ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 5 страница

За подання заяв про надання дозволу на узгоджені дії або концентрацію справляється плата в розмірах, передбачених ч. 2 ст. 34 Закону «Про захист економічної конкуренції».

Заява вважається прийнятою до розгляду після 15 днів з дня її надходження, якщо протягом цього часу державний упов­новажений Антимонопольного комітету України, голова його територіального відділення не повернули заявнику заяву із повідомленням, що вона та інші документи не відповідають встановленим Антимонопольним комітетом України вимогам і це перешкоджає її розгляду.

Якщо дозвіл на узгоджені дії було надано органами Анти­монопольного комітету України на конкретно визначений строк, суб'єкти господарювання мають право звернутися до органів Антимонопольного комітету України із заявою про продов­ження дії дозволу. Така заява подається за три місяці до закін­чення строку дії дозволу.

Органи Антимонопольного комітету України розглядають заяву про надання дозволу на узгоджені дії протягом трьох місяців, а заяву про надання дозволу на концентрацію — про­тягом тридцяти днів з дня прийняття її до розгляду відповід­ним органом Антимонопольного комітету України.

Якщо протягом строку розгляду заяви органи Антимоно­польного комітету України не розпочали розгляду справи про узгоджені дії чи концентрацію, рішення про надання дозволу на узгоджені дії чи концентрацію вважається прийнятим.

У разі виявлення підстав для заборони узгоджених дій, кон­центрації, а також у разі необхідності проведення складного поглибленого дослідження чи експертизи відповідні органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про узгоджені дії чи концентрацію, про що приймається розпорядження та письмово повідомляється особа, яка подала заяву. Разом із повідомленням про початок розгляду справи надсилається перелік інформації, яку заявник повинен надати для прийняття органами Антимонопольного комітету України рішення у справі.

Строк розгляду справи про узгоджені дії чи концентрацію не повинен перевищувати трьох місяців. Якщо протягом стро­ку розгляду справи рішення не прийнято, вважається, що на узгоджені дії чи концентрацію надано дозвіл.

Рішення органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію може бути обу­мовлено виконанням учасниками узгоджених дій, концентрації певних вимог і зобов'язань, які усувають або пом'якшують не­гативний вплив узгоджених дій, концентрації на конкуренцію. Такі умови і зобов'язання можуть стосуватися, зокрема, обме­ження стосовно управління, користування чи розпорядження майном, а також зобов'язання суб'єкта господарювання здійснити відчуження майна.

Рішення про надання дозволу на узгоджені дії може бути надано на невизначений або конкретно визначений строк, який, як правило, не повинен перевищувати п'яти років.

Інформація про прийняті рішення за результатами розгля­ду заяв, справ про узгоджені дії, концентрацію може бути опублікована в «Офіційному віснику України», інших друко­ваних чи електронних засобах масової інформації або опри­люднена в інший спосіб.

У тридцятиденний строк від дня прийняття рішення Анти­монопольним комітетом України про заборону узгоджених дій

- 54 -

- 55 -

If

чи концентрації учасники узгоджених дій, учасники концент­рації, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю мо­жуть звернутися до Кабінету Міністрів України із заявою про надання дозволу на відповідні узгоджені дії чи концентрацію. Кабінет Міністрів України приймає мотивоване рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію або про відмову у наданні такого дозволу.

Процедура надання Кабінетом Міністрів України такого дозволу визначається Порядком надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів гос­подарювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 219.¹

§ 4. Відповідальність за порушення

законодавства про захист

економічної конкуренції

Питанням відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції присвячений розділ VIII Зако­ну «Про захист економічної конкуренції».

Згідно зі ст. 50 Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є:

1) антиконкурентні узгоджені дії;

2) зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

3) антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого са­
моврядування, органів адміністративно-господарського управ­
ління та контролю;

4) невиконання рішення, попереднього рішення органів
Антимонопольного комітету України або їх виконання не в
повному обсязі;

5) здійснення учасниками узгоджених дій—суб'єктами гос­
подарювання дій, заборонених згідно з ч. 5 ст. 10 Закону;

6) делегування повноважень органів влади чи органів місце­
вого самоврядування у випадках, заборонених згідно зі ст. 16
Закону;

7) вчинення дій, заборонених згідно зі ст. 17 Закону;

8) обмежувальна та дискримінаційна діяльність, заборонена
згідно із ч. 2 ст. 18, статтями 19 і 20 Закону;

¹ Офіційний вісник України. - 2002. — № 9. - Ст. 405.

- 56 -

9) обмежувальна діяльність, заборонена згідно із ч. 1 ст. 18
Закону;

10) недотримання умов, передбачених пунктом 2 ч. З ст. 22
Закону;

11) порушення положень погоджених з органами Антимо­
нопольного комітету України установчих документів суб'єкта
господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо
це призводить до обмеження конкуренції;

12) концентрація без отримання відповідного дозволу органів
Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність
такого дозволу необхідна;

13) неподання інформації Антимонопольному комітету Ук­
раїни, його територіальному відділенню у встановлені органа­
ми Антимонопольного комітету України, головою його тери­
торіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

14) подання інформації в неповному обсязі Антимонополь­
ному комітету України, його територіальному відділенню у
встановлені органами Антимонопольного комітету України,
головою його територіального відділення чи нормативно-пра­
вовими актами строки;

15) подання недостовірної інформації Антимонопольному
комітету України, його територіальному відділенню;

16) створення перешкод працівникам Антимонопольного
комітету України, його територіального відділення у прове­
денні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на
майно, документи, предмети чи інші носії інформації;

17) надання рекомендацій суб'єктами господарювання, об'єд­
наннями, органами влади, органами місцевого самоврядуван­
ня, органами адміністративно-господарського управління та
контролю, що схиляють до вчинення порушень законодавства
про захист економічної конкуренції чи сприяють вчиненню
таких порушень;

18) обмеження в господарській діяльності суб'єкта господа­
рювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимоно­
польного комітету України, його територіального відділення із
заявою про порушення законодавства про захист економічної
конкуренції;

19) невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації
вимог і зобов'язань, якими було обумовлене рішення про на­
дання дозволу на узгоджені дії, концентрацію;

20) обмежувальна діяльність об'єднань, заборонена згідно
зі ст. 21 Закону.

- 57 -

За порушення законодавства про захист економічної конку­ренції до суб'єктів господарювання застосовуються такі види санкцій:

1. Штрафи відповідно до ст. 52 Закону «Про захист еконо­мічної конкуренції» накладаються органами Антимонопольно­го комітету на об'єднання, суб'єктів господарювання за такі порушення:

а) антиконкурентні узгоджені дії; зловживання монополь­
ним (домінуючим) становищем; невиконання рішення, попе­
реднього рішення органів Антимонопольного комітету або їх
виконання не в повному обсязі — у розмірі до десяти відсотків
доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації про­
дукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що пе­
редував року, за який накладається штраф. У разі наявності
незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять
відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у
розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одер­
жаного прибутку. Якщо доходу (виручки) немає або відпові­
дач на вимогу органів Антимонопольного комітету України,
голови його територіального відділення не надав розмір дохо­
ду (виручки), штраф накладається у розмірі до двадцяти тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

б) здійснення учасниками узгоджених дій—суб'єктами гос­
подарювання дій, заборонених згідно із ч. 5 ст. 10 Закону;
обмежувальну та дискримінаційну діяльність, заборонену згідно
із ч. 2 ст. 18, статтями 19 і 20 Закону; недотримання умов,
передбачених пунктом 2 ч. З ст. 22 Закону; порушення поло­
жень погоджених з органами Антимонопольного комітету Ук­
раїни установчих документів суб'єкта господарювання, створе­
ного в результаті концентрації, якщо це призводить до обме­
ження конкуренції; концентрація без отримання відповідного
дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо
наявність такого дозволу необхідна; невиконання учасниками
узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було
обумовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, кон­
центрацію — у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) суб'єкта
господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
за останній звітний рік, що передував року, за який накла­
дається штраф, а якщо доходу (виручки) немає або відповідач
на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голо­
ви його територіального відділення не надав розмір доходу
(виручки), штраф накладається у розмірі до десяти тисяч нео­
податковуваних мінімумів доходів громадян;

в) обмежувальну діяльність, заборонену згідно із ч. 1 ст. 18 Закону; неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені орга­нами Антимонопольного комітету України, головою його те­риторіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимоно­польному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-пра­вовими актами строки; подання недостовірної інформації Ан­тимонопольному комітету України, його територіальному відділенню; створення перешкод працівникам Антимонополь­ного комітету України, його територіального відділення у про­веденні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації; обме­ження в господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного коміте­ту України, його територіального відділення із заявою про по­рушення законодавства про захист економічної конкуренції — у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господа­рювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, за який накладається штраф, а якщо доходу (виручки) немає або відповідач на ви­могу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав даних про розмір доходу (виручки), штраф накладається у розмірі до двох тисяч неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення про накладення штрафів у розмірах понад одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян прий­маються виключно Антимонопольним комітетом України, ад­міністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

Відповідно до Закону «Про захист від недобросовісної кон­куренції» вчинення господарюючими суб'єктами—юридични­ми особами та їх об'єднаннями дій, визначених цим законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом України, його територіаль­ними відділеннями штрафів у розмірі до трьох відсотків ви­ручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг господарюючого суб'єкта за останній звітний рік, що переду­вав року, в якому накладається штраф. У разі якщо обчислен­ня виручки господарюючого суб'єкта неможливе або виручка

- 58 -

- 59 -

відсутня, зазначені штрафи накладаються у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, визначених цим законом як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, їх об'єднаннями та об'єднан­нями громадян, що не є господарюючими суб'єктами, тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом Украї­ни, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Примусовий поділ як вид господарсько-організаційних
санкцій за порушення законодавства про захист економічної
конкуренції застосовується Антимонопольним комітетом у ви­
падках, коли суб'єкт господарювання, що займає монопольне
(домінуюче) становище на ринку, зловживає ним.

Примусовий поділ не застосовується у таких випадках:

- за неможливості організаційного або територіального
відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи струк­
турних одиниць;

- за наявності тісного технологічного зв'язку підприємств,
структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг
продукції, яка вживається суб'єктом господарювання, переви­
щує тридцять відсотків валового обсягу продукції підприєм­
ства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).

Рішення органів Антимонопольного комітету України про примусовий поділ суб'єкта господарювання підлягає виконан­ню у встановлений строк, який не може бути меншим шести місяців.

3. Відшкодування шкоди. Особи, яким заподіяно шкоду внас­
лідок порушення законодавства про захист економічної конку­
ренції, можуть звернутися до суду, господарського суду із за­
явою про її відшкодування.

Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 ст. 50 Закону «Про захист економічної конкуренції», відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійно­му розмірі завданої шкоди.

Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених За­коном «Про захист від недобросовісної конкуренції» як недо­бросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позо­вами заінтересованих осіб у порядку, визначеному цивільним законодавством України.

4. Вилучення товарів. У разі встановлення факту неправомір­
ного використання чужих позначень, рекламних матеріалів,

упаковки або факту копіювання виробів заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилучення то­варів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого суб'єкта господарювання як у виробника, так і у продавця.

Порядок використання вилучених товарів визначається Ка­бінетом Міністрів України.

Вилучення товарів із неправомірно використаним позна­ченням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання за­стосовується у разі, коли можливість змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання не може бути усунена іншим шляхом.

Слід мати на увазі, що суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законо­давства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.

Строк давності притягнення до відповідальності за пору­шення законодавства про захист економічної конкуренції ста­новить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі трива­ючого порушення — з дня закінчення вчинення порушення.

Строк давності притягнення до відповідальності за пору­шення законодавства про захист економічної конкуренції, пе­редбачені пунктами 13—16 ст. 50 Закону «Про захист еконо­мічної конкуренції», становить три роки з дня вчинення пору­шення, а в разі триваючого порушення — з дня закінчення вчинення порушення.

Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду орга­нами Антимонопольного комітету України справи про пору­шення законодавства про захист економічної конкуренції.

§ 5. Розгляд справ

про порушення законодавства

про захист економічної конкуренції

Однією з основних функцій органів, що здійснюють дер­жавний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, є розгляд справ про його порушен­ня. Ця діяльність Антимонопольного комітету здійснюється у відповідності з Законом «Про захист економічної конкуренції» та Правилами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, норми яких визначають

- 60 -

- 61 -

порядок розгляду Антимонопольным комітетом України, його територіальними відділеннями справ про порушення законо­давства про захист економічної конкуренції, виконання, пере­вірки, перегляду прийнятих ними рішень, а також порядок оскарження рішень органів Антимонопольного комітету.

Справи у межах компетенції розглядаються органами Ко­мітету:

- Комітетом;

- Постійно діючою адміністративною колегією Комітету;

- тимчасовою адміністративною колегією Комітету;

- державним уповноваженим Комітету.

Органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист еко­номічної конкуренції за:

- заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань,
установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи
бездіяльності, визначених законом як порушення законодав­
ства про захист економічної конкуренції;

- поданнями органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, органів адміністративно-господарського уп­
равління та контролю про порушення законодавства про за­
хист економічної конкуренції;

- власною ініціативою органів Антимонопольного комітету
України.

У випадках, коли порушення законодавства про захист еконо­мічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи.

У разі виявлення ознак порушення законодавства про за­хист економічної конкуренції органи Антимонопольного комі­тету України приймають розпорядження про початок розгляду справи, яке надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. Заявнику та третім особам надси­лається повідомлення про початок розгляду справи.

Особами, які беруть участь у справі, визнаються: сторони, треті особи, їх представники.

Сторонами у справі є відповідач і заявник (у разі якщо справу розпочато за відповідною заявою).

Відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд спра­ви про порушення законодавства про захист економічної кон­куренції.

Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв'яз­ку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтере­си, охоронювані законом. Про визнання третьою особою орга-

ни Антимонопольного комітету України приймають розпоря­дження, про що повідомляють особам, які беруть участь у справі. Особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право:

- ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з
обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої
може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали)
участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи);

- наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові
пояснення (заперечення);

- одержувати копії рішень у справі (витяги з них, крім
інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розго­
лошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які
брали участь у справі);

- оскаржувати рішення в порядку, визначеному законом.
Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно

користуватися належними їм правами.

У процесі розгляду справи органи Антимонопольного комі­тету України за поданою суб'єктом господарювання заявою про вжиття заходів для відвернення негативних та непоправ­них наслідків для суб'єктів господарювання внаслідок пору­шення законодавства про захист економічної конкуренції мо­жуть прийняти попереднє рішення про:

- заборону особі (відповідачу), в діях якої вбачаються озна­
ки порушення, вчиняти певні дії, в тому числі про блокування
цінних паперів;

- обов'язкове вчинення певних дій, якщо невідкладне вчи­
нення цих дій є необхідним, виходячи із законних прав та
інтересів інших осіб.

Попереднє рішення може бути оскаржене в порядку, ви­значеному ст. 60 Закону «Про захист економічної конкуренції», у п'ятнадцятиденний строк з дня його одержання.

Попереднє рішення, якщо в ньому не зазначено коротший строк, втрачає чинність з дня отримання відповідачем рішен­ня, прийнятого за результатами розгляду справи.

За результатами розгляду справ про порушення законодав­ства про захист економічної конкуренції органи Антимонополь­ного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

- визнання вчинення порушення законодавства про захист
економічної конкуренції;

- припинення порушення законодавства про захист еконо­
мічної конкуренції;

- зобов'язання органу влади, органу місцевого самовряду­
вання, органу адміністративно-господарського управління та

- 62 -

- 63 -

контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністра­тивно-господарського управління та контролю;

- визнання суб'єкта господарювання таким, що займає мо­
нопольне (домінуюче) становище на ринку;

- примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає
монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- накладення штрафу;

- блокування цінних паперів;

- усунення наслідків порушень законодавства про захист
економічної конкуренції;

- скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій,
заборонених згідно зі ст. 19 Закону;

- оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інфор­
мації Антимонопольного комітету України чи його територіаль­
ного відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про по­
рушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі
(за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також виз­
наченої відповідним державним уповноваженим, головою тери­
торіального відділення інформації, розголошення якої може зав­
дати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у
строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством;

- закриття провадження у справі.

Розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо:

- справа не підлягає розгляду в Антимонопольному комі­
теті України, його територіальному відділенні;

- не встановлено відповідача або його місцезнаходження;

- відповідача—юридичну особу ліквідовано;

- вже розглянуто чи розглядається органами Антимоно­
польного комітету України справа з тих же підстав щодо того
самого відповідача;

- не доведено вчинення порушення;

- є інші підстави, передбачені законом.

Рішення (витяг з нього), розпорядження органів Антимо­нопольного комітету України, голів його територіальних від­ділень надається для виконання шляхом надсилання або вру­чення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі якщо вручити рішення немає можливості внаслідок відсутності посадових осіб чи уповноважених представників

суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарсь­кого управління та контролю за відповідною юридичною ад­ресою, — рішення органів Антимонопольного комітету Украї­ни вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради Украї­ни «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Уря­довий кур'єр», «Офіційний вісник України», друковані видан­ня відповідної обласної ради за останнім відомим місцем про­живання чи місцем прописки, юридичної адреси відповідача).

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного ко­мітету України, голів його територіальних відділень є обов'яз­ковими до виконання.

Рішення, прийняті адміністративною колегією територіаль­ного відділення Антимонопольного комітету України, держав­ним уповноваженим Антимонопольного комітету України, ад­міністративною колегією Антимонопольного комітету України у справах про порушення законодавства про захист економіч­ної конкуренції, у заявах, справах про узгоджені дії, можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою у порядку, встановленому Антимоно-польним комітетом України.

Заява про перевірку рішення може бути подана до Антимо­нопольного комітету України у двомісячний строк з дня одер­жання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення адміністративної колегії територіального відділен­ня Антимонопольного комітету України перевіряються адміні­стративною колегією Антимонопольного комітету України чи Антимонопольним комітетом України, рішення державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, адміні­стративної колегії Антимонопольного комітету України — Ан­тимонопольним комітетом України.

Органи Антимонопольного комітету України, які здійсню­ють перевірку рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перевірки, про що письмово повідомля­ються особи, які беруть участь у справі.

За результатами перевірки рішення органи Антимонополь­ного комітету України мають право:

- залишити рішення без змін;

- змінити рішення;

- скасувати рішення частково і направити справу на новий
розгляд у цій частині;

- 64 -

- 4-2636

- 65 -

ТІ

- скасувати рішення і прийняти нове рішення або передати
справу на новий розгляд чи припинити провадження у справі.

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і
які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обста­
винам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матері­
ального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесу­ального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це пору­шення призвело до прийняття неправильного рішення.

Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення Антимонопольного комітету України, адміністра­тивної колегії Антимонопольного комітету України та держав­ного уповноваженого Антимонопольного комітету України ос­каржуються до Господарського суду м. Києва. Рішення адмі­ністративної колегії територіального відділення Антимонополь­ного комітету України оскаржуються до Господарського суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севас­топольського міських господарських судів.

Прийняття судом, господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків порушення судом, господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого:

- згідно з ч. 1 ст. 48, ч. 1 ст. ЗО Закону України «Про захист
від недобросовісної конкуренції»;

- за результатами перевірки відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону;

- за результатами перегляду відповідно до ч. З ст. 58 Закону.
За загальним правилом перевірка в апеляційному порядку

чи перегляд за нововиявленими обставинами за заявою сторо­ни відповідного рішення (постанови) суду, господарського суду зупиняє виконання рішення органу Антимонопольного комі­тету, якщо судом, господарським судом не визначено інше.

ГЛАВА 4

Господарське законодавство

§ 1. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства

Норми господарського права як загальні правила поведінки суб'єктів господарських відносин функціонують завдяки своїй нормативній формі — формі нормативних актів. Саме у формі нормативних актів норми господарського права приймаються, вивчаються і застосовуються, тобто функціонують як загальні обов'язкові правила господарювання. Відповідно господарське законодавство загалом можна визначити як систему норматив­них актів, які згідно із законом є інституційними джерелами господарського права. Основними джерелами господарського права є саме закони та інші нормативні акти. Такі форми пра­ва, як звичай, судовий прецедент, у цій сфері застосовуються рідко.

Поиск по сайту: