Поняття і значення науково-технічної політики у сфері господарської діяльності

Науково-технічний прогрес (НТП) - це поступальний розвиток науки, економіки і техніки, процес вдосконалення засобів та предметів

праці, технологічних методів і форм організації праці та виробництва, підвищення на цій основі ефективності суспільного виробництва. Йо­го розвиток відбувається за нерозривною закономірною формулою; наука - техніка - виробництво та їх державне регулювання.

Науково-технічний прогрес розглядається як результат особ­ливої сфери економічної діяльності, що виробляє нову техніку і технологію. Це дає змогу аналізувати витрати і результати, тобто робити висновок про ефективність використання економічних ре­сурсів. Науково-технічний прогрес супроводжується безпере­рвним розвитком науки і техніки та обумовлений потребами виро­бництва, зростанням та ускладненням суспільних потреб. НТП проявляється у таких двох формах: 1 )еволюційна - поступальний розвиток науки і техніки, впровадження досконаліших, найпередовіших надбань; 2)революційна - науково-технічна революція (НТР).

Зміст НТР - це якісні зміни у науково-технічній сфері на основі використання фундаментальних наукових відкриттів і винаходів, що обумовлюють докорінні перетворення в усіх сферах діяльності (техніці, виробництві, управлінні, соціальній інфраструктурі).

Державне замовлення на НТП щорі­чно формує центральний'орган виконавчої влади у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності та центральний орган Виконавчої влади з питань економічної політики (Мінекономіки) та Іншого переліку найважливіших розробок, спрямованих на ство­рі мни новітніх технологій та продукції, і затверджує КабМін України відповідно до законодавства України. Держзамовлення у науково-технічній сфері діяльності, з одного боку, виконують роль інструмента управління виробництвом наукомісткої продукції, який забезпечує підтримку розвитку науки і техніки, а з іншого — засобу дієвого контролю за виконан­ням науково-технічних програм.

29.Функції господарсько-правової відповідальності - це напрями її дії, той господарський результат, що настає в результаті застосування господарсько-правової відповідальності. Виділяють такі функції:

1.Стимулювальна функція. Господарсько-правова відповідальність, яка полягає в застосуванні до правопорушника економічних (майнових) санкцій, передбачає с понукання (негативне стимулювання) його і до припинення правопорушення, і до реального виконання зобов'язання. Вона притаманна практично всім видам санкцій, передбачених або санкціонованих нормами господарського права.

2. Компенсаційна функція. Полягає у відновленні порушено­го господарського правопорядку й у відшкодуванні правопорушни­ком майнових ї грошових робіт потерпілій стороні, у поновленні її майнової бази шляхом стягнення на її користь сум компенсаційних майнових санкцій.

3. Штрафна функція. Відповідальність суб'єктів господар­ських правовідносин є однією з форм юридичної відповідальності. Вона спричиняється протиправною поведінкою правопорушника. Загалом штрафна функція покладена на такі види господарсько-правових сан­кцій, як неустойка, штраф, пеня (так звані штрафні санкції).

4. Функція попередження правопорушень. Суть її полягає в тому, що завдяки застосуванню відповідальності не тільки застосовуються факт господарського правопорушення, а й застосовуються правові заходи, спрямовані на усунен­ня його причин та умов. Як попереджувальний засіб господарсько-правова відповідальність найефективніша в тих випадках, коли відмічається матеріально-правовий зв'язок відповідальності суб'єк­та з матеріальною відповідальністю його працівників, передбаченою трудовим правом.

5. Сигналізаційна функція. Застосу­вання до суб'єкта господарювання господарсько-правової відпові­дальності є сигналом для нього про необхідність поліпшення своєї роботи з метою уникнення в майбутньому втрат від застосування такої відповідальності, а для контрагентів такого суб'єкта господа­рювання - сигналом про необхідність зважити доцільність продов­ження з ним договірного зв'язку або розірвання існуючого.

6. Інформаційна функція. Факт пред'явлення претензії, позо­ву, стягнення збитків чи неустойки - це юридична інформація про неблагополучний стан, наявні хиби у господарській діяльності суб'єкта.

30.Економічна стратегія і економічна тактика держави.

Економічна стратегія - це обраний державою курс економічної політики, розрахований на тривалу перспективу і спрямований на вирішення крупно-масштабних економічних та соціальних завдань, завдань культурного розвитку, забезпечення економічної безпеки держави, збереження і примноження її економічного потенціалу і національного багатства, підвищення народного добробуту.

Суб'єктом економічної стратегії є держава в особі уповноважених на це органів державної влади. Мета економічної стратегії - вирішення крупно-масштабних економічних та соціальних завдань, завдань культурного розвитку, забезпечення економічної безпеки держави, збереження і примноження її економічного потенціалу і національного багатства, підвищення народного добробуту. Зміст економічної стратегії визначає певний курс економічної політики. Реалізація економічної стратегії включає комплекс заходів щодо визначення пріоритетних цілей народного господарства, засобів та способів їх реалізації виходячи зі змісту об'єктивних процесів і тенденцій, що мають місце в національному та світовому господарстві, та враховуючи законні інтереси суб'єктів господарювання. За правовою суттю економічна стратегія є правовою формою реалізації державою економічної політики, яка може набувати характеру єдиної форми реалізації економічної політики або основної/першорядної форми реалізації економічної політики. Економічна тактика - сукупність найближчих цілей, завдань, засобів і способів їх досягнення для реалізації стратегічного курсу економічної політики в конкретних умовах, що складаються в поточному періоді розвитку народного господарства. За правовою суттю економічна тактика є правовою формою реалізації державою економічної політики, яка характеризується як засіб реалізації економічної стратегії:

1) має за мету досягнення найближчих цілей і завдань економічної стратегії;

2) за змістом представлена засобами і способами реалізації економічної стратегії;

3)її тривалість може визначатися певним поточним періодом розвитку народного господарства (роками, подіями тощо).

Поиск по сайту: