Право господарського відання та оперативного управління

Право господарського відання (ст. 136 ГК України) порівняно з правом власності є більш обмеженим і передбачає можливість володіння, користування і розпорядження закріпленим на цьому правовому титулі майном на розсуд суб'єкта цього права (підприємства), але в межах закону і затвердженого власником майна статуту підприємства. Суб'єкт права господарського відання за своїми зобов'язаннями відповідає усім майном, що закріплене за ним на цьому правовому титулі, і може бути суб'єктом банкрутства. На такій правовій основі майно закріплюється за державними (ч. З ст. 73, ч. 2 ст. 74 ГК України) та комунальними (ч. З ст. 78 ГК України) унітарними підприємствами, що діють з метою отримання прибутку; унітарними комерційними підприємствами, що створюються господарськими товариствами, кооперативами, громадськими та релігійними організаціями, громадянами.

Право оперативного управління (ст. 137 ГК України) також с похідним від права власності, але ще більш обмеженим, ніж право господарського відання. Суб'єкт права оперативного управління може володіти, користуватися і розпоряджатися закріпленим за ним майном лише за його цільовим призначенням, самостійно розпоряджаючись закріпленими за ним коштами (державні установи) та іншим майном, крім основних фондів (казенне підприємство). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і мас право вилучати у такого суб'єкта надлишкове майно, а також майно, що використовується ним не за призначенням (ч. 2 ст. 137 ГК). Суб'єкт права оперативного управління відповідає за своїми зобов'язаннями лише майном, яким має право розпоряджатися. Якщо такого майна не вистачає для покриття його боргів, то субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями суб'єкта прана оперативного управління у визначених законом та/або установчими документами суб'єкта цього права випадках несе власник майна (щодо казенних підприємств - держава в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство). Цей правовий титул використовується щодо казенних підприємств (ч. З ст. 73, ч. З ст. 76 ГК України), унітарних некомерційних підприємств (ч. З ст. 78 ГК України), а також щодо унітарних некомерційних підприємств, які створюються господарськими товариствами, кооперативами, громадськими та релігійними організаціями, громадянами.

Право користування широко використовується як додатковий правовий титул майна суб'єктами господарських правовідносин, що виникає на договірних засадах (на підставі договору оренди та інших видів договорів, що передбачають користування чужим майном - договір лізингу, концесійний договір та ін.), в тому числі у результаті внесення учасником господарської організації корпоративного типу (господарського товариства, кооперативу, добровільного господарського об'єднання) свого вкладу/паю у формі права на користування певним майном (земельною ділянкою, іншими об'єктами нерухомості, устаткуванням) без передання права, власності на такс майно господарській організації за участь/членство в ній.

4 питання. Правовий режим цінних паперів.

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Правовий режим цінних паперів визначається такими нормативно-правовими актами:

Кодексами:

Господарським кодексом України, який містить окрему главу -гл. 17 “Цінні папери у господарській діяльності”, в якій визначаються: поняття та види цінних паперів (ст. 163), умови і порядок випуску цінних паперів суб'єктами господарювання (ст. 164), основні засади придбання цінних паперів суб'єктами господарювання (ст. 165), державне регулювання ринку цінних паперів — ст. 166;

Цивільним кодексом України, в якому також є окрема глава — гл. 14 “Цінні папери”: в ст. 194 закріплено поняття цінного папера, ст. 195 визначає групи та види цінних паперів, в ст. 196 встановлюються вимоги до цінних паперів, ст. 197 містить положення про порядок передання прав за цінними паперами, а ст. 198 - про виконання зобов'язань за цінними паперами.

Законами:

від 18.06.1991 р. “Про цінні папери та фондову біржу”: визначає поняття та види цінних паперів, порядок їх випуску та основні засади державного регулювання на ринку цінних паперів;

від 19.09.1991 р. “Про господарські товариства”: регулює низку питань, пов'язаних з випуском акцій при створенні акціонерного товариства, зміні його статутного фонду та ін.;

від 04.03.1992 р.. “Про приватизацію державного майна” (в редакції Закону від 19.02.1997 р.): визначає акції як один з видів об'єктів приватизації та застосування акціонування (перетворення державних унітарних підприємств у відкриті акціонерні товариства та продаж акцій таких товариств відповідно до затверджених планів приватизації) основним способом приватизації;

від 30.10.1996 р. “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”: визначає основні засади державного регулювання на ринку цінних паперів, функції та компетенцію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку як спеціально уповноваженого державного органу в цій сфері;

від 10.12.1997 р. “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”: передбачає можливість випуску цінних паперів в одній із форм - документарній (паперовій) або бездокументарній (у формі облікового запису на електронних носіях, що здійснюється зберігачем на підтвердження права власності на цінні папери);

від 15.03.2001 р. “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”: закріплює особливість правового режиму акцій корпоративного інвестиційного фонду, а також правовий режим інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду;

від 05.06.2003 р. “Про іпотеку”: визначає правовий режим заставних (боргового цінного паперу) та можливість забезпечення ними випуску іпотечних цінних паперів - іпотечних облігацій та іпотечних сертифікатів;

від 19.06.2003 р. “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”: встановлює порядок випуску та обігу іпотечних сертифікатів, які можуть бути випущені із фіксованою дохідністю та сертифікатів без участі.

Укази Президента:

від 15.06.1993 р. “Про корпоратизацію підприємств”: визначає основні засади перетворення державних унітарних підприємств у відкриті акціонерні товариства з метою їх підготовки до наступної приватизації;

від 11.05.1994 р. “Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації”: регулює створення на базі державних господарських об'єднань, державних унітарних підприємств та структурних підрозділів їх холдингових компаній з мережею дочірніх підприємств корпоративного типу з метою збереження цілісних виробничих комплексів у процесі їх приватизації;

від 26.03.2001 р. “Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України”;

Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку; затверджене Указом Президента України від 25.09.2002 р. “Про додаткові заходи щодо вдосконалення діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку”.

Постанови Кабінету Міністрів України:

від 11.09.1996 р. № 1099 “Про затвердження Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства”;

від 10.01.2002 р. № 15 “Про випуск казначейських зобов'язань”;

від 31.01.2001 р. “Про випуски облігацій внутрішніх державних позик”;

від 10.01.2002 р. № 15 “Про випуск казначейських зобов'язань” та ін.

Цінні папері залежно від їх призначення та ролі у сфері господарсько-майнових відносин поділяються на певні види та групи.

Відповідно до ст. З Закону “Про цінні папери і фондову біржу”, в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов 'язання республіки; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери; заставні; іпотечні цінні папери.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у виді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства (ч. 1 ст. 4 Закону “Про цінні папери...”). Можуть випускатися в документарній (паперовій) або бездокументарній (з фіксацією відомостей про власника та належні йому акції на електронних носіях, що здійснює зберігай) формі. Акції класифікують за різними ознаками:

- залежно від обсягу прав, що засвідчуються акцією, останні поділяються на: прості (засвідчують стандартний набір корпоративних прав) та привілейовані (надають привілей - як правило, у формі отримання фіксованих відсотків, що безпосередньо не залежать від розміру отриманого товариством прибутку, проте зазвичай не забезпечують право участі в управлінні товариством);

- за принципом визначення власника акції можуть бути іменними (власником є зазначена в акції особа) або на пред'явника (власником вважається фактичний володілець).

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах (ч. 1 ст. 10 Закону “Про цінні папери...”).

Залежно від емітента розрізняють:

а) облігації внутрішніх і місцевих позик (випускаються за рішенням, відповідно, - Кабінету Міністрів України і місцевих рад);

б) облігації підприємств (випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні);

в) облігації зовнішніх державних позик України - цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів, на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу (ст. 15 Закону “Про цінні папери...”). Казначейські зобов'язання залежно від строків поділяються на: а) довгострокові - від 5 до 10 років; б) середньострокові - від одного до 5 років; в) короткострокові - до одного року.

Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому (ч. 1 ст. 18 Закону “Про цінні папери...”). Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя/векселедержателеві (ч. 1 ст. 21 Закону “Про цінні папери...”). Векселі можуть випускатися таких видів: 1) простий вексель: містить реквізити: а) найменування -“вексель”; б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму; в) зазначення строку платежу; г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж; д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; є) дату і місце складання векселя; є) підпис того, хто видає документ (векселедавця); 2) переказний вексель: повинен містити вищезазначені реквізити “а”, “в — є”, а також: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити (платника).

Цінні папери поділяються на групи залежно від їх ролі в майнових (господарських) відносинах (ч. 1 ст. 195 ГК України, ч. 2 ст. 163 ГК України):

- пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку у виді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента. До таких паперів належать акції (їх емітентом може бути лише акціонерне товариство) та інвестиційні сертифікати (цінний папір, який випускається компанією з

управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді):

- боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До таких паперів належать вищезгадані облігації, казначейські зобов'язання України, ощадні сертифікати, вексель, а також чек (документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка/чекодавця установі банку, яка веде його рахунок, сплатити чекодержателеві зазначену в чеку суму коштів), заставна (борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки), іпотечні сертифікати (особливий вид цінного паперу, забезпечений іпотечними активами або іпотеками);

- похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. Різновидом таких паперів є дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах в майбутньому. Залежно від виду цінностей розрізняють фондові деривативі, валютні деривативи, товарні деривативи. До деривативів належать: форвардний контракт, фьючерсний контракт, опціон.

- товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателеві право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах. Такими паперами є: подвійне складське свідоцтво (видається товарним складом на підтвердження прийняття товару; складається з двох частин - складського свідоцтва та заставного свідоцтва/варанта; дає право володільцеві розпоряджатися товаром, що зберігається на складі); коносамент (застосовується при здійсненні перевезень зазвичай морським транспортом і засвідчує право його утримувача розпоряджатися зазначеним у коносаменті вантажем та отримати вантаж після завершення перевезення); заставна ~ засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, а в разі невиконання основного зобов'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки);

- інші групи, що передбачаються законом. Так, у теорії комерційного права та зарубіжному законодавстві (розділ 8 Одноманітного торгового кодексу США) виділяють інвестиційні цінні папери, що є засобом інвестування суб'єктів господарювання (господарських організацій). До таких цінних паперів належать: акції, облігації, інвестиційні сертифікати інститутів спільного інвестування.

Правовий режим цінних паперів як особливої категорії майна у сфері господарювання характеризується такими ознаками:

- умови та порядок випуску цінних паперів визначаються актами законодавства залежно від виду цінного паперу та емітента;

- право на випуск акцій та облігацій підприємства виникає у суб'єкта господарювання з дня реєстрації цього випуску у Державній комісії з цінних паперів та фондовому ринку;

- суб'єктові господарювання забороняється випуск акцій та облігацій підприємства для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю;

- цінні папери (або їх бланки) виготовляються лише на державних підприємствах, що мають ліцензію Міністерства фінансів України, та охороняються;

- суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом;

- цінні папери оплачуються суб'єктами господарювання у гривнях, а у випадках, передбачених законом та умовами їх випуску в обіг, - в іноземній валюті; проте незалежно від виду валюти, якою проведено оплату цінних паперів, їх вартість виражається у гривнях;

- з метою реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів здійснюється державне регулювання у цій сфері, яке покладається на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (статус, порядок організації та діяльності якої визначаються Законом “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”) та інші органи державної влади, які діють у межах визначених законом повноважень (Антимонопольний комітет України - щодо випадків економічної концентрації у формі придбання значних за розмірами пакетів акцій крупних акціонерних товариств; Національний банк України - щодо випуску акцій акціонерними банками; Фонд державного майна - щодо розміщення/продажу акцій в процесі приватизації державних підприємств, перетворених у відкриті акціонерні товариства, та ін.);

- операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів з дотриманням визначеного законом порядку. Так, акціонерне товариство щодо емітованих ним акцій може здійснювати такі операції: 1) їх продаж акціонерам товариства, найманим працівникам, іншим особам; 2) знерухомлення акцій (переведення їх із документарної у бездокументарну форму); 3) здійснювати корпоративні операції: дроблення акцій (зменшення їх номінальної вартості на певний коефіцієнт); конвертацію (переведення акцій одного виду в акції іншого виду); консолідацію акцій (зменшення кількості випущених акцій - на певний коефіцієнт - без зменшення їх сумарної вартості); викуп власних акцій з метою їх анулювання чи наступного продажу власним працівникам та/або акціонерам. Операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють торговці цінними паперами; діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обліку прав власності на цінні папери, оформлення угод з цінними паперами - депозитарії; діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування - компанії з управління активами ІСІ; діяльність по організації торгівлі на ринку цінних паперів - фондові біржі тощо.

Поиск по сайту: