Поняття банкрутства. Суб'єкти у відносинах банкрутства

Порядок і умови визнання суб'єктів підприємництва банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів вре­гульовані положеннями Глави 23 ГК «Визнання суб'єкта підприємництва банкрутом», а також Законом України від 14 травня 1992 р. (в редакції Закону від ЗО червня 1999 р.) «Про відновлення платоспроможності боржника або виз­нання його банкрутом»[102].

Цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності -боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задово­лення вимог кредиторів.

Положення цього Закону застосовуються також і до юридичних осіб, які діють у формі споживчого товариства, благодійного чи іншого фонду (тобто не є суб'єктами підприємницької діяльності).

Разом з тим, положення цього Закону не застосовують­ся до юридичних осіб - казенних підприємств, а також до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права ко­мунальної власності, якщо стосовно них виключно на пле­нарному засіданні відповідної ради органів місцевого са­моврядування прийняті рішення щодо цього.

Окремі відносини щодо провадження у справах про бан­крутство регулюються також Господарським процесуаль­ним кодексом України, про що в Законі робляться спе­ціальні застереження. Особливості провадження у спра­вах про банкрутство банків регулюються Законом України «Про банки і банківську діяльність»[103], а порядок продажу майна банкрута регулюється також з урахуванням вимог Законів України «Про приватизацію державного майна» та «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Такими є основні нормативні акти про банкрутство, по­няття якого містить стаття 1 Закону «Про відновлення пла­тоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з ч. 2 ст. 209 ГК банкрутством вважається не­здатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної проце­дури. З порівняльного аналізу назви ст. 209 ГК - «Неспро­можність суб»єкта підприємництва» і змісту цієї статті можна зробити висновок, що законодавець вживає термі­ни «нездатність» і «неспроможність» як тотожні (це важ­ливо, оскільки Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» оперує терміном «неспроможність»).

Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) розуміє під неплатоспроможністю неспроможність суб'єкта підприєм­ницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'я­зання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язко­ве державне пенсійне страхування, податків і зборів (обо­в'язкових платежів) не інакше як через відновлення пла­тоспроможності. З наведеного визначення випливає, що банкрутство має економічний і правовий характер.

З економічної точки зору банкрутство є неспроможні­стю продовження суб'єктом своєї підприємницької діяль­ності внаслідок її економічної нерентабельності, безпри­бутковості. Суб'єкт підприємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов'язань перед бюджетом, що коли їхні вимоги будуть пред'явлені у визначені для цього стро­ки, то майна суб'єкта - активів у ліквідній формі - не вис­тачить для їх задоволення.

Юридичний аспект банкрутства полягає насамперед у тому, що у суб'єкта є кредитори, тобто особи, що мають підтверджені документами майнові вимоги до нього як до боржника. Це майнові правовідносини банкрутства, здійснення яких у встановленому законом порядку може призвести до ліквідації суб'єкта підприємництва.

Особливістю Закону «Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом» є те, що цей Закон регулює дві великі групи суспільних відносин -матеріальні (організаційно-правові та частково проце­дурні), що пов'язані з відновленням платоспроможності боржника, та процесуальні - пов'язані з визнанням борж­ника банкрутом.

Матеріальні відносини складаються, як правило, при здійсненні заходів щодо запобігання банкрутству боржника (надання фінансової допомоги, досудова санація). Ок­ремі матеріальні відносини виникають і функціонують також при застосуванні судових процедур (розпоряджен­ня майном боржника, вжиття заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, передбачених планом са­нації тощо).

Внаслідок порушення справи про банкрутство виникає комплекс процесуальних правовідносин щодо: порушен­ня провадження у справі, забезпечення грошових вимог кредиторів, попереднього засідання господарського суду, судової санації, визнання боржника банкрутом і відкрит­тя ліквідаційної процедури, мирової угоди, припинення провадження у справі про банкрутство тощо.

Суб'єктами банкрутства (банкрутами) чинний Закон визнає не лише юридичних осіб, як це було раніше, але і фізичних осіб, зареєстрованих як суб'єкти підприємниць­кої діяльності. Причому, як це випливає зі змісту окремих положень статті 1 Закону, суб'єктами банкрутства можуть бути лише особи однієї категорії - суб'єкти підприємницт­ва, які називаються в Законі боржниками або банкрутами.

Згідно з ч. З ст. 214 ГК процедури, передбачені кодек­сом (розпорядження майном боржника, мирова угода, са­нація боржника, ліквідація банкрута - ч. 1 ст. 212 ГК), не застосовуються до казенних підприємств. До державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають при­ватизації, вказані процедури застосовуються в частині са­нації чи ліквідації лише після виключення їх у встанов­леному порядку з переліку об'єктів, що не підлягають при­ватизації.

Щодо окремих категорій суб'єктів підприємництва (на­приклад, містоутворюючих, особливо небезпечних, сільсь­когосподарських підприємств; страховиків, професійних учасників ринку цінних паперів; громадян-підприємців тощо) закон визначає особливості регулювання відносин, пов'язаних з банкрутством.

Відносини, пов'язані з банкрутством, учасниками яких є іноземні кредитори, регулюються законодавством Украї­ни з урахуванням відповідних положень міжнародних до­говорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (ч. 6 ст. 214 ГК).

Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не поширюється на юридич­них осіб, які не займаються згідно з їх статутами (поло­женнями) систематичною підприємницькою діяльністю, та на фізичних осіб - не підприємців.

Боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, не­спроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати стра­хових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого стро­ку їх сплати.

Боржником відповідний суб'єкт вважається на всіх ста­діях провадження у справі про банкрутство, банкрутом -після того, як господарський суд прийме постанову про визнання боржника банкрутом.

З іншого боку, у відносинах банкрутства виступають кредитори. Це можуть бути юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені докумен­тами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за пра­вильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). До інших дер­жавних органів Закон, зокрема, відносить: органи місце­вого самоврядування або центральні органи виконавчої вла­ди (п. 2 ст. 42; п. 2 ст. 43); державні органи з питань над­звичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпе­ки, з питань геології та використання надр (п. 2 ст. 43); державний орган у справах нагляду за страховою діяльні­стю (п. 1 ст. 45); державний орган з питань регулювання ринку цінних паперів (п. 1 ст. 46).

Відповідно до Закону кредитори поділяються на два види - конкурсні і поточні. Конкурсні кредитори - це кре­дитори за вимогами до боржника, що виникли до порушен­ня провадження у справі про банкрутство або що визнані як конкурсні згідно з законом і зобов'язання яких не за­безпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори -це кредитори за вимогами до боржника, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

§ 2. Організаційно-правові питання запобігання банкрутству

На відміну від попередньої редакції Закону «Про банк­рутство», положення якого регулювали головним чином процедуру визнання боржника банкрутом, чинний з 1 січня 2000 року Закон України «Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом» містить значну кількість норм, спрямованих на запобігання банк­рутству, що свідчить про зміну орієнтирів держави стосов­но такого важливого ринкового інструменту, яким є банк­рутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 ГКтап. 1 ст. 2 Закону держав­ну політику щодо запобігання банкрутству, забезпечен­ня умов реалізації процедур відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом щодо дер­жавних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, а також суб'єктів підприємницької діяль­ності інших форм власності у випадках, передбачених За­коном, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встанов­леному порядку.

Відповідно до Положення про Міністерство економіки України, затвердженого Указом Президента України від 23 жовтня 2000 p., Міністерство економіки, зокрема:

а) здійснює повноваження державного органу з питань банкрутства відповідно до Закону України «Про від новлення платоспроможності боржника або визнання його банк­рутом»:

проводить державну політику щодо запобігання банк­рутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно підприємств та інших суб'єктів підприємницької діяльності у випадках, передбачених Законом;

сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення пла­тоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

пропонує господарському суду кандидатури арбітраж­них керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств, щодо яких по­рушено справу про банкрутство, та в інших випадках, пе­редбачених Законом[104];

організовує систему підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори);

забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо відсутнього боржника;

здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрут­ство, встановлює та затверджує форму подання арбітраж­ним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено про­вадження у справі про банкрутство;

організовує у передбачених Законом випадках прове­дення експертизи фінансового становища підприємств при підготовці справи про банкрутство до розгляду або під час її розгляду господарським судом у разі призначення су­дом експертизи та надання відповідного доручення;

готує у передбачених Законом випадках на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрут­ства або доведення до банкрутства;

готує та подає на затвердження Кабінету Міністрів Ук­раїни у встановленому порядку типові документи щодо здійснення процедур банкрутства, здійснює методологіч­не забезпечення у цій сфері;

б) утворює державну госпрозрахункову установу (агент­ство) з питань банкрутства[105];

затверджує положення про державну госпрозрахунко­ву установу (агентство) з питань банкрутства;

призначає на посаду та звільняє з посади керівника дер­жавної госпрозрахункової установи (агентства) з питань банкрутства, укладає та розриває з ним контракт;

в) проводить за участю міністерств, інших органів ви­конавчої влади аналіз фінансово-господарського станови­ща суб'єктів підприємницької діяльності, що перебувають у державній власності, з метою виявлення серед них борж­ників та запобігання їх банкрутству, розробляє за участю органів виконавчої влади відповідні заходи;

вносить пропозиції щодо проведення досудової санації суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають у державній власності, погоджує в установленому порядку умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудо­вої санації стосовно таких суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі з питань набуття права власності на майно підприємства, розпорядження частиною його продукції, оренди майна підприємства, задоволення ви­мог кредиторів шляхом переведення боргу (частини бор­гу) на інвестора;

забезпечує в установленому порядку фінансування за­ходів щодо проведення досудової санації, погоджує умови досудової санації суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають у державній власності;

г) веде в установленому порядку реєстр суб'єктів підприємницької діяльності, які мають грошові зобов'я­зання перед кредиторами, в тому числі зобов'язання перед бюджетами та державними цільовими фондами;

проводить у встановленому порядку експертизу про­ектів, програм оздоровлення фінансового становища суб'єктів підприємницької діяльності, включених до реє­стру;

забезпечує разом з міністерствами, іншими органами виконавчої влади дотримання інтересів держави під час проведення суб'єктами підприємницької діяльності, вклю­ченими до реєстру, розрахунків, які здійснюються шля­хом заліку заборгованості, вимог, зобов'язань, у тому числі перед бюджетами та державними цільовими фондами;

погоджує проведення викупу у суб'єктів підприємниць­кої діяльності, включених до реєстру, боргових зобов'язань перед бюджетами всіх рівнів;

д) формує та веде єдину базу даних про боржників, виз­наних у встановленому порядку банкрутами;

є) бере участь у підготовці пропозицій щодо продажу частини майна боржника - державного підприємства у про­цедурі санації, майна державного підприємства - банкру­та, стосовно якого господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію;

є) розробляє разом з міністерствами, іншими централь­ними органами виконавчої влади пропозиції щодо створен­ня нових робочих місць, соціального захисту і перепідго­товки працівників, які вивільняються у зв'язку із здійсненням заходів щодо відновлення платоспроможності суб'єктів підприємницької діяльності - боржників, із виз­нанням суб'єктів підприємницької діяльності - борж­ників банкрутами;

ж) формує навчально-методичну базу підготовки фахівців з питань банкрутства, організовує їх навчання, підвищення кваліфікації.

Обов'язок вживати своєчасні заходи щодо запобігання банкрутству підприємства-боржника, крім уповноважено­го органу, ч. 1 ст. 211 ГК та Законом покладено також на засновників (учасників) боржника - юридичної особи, власника майна, центральні органи виконавчої влади, орга­ни місцевого самоврядування, наділені господарською ком­петенцією, в межах їх повноважень.

Законодавством передбачено два види позасудових про­цедур, які можуть провадитися з метою запобігання банк­рутству: фінансова допомога і відновлення платоспромож­ності боржника (досудова санація).

Фінансова допомога боржнику в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів, може бути надана власником майна державного (комуналь­ного) або приватного підприємства, засновниками (учас­никами) боржника - юридичної особи, кредиторами бор­жника, іншими особами. Як встановлено ч. З ст. 211 ГК, подання фінансової допомоги боржнику передбачає його обов'язок взяти на себе відповідні зобов'язання перед осо­бами, які подали допомогу, в порядку, встановленому за­коном.

Досудова санація - це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати влас­ник майна (орган, уповноважений управляти майном) бор­жника, інвестор з метою запобігання банкрутству боржни­ка шляхом реорганізаційних, організаційно-господарсь­ких, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрут­ство. Досудова санація державних підприємств провадить­ся за рахунок коштів державних підприємств та інших дже­рел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Держав­ного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет.

Умови проведення досудової санації державних підпри­ємств за рахунок інших джерел фінансування погоджують­ся з органом, наділеним господарською компетенцією щодо боржника, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 211 ГК).

Порядок досудової санації державних підприємств зат­верджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2000 р. № 515[106].

Санація боржника може застосовуватися не тільки як досудова, але і як судова процедура (у разі порушення про­вадження у справі про банкрутство). Оскільки порядок її проведення регламентується процесуальними нормами, це питання доцільно розглянути у відповідному параграфі цієї теми.

Поиск по сайту: