РОЗГЛЯД ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ У ПЕРШІЙ ІНСТАНЦІЇ

Вирішення господарських спорів – це самостійна стадія господарського процесу, основним завданням якої є розгляд спору по суті. Вирішення господарських спорів відбувається в засіданні господарського суду, де суд досліджує докази та встановлює фактичні обставини, на підставі яких виносить законне та обґрунтоване рішення.

Розгляд справ в господарському суді здійснюється суддею одноособово. Для вирішення складних спорів голова господарського суду або його заступник може вводити до складу господарського суду додатково двох суддів, призначивши одного з трьох суддів головуючим.

Важливим фактором ефективності судового розгляду справи є оперативність її розгляду. ГПК встановлює (ст. 69) загальний строк вирішення справ: не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У спорах про стягнення заборгованості за опротестованими векселями спір має бути вирішений у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови може продовжити строк вирішення спору, але не більше як на один місяць.

За клопотанням обох сторін чи однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішений у більш тривалий строк (ніж два місяці), про що виноситься ухвала.

Порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями – суддею, головуючим в засіданні. Суддя оголошує склад господарського суду, роз’яснює учасникам господарського процесу їх права та обов’язки і сприяє у здійсненні належних їм прав. У засіданні заслуховуються представники позивача і відповідача та інші особи, які беруть участь у засіданні (ст. 74 ГПК), та складається протокол (ст. 811 ГПК). У протоколі судового засідання зазначаються:

1. рік, місяць, число і місце судового засідання;

2. найменування суду, що розглядає справу, та склад суду;

3. номер справи і найменування сторін;

4. відомості про явку в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу або про причини їх неявки;

5. відомості про роз’яснення господарським судом сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав і обов’язків, зокрема, права заявляти відводи, попередження перекладача про відповідальність за завідомо неправильний переклад, судового експерта — за дачу завідомо неправильного висновку або відмові від дачі висновку;

6. усні заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

7. усні роз’яснення судовими експертами своїх висновків і відповіді на поставлені їм додаткові запитання.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися з протоколами і протягом 5-ти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неточностей або неповноти протоколу.

Принципи, які є обов’язковими при вирішенні господарських спорів:

1. принцип законності;

2. принцип рівності всіх учасників господарського процесу перед законом і господарським судом;

3. принцип гласності і відкритого розгляду справ;

4. принцип повного фіксування судового процесу технічними засобами.

Виконання в Україні рішень іноземних господарських судів. Виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 р. та Закону України «Про виконавче провадження» в Україні обов’язкові до виконання рішення Європейського суду з прав людини, що виконуються відповідно до ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (набула чинності в Україні з 11 вересня 1998 р.).

Виконання на території іноземних держав рішень господарських судів України здійснюється на підставі міжнародних Угод, учасником яких є Україна. Так, в Україні діють Міжнародна Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р. та Угода про порядок взаємного виконання рішень арбітражних, господарських та економічних судів на території держав-учасниць Співдружності 1998 р.

Відповідно до згаданої Конвенції кожна країна-учасник визнає арбітражні рішення як обов’язкові і приводить їх до виконання у відповідності з процесуальними нормами тієї території, де визнається і виконується рішення, на умовах, викладених у Конвенції (ст. 3). Відповідно до ст. 3 Угоди між країнами Співдружності рішення компетентного суду, яке набрало законної сили однієї країни виконується на території іншої країни у безспірному порядку.

Крім того, відповідно до ст. 7 Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 р. держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав взаємно визнають і виконують рішення компетентних судів, що набрали законної сили.

Отже, всі рішення, які приймають господарські суди України, підлягають безспірному виконанню на території інших країн у порядку, визначеному міжнародним законодавством.

Поиск по сайту: