Поняття суб'єктів господарського права

ЛЕКЦІЯ 2

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ СТВОРЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

м. Київ 2008

ТЕМА 2: ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ СТВОРЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

План

1. Поняття та порядок державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Правове регулювання державної реєстрації суб’єктів господарювання. Органи, що здійснюють державну реєстрацію суб’єктів господарювання. Документи, що подаються для державної реєстрації. Підстави для відмови у державній реєстрації.

2. Організація ліцензування певних видів господарської діяльності.

3. Організація патентування деяких видів господарської діяльності.

4. Порядок припинення діяльності суб’єктів господарювання (ліквідація та реорганізація суб’єктів господарювання).

Поняття суб'єктів господарського права

Поняття суб'єкта господарського права обґрунтоване теорією господарського права, яка виходить з того, що суб'єктами господарського права є учасники господарсь­ких відносин.

Згідно з ст. 2 ГК учасниками відносин у сфері господа­рювання є:

а) суб'єкти господарювання,

б) споживачі,

в) органи державної влади та органи місцевого самовря­дування, наділені господарською компетенцією,

г) громадяни, громадські та інші організації, які висту­пають засновниками суб'єктів господарювання чи здійсню­ють щодо них організаційно-господарські повноваження
на основі відносин власності.

Таким чином, усіх вищезазначених суб'єктів можна розглядати як суб'єктів господарського права.

Найбільшу і найважливішу для господарської діяль­ності групу суб'єктів господарського права складають суб'єкти господарювання. Тому саме їх правовому статусу приділяється головна увага у цій темі.

Ч. 1 ст. 55 ГК визнає суб'єктами господарювання учас­ників господарських відносин, які здійснюють господарсь­ку діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (су­купність господарських прав та обов'язків), мають відок­ремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'я­заннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Наведене визначення дає підстави виділи­ти наступні ознаки суб'єкта господарювання:

- по-перше, цей суб'єкт є учасником господарських відносин;

- по-друге, він безпосередньо здійснює господарську діяльність;

- по-третє, він наділений господарською компетенцією (сукупністю господарських прав і обов'язків), яку реалі­зує при здійсненні господарської діяльності, набуваючи при цьому нових прав і обов'язків. Цю ознаку суб'єкта гос­подарського права в літературі ще називають госпо­дарською правосуб'єктністю. Суб'єкт господарського пра­ва має засновану на законі можливість набувати від свого імені майнові та особисті немайнові права, вступати в зобо­в'язання, виступати у судових органах. Правосуб'єктність суб'єкта господарювання доктринально визначається як господарська компетенція, тобто сукупність встановлених законодавством і набутих у господарських правовідноси­нах прав і обов'язків;

- по-четверте, він має відокремлене від інших суб'єктів (в тому числі і від власника) майно;

- по-п'яте, він несе відповідальність за своїми зобов'я­заннями у межах закріпленого за ним майна.

Суб'єктами господарювання згідно з ч. 2 ст. 55 ГК є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, ко­мунальні та інші підприємства, створені відповідно до Гос­подарського кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в ус­тановленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадян­ства, які здійснюють господарську діяльність та зареєст­ровані відповідно до закону як підприємці.

В теорії господарського права обґрунтована точка зору, що до суб'єктів господарювання відносяться також філії, представництва та інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності. Це положення було закріплене в ч. 2 ст. 55 ГК України, проте Законом України від 4 лютого 2005 р. структурні одиниці без на­лежних для того підстав і наукового обґрунтування були виключені з числа суб'єктів господарювання.

Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарсь­кого відання та права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у ГК та інших законах.

Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юри­дичної особи, що визначається цивільним законодавством та Господарським кодексом.

Вони мають право відкривати свої філії, представницт­ва, інші відокремлені підрозділи без створення юридич­ної особи.

1. 2. Порядок державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Правове регулювання державної реєстрації суб’єктів господарювання. Органи, що здійснюють державну реєстрацію суб’єктів господарювання. Документи, що подаються для державної реєстрації. Підстави для відмови у державній реєстрації.

Термін «утворення» — це правове поняття господарсь­кого права. Це поняття включає врегульовані нормами гос­подарського права умови фактичного виникнення та легі­тимації суб'єкта господарювання, суб'єкта права.

Виходячи з того, що в економіці України створюються і функціонують суб'єкти господарювання різних організа­ційно-правових форм, господарське законодавство визна­чає загальний і спеціальний порядок їх створення. Так, згідно ч. 1 ст. 56 ГК суб'єкт господарювання може бути утворений:

а) за рішенням власника (власників) майна або уповнова­женого ним (ними) органу (загальний порядок). Уповнова­жені органи, які можуть бути засновниками підприємств, визначає власник. Наприклад, щодо державних унітарних підприємств - це підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади: міністерства, дер­жавні комітети, інші центральні органи державної виконавчої влади. Вони приймають рішення про створення дер­жавних підприємств, затверджують статути і контролю­ють їх дотримання, укладають та розривають контракти з керівниками підприємств, контролюють ефективність ви­користання закріпленого за підприємствами майна, його збереження (Декрет Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1993 р. «Про управління майном, що є у загально­державній власності»).

Щодо підприємств комунальної власності уповноваже­ними органами із засновницькими правами є сільські, се­лищні та міські ради (п. 30 ст. 26 Закону України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні»), а також місцеві державні адміністрації (п. 1 ст. 19 Закону України від 9 квітня 1999 р. «Про місцеві державні адміні­страції»).

Засновники реалізують засновницькі права шляхом:

обрання організаційної форми суб'єкта господарюван­ня; визначення цілей і предмета його діяльності;

прийняття рішення про його створення; затвердження в установленому порядку статуту;

передачі безоплатно на баланс суб'єкта господарюван­ня основних фондів та обігових коштів;

формування органів управління, визначення у статуті меж їхніх повноважень тощо.

Утворення суб'єкта господарювання в юридичному ро­зумінні - це затвердження та одержання передбачених законом документів: рішення власника (власників) або уповноваженого органу про створення суб'єкта господарю­вання, статуту (якщо цього вимагає організаційна форма), свідоцтва про державну реєстрацію. При необхідності ви­ділення для новостворюваного суб'єкта господарювання земельної ділянки сюди входять також документи на зем­лекористування (землеволодіння), визначені земельним законодавством України. Дозвіл на користування утворю­ваним суб'єктом господарювання земельною ділянкою, а також іншими природними ресурсами видається за рішен­ням місцевої ради за місцезнаходженням суб'єкта госпо­дарювання в порядку, встановленому Земельним кодексом України (ст. 19, 21, 23, 32, 34 та ін.);

б) у випадках, спеціально передбачених законодавством, - за рішенням інших органів, організацій і громадян (спеці­альний порядок). Так, в окремих випадках (наприклад, щодо підприємств будівельного комплексу) функції і по­вноваження щодо утворення державних унітарних під­приємств Кабінет Міністрів України делегує господарсь­ким об'єднанням: корпораціям, концернам тощо.

Ст. 56 ГК визначає також способи утворення суб'єкта господарювання:

- шляхом заснування нового суб'єкта господарювання;

- шляхом реорганізації (злиття, приєднання, виділен­ня, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта гос­подарювання;

- шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства. Так, примусовий поділ суб'єкта гос­подарювання здійснюється згідно з рішенням Антимонопольного комітету України, його територіальних уп­равлінь. Рішення про поділ підприємства-монополіста є обов'язковим для власника (власників) або уповноважено­го органу. Рішенням про примусовий поділ визначається строк утворення нових підприємств, який не може бути менше шести місяців;

Закон вимагає, щоб створення суб'єктів господарюван­ня здійснювалося з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства.

Державна реєстрація суб'єктів господарювання - це зас­відчення факту створення або припинення юридичної осо­би, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реє­страційних дій, які передбачені законом, шляхом внесен­ня відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

15 травня 2003 р. прийнято Закон України «Про дер­жавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який набрав чинності з 1 липня 2004 р., тому розглядати порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання слід, виходячи із загальних положень ГК, закріплених в ст. 57 та 58, а також з положень зазначеного Закону.

Згідно з Законом порядок проведення державної реєст­рації суб'єктів господарювання (юридичних осіб та фізич­них осіб - підприємців) включає, зокрема:

перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вка­зані в реєстраційній картці;

перевірку документів, які подаються державному реє­стратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру;

оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстра­цію та виписки з Єдиного державного реєстру.

Державна реєстрація суб'єктів господарювання прово­диться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у ра­йонній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Державний реєстратор на території відповідної адміні­стративно-територіальної одиниці:

проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

проводить резервування найменувань юридичних осіб;

передає органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, у тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених підрозділів юридичних осіб;

формує, веде та забезпечує зберігання реєстраційних справ;

здійснює оформлення та видачу свідоцтв про державну реєстрацію, а також їх заміну;

оформлює та видає виписки, довідки з Єдиного держав­ного реєстру;

проводить державну реєстрацію змін до установчих до­кументів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб - підприємців;

проводить державну реєстрацію припинення юридич­них осіб та державну реєстрацію припинення підприєм­ницької діяльності фізичними особами - підприємцями;

звертається до суду із заявою про зміну мети установи у встановленому законом порядку.

Для проведення державної реєстрації юридичної особи зас­новник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомен­дованим листом з описом вкладення) такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення держав­ної реєстрації юридичної особи. Реєстраційна картка - це документ встановленого зразка, який підтверджує воле­виявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Форма реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, ут­вореної шляхом заснування нової юридичної особи, затвер­джена наказом Держкомпідприємництва від 9 червня 2004 р. №67;

копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, перед­бачених законом;

два примірники установчих документів. ГК визначає зміст засновницького договору, у якому засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визна­чають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу при­бутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господа­рювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а та­кож порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону (ч. З ст. 57 ГК).

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про:

- його найменування,

- мету і предмет діяльності,

- розмір і порядок утворення статутного та інших фондів,

- порядок розподілу прибутків і збитків,

- про органи управління і контролю, їх компетенцію,

- про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта госпо­дарювання,

- інші відомості, пов'язані з особливостями організа­ційної форми суб'єкта господарювання, передбачені зако­нодавством.

Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству;

документ, що засвідчує внесення реєстраційного збо­ру за проведення державної реєстрації юридичної особи (ч. 1 ст. 24 Закону). Відповідно до ст. 10 Закону реєстраційний збір за проведення державної реєстрації справляється у такому розмірі:

десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -за проведення державної реєстрації юридичної особи;

два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - за проведення державної реєстрації фізичної особи - підпри­ємця.

За проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, державної реєстрації зміни імені або місця проживання фізичної особи - підприємця справляється реєстраційний збір у розмірі тридцяти відсотків реєстраційного збору, встановленого за проведен­ня державної реєстрації.

За заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням справляється реєстра­ційний збір у розмірі одного неоподатковуваного мініму­му доходів громадян.

Кошти, одержані як реєстраційний збір, зараховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням юридичної особи або місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Документом, що підтверджує внесення реєстраційного збору, є копія квитанції, виданої банком, або копія платі­жного доручення з відміткою банку.

У разі, якщо проводилося резервування найменування юридичної особи, крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 24 Закону, додатково подається чинна довідка з Єдино­го державного реєстру про резервування найменування юридичної особи.

У випадках, що передбачені законом, крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 24 Закону, додатково подається (над­силається) копія рішення органів Антимонопольного ком­ітету України або Кабінету Міністрів України про надан­ня дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання.

У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої за­коном встановлено вимоги щодо формування статутного фон­ду (статутного або складеного капіталу), крім зазначених

документів, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юри­дичної особи в розмірі, який встановлено законом.

У разі державної реєстрації відкритих акціонерних то­вариств крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 24 Зако­ну, додатково подається звіт про проведення підписки на акції, засвідчений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України.

У разі державної реєстрації фермерського господарства крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 24 Закону, додат­ково подається копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору про право кори­стування землею засновником, зокрема на умовах оренди.

У разі державної реєстрації юридичної особи, заснов­ником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру, який відповідає вимогам ч. 6 ст. 8 Закону.

Державному реєстратору забороняється вимагати додат­кові документи для проведення державної реєстрації юри­дичної особи, якщо вони не передбачені законодавством.

Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються засновником або уповноваженою ним особою особисто, державному реєстратору додатково пред'явля­ються паспорт та документ, що засвідчує його (її) повноваження.

Документи, які подані для проведення державної реє­страції юридичної особи, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надси­лається рекомендованим листом) засновнику або уповно­важеній ним особі з відміткою про дату надходження до­кументів.

Дата надходження документів для проведення держав­ної реєстрації юридичної особи вноситься до журналу об­ліку реєстраційних дій.

За відсутності підстав для відмови у проведенні держав­ної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення дер­жавної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реє­страції юридичної особи на підставі відомостей цієї реєст­раційної картки.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Строк державної реєстрації юридичної особи не пови­нен перевищувати три робочих дні з дати надходження до­кументів для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи повинно бути оформлено і видано (надіслано рекомендова­ним листом за описом вкладення) засновнику або уповно­важеній ним особі державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юри­дичної особи. Разом із свідоцтвом про державну реєстра­цію юридичної особи засновнику або уповноваженій ним особі видається (надсилається рекомендованим листом) один примірник оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення держав­ної реєстрації юридичної особи.

Бланки свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб та бланки свідоцтв про державну реєстрацію фізич­них осіб - підприємців є документами суворої звітності, мають облікову серію і номер.

У бланку свідоцтва про державну реєстрацію юридич­ної особи зазначаються:

найменування юридичної особи;

ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України;

місцезнаходження юридичної особи;

місце проведення державної реєстрації;

дата проведення державної реєстрації;

прізвище та ініціали державного реєстратора.

Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем (далі - заявник), повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з опи­сом вкладення) державному реєстратору за місцем прожи­вання такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення держав­ної реєстрації фізичної особи - підприємця;

копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обо­в'язкових платежів;

документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи -підприємця.

Державному реєстратору забороняється вимагати додат­кові документи для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, якщо вони не передбачені законом.

Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт.

Документи, які подаються для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів ви­дається (надсилається рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів.

Дата надходження документів на проведення держав­ної реєстрації фізичної особи - підприємця вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор має право залишити без розгля­ду документи, які подані для проведення державної реєст­рації фізичної особи - підприємця, якщо:

документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;

документи не відповідають вимогам ч. 1 та 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 10 Закону;

документи подані не у повному обсязі.

Про залишення документів, які подавалися для прове­дення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, без розгляду заявнику в день надходження документів дер­жавним реєстратором видаються (надсилається рекомен­дованим листом з описом вкладення) відповідне повідом­лення із зазначенням підстав залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, без розгляду та документи, що пода­валися для проведення державної реєстрації фізичної осо­би - підприємця, відповідно до опису.

Залишення документів, які подавалися для проведен­ня державної реєстрації фізичної особи - підприємця, без розгляду не перешкоджає повторному зверненню заявни­ка до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.

Державний реєстратор за відсутності підстав для зали­шення документів, які подані для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, без розгляду зо­бов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Перевірка на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації здійснюється з використанням відомостей Єдиного державного реєстру.

За відсутності підстав для відмови у проведенні держав­ної реєстрації фізичної особи - підприємця державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної осо­би - підприємця на підставі відомостей реєстраційної кар­тки на проведення державної реєстрації фізичної особи -підприємця.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи -підприємця.

Строк державної реєстрації фізичної особи - підприєм­ця не повинен перевищувати два робочих дні з дати над­ходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця повинно бути оформлено державним реєстра­тором і видано (надіслано рекомендованим листом) заяв­нику не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

У бланку свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця зазначаються:

ім'я фізичної особи - підприємця;

ідентифікаційний номер фізичної особи - платника по­датків та інших обов'язкових платежів з Державного реє­стру фізичних осіб - платників податків та інших обов'яз­кових платежів (далі - ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків);

місце проживання фізичної особи - підприємця;

дата проведення державної реєстрації;

місце проведення державної реєстрації;

прізвище та ініціали державного реєстратора.

Свідоцтво про державну реєстрацію підписується дер­жавним реєстратором та засвідчується його печаткою.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи - підприє­мця зобов'язаний передати відповідним органам статис­тики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця із зазначенням номера та дати внесення відпо­відного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєст­рації фізичної особи - підприємця для взяття фізичної осо­би - підприємця на облік.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відпові­дних реєстраційних карток (ч. 1 ст. 17 Закону).

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпе­чення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи:

повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності;

ідентифікаційний код юридичної особи; форма власності; організаційно-правова форма;

центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа держав­ної форми власності чи юридична особа, в статутному фонді якої частка держави становить не менше 25 відсотків;

місцезнаходження юридичної особи;

перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний но­мер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та іден­тифікаційний код, якщо засновник - юридична особа;

основні види діяльності;

прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчи­няти юридичні дії від імені юридичної особи без довіре­ності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифі­каційні номери фізичних осіб - платників податків;

дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи;

дані про розмір статутного фонду (статутного або скла­деного капіталу), у тому числі частки кожного із заснов­ників (учасників), а також розмір сплаченого статутного фонду (статутного або складеного капіталу) на дату прове­дення державної реєстрації та дата закінчення його фор­мування;

дата та номер запису про проведення державної реєст­рації юридичної особи, дати та номери записів про внесен­ня змін до нього;

підстави для відмови у проведенні державної реєстрації;

серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію;

дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них;

підстави для відмови у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів;

дата та номер запису про скасування державної реєст­рації змін до установчих документів юридичної особи;

дані про дату постановки на облік та дату зняття з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пен­сійного фонду України, фондів соціального страхування;

дані про відокремлені підрозділи юридичної особи;

дані про перебування юридичної особи в процесі при­пинення, зокрема дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припи­нення юридичної особи, відомості про комісію з припинен­ня (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо);

дата та номер запису про державну реєстрацію припи­нення юридичної особи, підстава для його внесення;

дата та номер запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, підстава для його внесення;

місце проведення державної реєстрації, а також місце про­ведення інших реєстраційних дій, передбачених Законом;

місцезнаходження реєстраційної справи;

дані про видачу виписок, витягів, довідок з Єдиного дер­жавного реєстру;

прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, що внесла до Єдиного державного реєстру запис про державну реєст­рацію юридичної особи, внесла зміни до цього запису або внесла запис про державну реєстрацію припинення юри­дичної особи;

дата передачі реєстраційної справи до державної архів­ної установи, адреса її знаходження (ч. 2 ст. 17 Закону).

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи:

ідентифікаційний код юридичної особи;

ідентифікаційний код філії, представництва;

повне найменування відокремленого підрозділу;

місцезнаходження відокремленого підрозділу;

основні види діяльності відокремленого підрозділу;

прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчи­няти юридичні дії від імені юридичної особи без довіре­ності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифі­каційні номери платників податків;

дату постановки на облік та зняття з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування;

дату та номер запису про включення або виключення відомостей до/з Єдиного державного реєстру, дату та но­мери запису про внесення змін до нього;

місце проведення запису про включення або виключен­ня відомостей до/з Єдиного державного реєстру;

місцезнаходження реєстраційної справи юридичної особи;

прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, що внесла до Єдиного державного реєстру запис про включення відо­мостей про відокремлений підрозділ юридичної особи, вне­сла зміни до цього запису або внесла запис про виключен­ня відокремленого підрозділу юридичної особи.

В Єдиному державному реєстрі повинні міститися такі відомості щодо фізичної особи - підприємця:

ім'я фізичної особи;

ідентифікаційний номер фізичної особи - платника по­датків;

місце проживання;

основні види діяльності;

дата та номер запису про проведення державної реєст­рації фізичної особи - підприємця, дати та номери записів про внесення змін до нього;

підстави для відмови у проведенні державної реєстрації;

серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію;

підстави для відмови у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця;

дані про дату постановки на облік та дату зняття з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пен­сійного фонду України, фондів соціального страхування;

дані про перебування фізичної особи - підприємця в про­цесі припинення підприємницької діяльності;

дата та номер запису про державну реєстрацію припи­нення підприємницької діяльності фізичною особою -підприємцем, а також підстава для його внесення;

дата та номер запису про відміну державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою -підприємцем, а також підстава для його внесення;

місце проведення державної реєстрації, а також місце про­ведення інших реєстраційних дій, передбачених Законом;

місцезнаходження реєстраційної справи;

прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, що внесла до Єдиного державного реєстру запис про державну реєст­рацію фізичної особи - підприємця, внесла зміни до цього запису або внесла запис про державну реєстрацію припи­нення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем;

дата передачі реєстраційної справи до державної архів­ної установи, адреса її знаходження (ч. З ст. 17 Закону).

В Єдиному державному реєстрі містяться також відо­мості про відсутність юридичної особи за її місцезнахо­дженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані най­менування юридичних осіб.

Порушення встановленого законом порядку створення суб'єкта господарювання або недостовірність чи не­відповідність вимогам законодавства документів, що по­даються для його реєстрації, є підставою для відмови в дер­жавній реєстрації суб'єкта господарювання. Переліки підстав для відмови у проведенні державної реєстрації суб'єктів господарювання - юридичних та фізичних осіб

встановлено відповідно ст. 27 та 44 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Відмова у реєстрації суб'єкта господарювання з інших підстав не допускається.

Відмову в державній реєстрації суб'єкта господарюван­ня може бути оскаржено в судовому порядку.

Діяльність незареєстрованого суб'єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється. Дохо­ди, одержані таким суб'єктом, стягуються до Державного бюджету України у встановленому законом порядку.

Ст. 29 Закону визначає порядок державної реєстрації змін до установчих документів, що проводиться у таких випадках:

- у разі зменшення статутного фонду (статутного або складеного капіталу) суб'єкта господарювання - юридич­ної особи,

- у разі зміни складу засновників (учасників) суб'єкта господарювання - юридичної особи,

- у разі зміни найменування юридичної особи - суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання - юридична особа припиняєть­ся в результаті передання всього свого майна, прав та обо­в'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (ре­організації) або в результаті ліквідації за рішенням, прий­нятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випад­ках, передбачених законом.

Порядок проведення державної реєстрації суб'єкта гос­подарювання - юридичної особи із зазначених підстав рег­ламентується статтями 36-39 Закону.

Суб'єкт господарювання - юридична особа є таким, що припинився, з дати внесення до Єдиного державного реє­стру запису про державну реєстрацію припинення юри­дичної особи.

Законодавством України можуть бути встановлені спе­ціальні правила державної реєстрації окремих організа­ційних форм господарювання. Наприклад, такі спеціальні правила встановлені сьогодні для банків і деяких інших фінансових установ, товарних і фондових бірж, промисло­во-фінансових груп.

Поиск по сайту: