вихователь: «Одного разу Мак­симко і Даринка завітали на гостини до бабусі в село. Як там було цікаво! Та найбільше дітям сподобалися свійські тварини. Як ти га­даєш, кого побачили діти на бабусиному подвір'ї? (Прогнозована відповідь: кішку, свиню, кроля, козу. Онуки довго розглядали тварин, милувалися ними, а потім Даринка запропонувала Максимкові гру. Дівчинка називала тварин, а хлопчик повинен був утворити назви ди­тинчат цих тварин. Коли Даринка назвала кішку (козу, свиню, кроля), як ти гадаєш, що відповів їй Максимко?» (Прогнозована відповідь: кошенятко, козенятко, поросятко, кроленятко.) Заняття: Гра «Подорож країною Мов». Мета: навчити дітей утворювати нові слова із суфіксами -ок,

-очок-.

Матеріал: м'яка іграшка - Сонячний зайчик, схеми - моделі слів.

Хід заняття; діти, подивіться, у мене на карточках різні буди­ночки, в яких знаходяться різні предмети.

Даринка помітила, що будиночки різняться між собою не тільки тим, Що на них різна кількість рисочок, а ще й тим, що дахи у них різні.

Є такі - /^, є й такі - /~\Л та багато інших.

- Сонячний зайчику, поясни, будь ласка, чому в будинків дахи різної форми, - звернулася до нього Даринка.

- Ой, які ви уважні! Все помічаєте, - похвалив малят Сонячний зайчик. - Справа в тому, шо в будинках ось із таким дахом /"^ зна­ходяться звичайні предмети. Ви бачите, що в багатьох будинках саме такі дахи. Проте є будинки й з іншими дахами.

- Що ж позначають такі дахи? - запитали малята.

- Зараз я все вам розповім, - пообіцяв Сонячний зайчик. - Слухай­те уважно. У деяких словах є такі загадкові частинки-помічниці, які роблять предмети, що означають ці слова, або маленькими, або дуже великими. Іноді вони дзеленчать, як дзвіночки, іноді стукотять, як моло­точки, іноді вони дуже ласкаві, а іноді - не дуже.

Саме такий дах /~-\Л і позначає, що в словах є частинка-помічниця. Наприклад, слово ліс позначає звичайнісінький ліс. Отже, в якому бу­динку живе це слово?

- Ось у такому І І І - здогадалися діти.

- А якщо ліс маленький, як ми його назвемо? - хитро посміхнувся Сонячний зайчик.

- Лісок або лісочок, - відповіли Максимко й Даринка.

- Які частинки-помічниці з'явились у слові ліс? - знову запитав малят Сонячний зайчик.

- Частинка -ок-, - здогадалася Даринка.

- Частинка -очок-, - додав Максимко.

Результати досліджень Н. Маковецької показали низький рівень уживання суфіксів згрубілості -нщ- та суфіксів -нськ-. Щодо утворен­ня іменників із суфіксами зменшено-пестливого значення, діти відчува­ли труднощі із суфіксами -енятко-, -уць~.

У формувальному експерименті дітей знайомили з будовою слова, з наявністю у його складі таких частин, як корінь і суфікс. Розглянемо таке заняття.

Заняття: «Хто в якому будинку живе?»

Мета: познайомити дітей із елементарною будовою слова, а саме, наявністю у складі слова таких частин, як корінь і суфікс. Сформувати в дошкільників уявлення про можливості відображення в моделі будо­ви слова.

Матеріал: ляльки - хлопчик і дівчинка, м'яка іграшка - Соняч­ний зайчик, малюнок дерева з корінням, моделі слів-предметів, що мають у своєму складі лише корінь, а також корінь і суфікс; папір, олівець.

Хід заняття: вихователь продовжує розповідати казку «По­дорож країною Мови».

- Ну що, підемо далі? - запитав Сонячний зайчик і продовжив по­дорож країною Мови.

- Саме біля слова ліс і живуть у будинках ось із такими дахами

І_ І —\ слова лісок і лісочок - радісно заплескали в долоні діти.

Будинки таких слів обов'язково стоять поруч, адже вони - родичі. А родичам завжди краще жити недалеко один від одного.

Наші малята були дуже допитливими й уважними, тому вони по­мітили, що у будинків із подвійним дахом форма тільки така /~\Л.

- А чи може дах бути ось таким Л^~\? - запитали діти. І тоді Сонячний зайчик розповів їм ще одну історію.

- Колись у нашій країні був страшенний буревій. Він поламав дере­ва, позривав дахи з будинків. Коли ж робітники ремонтували будинки, то поставили дахи не так /~~\/\, а ось так Л/^.

У країні почався переполох, адже слова, які жили в цих будинках, стали зовсім незрозумілими. Слово лісок відтепер е словом окліс, а лісочок ~ очокліс. Довго думали, як це виправити, й нарешті придума­ли: потрібно попросити робітників перенести на будинках дахи. Коли роботу було завершено, слова знову стали позначати те, що й раніше, ї тоді всі зрозуміли, що дахи мають бути розміщені лише так: /~\Л, а частинки-помічниці можуть стояти тільки після слів, яким вони допо­магають.

Малята разом із Сонячним зайчиком пішли далі й знову побачили будинки з такими самими дахами.

- А які слова живуть у цих будиночках? - знову запитали Даринка і Максимко.

- Спробуйте відгадати самі, - запропонував Сонячний зайчик. Я вам назву лише слово, яке живе в цьому будиночку г~г~І.

Це слово - дуб. Якщо дуб низький, як можна його назвати?

- Дубок, - відповіла Даринка.

- Дубочок, - додав Максимко.

- Які ж ви молодці! А тепер подумайте, в яких будинках живуть слова дубок і дубочок - запропонував Сонячний зайчик.

Діти показали на такі будинки г~/ І

Вихователь: Як ви гадаєте, чи правильно Максимко й Даринка ви­значили будинки, в яких живуть слова дубок, дубочок! Яка частинка-помічниця у слові дубок! (Прогнозована відповідь -ок-.) А в слові дубочок! (Прогнозована відповідь очок) Намалюйте будинок, в якому живуть слова дуб, дубок, дубочок. Чи схожі ці будинки на будинки слів ліс, лісок, лісочок! (Прогнозована відповідь: вони такі самі.)

Ми можемо сказати, що всі слова-предмети, що не мають загадкових частинок-помічниць, живуть у таких будинках І і І, а ті, що мають, - в таких і_"/ І-

А тепер, будь ласка, назвіть одним словом:

- маленький гриб (прогнозована відповідь: грибок, грибочок);

- маленький лист (прогнозована відповідь: листок, листочок);

- маленький міст (прогнозована відповідь: місток, місточок). Спробуємо поселити слова в будинки.

Які слова житимуть у такому будинку І—/ І? (Прогнозована відповідь: гриб, лист, міст.)

А в таких І г. І? (Прогнозована відповідь: грибок, грибочок, лис ток, листочок, місток, місточок.)

Отже, під впливом навчання у дітей значно активізувалося вживан­ня суфіксів при творенні іменникових форм.

Н. Лопатинська досліджувала вживання дітьми префіксальних дієслів: уміння утворювати похідні дієслова за допомогою дієслівних префіксів е-, ви-, від-, до-, з-, за-, на-, над-, о-, недо-, пере-, під-, по-, при-, про-, роз-; розуміння семантики префіксальних дієслів; здатність дітей дошкільного віку до рефлексії1.

Автор виявила частотність вживання дітьми старшого дошкільного віку порівняно з дорослими дієслівних префіксів (табл. 32).

 

Отже, за показником «висока частота уживання» збігаються префік­си по-, пере-, за-, від-, на-; за показником «низька частота» - недо-;

відмінності спостерігаються у префіксів ви-, про-, над-, під-. Порівняль­ний аналіз даних вказує на збіг окремих позицій щодо частоти вживан­ня дієслівних префіксів дітьми та дорослими. Це, очевидно, пояснюєть­ся тим, що в мовленні вихователів як у повсякденному житті, так і на заняттях переважають префікси про, під-, ви-. Засвоєння дітьми сло­вотвірних моделей відбувалось у процесі поетапного навчання.

Перший етап (ознвйомлювальний} передбачав актуалізацію знань дітей про слова-дії, дієслівну основу, вміння добирати спільнокореневі слова. На цьому етапі проводилася робота, спрямована на ознайомлен­ня дітей старшого дошкільного віку із семантикою дієслів руху, дії, стану, їх основою, семантикою дієслівних префіксів, їх словотвірною роллю; формування вміння свідомого творення префіксальних дієслів. Дієслова були згруповані в лексико-семантичні групи: рух, дія, стан. Ознайомлення дітей з моделями словотворення розпочиналося з пар часто вживаних префіксів. Особлива увага приділялася семантичному узгодженню дієслівного префікса з різними прийменниками. Матеріал було згруповано таким чином, щоб допомогти дошкільникам розмежу­вати значення дієслівних префіксів у межах однієї семантичної групи й водночас долати труднощі під час утворення префіксальних дієслів і свідомого їх вживання в мовленні.

Другий етап навчання (комунікативно-діяльнісний) передбачав формування у дітей вміння виділяти префіксальні дієслова, розуміти їх значення, виконувати практичні дії, а також формування навичок утво­рення префіксальних дієслів руху, дії, стану. Завданням другого етапу було практичне засвоєння словотвірних моделей та закріплення семан­тичної узгодженості дієслівних префіксів і прийменників.

Третій етап (моделювальний) спрямований на створення умов щодо свідомого засвоєння схем-моделсй префіксальних дієслів, усвідомлен­ня дітьми старшого дошкільного віку словотвірної семантики дієслівних префіксів. На цьому етапі дітей учили утворювати похідне дієслово, орієнтуючись на запропоновану схему-модель, і самостійно виконувати вправи на кодування та декодування префіксальних дієслів у контексті висловлювання.

Н. Лопатинська розробила серію експериментальних завдань з по­стійно діючими героями Доведунчиком і Пояснюлею. Розгляньмо при­клади конспектів.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.009 сек.)